Уроки № 9-10

Зв’язне мовлення

Усний  стислий переказ (за складним планом) тексту художнього стилю

Мета: на основі здобутих текстологічних знань формувати в учнів текстотворчі вміння (уміння визначати тему й головну думку тексту, його підтеми і мікротеми у процесі складання плану, самостійно  добирати адекватні змісту виражальні засоби мови, реалізувати задум - усно стисло відтворювати вихідний текст-зразок); виховувати повагу до таких рис, як патріотизм, мужність, відповідальність; формувати вміння відрізняти головне від другорядного, удосконалювати навички колективної й самостійної роботи, розвивати логічне мислення, пам’ять, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

Хід уроку

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Підготовка до роботи над переказом.

* Читання тесту вчителем.

*З’ясування лексичного значення вжитих у тексті переказу  слів, які перебувають пасивному словнику учнів.

*Визначення теми й головної думки тексту.

*Визначення стилю тексту. З’ясування покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.

*Самостійне складання плану тексту. Обговорення плану та запис його оптимального варіанту.

*Повторне читання вчителем тексту.

ІІІ. Усне переказування учнями тексту за планом.

ІV. Домашнє завдання. Скласти й записати текст (обсяг – 12-15 речень) на тему “Без відваги зазнаєш зневаги”, використавши не менше трьох складносурядних речення.

Текст  для переказу

Митрополит

Козацька сотня нудилася без діла: ніхто не знав, навіщо її сюди викликано. У повітрі плавав сизий димок від люльок, знічев’я плелися билиці-небилиці. Прив’язані до  молодих лип коні нетерпляче били копитом.

Тут хлопці побачили митрополита  в  козацькому одязі з двома пістолями за широким поясом. Рудий довготелесий козак аж навпіл зігнувся від сміху, і оселедець на його голові зателіпався в такт його реготові:

- Ой рятуйте, люди добрі! Кінець світу – батюшки пішли в козаки! Сиділи б ото, отче, дома та молилися б за нас!

Петро відчув, як йому кров скипає  в жилах. Він подумки помолився Святій Богородиці, щоб та надала йому сил оволодіти собою. Пригадалося: дещо  подібне  траплялося з ним і в боях. Права рука мимоволі лягла на  пістоль. Проте наступної миті  Петро  отямився. Зрештою він нічого не мав проти свого кривдника. Та й чи було це кривдою?

-  Бери шаблю, циганська твоя мати! Зараз я подивлюсь, який з тебе  козак, - підступаючи до нього, процідив крізь зуби рудий. Для нього було, мабуть, однаково – що циган, що молдованин. До того ж серед київських міщан ходили уперті чутки, що митрополит Петро Могила  родом із циган.

   Мовчки поклавши на землю пістолі, Петро скинув жупан. Його натреновані очі зупинилися саме та тій шаблі, яка була йому зараз потрібна. Її власник, молодий хвацький козак, зрозумівши, чого хоче  митрополит, повільно витяг її з піхов, узяв за блискуче  відточене  лезо й простяг уперед.

Перші два удари Петро відбив порівняно легко. “Добрий рубака”, - відзначив він про себе, уважно вивчаючи супротивника. Козак справді фехтував майстерно, але боротьба надто поглинала його, тому за якусь мить він мусив зробити те, що чого невідворотно  підводив його Петро, виманюючи на себе. І ось, коли шабля рудого зависла у витягнутій руці, митрополит зробив раптовий випад і кінцем своєї  шаблі ніби гаком зловив зброю супротивника. Потім, укладаючи всю силу в руку – тут головне самому втримати шаблю, - гвинтом вивів її вгору. Зблиснувши на сонці, шабля вилетіла з рук козака і, черкнувши по бруківці, викресала іскри.

Запанувала тиша. Рудий козак не міг отямитися. Здивовано кліпаючи очима, він потирав  кисть правої руки.

-Оце так митрополит! – голосно сказав хтось. – Оце так батюшка! Святий отче, чи ви не з козаків? Чи ж не  навчилися ви так ото орудувати шаблюкою у нашого Богуна? – захоплено вигукували хлопці, оточивши Петра.

-Було в моєму житті всього доволі, - загадково якось промовив митрополит і, підійшовши до рудого козака, ляснув його по плечі:

- Тримай шаблю міцніше.

З професійною точністю, за якою вгадувався колишній  офіцер, він поставив сотні завдання: слід було відбити собор, який тримали в руках уніати. Чернець підвів коня. Коротко кинувши: “На коней!”, Петро Могила поставив ногу в стремено, вкинув тіло в сідло. Сотня полетіла вслід вершникові. (За О.Білодідом; 430 сл.)

• Пояснити значення слів  митрополит (вищий духовний сан православної церкви),  уніати  (прихильники  уніатської тобто греко-католицької церкви).
• Дібрати синоніми до слів  довготелесий, отямитися, хвацький.
• Виписати застарілі слова (пістоль, сотня, жупан, оселедець), пояснити їх роль у тексті.
• Скласти  план детального переказу (орієнтовний: І. Козацька сотня нудилася без діла. ІІ. Митрополит у козацькому одязі. ІІІ. Кпини рудого козака. ІV. Митрополит стримався. V. “Подивлюся, який із тебе козак!” 1. Петро взяв шаблю. 2. Уважне вивчення супротивника. 3. Раптовий випад митрополита. 4. Шаблю вибито з рук козака. 5. Рудий не міг отямитись. VІ. Захоплення козаків. VІІ. “Було в житті всього доволі”. VІІ. Завдання сотні).
• План детального переказу перебудувати на план переказу стислого (орієнтовний: І. До сотні під’їжджає митрополит. ІІ. Кпини рудого козака. ІІІ. Двобій. 1. Петро узяв шаблю. 2. Вивчення супротивника. 3. Шаблю вибито з рук козака. ІV. Козаки у захопленні. V. Чітке завдання сотні).
• На дошці записати: Свята Богородиця, фехтувати, оволодіти собою (опанувати себе).

        Стисло переказати текст (усно).