АСТІОНІМИ ХЕРСОНЩИНИ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАЗІВНИЦТВА
АСТІОНІМИ ХЕРСОНЩИНИ
В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАЗІВНИЦТВА
Горобець Артем
Актуальність. Факт систематичного незнання або, через «народну» етимологію, викривленого розуміння назв міст Херсонської області, що побутує серед учнівсько-студентської молоді краю та населення загалом, викликав необхідність проведення топонімічно-краєзнавчого пошуку та створення бази даних у вигляді таблиці, що є практичним до використання. Саме важливість та недостатня вивченість астіонімів Херсонщини визначають актуальність більшості розшуків у цьому напрямі і, зокрема, даного дослідження.
Метою статті є етимологічно-краєзнавче дослідження міст Херсонської області.
Виклад основного матеріалу. Наука, що вивчає власні назви географічних об’єктів, називається топонімікою, а її розділ, що досліджує власні назви поселень – міст, селищ, сіл – ойконімікою [1]. За характером поселення ойконіми поділяються на дві групи: 1) астіоніми – назви міських поселень; 2) комоніми – назви сільських поселень [6].
Кожен із населених пунктів займає визначене місце в географічному просторі. Ця територія дістає свою назву, іменується, реєструється, займає певну площу, яка змінюється в часі, і відіграє лише йому притаманну функцію. Поселення є не лише просторово-організованим місцем людської
життєдіяльності, але це передусім громада, яка розвивається й діє як соціальноекономічна спільнота [4].
Виходячи з географо-історико-краєзнавчого вивчення міст Херсонщини, нас передусім зацікавило їх походження, а тому ми спробували встановити їх етимологію, тобто з’ясувати, звідки й коли вони з’явилися, якими були причини та передумови виникнення, зміни чи розвитку, їх трансформація як прикладу астіонімікону регіональної території в рамках українського назівництва. Адже апелювання істинною етимологією назв міст є індикатором компетентності особистості, патріотизму, національної ідентичності, умотивованості до пізнання навколишнього середовища та топонімічного поступу.
Поруч із вживанням топонімів, для позначення географічних об’єктів, нині широкого поширення отримали перифрази – замінники власних імен, які представленні словосполученням чи реченням, що описово чи інакомовно характеризують об’єкт [2].
У часи комунікаційного буму перифрази виступають у ролі креативного, оригінального виду паралельних неофіційних назв топонімів (у даному варіанті астіонімів) різної локалізації, що ефективно сприяє реалізації компенсаційної функції географічних назв у плані обмеженості їх інформативності в сучасному глобалізаційному вимірі та надають широкий спектр краєзнавчої інформації [3].
Отже, вивчення, аналіз, узагальнення й систематизація назв міст Херсонської області [5; 7-18] здійснено за уніфікованою схемою: назва, перифраза, топонімічний аналіз, характеристика.
|
№ з/п |
Астіонім |
Перифраза |
Топонімічний аналіз |
Характеристика |
|
1 |
Берислав |
«Місто здобутої слави», «місто Введенської церкви» |
Засноване як литовська фортеця «Вітовта митниця», у татар і турків з 1475 р. відоме як Кизикермен, Кизькермен, Кізі-Кермен («прихована фортеця» або «чатова фортеця»; за іншою версією – «дівоча фортеця»), а з 1784 р. – Берислав (як меморіальна назва на честь здобутої фортеці) |
Місто, районний центр. Засноване на початку ХV ст. Розташоване на правому березі Каховського водосховища. Статус міста отримало в 1938 р. Є промисловим центром, де працюють електромашинобудівний завод, завод будівельних матеріалів, консервний, хлібний та маслосироробний |
|
|
|
|
|
заводи. |
|
2 |
Генічеськ |
«Тонке» місто» |
При заснуванні поселення мало назву «Усть-Азовське», оскільки розташоване при гирлі (рос. устье) Азовського моря від якого утворюється протока, що в південнозахідній частині з’єднується з затокою Сиваш. У 1849 р. воно отримало сучасну назву (на жаргоні ногайців – «Дженішке»), яка з татарської мови означає «тонке», що пояснюється незначним, тонким осадом солі в не розроблених соляних озерах поруч з населеним пунктом у порівнянні з соляними озерами Перекопа |
Засноване в 1784 р. Місто, районний центр, порт на Азовському морі. Розташоване на березі Утлюцького лиману. Діють підприємства харчової та легкої промисловості. Є транспортним вузлом і рекреаційною зоною, де функціонують пансіонати, дитячі табори, бази відпочинку, готелі. |
|
3 |
Гола Пристань |
«Безлюдне» місто» |
