Сьогодні ми продовжуємо докладніше знайомитись із твором Гр. Тютюнника «Дивак». Минулого уроку ми зрозуміли, що автор зображує світ навколишньої природи таким, яким його бачить маленький хлопчик Олесь, саме тому у творі можна знайти чудернацькі порівняння, які зрозумілі лише дітям. Саме це допоможе нам краще зрозуміти, що саме хотів донести до читачів автор.
Олесь — людина з надзвичайно розвиненою уявою. Його спостережливість допомагає бачити величезну кількість речей, які оточують у світі природи. Фантазії Олеся такі багаті та емоційні, що переплітаються з реальністю, і часом настільки захоплюють хлопця, що він забуває про навколишній світ і починає мріяти наяву. Ключовим словом до розуміння того, як Олесь ставиться до навколишнього світу, до природи, є слово „любов”, адже він справді „любить” зиму в усіх її проявах. І не тільки зиму, а все, що з нею пов'язане. Співчутливість, почуття справедливості, доброта й щиросердність — саме ці риси надзвичайно розвинені в характері Олеся. Але це не результат виховання чи спілкування з людьми (Олесь — дуже замкнений, нетовариський хлопець). Очевидним є той факт, що хлопець тягнеться до природи, захоплюється й насолоджується нею. Ним керує почуття краси й гармонійності природи. А гармонійність і означає рівновагу, спокій, доброту, справедливість. Будь-яке насилля, несправедливість порушують цю гармонійність в очах Олеся і завдають йому душевного болю.
Чи любите ви фантазувати? Ким ви себе уявляєте? Яка природа вас оточує?Хлопчик Олесь пізнає природу самотужки — він багато часу проводить у лісі, знайомий з його мешканцями. Він полюбляє куштувати шишки, які сам знаходить у дуплах дерев, їсть мерзлу калину. Не забуває хлопчик і піклуватися про природу — нагрібає чобітками снігу під окоренок сосенки, щоб вона не помирала; пробиває лід на річці, щоб звільнити пліточку від щуки. Про багату уяву хлопчика нам стає зрозуміло з наступного опису: «І ввижається Олесеві маленька хата під кущем водяної папороті, а в тій хатці — він біля віконця сидить, рибку стереже. Забажав — вийшов. Ніхто тебе не займе. Іди куди заманеться. Ось карасик пливе. Цап його за пірце: «Добридень, дядьку! Як поживаєте?». Олесь дуже полюбляє казки, особливо про Івасика-телесика. Саме вони впливають на його цікавість, яка спонукає його вивчати світ навколо нього.
Цитатний (орієнтовний) план характеристики Олеся Зріст: „малий, головою ледь до клямки дістає”. Очі: „очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ”. Взуття: чобітки. Одяг: “пальтечко в нього товсте”, рукавички. Статура: “сам тонкий”. Сила: “слабосилий, бо “важко нахилятись: дух спирає, під очима набряка”.„Смирно стоїть біля порога...”.„Олесь любить зиму...”„Відмінник”.„Дивак”.„Невстріливий..., дивний єси”. „Неглемедза”.
У чому ж виявляється його дивацтво? Не любить псувати молодий лід, коли дятел шишки їсть; боляче йому, коли щука пліточку впіймала; так любить природу, що передає свою любов до неї на уроці малювання, забувши завдання вчительки намалювати горщечок; жаліє коней, коли дід б’є їх батогом; жаліє стару сосну.
Найбільше Олесь любить малювати. Через те йому й зима до вподоби, бо на снігу зручно малювати всяку всячину. А вміє він це робити, бо уважний до всього: помічає зелені чубчики трави крізь порошу, низенькі пеньки з жовтуватою смілкою, йому цікаво, як дятел порається та який підводний світ замерзлої річки. Допитливість і спостережливість пробуджують його творчу уяву: «ввижається Олесеві маленька хата під кущем водяної папороті, а в тій хатці — він біля віконця сидить, рибку стереже». Тому й вдалим виявився малюнок дятла, і навпаки — не цікавим був йому той гирунчик. Справді, яке натхнення викликає в художника перегнійний горщечок? Учителька б сама могла подбати про гідний предмет для малювання й не ставити себе в незручне становище. До того ж, хлопчик іще дуже малий, щоб слухняно виконувати будь-які забаганки старших. Тому й вийшов із класу. Можна сказати й про те, що в хлопчика природне чуття краси і свободи, не притьмарене путами штучних заборон. Як, очевидно, заздрив Олесеві автор, всіляко утискуваний у своїй творчості!Розповідаючи про те, як Олесь підтримав сосну, трамбуючи її коріння, або не захотів «подушки на льоду гнути», як він переживав, коли щука проковтнула рибку або дід бив коней, щоб швидше дістатися домівки (добру вдачу хлопчика, його милосердність). Та найбільше його вразили дідові слова про жорстокість світу дорослих, де «не бити не можна», бо «не ти, так тебе одрепають, ще й плакать не дадуть». Однак сон, який наснився вночі хлопчикові, засвідчує,що в душі малого зріють добрі почуття, з якими він входить в новий день, у нове життя.
Складання анкети головного героя{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}1. Ім’я.2. Портрет.3. Уподобання.4. Ставлення до природи.5. Вчинки й поведінка.6. Думки і переживання.7. Оцінка з боку дорослих. 1. Олесь.2. Худорлявий маленький хлопчик, слабосилий. Спостережний і допитливий.3. Має творчі здібності, любить малювати.4. Уважний і спостережливий.5. Добрий і милосердний. Має природне чуття краси і свободи.6. Вдумливий і вразливий.7. Дивак, не такий, як усі.
Характеристика другорядних персонажів: Федько Тойкало. Федько — приклад звичайного хлопця. Він полюбляє гратися з іншими, пустувати та навіть битися. Але він не поганий. Він вдарив Олеся не навмисно і потім дуже жалкував про це, та знайшов чудовий спосіб примирення — пригостив голодного Олеся пирогом з м’ясом.