2 березня о 18:00Вебінар: Як казка допомагає навчати образотворчому мистецтву учнів 5-7 класів

Арт-терапія. Про що свідчать дитячі малюнки?

Про матеріал
З власного досвіду знаю, що те, що дитя не вміє, або не хоче виразити словами, достатньо легко відображає в малюнках. Дивлячись на них багато можна зрозуміти: про її внутрішній світ, психологічні проблеми, зробити висновки про її рівень розвитку. Чим дитячі малюнки сучасних дітей відрізняються від малюнків попередніх поколінь?
Перегляд файлу

Година спілкування з батьками

Тема: «Арт-терапія. Про що свідчать дитячі малюнки?»

(для дітей молодшого шкільного віку)

 

З власного досвіду знаю, що те, що дитя не вміє, або не хоче виразити словами, достатньо легко відображає в малюнках. Дивлячись на них багато можна зрозуміти: про її внутрішній світ, психологічні проблеми, зробити висновки про її рівень розвитку. Чим дитячі малюнки сучасних дітей відрізняються від малюнків попередніх поколінь?

У своїй професійній діяльності я застала час ,коли практично всі батьки вважали дитячі ігри та малювання простою розвагою. Частіше за все, якщо виникали проблеми – звертались до психолога і чекали швидкої допомоги. Не розуміли, що якщо дитина все розмальовує коричневою та чорною фарбами, це може бути наслідком депресивного стану. А можливо вона так хоче? Яким боком це пов’язано з депресивним станом? Та і як можливо за малюнками розпізнати чи ревнує дитина до молодшого братика чи ні? Ну, забула дитина намалювати молодшого братика чи сестричку – ще не звик до нього (неї)?!!

Краще б розповіли чому дитина кривляється, стала упертою, спориться. Сучасне покоління батьків знає про дитячу психологію більше, ніж попереднє. Слово «арт-терапія» вже давно не викликає в них здивування та не доречної усмішки.

Дуже часто, на перший погляд начебто здорова дитина, а за малюнком, за кольорами які вона використовує можна побачити невеликі відхилення від норм і депресивний стан дитини. Зараз дуже багато дітей важкокерованих, знервованих, зі своїми страхами. Якщо дитина дуже плаксива, нервова – зверніть увагу, можливо у дитини відсутній інтерес до світу, вузьке його сприйняття. Про щось, наприклад про комп’ютери сучасні діти знають багато, але це вузьке віконце в світ. Особистість – це освічена та розвинена з гармонійним і спокійним ставленням до світу дитина. Коли дитина займається малюванням, у неї розвивається пам'ять, уважність, воля, мислення, внутрішня дисципліна, наполегливість, фантазія.

Діти малюють те, що їм цікаво. Якщо дитина малює практично одне і те саме на різні теми, зверніть увагу, дитина відсторонюється від світу, або це є симптомами психічних розладів.

Багато дітей малюють також на військову тематику. Але ось що цікаво, не в усіх малюнках є агресивність. На одному малюнку - воїн тримає гвинтівку, але дивиться на людей з посмішкою; на іншому – гострі кути, голки, оскал зубів, бійки, вибухи, смерть. Якщо раніше діти малювали добрих казкових героїв, то в сучасному світі – демонічних, злих, негативних персонажів. Мало того, що уявою дітей оволодівають привиди, вампіри, відьми, чаклуни, маги, так ще й намальовані вони якось зовсім не по-дитячому. А кіно і комп’ютерна продукція, в свою чергу, відтворюють стилістику окультних або навіть відвертих сатанинських дій. Тому подібні захоплення не минають без шкоди для несформованої психіки дитини: такі діти завжди хворіють розладом в поведінці, який може перерости у психічні проблеми, якщо батьки своєчасно не привернуть увагу своїх чад на здорові й безпечні заняття.

Ще я підмітила, порівнюючи малюнки дітей: на багатьох малюнках люди «стоять стовпом». І якщо дитину (11-14 років) попросити зобразити когось зайнятим якимось ділом, то далеко не всі виконували завдання. Це говорить про те, що у дітей низький рівень творчого потенціалу, і, як наслідок - «стандартизація мислення». Сучасним дітям не цікаво напружуватись, шукати нестандартні рішення. В тому як дитина зображує людину можна розпізнати як у неї формується ставлення до світу і людини.

Останнім часом дуже багато дітей з раннім дитячим аутизмом – порушенням контактності дитини, відмежування від оточуючих. Наприклад, маленькій дитині психологічну травму може нанести не тільки реальна подія (аварія, пожежа), а й враження (для несформованої дитячої психіки), які з’являються під час перегляду зарубіжних мультиплікаційних фільмів та «бойовиків». Розвиток  аутизації проходить частіше за все під впливом захоплення комп’ютерними іграми. Чим більше дорослішає дитина, тим більше вона тягнеться до людей і це відображається в малюнках.

А діти-аутисти та діти з шизофренічними нахилами часто відмовляються малювати людей, а також можуть лякатися ляльок (не м’яку іграшку). Якщо дитина зображує людину примітивно, неохайно – це свідчить про «гіперактивність». Ці діти частіше за все не доводять жодну справу (роботу) до кінця,  не люблять промальовувати всі деталі, їм важко зосередитися. Творчість у тій чи іншій мірі відображає внутрішній світ дитини.

Якщо раніше діти уже з п’ятого класу знали яку професію вони оберуть у майбутньому, то зараз багато підлітків не можуть визначитися. А навіщо? Є багато цікавішого, наприклад - комп’ютерні ігри. Навіщо про це згадувати? Ще не прийшов час! Але сама цікава тема для малюнків – це малюнок своєї родини. По тому хто і як зображений можна розповісти багато про взаємини в родині. Найбільш значну людину (для дитини) малюють першою, промальовуючи всі деталі. І в процесі малювання вона може часто повертатися до цієї фігури, доповнюючи її якимось дрібницями.

