В гостях у автора. Анатолій Костецький — відомий український письменник. Народився 6 грудня 1948 року у м. Києві в сім’ї вчителя. У чотири роки він навчився читати, а в п’ять засвоїв грамоту, писав і починав римувати. Про своє дитинство розповідав з гумором: «Дитинство було важким: класний керівник — тато. Нормальні діти відпочивали після школи, а мене вчили і в школі, і вдома...». Рано навчився грати в шахи й плавати. Ще в п’ятирічному віці, коли старші запитували хлопчика, ким він хоче бути, твердо і упевнено відповідав: „Письменником”. Усе, що написане цим письменником, неймовірно цікаве,вигадливе, веселе і дуже-дуже близьке кожному з дітей.
Анатолій Костецький. Квіткові сни. Кожній квітці навеснісняться кольорові сни. Кульбабі сняться золоті,тюльпану — сни червоні,і дуже-дуже голубі —дзвіночку лісовому,бузку — бузкові сняться сни,волошці — волошкові,ромашці — білі від роси,фіалці — фіалкові. А вранці прокидаютьсяквітки і там, і тут.І райдужними зграйкамидля всіх навкруг цвітуть.
В гостях у автора. Ярмиш Юрій Феодосійович – український письменник, майстер авторської казки. Юрій Ярмиш народився 25 травня 1935 року в сім’ї вчителів у промисловому місті Кам’янську. Свій творчий шлях Ю. Ярмиш розпочав з віршів ще в 15 років. А після закінчення університету почав писати прозу. Доробок письменника налічує понад 60 книжок казок, притч, байок.
Юрій Ярмиш. Дрібний Дощик. Дрібний Дощику! Чому ти такий дурненький? Три дні й три ночі ти усе ллєш та ллєш на дахи, а вони лише блищать, усміхаючись, і зовсім не розмокають. Прохолодний Дощику! Навіщо ти все кропиш та й кропиш річку, води так багато, а купатись під дощиком холодно. Набридливий Дощику! Ось я візьму піднімусь на хмару і знайду те велике сито, крізь яке ти сієшся. Я закрию в ньому маленькими хмаринками непотрібні дірочки й залишу тільки потрібні. А ще я зроблю в хмарі віконце — для Сонечка й перекину над Землею барвисту Веселку. І коли побачу, як додому з роботи Матуся йде, крикну Сонечку:— Матуся йде! Крикну тобі, дурненький Дощику:— Сійся, лийся на лани, на зелені килими — хай Матуся радіє, а на доріжку, якою вона йде, — не треба! Скажу Веселці:— Сяй-переливайся всіма своїми барвами. Он моя Матуся йде!А потім стрибну з хмари на Веселку і покочуся вниз прямо на доріжку: — Добрий вечір, Матусю!
Робота над твором. Вибіркове читання. Прочитайте, чому оповідач називає Дощик дурненьким, прохолодним і набридливим?Прочитайте, з якими словами оповідач звертається до Дощика, Веселки, Матусі?Гра “Розвідники”Скільки разів автор у тексті вжив слово дощик?Які власні іменники є у тексті?Скільки у творі окличних речень? А питальних?