Зорова сенсорна система. Око.

Про матеріал
Значення зору в житті людини важко переоцінити. Навіть за найскромнішими оцінками не менше 90% інформації надходить тільки через органи зору. Близько 15 % припадає на слух і інше майже в рівних частках розподіляється між рештою трьома. Втрата слуху - велика трагедія, але по суті - переборна незручність. Втрата зору практично зовсім викреслює людини з соціуму.
Перегляд файлу

Урок №44

Зорова сенсорна система. Око.

2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1. Вправа «Знайди помилку» (вірні відповіді виділені курсивом)

       Усі відомості про навколишній світ ми одержуємо завдяки шести (п’яти) основним чуттям — зору, слуху, дотику, нюху, смаку та рівноваги (зору, слуху, дотику, нюху, смаку). Починається будь – яка сенсорна система з нервових волокон (рецепторів) – спеціальних чутливих клітин, які сприймають та перетворюють різні види енергії на нервовий імпульс.  По рецепторах (нервових волокнах) нервові імпульси надходять до нервових центрів довгастого мозку(кори великих півкуль), де й відбувається аналіз збудження.

 

2.2.Обговорення запитань:

 

  • Що ми називаємо сенсорними системами?
  • Назвіть основні сенсорні системи людини
  • Як називаються спеціальні клітини, що перетворюють різні види енергії на нервовий імпульс?
  • Як працюють наші сенсорні системи?
  • Яким чином у рецепторах кодується інформація про характеристики подразників?
  • Чому чутливість деяких органів чуттів обмежена?
  • Що мають на увазі, коли говорять про адаптацію сенсорних систем?

 

4.Засвоєння нового матеріалу

1. Значення зору в життєдіяльності людини

Повідомлення учня:

  Значення зору в житті людини важко переоцінити.  Навіть за найскромнішими оцінками не менше 90% інформації надходить тільки через органи зору. Близько 15 % припадає на слух і інше майже в рівних частках розподіляється між рештою трьома. Втрата слуху - велика трагедія, але по суті - переборна незручність. Втрата зору практично зовсім викреслює людини з соціуму.

    Здатність бачити є дуже важливою для нас.  Очі не тільки «дзеркало душі», але можливість аналізувати навколишній світ, милуватися тими, хто нам дорогий, захоплюватися величчю природи і пізнавати красу нашого світу.

     Роль зорових відчуттів у пізнанні світу особливо велика. Вони дають людині виключно багаті і тонкі диференційовані дані, притому величезного діапазону. Зір дає нам найбільш досконале, справжнє сприйняття предметів. І взагалі відображення всіх різноманітних властивостей об'єктивної дійсності. 

   За допомогою зору ми можемо відчувати колір, розрізняючи колірний фон, світло і насиченість фарб.

 

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Будова зорової сенсорної системи. Допоміжний апарат ока

Розповідь вчителя:

    Орган зору — око — складається з очного яблука й допоміжного апарату.З очного яблука виходить зоровий нерв, що з'єднує його з головним мозком. Очне яблуко має форму кулі, більш опуклої спереду. Воно лежить у порожнині очної ямки й складається з внутрішнього ядра і трьох оболонок, що його оточують: зовнішньої, середньої та внутрішньої.

Робота в групах

Завдання групам:

1 група - Які особливості будови і функції зовнішньої оболонки ока?

2 група -Які особливості будови і функції середньої оболонки ока?

3 група – Які особливості будови і функції внутрішньої оболонки та порожнини ока?

4 група - Які особливості будови і функції допоміжного апарату ока?

Проектування зображення на екран

1 — склера; 2 — прямий медіальний м’яз; 3 — задня камера ока; 4 — передня камера ока; 5 — зіниця; 6 — райдужна оболонка; 7 — війковий м’яз; 8 — кришталик; 9 — прямий латеральний м’яз; 10 — зоровий нерв;  11 — кровоносні судини сітківки; 12 — порожнина заповнена склистим тілом; 13 — сітківка; 14 — судинна оболонка.

