Зразки творів змішаного типу:розповідні з елементами міркування на тему: "Собака---друг людини"

Про мою Найду

 

          Моя Найда справжній мені друг!

       На собачім базарі мама купила  мені німецьку вівчарку. Я її полюбив з першого погляду .На прогулянку ходили  разом, в магазин- теж разом .А коли виконував домашнє завдання, то вона спокійно   лежала на своїм килимку і чекала .Одним словом, ми  стали, як друзі .Так! Дійсно друзі!!Але я відчував, що Найда сумувала, коли я ішов до школи  .Вона навіть втрачала апетит  .Мама говорила, що Найда і без годинника уже чекала мене біля дверей, коли я повертався зі  школи. В зубах приносила  загублені мої шкільні речі: олівець, ручку, гумку, що часто котилися під ліжко. А на радощах могла навіть лизнути мене своїм язиком.

          Яке це щастя мати такого друга і відчувати, що тебе люблять!

Чотирилапий друг
 

     В народі говорять, що собака—друг людини .Але буває і навпаки. Людина стає недругом для неї. Я хочу розповісти про те, як тато допоміг мені знайти справжнього друга.

      У нашому великому місті бігало багато собак- безхатченків. Одні були просто дворові, а інші - родовитої породи - це   розумні пси. Тато вголос скаржився на тих бездушних людей, які просто і легко виганяли того, кого приручили до себе, того, кого заставили полюбити.  А жити по- іншому собака не може. Але людина  забула,  що собача вірність і любов – назавжди.      Дехто із них просто стали помирати від голоду і хвороб. А декого було забрано до собачого притулку. Там і побачили ми з татом дуже нещасного, але породистого пса. Він не мав спокою і постійно на всіх гавкав і гарчав.

      Та я, чомусь, його не злякався. Він мені припав до душі і я підійшов зовсім близько. Я довго стояв і вдивлявся йому в очі. А пес  гавкав і гавкав на мене. Я потім від страху закрив очі і слухав довге- довге  гарчання. Накінець пес  втих . Заскавучав жалібно і лапою доторкнувся до сітки вольєра .Він ніби подав мені знак дружби і примирення .Після цього я зрозумів,  що ми знайшли одне одного. Та і тато схвалив мій вибір.

      Як добре, що я став другом для такого  породистого пса! Та й попався він мені  задарма!                             
 

Маленький рятівник

    Мій маленький Дзвін врятував мене від високої і ненажерливої морської хвилі,  яка хотіла забрати моє тіло і понести на глибоке морське дно.

     Зараз я вже школярка. Навчаюсь  в четвертому класі. Минуло багато часу. Я значно підросла, а мій Дзвін помітно зістарився .Тепер я чітко усвідомлюю,  що людське життя- безцінне . Люблю ще сильніше того,  хто врятував мене від небезпеки.

      В дитинстві мене мама часто возила  на море . Дуже хотіла, щоб зростала я сильною і жвавою, розумною і наполегливою дівчинкою. Море я полюбила і вважала його завжди таким спокійним   та лагідним. Мама відлучилася  на якийсь час, а мені наказала сидіти на покривальці. Сонечко так гаряче пригрівало, а мами так довго не було!                  

       Я подумала: дай підійду тільки до берега  і вмочу свої маленькі ніжки-  і все буде добре. Та не так сталося, як гадалося. Враз чорна хмара закрила сонце і на морі здійнялися великі хвилі. Одна хвиля так швидко добігла до берега і накрила мене з головою. Тільки Дзвін пильнував за моєю спиною і чекав тої миті, що треба кинутись в бій з великою хвилею.   Я лежала вже на березі а біля мене сидів мокрий мій песик. Мама здогадалась, що наш маленький Дзвін врятував мені життя.

       Мій Дзвін , який завжди дзвінко гавкав, став моїм другом- рятівником!