Не випадкове розміщення фігур на папері. Особливо негативних персонажів розміщують обрамленими у рамку, або відокремлюють від інших.

За всі роки роботи я не зустріла жодного випадку коли дитина забула когось намалювати. Якщо хтось із членів родини відсутній, це вказує на те, що з дитиною конфлікт. А іноді дитина так відноситься до цього члена сім'ї, «викреслюючи з малюнку», так тому, що ця людина відноситься до дитини як до порожнього місця. А інколи буває і таке - на малюнку багато зображено родичів, які не проживають з дитиною. Це свідчить про потребу дитини в емоційних, яскравих відносинах з оточуючими.

Коли дитина зображує всіх окрім себе, це говорить про занижену самооцінку та відсутність єдності з родиною. Якщо дитина, виконуючи завдання намалювати сім'ю  малює тільки себе, це може свідчить про егоїстичність. Якщо зображує себе дуже маленького розміру – це говорить про жахи дитини, яка відчуває себе відторгненою, небажаною, нелюбимою.

Я не відношу себе до тих людей, які кожну деталь малюнка дитини трактують символічно, роблячи з цього далекоглядні висновки. Скажімо так, мені не віриться, що вода, дощ, зірки або холодильник – символи депресивного стану і т.п. Дуже багато залежить від контексту, від повторення образів та інших факторів. З цим не посперечаєшся. Намальований жах на обличчі, особливо з оскалом зубів – це наявна агресія. Кулаки, кігті, гострі зуби, пожежа, аварії, будяки – також свідчать про жахи або агресію.

Якщо дитина зображує себе в забрудненому одязі – це символ дисгармонії, хронічного відчуття провини. Фігури людей без верхніх кінцівок – знак виключності з трудового сімейного життя. Люди без нижніх кінцівок – невпевненість у собі. Якщо дитина малює статеві органи, це свідчить про стрес, який вона отримала від присутності під час події, що не повинна бачити.

Проводячи аналіз малюнків, можна зробити висновки також на основі якості виконаних ліній та їх форм:

  1. чіткі лінії свідчать про рішучість;
  2.  сильний натиск (до зламаного стержня) – прояви агресії або знервованості;
  3. легкий натиск – невпевненість, сором’язливість;
  4. не чітка лінія з переривами – страх допустити помилку (така дитина увесь час перекреслює малюнок, закреслює);
  5. хвилясті лінії (нечіткі, криві) свідчать про психічні розлади, або депресію;
  6. якщо дитина, малюючи, швидко втомлюється - це свідчить про її депресивний стан;
  7. якщо малюнки великих розмірів - на весь папір, це свідчить частіше за все про завищене самооцінювання;
  8. малюнки дрібні – занижена самооцінка;
  9. якщо в малюнках багато чорного, сірого ,коричневого кольорів, то, можливо, це агресія, депресія або нервове виснаження;

Але це не показник, можливо дитина відвідує студію з малювання або гурток,  де її так навчають заповнювати папір. Вчителі (керівники) різні і в кожного своя методика.

Пам’ятайте, що світ здорової дитини – яскравий, різнокольоровий. Якщо дитина взагалі відмовляється малювати, то в такому випадку батькам потрібно звернути увагу, а не виправдовуватись висловом: «Свобода вибору».

Частіше за все діти відмовляються малювати по слідуючим причинам:

  1.            недорозвиток дрібної моторики рук: руки «не слухають» дитину, «відмовляються» малювати як потрібно, і, взагалі – «одні негаразди з цим малюванням»! В початкових класах вчитель звертає увагу на каліграфію, письмові завдання стають для дитини джерелом постійного стресу. В наше сьогодення з’явилось багато методичних розробок, розмальовок, цікавих прописів і т.п.;
  2.            відсутність або убогість дитячої фантазії. Це пов’язано і з зростом затримок психічного розвитку, і з тим, наскільки дитина встигла стати залежною від телевізору та комп’ютеру. Виконуючи малюнки, в пам’яті дитини виникають готові зорові постаті, приглушуючи ті образи, які б виникли в дитячій уяві. Якщо це відбувається постійно, то мислення дитини стає заштампованим.
  3.            невпевненість в собі, страх допустити помилку. Останнім часом поширюється навчанні дітей з раннього віку під час якого діти отримують емоційну травму. Діти невпоравшись з якимось завданням відчувають негативний відгук вчителя. У зв’язку з цим у дитини з’являється стійка ворожість до того виду діяльності, під час якого дитина зазнала невдачі. Боячись зробити помилку, дитина відмовляється повторювати невдалий досвід. В цьому випадку все залежить від дорослого. Від його такту, терпіння і наполегливості. Підбадьорюючи дитину, допомагаючи дитині, виконуючи за неї більшу частину роботи дорослий може вивести її з пригніченого стану. А якщо дорослий буде нервувати, вказувати на недоліки і порівнювати дитину з більш успішними дітьми – поглибить відчуття неповноцінності.

Як і будь-яка творчість, малювання розкриває не тільки внутрішній світ дитини, але й може на дитину мати позитивний вплив. У цьому суть арт-терапії. Налаштовуючи увагу дітей з негативних відчуттів на позитивні, підказуючи нові ідеї та сюжети малюнків, насичуючи дитячу фантазію світлими, яскравими образами, кожен із батьків може стати домашнім арт-терапевтом для своєї дитини.

1

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Балко Лідія
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
20 березня 2019
Переглядів
1166
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку