Зразок заняття хорового гуртка

Зразок заняття хорового гуртка, відповідно до засад програми

Тема:  (теоретична частина) Виховний потенціал української православної музики.

Тема:  (практична частина)  Робота над  співочим диханням. Робота над художнім виконанням  пісні «Причастя» на основі синтезу музики і слів.

Мета: Розглянути виховний потенціал української православної музики, три типи дихання.

Завдання:

Працювати над формуванням співацького дихання.

Працювати над піснею  «Причастя» використовуючи всі засоби музичної виразності.

Обладнання: камертон, фортепіано

План заняття

1. Організаційний момент ( 5 хв)
2. Виховний потенціал української православної музики (30 хв)
3. Дихання, як біологічний процес (10 хв)
4. Дихання, як вокально – хорова навичка (15)
5. Розспівування хору (15 хв)
6. Робота над піснею «Причастя» (30 хв)

Хід заняття

Організаційний момент.

Музичне вітання

Перевірка присутності.

Оголошення теми заняття.

Керівник гуртка: Дослiдження iсторiї розвитку проблеми формування  моральностi засобами духовної музики дозволило з"ясувати специфiчнi риси способу морально-ціннісного відношення до означеного феномену. Специфiка полягає у тому, що основним методом органiзацiї музичної дiяльностi засобами  церковних піснеспівів повинне бути життєво-практичне спрямування даного виду духовно-музичної практики, осмислення, морально творчої спрямованості мелодично оспiваного Слова.

Утім нині нажаль доводиться констатувати , що духовна музика  перетворилась у ще один  суб"єкт  музичної дiяльностi по збудженню  емоцiй та вiдчуттiв, натомiсть  щоб  виконувати  своє основне  призначення - вгамовувати  i  розв"язувати  пристрастi, встановлювати душевний мир та духовну невимушенiсть.

        Необхiднiсть вiднайдення шляхiв виправлення такого положення обумовила потребу  детального аналiзу сутнiсних складових феномену  духовної музики з метою  виявлення  комплексу  умов, якi приведуть духовну музику на належне їй мiсце у системi  суспiльно-культурних вiдношень сучасностi.

        Утім, музично-теоретичний метод дослідження мелодій знаменного розспіву, що домінує в музикознавчій  літературі, не пояснює морально-ціннісної сутності восьмигласової системи організації богослужебного співу. Крім того, йдучи від мелодії до тексту, можна взагалі прийти до думки про заміну гласових мелодій будь-якою іншою мелодією, що більш ефективно відповідає суб"єктивному сприйняттю даного тексту. Доречі,  саме на такій пілставі і виправдовували розрив новітньої церковної музики з текстом пісне співів церковно-музичні діячі XIXст.

    Проте, сутність традиційного погляду на духовну музику, як на засіб морального вдосконалнеея становить необхідність домінування принципу "від тексту - до мелодії".

Цей принцип уможливлює  еманативно споглядальне розуміння сутнісного смислу інтонованого руху сакральної «подійності»  церковного календаря. Йдеться про  духовний взаємозв’язок восьми гласів, що складають інтонаційну основу церковних піснеспівів:

I – глас богоз’явлення ;

II – глас смиренності , в  якій відкривається Божа любов;

III – глас Небесної (Різдвяної) радості;

IV – глас все святковості, що закликає до вдосконалення через хрестоносіння і пам'ять про Животворний Хрест Господній;

V – глас поклоніння;

VI – глас покаяння;

VII – глас Преображення;

VIII – глас вічності.

Упорядкування цих гласів за принципом «автентичності-плагальності» утворює наступний алгоритм:

I		V
богозявлення		поклоніння (Господу Іісусу Христу)
II		VI
смиренність		покаяння
III		VII
Небесна радість		Преображення
IV		VII
всесвятковість (заклик до вдосконалення через Хрестоносіння)		вічність (нагадування про воскресіння і життя вічне

 

Афективне «уподібнення» гласів  духовним станам відкриває «завісу» екзотерики жанрового канону Православної Літургії на рівні « текст—чинонаслідування». Залучення особи( учня) до розуміння цсього феномену постає найважливішою умовою формування морально-ціннісного ставлення до духовної музики загалом. Воно передбачає актуалізацію душевних потенцій – совісної волі, віруючої думки, чистого серця.

Лише у такому  онтологічному контексті слід розпочати розгляд інтонаційно-текстового ряду богослужіння і його взаємозв'язок і взаємообумовленість з обрядовою стороною, а саме вступної Проскомідії, Літургії оглашенних і Літургії вірних тобто процесу формування Літургії як музичного жанру і циклу.

 При цьому учням (хористам) слід звернути увагу на те, що Літургія оглашенних спрямована зовні, має екстравертний вектор духовного спрямування. Мета Літургії оглашенних – дидактична: оголосити тих, що залучаються до Церкви духом Істини, яку вони усвідомлюють через Божественне Слово. Тому сакральним центром першої частини служби стає читання Священного Писання: Апостола і Євангелія.  Необхідно підкреслити, що у жанровому каноні Літургії з цим моментом збігається Алилуарій – піснеспів, який  розділяє два читання з Біблії. Важливим драматургічним значенням наділені і кілька піснеспівів, що передують читанню. Це тропар “Єдинородний Сине” – осередок христологічних догматів, піснеспів малого входу “Прийдіть, поклонімось” (Вхідне) – явлення Христа, вирішене в дусі реального християнського символізму, гімн “Святий Боже” (Трисвяте) – сповідання Св. Трійці. Названі три піснеспіви разом з Алилуарієм складають ланцюг ключових розспіваних молитов, що поряд з читанням Св. Писання  представляють квінтесенцію християнської віри, Таїнство Слова.

Бажаним є й зауваження, що Літургія вірних, Таїнство Жертви, спрямована усередину, інтровертна, внутрішньо замкнута. В ній усе важливо, відзначено печаткою сакральності. Тáїнственним центром тут є Євхаристичний канон, під час якого відбувається пресуществління Св. Дарів. Не менш істотним стає піснеспів, що відкриває Літургію вірних – “Херувимська пісня”. Це поворотний пункт у ході богослужіння, врата в горній світ, з'єднання з ангельськими силами в співочому славослів'ї. Серцевину Літургії, її сакральне ядро – Євхаристичний канон – оточують дві общинні соборні молитви: “Вірую” й “Отче наш”. Завершують другу частину Літургії причастен і блок благодарственних молитов і піснеспівів.

2) Дихання, як біологічний процес

 Керівник гуртка: Що ми  знаємо про дихання? Зараз учні 9 го класу  коротко презентують нам процес дихання з точки зору біології.

Учні 9х класів:

1 учениця: 

 Цілісний процес дихання умовно поділяють на зовнішнє та внутрішнє дихання. Зовнішнє дихання - це вентиляція легенів (обмін газів між атмосферним повітрям і організмом), а внутрішнє - процеси окиснення органічних речовин у клітинах, унаслідок яких виділяється енергія. Отже, дихання- це сукупність процесів, які забезпечують надходження в організм кисню, використання його для окиснення органічних речовин (білків, жирів, вуглеводів), а також видалення з організму вуглекислого газу, а саме - здійснення газообміну між клітинами та навколишнім середовищем.

 

 

2 учениця:

   Процес дихання забезпечується двома фізіологічними системами: дихальною та кровоносною, які поєднані між собою функціонально.

   Дихальна система складається з повітроносних шляхів: верхніх (носові порожнини, носоглотка, глотка) і нижніх (гортань, трахея, бронхи) та легенів

 

Мал.1. Будова дихальної системи

3 учениця:

Гортань - не тільки частина дихальної системи, а й орган утворення голосу. В гортані натягнуті двіголосові зв'язки, що складаються з еластичних пружних волокон, розташованих паралельно одне до одного. Між голосовими зв'язками є голосова щілина. Натяг голосових зв'язок змінюється завдяки скороченню або розслабленню прикріплених до них м'язів. При цьому голосова щілина може звужуватися або розширюватися.

 1 учениця

   Голос утворюється тільки тоді, коли видихуване повітря проходить через голосову щілину, яка при цьому звужується. Натягнуті зв'язки починають коливатися, і виникає звук. Коли людина мовчить, то голосові зв'язки розходяться, голосова щілина набуває вигляду рівностороннього трикутника. Голосові зв'язки можуть робити від 80 до 10 000 коливань за секунду.

  2 учениця:

 Висота голосу людини залежить від довжини голосових зв'язок. Чим коротші голосові зв'язки, тим більша частота їхніх коливань і тим вищий голос. У жінок голосові зв'язки коротші, ніж у чоловіків, тому жіночий голос вищий. Відтінки голосу залежать від резонаторів, роль яких виконують порожнини рота, носа, носоглотки, глотки.

3) Дихання, як вокально – хорова навичка

Керівник гуртка:

Як не дивно, але найважливішим елементом співацького процесу. Є дихання, без якого неможливо художнє виконання твору. Як відомо повітряний струм викликає коливання голосових зв’язок, внаслідок чого народжується звук, який попадаючи у резонаторні порожнини, посилюється і набуває вокального звучання. Від дихання залежить сила звуку і всі його відтінки: краса, чистота звуку, виразність співу

А як ви вважаєте: чим зумовлено характер вдиху?

4 учениця

Характер видиху та вдиху зумовлюється характером звуку. Занадто сильний вдих веде до форсованого нерівного звучання і підвищення інтонації.

Мляве дихання позбавляє звук барвистості і викликає пониження інтонування.

Характер вдиху, як перед початком виконання твору, так і в процесі співу залежить від характеру твору. Для творів повільних кантиленних природнім є вдих спокійний, глибокий («Свята ніч»). У творах швидкого темпу вдих повинен бути коротким, але також глибоким («За городом качки пливут»ь).

Керівник гуртка:

Видих завжди повинен бути економним. Для цього деякі педагоги-вокалісти радять різноманітні вправи: лежачи, набирати повітря на певну кількість секунд і рівномірно випускати його. Тривалість видиху та вдиху слід з кожним днем збільшувати. Згодом виробляється широке, тривале дихання та вільний видих.

Існують різні типи вокального дихання.

Найбільш визнане сучасною вокальною педагогікою – це, так зване, грудно-діафрагматичне дихання, яке дає можливість зробити найповніший і найглибший вдих.

Грудне дихання, при якому повітря набирається у верхню частину легенів і груди злегка вип(ячуються вперед.

Костоабдомінальне – в ньому беруть участь нижні ребра, діафрагма і м’язи черевного преса. (Costa – ребро, abdomen – живіт).

Співацьке дихання, як і звичайне, складається з двох моментів: вдиху і видиху. Співацьке, порівняно із звичайним, розмовним у 2-2,5 раз більше.

Якщо при звичайному диханні вдих чергується з видихом незалежно від нашої волі, то у співі дихання повинне бути цілком підпорядковане волі виконавця, бо тут воно відіграє дуже важливу роль, як основа формування співочого звука. Для співаків важливіше значення має видих, бо завдяки йому утворюється співочий звук. Вдих перед початком хорового співу має бути завжди організований та одночасний, повинен відповідати характерові твору. Набирати повітря треба безшумно, не піднімаючи плечей. Дихання при якому піднімаються плечі шкідливе. Таке дихання називається ключичним, воно дуже розповсюджене у шкільній практиці. Плечові рухи вказують на те, що повітрям заповнюється лише верхня частина легенів і такого дихання не вистачає до кінця фрази.

Отже, сьогодні на розспівці ми особливу увагу звернемо з вами на дихання.

4)Дихання, як вокально – хорова навичка

Керівникові на замітку;

Розспівування хору — не колективна форма вироблення і ними манери співу, оволодіння та­кими важливими вокальио-хоровими навичками як правильне співацько дихання, звукоутворення, різні види звуковидобування, чистота інтонування, відчуття хоровою сірою, ансамблю, дикції, артикуляції.

Залежно від поставленої мети розспівування хору носить двоякий характер: по-перше, вокаль­но-слухове настроювання співаків до роботи в хоровому класі чи перед Концертним виступом, по-друге, цілеспрямоване вироблення окремих вокально-хоровнч навичок.

Форми і методи розспівування хору вибираю відповідно до конкретної мети та учбово-виховних завдань календарно-течатичного плану на кожний конкретний період. Це може бути роз­співування окремих хорових партій, хорових груп, усього хору разом.

Вправи на зміцнення співацького дихання

Одним з важливих моментів співацького дихання є швидкий безшумний вдих одночасно ротом і носом, при незмінному положенні плечей.  Після цього слід на якусь мить затримати дихання перед звукоутворенням.

Під час співу потрібно стежити за тим, щоб повітря витрачалося економно, рівномірно, і щоб зберігалося «вдихувальне»  положення нижньої частини грудної клітки, та поступово розслаблювалися вдиху вальні м’язи, що запобігає поштовхоподібному видихові.

 Слід також пам’ятати, що надто глибоке дихання при відсутності вокального досвіду виникає форсоване звучання, підвищення інтонації та позбавляє звук рівності, а слабке дихання веде до зниження інтонації, позбавляє звук яскравості, барвистості й активності.

 

Виховання хорових навичок ланцюгового дихання можна розпочати з такої елементарної вправи, стежачи за тим, щоб співаки поновлювали дихання в різний час і безшумно.

 

Закріплювати  навички  активного співацького дихання і одночасно твердої атаки звука рекомендується вправами, в яких після кожних двох нот береться коротке, але досить активне дихання.

Важливо постійно звертати увагу хористів на пропоновану систему вправ — їх зна­чення, мету використання. Усвідомлення доцільності пропонованих вправ, їх різноманітність ви­кликає не тільки позитивну емоційну реакцію учнів, але й прищеплює вміння поліншувати і оці­нювати якість виконання як індивідуально, так і по групах. Все це активізує увагу учнів Процес оволодіння вокально-хоровими навичками стає свідомим, творчим.

У процесі розспівування інструментальний супровід використовується дуже обмежено (в основ­ному для настроювання у ладотональності). Спів без супрополу — основний метод роботи над ін­тонацією і строєм, він найбільше сприяє розвиткові навичок хорового ннконанни на всіх етапах роботи хоровою класу, тому більшість покально-хоропнх вправ подано безсупроводу.

5. Робота над піснею «Причастя»

Для грамотного художнього трактування хорової пісні недостатньо обмежуватися лише розвитком вокальних навичок хористів (дихання, дикція, звукоутворення). Кожна дитина, що співає в хорі, повинна чисто інтонувати свою партію, свідомо урівноважуючи її з іншими, вчасно, разом з усіма, починати і закінчувати, не виділятись тембром і силою звуку із своєї партії і хору в цілому, вміти підкорятись волі колективу.

Виразність хорового співу забезпечує тільки наявність розвинутих вокальних і хорових навичок. До останніх належить стрій і ансамбль. Вміння зробити звучання хору струнким, чистим, активним, емоційним і виразним – дуже складне завдання.

Щоб навчити дітей слухати свою партію і хор,  застосовую такі методи:

1. дві хорові партії співають без слів із закритим ротом, а одна, менш стійка по інтонації, співає зі словами;

2. дві хорові партії співають зі словами, а одна, найбільш стійка по інтонації,– без слів, із закритим ротом.

На данному етапі роботи над піснею хористи працюють над художнім образом, домагаючись передачі зміст твору, та розуміння як тексту,  так і мелодії пісні

Керівник гуртка:

.  - Зверніть увагу на основні  мелодійні лінії,

   - фразування, ( фразування повинно відповідати художньому і мелодичноту змістам твору)

   - динамічний план,

   - забарвлення звуку

   - правильне звукоутворення.

  Багато також залежить, в розкритті  музичного образу від темпу. Тому дуже важливий  правильнтй вибір темпу.

На цьому занятті твір повинен звучати в тому  темпі, в якому він є написаний..

 

 

 

 

Це заняття  є  підсумком  попередніх етапів роботи над піснею «Причастя» .

Заключним акордом в роботі над піснею стало виконання вивченого твору у церквах св. Апостола Андрія Первозданного та  Заслання Святого Духа.