 

 

Очікувана відповідь учнів:

1 група – Особливості будови і функції зовнішньої оболонки ока

Зовнішня оболонка ока включає білкову оболонку, або склеру, і рогівку. Білкова оболонка, або склера — найщільніша й найміцніша в усьому оці оболонка, що складається зі сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна. Ця оболонка надає очному яблуку форми, тобто виконує опорну функцію. Спереду білкова оболонка переходить у прозору рогівку.

     Рогівка — це передня прозора частина ока, лінза. Через рогівку всередину ока проникають світлові промені. Вона має здатність їх заломлювати. Рогівка містить механорецептори, тому дотик до неї спричиняє безумовний рефлекс, який проявляється морганням.

     Отже, зовнішня оболонка захищає око від механічних і хімічних пошкоджень, від мікроорганізмів, пропускає і заломлює промені світла.

 

                       2 група – Особливості будови і функції середньої оболонки ока

Середня оболонка багата на кровоносні судини й тому називається судинною. У ній виділяють три частини: передню — райдужку, середню — ціліарне (війчасте) тіло, задню — власне судинну оболонку. Райдужка має форму плоского кільця, колір її може бути блакитним, зеленувато-сірим або коричневим залежно від кількості й характеру пігменту. Отвір у центрі райдужки — зіниця — здатна звужуватися й розширюватися. Величину зіниці регулюють спеціальні очні м'язи, розташовані в товщі райдужки, вони можуть звужувати й розширювати зіницю. Позаду від райдужки знаходиться ціліарне тіло — круговий валик, внутрішній край якого має війкові відростки. У ньому закладений війчастий м'яз, скорочення якого через спеціальну зв'язку передається на кришталик, і він змінює свою кривизну. Власне судинна оболонка — велика задня частина середньої оболонки очного яблука — містить чорний пігментний шар, що поглинає світло.

          3 група - Особливості будови і функції внутрішньої оболонки та порожнини ока

     Внутрішня оболонка очного яблука називається сітківкою, або сітчастою оболонкою. Це світлочутлива частина ока, що покриває зсередини судинну оболонку. Вона має складну будову. У сітківці розташовані світлочутливі рецептори — палички і колбочки. Порожнину очного яблука складають кришталик, склоподібне тіло і водяниста волога передньої та задньої камер ока.

    Кришталик має форму двоопуклої лінзи, він прозорий та еластичний, розташований позаду зіниці. Кришталик заломлює світлові промені, які входять в око, і фокусує їх на сітківці. У цьому йому допомагають рогівка і внутрішньоочні рідини. За допомогою війчастого м'яза кришталик змінює свою кривизну, набуваючи форми, необхідної то для «далекого», то для «ближнього» бачення. За кришталиком розташоване склоподібне тіло — прозора желеподібна маса. Порожнина між рогівкою та радужкою складає передню камеру ока, а між радужкою і кришталиком — задню камеру. Вони заповнені прозорою рідиною — водянистою вологою — і сполучаються між собою через зіницю. Внутрішні рідини ока перебувають під тиском, який визначають як внутрішньо очний тиск. При підвищенні його можуть виникнути порушення зору. Підвищення внутрішньоочного тиску є ознакою тяжкого захворювання ока — глаукоми.

 

4 група - Особливості будови і функції допоміжного апарату ока

Проектування зображення на екран

1 — сльозові залози; 2 — кон’юнктива; 3 — сльозові канальці; 4 — нососльозова протока; 5 — м’язи очного яблука.

 

        Допоміжний апарат ока складається із захисних пристосувань, слізного і рухового апарату. До захисних утворень належать брови, вії та повіки. Брови охороняють очі від поту, що стікає з чола. Вії, розташовані на вільних краях верхньої та нижньої повік, захищають очі від пилу, снігу, дощу. Основу повіки складає сполучнотканинна пластинка, що нагадує хрящ, ззовні вона покрита шкірою, а зсередини — сполучною оболонкою — кон'юнктивою. З повіки кон'юнктива переходить на передню поверхню очного яблука, за винятком рогівки.

    Слізний апарат представлений слізною залозою і сльозовивідними шляхами. Слізна залоза займає ямку у верхньому зовнішньому куті орбіти. Сльоза омиває очне яблуко й постійно зволожує рогівку. Надлишок сліз постійно стікає із внутрішнього кута ока у носослізну протоку, якою вони потрапляють  в порожнину носа.

   Руховий апарат ока представлений шістьма м'язами. М'язи починаються від сухожильного кільця навколо зорового нерва в глибині очниці й прикріплюються до очного яблука. Виділяють чотири прямі м'язи очного яблука (верхній, нижній, латеральний і медіальний) і два косі м'язи (верхній і нижній). М'язи діють таким чином, що обидва ока рухаються спільно і спрямовані в ту саму точку. Від сухожильного кільця починається також м'яз, що піднімає верхню повіку. М'язи ока посмуговані й скорочуються довільно.

Чи знаєте ви, що…

  • Людина в середньому моргає  кожні 10 сек, час моргання 1-3 сек.
  • Жінки моргають у два рази частіше, ніж чоловіки.
  • Зелений колір очей зустрічається дуже рідко (2% населення нашої планети)
  • Червоний колір очей зустрічається тільки у альбіносів. Він пов’язаний з повною відсутністю в райдужці  пігменту меланіну.
  • У 1% людей на Землі колір райдужки правого і лівого ока різний.

3.Поняття про оптичну систему ока. Утворення зображення на сітківці ока.

Пояснення вчителя:

    Чітке зображення предметів на сітківці забезпечуються складною унікальною оптичною системою ока. Вона складається з рогівки, рідин передньої і задньої камер, кришталика і склистого тіла.

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

Світлові промені проходять крізь перелічені середовища оптичної системи ока і заломлюються в них згідно із законами оптики. Основне значення для заломлення світла в оці має кришталик.

Проектування зображення на екран:

 

       Для того, щоб отримати схематичне зображення видимого предмета на сітківці, необхідно провести лінії від кінця усього предмета до вузлової точки і продовжити їх до перетину із сітківкою. Зображення на сітківці виходить справжнім, зменшеним і оберненим. Так, дитина у перші місяці після народження бачить предмети перевернутими. Проте ми бачимо довкілля не перевернутим, а в його природному стані.

Проектування зображення на екран:

Внутрішня і зовнішня частини сітківки передають імпульси через зоровий нерв; імпульси з внутрішньої частини сітківки перехрещуються у зоровому перехресті, біля основи мозку і надходять до протилежних півкуль. Трансформація зображення з оберненого в пряме відбувається у кіркових зонах головного мозку.

4. Акомодація

Розповідь вчителя:

       Для чіткого сприйняття предметів необхідно, щоб їхнє зображення завжди фокусувалось у центрі сітківки. Функціонально око пристосоване для розглядання віддалених предметів. Проте люди можуть чітко розрізняти предмети, розташовані на різній відстані від ока, завдяки здатності кришталика змінювати свою кривизну. Здатність ока пристосовуватись до ясного бачення предметів, розташованих на різній відстані, називають акомодацією.

Самостійна робота з підручником

Завдання для опрацювання:

  • Які зміни відбуваються з кришталиком від час розглядання віддалених та близько розташованих предметів.

(обговорення відповідей учнів)

Лабораторне дослідження

Визначення акомодації ока

Мета:за допомогою простих досліджень виявити акомодаційну здатність ока людини

Обладнання: аркуш паперу з отвором і літерами різних  розмірів навколо нього

Хід роботи

1. Вчитель  пише текст на дошці.

2. Один учень  тримає на відстані 10—15 см від очей іншого учня білий аркуш паперу з отвором і літерами навколо нього таким чином, щоб літери було чітко видно, а через отвір було видно й дошку з написаним на ній текстом.

3. Учень читає напис на дошці через отвір у папері одним оком, закриваючи при цьому інше. Потрібно визначити, якими здаються літери на папері й чому так відбувається.

4.Учень переводить свій погляд на літери, написані навколо отвору на аркуші паперу. Потрібно визначити , якими здаються літери на дошці й чому так відбувається.

5.Узагальнення і закріплення знань

Заповнення таблиці:

Анатомічна будова ока

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
4 квітня 2020
Переглядів
2317
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку