зв'язне мовлення. Портретний нарис у публіцистичному стилі

Відкритий урок учителя  української мови та літератури Склярук Т. В.

Тема: Розвиток зв’язного  мовлення. 

Портретний  нарис  у  публіцистичному стилі

Мета: ознайомити учнів із жанром публіцистичного стилю, зокрема з портретним нарисом; подати відомості про основні ознаки цього жанру та його характерні риси; навчити складати портретні нариси в публіцистичному стилі; розвивати мовленнєво-комунікативні вміння, збагачувати словниковий запас школярів; виховувати почуття гордості за видатних людей.

Тип уроку: розвитку комунікативних умінь

Обладнання: підручник, текст, таблиця “Портретний нарис у публіцистичному стилі ”, тека з матеріалами для розвитку зв’язного мовлення.

Хід уроку

І. Організаційний момент

1. Привітання

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

1. Сьогоднішній наш урок урок розвитку зв’язного  мовлення. І хочеться мені його розпочати із поезії В. Симоненка  « Перехожий »

Як він ішов!
Струменіла дорога,
Далеч у жадібні очі текла.
Не просто ступали —
Співали ноги,
І тиша музику берегла.
Як він ішов!
Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу —
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!
З шаленим щастям і сміхом гарячим,
З гімном вулканним без музики й слів!
Як він ішов!
І ніхто не бачив,
І ніхто від краси не зомлів.
В землю полускану втюпився кожен,
Очі в пилюці бездумно волік…
Раптом —
Шепіт поміж перехожих:
— Що там?
— Спіткнувсь чоловік…
Одні співчували йому убого,
Інші не втримались докорять:
— Треба дивитись ото під ноги,
Так можна голову потерять… —
Трохи в футбола пограли словами,
Обсмакували чужу біду.
А він знову йшов.
І дивився прямо.
І знову
Натхненно творив ходу!

19.09.1962

Міркування

Цей твір вирізняється серед усього творчого доробку В. Симоненка. Він — інакомовний. Це уособлення ідеалу лю­дини, що впевненою і несхибною ходою простує до мети, ви­кликаючи захоплення, а часом і заздрість та єхидство, надто ж коли “спіткнеться” на очах вцінічних людей.

Діти, пригадайте, скількох приблизно людей ви сьогодні зустріли на своєму шляху, ідучи до школи? Зустрівши людину, на що ви в першу чергу звернули увагу?

ІІІ. Повідомлення теми, мети та завдань уроку

Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми сьогодні навчимося складати портретний нарис у публіцистичному стилі

ІV. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу

1. Слово вчителя

Для початку пригадаймо, що знаємо  про публіцистичний  стиль.

Слово публіцистичний походить від латинського слова, що означає "суспільний, державний". Спільнокореневими зі словом публіцистичний є слово публіцистика (суспільно-політична література на сучасні, актуальні теми).

Етимологічно всі ці слова споріднені зі словом публіка, що має два значення:

1) відвідувачі, слухачі, глядачі;

2) народ, люди.

Мета публіцистичного стилю - інформувати, передавати суспільно значущу інформацію з одночасним впливом на читача, слухача, переконуванням їх у чомусь, уселяти їм певні ідеї, погляди, спонукати до відповідних вчинків та дій.

Сфера використання публіцистичного стилю мовлення - суспільно-економічні, культурні, політичні відносини.

Жанри публіцистики - стаття в журналі, газеті, нарис, фельєтон, інтерв'ю, репортаж, виступ на радіо, зборах, телебаченні, промова, доповідь.

Для публіцистичного стилю мовлення притаманні логічність, емоційність, образність, оцінність (спонукальність), а також відповідні мовні засоби. У текстах широко вживається суспільно-політична лексика, різноманітні види синтаксичних конструкцій.

Публіцистичний текст будується як наукове міркування: порушується важлива суспільна проблема, аналізуються й оцінюються можливі шляхи її вирішення, формулюються узагальнення й висновки, матеріал розміщується у строгій логічній послідовності, використовується загальнонаукова термінологія. Це дещо наближає його до наукового стилю.

Публіцистичні виступи відзначаються вірогідністю, точністю фактів, строгою обґрунтованістю, конкретністю, що дещо споріднює його з науковим стилем мовлення. З іншого боку, для публіцистичної промови характерні пристрасність, спонукальність. Найважливіша вимога, що ставиться перед публіцистикою, - загальнодоступність: вона розрахована на широку аудиторію і має бути доступною для всіх.

Публіцистичний стиль має багато спільного і з художнім стилем мовлення, оскільки для ефективного впливу на читача (слухача), його чуттєву сферу, уяву, той, хто пише чи виступає, використовує епітети, метафори, порівняння та інші образні художні засоби, вдається до фразеологічних висловів, навіть просторічних слів, що посилюють емоційний вплив мовлення.

Портретний нарис – це художній аналіз особистості, побудований на дослідженні різних її сторін: моральної, інтелектуальної, творчої і т. ін. У процесі виявлення рис вдачі героя нарису увагу нарисовця привертають передовсім біографічні факти та випадки з життя, які ці риси увиразнюють.

У тексті портретного нарису можуть поєднуватися всі типи мовлення. В основу має бути покладено розповідь про людину: її долю, обставини колишнього й сьогоднішнього життя.

Обов’язковим є її словесний портрет (або його елементи). Зазвичай у нарисі поєднано ознаки художнього та публіцистичного стилів, отже, портрет цілком може бути складений у художньому стилі.

Портрет у нарисі – лише засіб розкриття внутрішнього світу людини.

Мета нарису - виявити цінності героя, показати смисл його життя. На конкретних життєвих прикладах потрібно показати ті особливості характеру, які допомагають героєві цієї мети досягти. Необхідно виділити найбільш значущу, стрижневу рису вдачі героя нарису, виразно й емоційно про неї розповісти. Потрібно викликати до героя інтерес, змусити замислитися над його долею.

2. Робота з текстом

Прочитайте текст. Визначте тему та основну думку. З’ясуйте, чи належить текст до публіцистичного стилю, до жанру портретного нарису. Відповідь аргументуйте. Перекажіть текст.

Василь  Симоненко

Ім’я Василя Симоненка   навічно утвердилось як символ українського  шістдесятництва                     ХХ  століття. «Витязем української поезії»   назвав його Олесь Гончар. Юнацький максималізм Василя Симоненка  служив камертоном взаємин  цього  об’єднання  сміливців із суспільством, яке випробовувало їх на громадянську мужність, стійкість і послідовність у відстоюванні поглядів та ідей.

Творчість  Василя Симоненка  перейнята таким потужним громадянським пафосом, що його могли почути не тільки друзі та вороги, а й пересічні українці.  Євген Сверстюк якось зазначив, що Василь Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку історії України. ...Народився поет 8 січня, на другий день Різдвяних свят (зауважмо: Василь Стус з’явився на світ на Різдво –7 січня!) 1935 року у селі Біївці, тепер Лубенського району Полтавської області. Цей рік свідчить про те, що дитинство його припало на часи Другої світової війни й післявоєнні роки. Незважаючи на це, хлопець навчався добре: закінчив школу із золотою медаллю. У шкільні роки Василь був активним учасником художньої самодіяльності, а в старших класах — членом редколегії шкільної газети. «На уроках він був серйозний — аж занадто. Рідко сміявся. У класі хлопець виділявся серед учнів, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, своїм розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як Василь.

Був  вихідцем з козацького  роду. Василева  прабабуся  Варвара Остапенко  Щербань  тривалий час зберігала «отриману у спадок від свого батька дворянську грамоту, отриману за військові заслуги». Василева мати Ганна Трохимівна  замолоду була вродливою, тямовитою, мала чудовий голос, часто виступала на сільській сцені.  Мрія стати вчителькою привела її до Лубенського педагогічного інституту, однак у силу життєвих обставин провчилася там недовго. Зрадлива доля звела її із Андрієм Симоненком – самодіяльним актором, учителем і художником. Але, на  жаль,  ненадовго …Все недовге життя боліло Василеві те, що невдовзі по його народженню батько  зник і провідав сина тільки по закінченні війни – у погонах капітана – і то ненадовго .

Швидко промайнуло дитинство, студентські роки в Київському університеті, далі - робота в черкаській газеті .

У Черкасах добре знали цього худорлявого скромного юнака, адже працював він в обласній пресі, часто бував у трудових колективах області. Вдумливий, спостережливий, серйозний, він ставився до своєї роботи з особливою відповідальністю, бо розумів, що стоїть біля джерел формування світогляду української молоді, замуленого роками неправди й ошуканства. Часто замислювався над «больовими точками» суспільства, розмірковував, яким чином можна подолати байдужість у людських серцях – так проявлялося почуття його громадянської відповідальності. «Нам треба вище піднімати голос проти байдужості, в якій би формі вона не проявлялася...». Його ніколи не задовольняла  «середина»: вона для нього – хилитання маятника вперед - назад. Найвищий суддя для Василя Симоненка – совість .

Хоч і прожив митець усього двадцять вісім років, проте залишив для нас пристрасні  рядки про призначення людини:
Я хочу бути несамовитим,
Я хочу в полум'ї згоріть,
Щоб не жаліти за прожитим,
Димком на світі не чадіть.

Нагла смерть скосила Василя Симоненка у двадцятивосьмирічному віці, ніби здійснюючи його юнацьке пророцтво, що «в тридцять — смерті в очі подивлюсь». Набагато пізніше були опубліковані матеріали, в яких йшлося про те, що «Василя Симоненка по-звірячому «обробили», а точніше — прибили охоронці громадського порядку в міліцейських мундирах». Його не вбили, але здоров'я підірвали остаточно. Відтоді           В. Симоненко вже не жив, а мучився, бо ні на хвилину не вщухали нестерпні болі, які неможливо було вгамувати жодними ліками.

Поховали поета у Черкасах. На його надгробку викарбувано слова:

«Можна все на світі вибирати, сину, —

Вибрати не можна тільки Батьківщину».

 Максимал́ізм (від лат. «найбільший») — впадання в крайність при вимозі чогось надмірного.

Людська життєва точка зору, згідно з якою людина визнає лише щось конкретне, крайнє, надмірне.

Найчастіше максималізм є розвиненим в юнацькому віці, тоді, коли юнаки намагаються знайти щось ідеальне. Максималізм є чи не найкращим стимулом до виконання певної цілі життя.

3. Бесіда за змістом тексту

• Про кого йде мова у  тексті?

Чому ім’я В. Симоненка  стало символом українського  шістдесятництва?

Що ви дізналися про родовід Симоненка?

Ким були його батьки?

Знайдіть портретну характеристику Симоненка.

Що найбільше не любив у людях  митець?

Що було найвищим  суддею для Симоненка?

Як ви розумієте  рядочки про призначення  людини у житті?

Які позитивні риси вдачі поета увиразнено в нарисі? Чого можна в нього  повчитися?

Яка головна думка нарису?

Яке ставлення до героя нарису формує в читача текст?

Які типи мовлення поєднано в тексті? Яка роль портрета в нарисі?

Визначте стиль тексту, свою думку доведіть.

4.Опрацювання схеми «Портретний нарис у публіцистичному стилі».

– Діти, а тепер перейдемо до практичної частини.

 КОЛЕКТИВНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ПАМ'ЯТКИ

Як працювати над портретним нарисом

1. Почніть портретний нарис з пошуку героя.

2. Зберіть інформацію про людину. Гармонійно поєднайте документальне та художнє.

3. Складіть попередній план портретного нарису. Композиція нарису складається із зав’язки, розвитку дії, кульмінації і розв’язки.

4. Визначте структуру нарису. Ви можете викладати інформацію як у хронологічному порядку (він був, потім зробив, потім став), так і у зворотному (зараз він займається…, але був час, коли ця людина…..).

V. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної діяльності

Робота з текстом

Написання портретного нарису   свого кумира  у публіцистичному стилі

VІ. Підсумок уроку

Рефлексія

Чи сподобалася вам робота на уроці?

Що було найбільш цікавим?

У чому виникали труднощі?

VІІ. Домашнє завдання

Доопрацювати зміст портретного нарису у публіцистичному стилі