ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ Письмовий відгук про твір мистецтва (книжку, спектакль, кінофільм, картину та ін.).

Уроки № 34, 35

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

Письмовий відгук про твір  мистецтва (книжку, спектакль, кінофільм, картину та ін.).

Мета:  ознайомити учнів з визначенням відгуку як жанру публіцистики, вчити аналізувати відгуки та складати відгуки про мистецькі твори; удосконалювати логічне та образне мислення, відпрацьовувати вміння роботи висновки, складати оцінки, обґрунтовувати свої думки, розвивати усне й писемне мовлення, збагачувати, уточнювати та активізувати словниковий запас; розвивати пам'ять, творчу уяву, емоції; виховувати повагу до мистецтва, толерантність до чужих переконань та поглядів.

Обладнання:  тексти відгуків.

ХІД УРОКІВ

І.  Повідомлення мети  і завдань уроків.

ІІ. Підготовка до роботи над відгуком.

◊ Прочитати (прослухати) текст.

 Вказати ті його фрагменти, які є відгуками про твори мистецтва. Пояснити, з якою метою складаються відгуки, хто їх зазвичай складає і хто є їх адресатами. У чому полягає відмінність відгуку від складеної фахівцем рецензії?

 Він був плечистий, міцної кості, дещо сутулуватий, з буйною гривою цупкого кучерявого волосся. Мав вилицювате обличчя, монгольський розріз очей. Ходив неодмінно в українській вишиванці. Часто виймав з кишені блокнот і робив якісь замальовки.

 Таким запам’ятали народного художника України, видатного графіка Василя Касіяна.

 Ось відгук одного з сучасників про літографію Касіяна – «Шевченко в Україні».

 «Перед нами Шевченко під час його останньої подорожі на батьківщину 1859 року. Знявши бриль, підставивши обличчя вітрові, Тарас простує високим берегом Дніпра. На суворому обличчі відбилися і напружена думка, і глибоке душевне хвилювання. Внизу, під кручею, «реве ревучий», чайки в’ються над хвилями. Поривчастий вітер гне додолу прибережні верби. Важкі грозові хмари вкрили небо, проте його бездонній глибині вже просвітліло…

Бентежний образ поета злився з образом збуреної природи. Отаким замисленим, упевненим і несхитним перед бурею увійшов Шевченко з цієї літографії в українське мистецтво. Без сумніву, цей образ полонив кожного українця».

Шевченкіана стала головною темою життя графіка Василя Касіяна. Гравюри «Гайдамаки», «Тарас Шевченко», «Шевченко серед селян», а також цикли ілюстрацій до «Кобзаря» збагатили українське образотворче мистецтво. Митець ілюстрував твори Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського… Серед плакатів видатного майстра – «На бій, слов’яни!»  (1942),  цикл «Гнів Шевченка  –  зброя перемоги»   (1942  -  1943), меморіальні плакати, присвячені Панасові Мирному, Олександру Довженкові та багатьом іншим.

У Києві, на Володимирській, 14, де жив митець, встановлено пам’ятну дошку. Горельєфний бронзовий портрет є дуже вдалим. Відбито і кучерявий німб навколо високого чола, і знамениту вишиванку, і працьовиті руки, що ніколи не знали спочинку.

         (З календаря)

С л о в н и к.

Графіка – вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є однотонний малюнок, виконаний на папері олівцем, пером, пензлем, вуглем, або ж друковане художнє зображення, відтиснуте на папері спеціальною формою (гравюра). Літографія – відбиток на папері з плоскої форми, виготовленої з каменю (вапняку), листів цинку або алюмінію. Горельєф – скульптурний твір, у якому зображення виступає над площиною фону більш як на половину його об’єму.

◊ Пояснення вчителя.

 Якщо рецензія – це кваліфікований аналіз твору мистецтва, оцінка професійної майстерності автора, висловлення аргументованих практичних зауважень, висвітлення допущених у ньому помилок та недоглядів, відзначення досягнень, точне визначення суспільно-політичної або літературно-художньої вартості твору, то відгук – висловлення глядачем (слухачем) безпосередніх вражень від сприйнятого твору.

 Відгуки часто складаються в невимушеному усному спілкуванні – під час глядацьких або читацьких конференцій, на презентаціях тощо. Якщо ж відгук оприлюднено у ЗМІ, йдеться про відповідний жанр публіцистики.

 Для відгуку як жанру публіцистики характерні такі особливості: оперативність, актуальність, лаконічність, відверта підкреслена оцінність. Мета відгуку – висловлення власної оцінки твору, особливостей його індивідуального сприйняття. Складання відгуку не потребує фахової підготовленості, володіння мистецтвознавчою термінологією і т. ін.

 Обмінюючись враженнями про мистецький твір, глядачі й слухачі зазвичай якнайстисліше передають його зміст (або складають опис) та складають творові обґрунтовану оцінку. До речі, така оцінка далеко не завжди є об’єктивною, оскільки передає особистісне ставлення до твору.

 Таким чином, відгук – це оцінка мистецького твору, складена глядачем або слухачем безпосередньо після ознайомлення з ним. За своїм щирим і доброзичливим тоном відгук має нагадувати ліричний відкритий лист. Враження й думки здебільшого висловлюються від першої особи. Обов’язковими є тактовність, толерантність, ненав’язливість суджень.

 Здебільшого відгук має такі композиційні частини: зачин (що спонукає ознайомитись із твором і скласти йому оцінку), якнайстисліший переказ змісту мистецького твору (або його опис) та невеликий підсумок, у якому висловлено його  обґрунтовану оцінку й передано особисте до нього ставлення.

 Важливе значення для надрукованого в ЗМІ відгуку має заголовок: він має бути цікавим, образним, інтригувати й запам’ятовуватись.

С л о в н и к.

ЗМІ – засоби масової інформації. Толерантність – терпимість до чужої думки, чужих поглядів.

◊ Прочитати (прослухати) надрукований у журналі відгук.

 У його тексті вказати зачин, опис та підсумок-оцінку. Наскільки чітке уявлення про мистецький твір залишає цей відгук у читача? Чи є аргументованою складена автором оцінка творові живопису? Охарактеризувати тон відгуку.

ТАКИМ ШЕВЧЕНКА МИ НЕ БАЧИЛИ

 Не знаю, як вам, а мені не доводилось бачити у творах мистецтва такого Шевченка, як на картині «В казематі» Андрія Антонюка. Смішний, навіть чудний дідусь – і разом з тим близький, людяний, не відсторонений. Шевченко на цій картині -  стражденна людина, яка поневіряється і муки свої виливає на папері.

 М’яке світло вихоплює пронизливий погляд Шевченкових очей. У них я відчуваю розпачливу беззахисність і душевний біль. За глибиною психологізму це один з найсильніших портретів Кобзаря, який мені довелося бачити.

 Картину написано темними, навіть тьмяними фарбами. Враження таке, ніби із зображеного на полотні простору викачано повітря. Це посилює відчуття тяжкої здавленості, несвободи, приниженості й гіркоти.

 Гілка калини, кобза на задньому плані – чи то видіння, чи то реальність… Ці традиційні алегорії наближають твір до народної картини.

        (За Н. Васильченко)

◊ Прочитати.

 Чи є поданий текст відгуком про твір мистецтва? Кому адресовано висловлювання? Яка його мета?

 Виставу п’єси Марка Кропивницького «Дай серцеві волю, заведе в неволю» в Театрі імені Шевченка сприймаєш, як барвистий концерт. Звичайно, це сприйняття – суб’єктивне. Але я не можу інакше висловити враження, яке справила на мене ця вистава злагодженістю акторського ансамблю, оформленням…

 Режисер ввів у п’єсу багато пісенного й музичного матеріалу. Скажімо, сцени весілля в автора немає, це вже додав театр – і сцена органічно ввійшла в п’єсу,  навіть як одне з кращих місць всієї вистави. Музика і спів являють не лише тло, що на ньому відбувається дія, а пронизують п’єсу, як щира золота нитка прошиває чудесну тканину, розгорнуту перед глядачем. До речі, музика композитора Б. Крижанівського заслуговує на окрему відзнаку, до того ж і оркестр під його рукою звучить чудово.

 Ми, глядачі, схиляємось перед режисером Мар’яном Крушельницьким (він же виконує роль Івана Непокритого), що зачарував нас виставою. Але ми знаємо і не маємо права не відзначити, що легкість і яскравість вистави були здобуті великим трудом, упертою напругою мистецьких шукань.

 Вистава давно скінчилась, ходжу, обмірковую її вулицями Києва. Мистецтво завжди із народом, як неподільна частка його долі, його щастя і горя, його життя…

         (За О. Копиленком)

 Якось довелося чути, як літня патріотка переконувала працівників дитячого журналу: «Друкуйте вірші Тараса Шевченка! Уміщуйте розповіді про український віночок, українську хату, народні звичаї, а не перекладні зарубіжні твори».

