Адсорбуючі засоби, дія та їх застосування

Реферат

на тему «Адсорбуючі засоби, дія та застосування»

Викладач: Колесник Валентина Миколаївна

План

1. Адсорбуючі лікарські засоби , їх характеристика.

2. Вугілля активоване.

3. Силікс.

4. Сорбекс.

5. Ентеросгель.

6. Смекта.

7. Адсорбенти.

8. Адсорбуючі засоби.

9. Холестирамін.

10. Ентеральне застосування.

11. Препарат альгінової кислоти.

   Адсорбуючі лікарські засоби (адсорбенти, сорбенти) – це препарати з високою поверхневою активністю, що поглинають (адсорбують) різні хімічні сполуки, запобігаючи подразненню нервових закінчень. Адсорбенти – це досить подрібнені речовини, що набувають корпускулярної будови. Ефект адсорбції зумовлений фіксацією молекул різних речовин на поверхні сорбенту. До адсорбуючих засобів належать дві групи: нейтральні сорбенти (вугілля активоване, ентеросгель, силікс, сорбекс, смекта) і спеціальні – іонообмінні смоли (іоніти різного походження). Адсорбуючі властивості мають також сферичне азотовмісне вугілля – сферичний карбоніт, коксове активоване вугілля, сферичний вуглецевий сорбент, активовані вуглецеві волокна. Спеціальні сорбенти використовують для видалення токсичних речовин із крові (гемосорбція), лімфи (лімфосорбція), плазми крові (плазмосорбція) та інших рідин організму. Поряд з гемосорбцією використовують адсорбенти для ентеросорбції, тобто введення сорбенту у травний канал забезпечує дезінтоксикацію ксенобіотиків та ендогенних токсинів.

Вугілля активоване адсорбує токсичні речовини, уповільнює або припиняє їх всмоктування, зменшує небезпеку гострого отруєння, знижує активність лікарських засобів при одночасному застосуванні. Показання: отруєння хімічними речовинами, метеоризм, для послаблення дії хлористоводневої кислоти хворим на гіперацидний гастрит.

Із кремнеземних сполук як сорбенти застосовують силікс, ентеросгель. Силікс та силард II – це порошки нанокремнію діоксиду, що застосовуються у вигляді суспензії всередину при токсикозах, отруєннях.

Силікс має високу гідрофільність, виражену білоксорбуючу активність, здатність зв'язувати віруси, мікроорганізми, мікробні токсини, взаємодіяти з низькомолекулярними сполуками. Призначення: лікування гострих отруєнь, дисбіозу кишечнику, гнійно-запальних процесів, інфекційних діарей, вірусних гепатитів та ін.

Сорбекс має детоксикуючий ефект, знижує метаболічні навантаження на системи організму, сприяє відновленню. Активна речовина сорбексу – активоване вугілля рослинного походження, що в процесі обробки одержує значну сорбційну поверхню; активно зв'язує токсичні речовини різного походження, в тому числі токсичні метаболіти організму, сприяє їх виведенню. Сорбекс стимулює моторику, посилює кровообіг кишечнику.

Показання: отруєння побутовими і промисловими отрутами, харчовими продуктами, лікарськими засобами, алкоголем і наркотичними речовинами, захворювання травного каналу, харчові токсикоінфекції, інфекційні захворювання (з діарейним синдромом), гострі і хронічні вірусні гепатити, сепсис, ботулізм, дифтерія, інші вірусні, бактеріальні інфекції, гострі і хронічні хвороби нирок, печінки, легенів, серцево-судинної, нервової систем, захворювання, що супроводжуються ендогенною інтоксикацією, алергічні, імунні, аутоімунні захворювання, онкологічні захворювання, інтоксикації при опіках, гнійно-септичні захворювання, гіперхолестеринемія, передчасне старіння.

Побічна дія: порушення функції кишечнику (діарея, запор), при тривалому введенні – гіповітаміноз, зменшення надходження жирів, білків, зниження рівня гормонів.

Ентеросгель – це гідрогель метил кремнієвої кислоти, ентеросорбент. Препарат ефективно адсорбує з кишечнику і крові та екскретує з організму середньомолекулярні токсичні речовини, продукти незавершеного метаболізму, інкорпоровані радіонукліди. Препарат усуває прояви токсикозу, дисбактеріозу, нормалізує метаболічні процеси та показники лабораторних досліджень крові, сечі, захищає слизову оболонку шлунка і кишечнику від агресивних впливів, від виникнення ерозивно-виразкових процесів, опіків, поліпшує імунний статус. Препарат нормалізує мікрофлору кишечнику при дисбактеріозі, інфекційних ускладненнях, запобігає розвитку гнійних процесів, має опосередковану протимікробну, регенераторну, гепатопротекторну активність. Препарат показаний для детоксикації при захворюваннях нирок, при токсикоінфекціях, захворюваннях печінки, гастроентероколіті, діареї, алкогольній, наркотичній інтоксикаціях, при опіковій та променевій хворобі, гнійно-септичних процесах, дисбактеріозі.

Смекта – лікарський засіб природного походження, що ефективно адсорбує та виводить з організму патогенні бактерії, токсини, кишкові гази і солі жовчних кислот. Крім сорбційної дії, має обволікаючу властивість по відношенню до слизової оболонки, попереджає втрати у травному каналі рідини і електролітів, взаємодіє з глікопротеїнами слизу. Смекта посилює бар'єрну функцію слизової оболонки травного каналу, захищає від негативного впливу хлористоводневої кислоти, жовчних кислот, кишкових мікроорганізмів.

Призначення: симптоматичне лікування гострої і хронічної діареї, допоміжний засіб для лікування запальних процесів шлунка, кишечнику.

Побічна дія: закрепи.

Дуже дрібні порошки (тальк, біла глина) захищають від механічних подразнень ушкоджені ділянки шкіри (попрілість, запальні процеси), адсорбують секрет потових залоз; підсушують шкіру, запобігають подразненню.

Ефект адсорбції зумовлений фіксацією 1 молекул різних речовин на поверхні сорбенту.

До адсорбуючих засобів відносять дві 1 групи речовин: нейтральні сорбенти (вугілля активоване, альмагель, алюмогель) і спеціальні — йонообмінні смоли (йоніти різного походження) та ін.

Адсорбуючі властивості мають також І сферичне азотовмісне вугілля — сферичний карбоніт (СКН), кокосове активоване вугілля (КАВ), сферичний і вуглецевий сорбент (СВС), активовані вуглецеві волокна (ABB).

Спеціальні сорбенти використовують 1 для видалення токсичних речовин із крові (гемосорбція), лімфи (лімфосорбція), І плазми крові (плазмосорбція) та інших рідин організму.

В основі гемосорбції лежать процеси 1 адсорбції і абсорбції. У 1964 р. одночасно Bock і Vatzidis показали можливість І вилучення деяких метаболітів з крові пропусканням її через вугілля активоване, що ] було з успіхом використано під час лікування хворої з уремією. У подальшому для проведення гемосорбції стали використовувати мікрокапсульовані вугільні 1 частинки, оточені напівпроникними мембранами.

Сьогодні з цією метою використовують І набір різних смол з підвищеною аніоно-катіонообмінною ємністю, що забезпечує 1 можливість видалення з крові певних сполук (селективна гемосорбція).

Гемосорбція є ефективним засобом боротьби з інтоксикацією різного походження: екзогенною (при отруєнні фосфороганічними сполуками, хлорованими вуглеводнями, барбітуратами, транквілізаторами, спиртами, речовинами, що містяться в отруйних грибах тощо); ендогенною (уремія, печінкова кома, гострий панкреатит, перитоніт, опікова хвороба). Гемосорбція також сприяє ремісії деяких аутоімунних процесів і захворювань (кропив'янка, бронхіальна астма, системний червоний вовчак, псоріаз), оскільки дає змогу видаляти комплекси антиген — антитіло, комплемент, клітинні популяції.

Поряд з гемосорбцією використовують адсорбенти для ентеросорбції, тобто введення сорбенту в травний канал, що забезпечує дезінтоксикацію ксенобіотиків та ендогенних токсинів.

Адсорбенти, зокрема вугілля активоване, призначають у випадках метеоризму, а також для ослаблення дії хлороводневої кислоти хворим на гіперацидний гастрит. Дуже дрібні порошки (тальк, біла глина) захищають від механічних подразнень ушкоджені ділянки шкіри (попрілість, запальні процеси).

Адсорбуючі засоби — в медицині — нерозчинні адсорбенти; тонкі порошкоподібні інертні речовини з великою адсорбційною поверхнею, здатною адсорбувати хімічні сполуки. Всі адсорбуючі засоби, які використовуються в медичній практиці, характеризуються:

а) сорбційною ємністю — кількістю речовини, яку сорбент здатний зв’язати на одиницю своєї маси;

б) здатністю сорбувати структури різного розміру і маси (як цілі бактерії, так і молекули).

Розрізняють:

а) адсорбуючі засоби для зовнішнього застосування, які при нанесенні на пошкоджені ділянки шкіри здатні вбирати рідину, що виділяється при запаленні, а також поглинати різні шкідливі речовини; існують у формі присипок, паст, мазей та ін.;

б) адсорбуючі засоби для внутрішнього застосування, які, своєю чергою, поділяються на ентеросорбенти, які сорбують мікроорганізми і хімічні сполуки з шлунково-кишкового тракту, і адсорбенти для гемосорбції, призначені для внутрішньовенного введення.

Адсорбуючі засоби для зовнішнього застосування — це тальк, каолін (біла глина), гідроокис алюмінію; адсорбуючі властивості притаманні також крохмалю, препаратам лігніну (можуть застосовуватися зовнішньо). Як ентеросорбенти застосовують препарати:

    активованого вугілля — спеціально обробленого вугілля рослинного або тваринного походження, яке має високу адсорбуючу спроможність за рахунок пористої структури, здатне поглинати різні гази, токсини, речовини синтетичного і рослинного походження (солі металів, барбітурати, алкалоїди, глікозиди та ін.);

  альгінової кислоти (отриманої з морських водоростей) — найбільшу адсорбційну активність виявляють до радіонуклідів і важких металів;

•           диосмектиту (змішаного силікату алюмінію й магнію);
•           природної целюлози — здатні адсорбувати мікроорганізми, екзо- і ендотоксини, ксенобіотики, різні алергени;
•           каоліну;
•           пектину (полісахариди, присутні в рослинах, особливо фруктах);
•           лігніну — особливо активні стосовно мікроорганізмів;
•           вісмуту;
•           високодисперсного діоксиду кремнію (так зване біле вугілля);
•           гідрогель метилкремнієвої кислоти та ін.

Для гемосорбції використовують активоване вугілля та біоспецифічні сорбенти, певні низькомокомолекулярні полімери (наприклад, препарати полівінілпіролідону). При прийомі адсорбуючих засобів всередину слід пам’ятати про можливе зменшення ефективності ліків, які приймаються одночасно з ними, тому інтервал між прийомом адсорбуючих засобів та інших препаратів має бути не менший за 1–1,5 год.

Адсорбуючі засоби для внутрішнього (ентерального) застосування належать до ентеросорбентів - препаратів, сорбуючі мікроорганізми і хімічні сполуки з шлунково-кишкового тракту. Найбільше поширення з ентеральних А. с. отримали препарати активованого вугілля і лігніну. В останні роки в клінічну практику впроваджені препарати альгінової кислоти, природної целюлози, комплексний препарат каоліну і пектину капект і ряд інших засобів. В якості сорбентів застосовуються також іонообмінні речовини, механізм дії яких пов'язаний не тільки з адсорбцією, але більшою мірою з заміщенням іонів на їх поверхні поглинається іонами речовини (наприклад, холестирамін); засоби, що забезпечують нейтралізацію, транспорт і виведення з організму токсинів, антигенів, ксенобіотиків та ін. переважно за рахунок утворення комплексних сполук з ними (наприклад низькомолекулярний полівідон).

Препарати активованого вугілля являють собою спеціально оброблені вугілля рослинного або тваринного походження: активоване вугілля (карболен), активоване вугілля СКН, карболонг та ін Існують також препарати активованого вугілля СКН на полімерній основі (СКН-П1, СКН-П2). Володіючи високою адсорбуючою здатністю за рахунок пористої структури, препарати активованого вугілля поглинають різні гази, токсини, речовини синтетичного та рослинного походження (солі металів, барбітурати, алкалоїди, глікозиди та ін). У зв'язку з цим їх застосовують при метеоризмі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту з підвищеною кислотністю і гіперсекрецією шлункового соку, процесами гниття або бродіння в кишечнику, а також в якості неспецифічних антидотів при гострих отруєннях різними отрутами і лікарськими засобами - карбамазепіном, дигітоксином, фенобарбіталом, теофіліном та ін. Жоден з препаратів активованого вугілля не відповідає в повній мірі вимогам, що пред'являються до медичних сорбентів. Це пов'язано з високим вмістом неорганічних домішок і малою механічною міцністю препаратів. При застосуванні активованого вугілля можливі запори, проноси, збіднення організму вітамінами, гормонами, білками та ін

В останні роки були отримані комбіновані вуглець-мінеральні сорбенти СУМС-1, СУМС-2, СУМС-3, вдало поєднують високу адсорбційну активність активованого вугілля з механічною міцністю і визначеністю текстурних параметрів мінеральних сорбентів. Сорбенти типу СУМС відрізняються від активованого вугілля м'якістю дії, що не порушують водно-сольовий і вітамінний баланс. Створено модифіковані препарати активованого вугілля, що містять іони металів - міді, цинку і ін; ці препарати, на відміну від немодифікованих вугілля надають чітке деструктивну дію на бактерії - збудники кишкових інфекцій. Запропоновані також препарати активованого вугілля з нанесеними на його частинки антибіотиками - наприклад, препарат СУМС-1 з карбеницилином, добре зарекомендував себе при лікуванні дітей перших місяців життя з септикопіємією. Розробляються препарати активованого вугілля з іммобілізованими на його частинках представниками нормальної кишкової флори (биоентеросорбенти) - наприклад, біфідумбактерин форте (карболонг зі штамом біфідобактерій), вугілля СКН зі штамом E. сoli М-17. Подібні препарати дозволяють проводити ефективну детоксикацію слизової оболонки кишечника і відновлювати нормальну мікрофлору.

Поліфепан, отриманий в результаті переробки лігніну (продукту гідролізу вуглеводних компонентів деревини), у порівнянні з препаратами активованого вугілля володіє більш високою сорбційною активністю по відношенню до мікроорганізмів. Його застосовують при інфекційних і неінфекційних шлунково-кишкових захворюваннях, при отруєннях, алергічних захворюваннях, атеросклерозі, ожирінні, печінкової і ниркової недостатності та ін. При тривалому застосуванні препарату можливі запори, збіднення організму білками, вітамінами, гормонами та ін

Похідне альгінової кислоти (отриманої з морських водоростей) низькомолекулярний модифікований альгінат кальцію (альгисорб) надає адсорбуючу та детоксикуючу дію. Найбільшу адсорбційну активність препарат проявляє по відношенню до радіонуклідам та важким металам, він знижує їх всмоктування в шлунково-кишковому тракті і сприяє виведенню з калом. Не чинить негативного впливу на реактивність організму і не порушує обмін заліза і кальцію. Практично не всмоктується з шлунково-кишкового тракту не визначається в крові. Застосовується для лікування і профілактики отруєнь радіонуклідами та важкими металами (свинцем та ін), а також у складі комбінованої терапії при хронічних запальних захворюваннях і порушеннях моторики шлунково-кишкового тракту, шкірних алергічних реакціях, гіперхолестеринемії. Побічна дія (діарея) відзначається рідко. Препарат природного целюлози микроцел володіє вираженими сорбційними властивостями відносно мікроорганізмів, екзо - і ендотоксинів, ксенобіотиків, алергенів; він утримує їх на поверхні своїх часточок і виводить ентеральним шляхом. Застосовується при гострих і хронічних захворюваннях гепатобіліарної системи (гепатити різної етіології, холецистити), атеросклерозі, ожирінні, цукровому діабеті та інших станах, що супроводжуються ендогенною інтоксикацією. Можливо побічна дія: запор.

Адсорбуючу дію капекта обумовлена властивостями його інгредієнтів. Каолін адсорбує токсичні і деякі інші речовини із шлунково-кишкового тракту, збільшує об'єм калових мас. Пектин (представляє собою харчові неструктурні волокна, що складаються з колоїдних полісахаридів, переважно сполук галактуронова кислоти) також є сорбентом і надає пом'якшувальну дію в кислому середовищі, зменшуючи т.о. подразнення слизової оболонки. Препарат застосовується при діареї, кишковій коліці.

Холестирамін зв'язує жовчні кислоти в кишечнику і підсилює їх виведення, зменшує всмоктування холестерину в кишечнику (див. Противоатеросклеротические кошти). Полівідон при прийомі внутрішньо пов'язує екзо - і ендотоксини і виводить їх з калом; застосовується при токсичних формах гострих інфекцій жел.-киш. тракту, гострої печінкової та ниркової недостатності, токсикозах вагітних та інших інтоксикаціях.

Адсорбуючий ефект властивий також деяким препаратам з інших груп лікарських засобів, наприклад, гідроксиду алюмінію, що входить, зокрема, у склад за альмагель (див. Антацидні засоби); противодиарейному засобу діосмектит (смекта).

Ентеральне застосування А. с. протипоказано при їх індивідуальної непереносимості. Крім того, активоване вугілля не рекомендується застосовувати при виразкових ураженнях шлунково-кишкового тракту, шлунковій кровотечі; поліфепан - при анацидному гастриті, схильності до запорів, порушення вуглеводного обміну. При прийомі А. с. всередину можливе зменшення ефективності одночасно прийнятих лікарських засобів, тому необхідні інтервали між прийомом А. с. та інших препаратів (1-1¹/₂ ч).

Основні А. с. для прийому всередину (їх форми випуску, дози, способи застосування) наводяться нижче.

Препарат альгінової кислоти

Альгисорб - порошок для прийому всередину в пакетах по 2,5; 5 і 10 р. Приймають всередину, розчинивши перед вживанням ¹/₄-¹/₂ склянки води, молока або киселю. При гострому отруєння радіонуклідами дорослим і дітям старше 6 років призначають одноразово 10 р на прийом, дітям 1 рода - 6 років - 5 р на прийом. Для прискорення виведення радіонуклідів і важких металів та профілактики їх накопичення в організмі препарат рекомендують приймати щодня протягом 30 днів, дорослим і дітям старше 14 років - по 5 р, дітям 6-14 років - по 1-3 р1 року - 6 років - по 0,5 - 1 р 4 рази на добу під час їжі. При хронічній інтоксикації свинцем дорослим призначають по 5 р 1 раз на добу протягом 10-15 днів.

Препарат каоліну і пектину

Капект - суспензія для прийому всередину у флаконах по 120 мл, що містить в 5 мл 965 мг каоліну і 21,5 мг пектину. Приймають внутрішньо перед їжею та після кожної дефекації. Разова доза для дорослих і дітей старше 12 років - 2 столові ложки, для дітей 3-12 років - ¹/₂-1 столову ложку.

Препарати лігніну

Поліфепан (лигносорб, поліфан, ентегнин) - гранули в герметичних пакетах по 10; 150; 250 і 300 р; паста по 100; 250 і 500 р у банках, пакетах, по 100 р у тубах; таблетки по 0,4 р. Призначають внутрішньо за 1-1¹/₂ ч до прийому їжі 3-4 рази на день. Разова доза препарату у вигляді гранул і пасти для дорослих і дітей старше 7 років 1 стіл. л., для дітей 1 рода - 7 років - 1 дес. л., до 1 рода - 1 чайн. л.; препарат розводять у ¹/₄-¹/₂ склянки води. Добова доза таблеток ентегнина для дорослих - 4,8-6,4 р, для дітей - 3,8-4 р. Курс лікування препаратами лігніну при гострих станах 5-7 днів, при хронічних захворюваннях - до 14-45 днів. В гінекологічній практиці при кольпітах, цервицитах, кандидозі і дисбактеріоз піхви пасту «Лигносорб» наносять на слизову оболонку піхви на 2¹/₂ ч щодня протягом 10 днів.

Препарати поливидона (полівінілпіролідону)

Ентеродез - суха речовина для приготування розчину в пакетах по 5 і 50 р. Приймають всередину по 5 р 1-3 рази на добу до зникнення симптомів інтоксикації (2-7 днів). Перед вживанням порошок розчиняють у 100 мл води.

Випускають також препарати низькомолекулярного поливидона для внутрішньовенного краплинного введення (гемодез, неогемодез) з метою дезінтоксикації.

Препарати активованого вугілля

Карболонг (препарат з кісточкових вугілля) - порошок по 5; 10; 100 і 150 р у пакетах. Призначають всередину по 5-10 р 3 рази в день протягом 3-15 днів.

Вугілля активоване (карболен) - порошок; таблетки по 0,25 і 0,5 р. Призначають всередину. Доза залежно від показань до застосування коливається від 0,25-2 р 3-4 рази в день до 30-50 р на прийом (при отруєннях). Порошок застосовують у вигляді водної суспензії, її можна використовувати і для промивання шлунка. Таблетки вугілля активованого «КМ» містять активоване вугілля (0,2 р), каолін (0,0455 р), натрієву сіль карбометилцеллюлози (0,0045 р). Їх вживають по 1-1,5 р 2-4 рази на день, для прискорення дії таблетки подрібнюють. Тривалість прийому до 10-14 днів.

Вугілля активоване СКН - гранули в герметично закупорених пакетах по 10 р. Призначають дорослим по 10 р 3 рази в день в проміжках між прийомами їжі, дітям віком до 7 років за 5 р на прийом, 7-14 років - по 7 р. Курс лікування 3-15 днів.

Препарат целюлози

Микроцел - порошок по 10; 100; 250 і 500 р, 1 і 3 кг у пакетах. Призначають внутрішньо, за 30-60 хв до їжі, дорослим по 0,3-0,5 г/кг на добу (в 3 прийоми). Перед застосуванням разову дозу порошку заливають 100 мл кип'яченої води і витримують 30 хв. Курс лікування 14 днів, при необхідності його повторюють через 10-15 днів.

II Адсорбуючі засоби (adsorbentia)

лікарські засоби, здатні поглинати різні речовини з газів або рідин; використовуються для видалення шкідливих речовин і надлишку газів з шлунково-кишкового тракту (наприклад, активоване вугілля), а також зовнішньо - для вбирання запального ексудату (наприклад, тальк).

          Література

1. Беляков Н. А., Соломенников А. В. Энтеросорбция (введение в проблему). Ленинград : [б. и.], 1990. 35 с.
2. Энтеросорбция / Под ред. Н. А. Белякова. Ленинград : [б. и.], 1991. 336 с.
3. Николаев В. Г. и др. Энтеросорбция: состояние вопроса и перспективы на будущее // Вісник проблем біології і медицини. 2007. Вип. 4. С. 7–17.
4. Гарник Т. П. та ін. Ефективність сучасного ентеросорбенту «Біле вугілля» у хворих з гострими кишковими інфекціями, викликаними умовно патогенними мікроорганізмами. // Фітотерапія. 2011. № 4. С. 17–22.
5. Чекман І. С. Фармакологія. 4-те вид. Вінниця : Нова Книга, 2017. 784 с.