 Шевченка, звичайно, треба знати. Але діти є діти, українські зокрема. Вони хочуть читати про мандрівки й пригоди, люблять фантастичну й детективну. Відрадно, що в українській літературі такі твори з’являються.

 Щойно вийшов із друку сучасний (наскрізь український!) дитячий детектив  «Суперагент 000.   Нові  пригоди»  письменниці  Лесі   Ворониної.

Герой цієї книжки – Гриць Мамай (чи, бува, не нащадок легендарного козака Мамая?). Навіть зовні він сповна відповідає ідеалу сучасних хлопчаків: одягнутий у незмінну шкіряну куртку, джинси й білосніжної чистоти  кросівки фірми «Reebok». Він має чорний пасок майстра карате, а, крім того, володіє секретами у-шу, дзюдо, кун-фу, кікбоксингу, а що найголовніше, розшифрує таємні прийоми давньоукраїнської боротьби, замасковані в народному танці гопаку.

 Щоправда, в змалюванні атлетизму суперагента раз по раз прозирає іронічна посмішка автора. Ось Гриць Мамай сидить на снігу в позі лотоса, такий розпашілий від внутрішньої енергії, що його дружина красуня Зореслава сушить на його оголеному торсі випрані дитячі пелюшки… Ця весела й дотепна пародія на численні бойовики з їхніми супергероями навчає дітей ось так – іронічно, з посмішкою – оцінювати нісенітниці, що пропонуються з телеекранів…

 Постійним супротивником Гриця Мамая виступає бабуся-нінзя, котра досконально володіє нунчаками, може набувати будь-якої подоби, зокрема й вигляду Грицевої дружини Зореслави. Вона замислює все нові й нові страхітливі злочини, але суперагент щоразу долає її підступи. Переможеній бабусі тільки й лишається, що сичати від безсилої люті й «вигукувати погані слова неукраїнською мовою».

 Сюжет повісті розвивається стрімко й динамічно. Врешті-решт Гриць Мамай розплутує змову, що загрожувала всій земній цивілізації, зруйнувавши при цьому центр змови – металеву жінку зі щитом і мечем на Дніпровій кручі в Києві, яку кияни без жодних симпатій прозвали «бабою» за ту дисгармонію, що внесла вона в панораму міста.

 При всій карколомності подій у повісті немає вбивств. Навіть бандитів у покарання то зачиняють у сміттєзбірнику, то з  метою перевиховування перетворюють на нерухомі статуї. Тут чимало дотепів, комічних ситуацій. Книжка весела, світла, читається на єдиному подиху. Вона скромно, але ошатно й інтелігентно проілюстрована (художник Олег Петренко-Заневський), видана з належною культурою, що тепер, на жаль, трапляється не часто. Отож, в українській літературі для дітей побільшало на гарну, цікаву, розумну книжку.

 (Зірка Мензатюк)

ІІІ.  Самостійна робота учнів над відгуком.

◊ Самостійно скласти відгук про твір мистецтва за власним вибором або ж відгук про нещодавно переглянуту виставу чи кінофільм (на чернетках).

О р і є н т о в н и й   п л а н  в і д г у к у  п р о  в и с т а в у

1. Коли, за яких обставин, на сцені якого театру було переглянуто виставу. Бажано назвати імена автора п’єси та режисера.
2. Мої враження від:

а) акторського складу та акторської гри;

б) музичного та художнього оформлення.

 3.  Наскільки актуальними й цікавими є порушені у виставі проблеми.

 4.  Що сподобалось, вразило, запам’яталось.

◊ Пояснення вчителя.

 Головним у відгуку є виразно та емоційно висловлена особиста думка про спектакль. Оцінка акторської гри, музичного й художнього оформлення має бути обґрунтована, проте може бути цілковито суб’єктивною. Відгук цілком може містити дискусійні положення. Тон відгуку може бути запальним, задиркуватим. Проте обов’язково слід бути тактовним до митців, які працювали над спектаклем – про це бажано нагадати учням. Потрібно звернути їхню увагу на те, що в тексті відгуку бажано використовувати вставні слова на мою думку, як на мене, як мені здалося тощо. Це позбавить текст відтінку безапеляційності.

IV. Підведення підсумків уроків.

V. Домашнє завдання.

 Завершити відгук про переглянутий спектакль (кінофільм), відреагувати написане, переписати до зошитів.