Раніше поселення мало назву «Голий Перевіз» (через нього козаки возили сіль з Ягорлицьких соляних промислів). Місцевість була дикою, без жителів, що й породило приставку «Гола» в ойконімі. Основа ж «пристань» означає «спеціально обладнане місце на березі водойми з плавучою чи береговою спорудою для причалювання |
Засноване в 1786 р. Місто, районний центр, розташоване на берегах рукава Дніпра – р. Конки. Статус міста отримало в 1958 р. Працюють асфальтовий і маслоробний заводи, харчосмакова фабрика. Діє санаторій «Гопри», де лікують сульфідною муловою гряззю та ропою Грязьового озера. |
|
|
|
|
і стоянки суден» |
Діє річковий порт. Знаходиться музей природи Чорноморського біосферного заповідника. |
|
4 |
Каховка |
«Ісламська фортеця» Херсонщини» |
Назва похідна від прізвища російського генерала М. Каховського, якому, після розгрому турків і татар у Криму, Катерина ІІ подарувала дані землі, де він і заснував поселення. Утворене на місці зруйнованої турецької фортеці Іслам-Кермен, що з турецької мови означає «ісламська фортеця» |
Засноване не пізніше, ніж у 1791 р. Місто, районний центр. Статус міста отримало в 1919 р. Розташоване на лівому березі Каховського водосховища, на рівній поверхні південної частини Причорноморської низовини. Промисловість представлена заводами. |
|
5 |
Нова Каховка |
«Нове» місто», «місто, як результат будівництва Каховської ГЕС» |
Астіонім виник внаслідок приєднання означення Нова до назви суміжного міста Каховка |
Засноване в 1950 р. на місці села Ключове, за 12 км від Каховки. Місто обласного підпорядкування, розташоване на р. Дніпро. Розміщені наступні об’єкти: головне підприємство заснованого в ХІХ ст. швейцарськими поселенцями коньячного заводу «Таврія»; залишки |
|
|
|
|
|
найстарішого на Херсонщині Корсунського монастиря; дитячий парк «Казкова діброва»; історичний музей; за 5 км пам’ятник «Легендарна тачанка». Проводяться водні екскурсії Дніпровськими плавнями. |
|
6 |
Олешки |
«Вільхове місто», «містосупутник Херсона», «лісове місто», «найдавніше місто Херсонщини», «перше місто Дніпровського повіту» |
Від заснування й до 1784 р. – поселення мало назву Олешки або Алешки; 1784- 1802 рр. – Дніпровськ (розташоване поруч з р. Дніпро); 1802-1928 рр. – Олешки; 1928-2016 рр. – Цюрупинськ (на честь уродженця міста, радянського наркома продовольства О. Цюрупи). Сучасна назва є поверенням історичної. Етимологія має кілька гіпотез: 1) у праукраїнців олешшям називалася лісова заболочена місцевість, вкрита вільхою, а це властиво для нижньодніпровських плавнів; 2) поселення виникло на місці руського |
Засноване в першій половині ХІ ст. Перше місто, яке було розташоване в межах Дніпровського повіту. Розташоване за 4 км. від Херсона. Характерна маятникова міграція. Статус міста поселення отримало в 1854 р. Розташоване на пологохвилястій алювіальній поверхні лівого берега пониззя Дніпра. Розміщений пам’ятний знак Олешківської Січі, краєзнавчий музей, сосновий бір. |
|
|
|
|
міста Олешшя, відомого з 1084 р., що з давньоруської означає «вільховий ліс чи дрова»; 3) походить від давньогрецького слова « «лісовий». У генуезців місто було відоме як «Elice» |
|
|
7 |
Скадовськ |
«Місто на березі Саргасового моря Херсонщини», «чорноморське місто-курорт Херсонщини» |
Населений пункт засновано під назвою «Городок». У 1896 р. поселення отримало сучасну назву, яка походить від прізвища власника землі С.Б. Скадовського на якій було збудоване містечко |
Засновано в 1894 р. Адміністративний центр. Курортне й портове місто на Чорному морі. Абсолютна висота – 5 м. За даними перепису 2001 року населення становило 19404 особи. Вода й повітря насичені йодом і бромом, є широкий дрібно піщаний пляж. Поруч розташований о. Джарилгач. |
|
8 |
Таврійськ |
«Місто залізничників», «місто між Каховками», «наймолодше місто Херсонщини» |
Назва міста виникла від історико-етнографічної території «Таврія» на півночі якої воно розташоване |
Засноване в 1983 р. як річковий порт на Дніпрі. Розташоване на пологохвилястій поверхні лівого берега Каховського водосховища, біля водозабору Північнокримського каналу. |
|
9 |
Херсон |
«Місто кримського побратима», «місто, засноване Г. Потьомкіним», «перший торговий порт України на Чорному морі» |
Назва похідна від давньогрецького поселення в Криму (Херсонес Таврійський), що з давньогрецької означає «півострів» |
Засноване в 1778 р. за наказом Катерини ІІ в гирлі Дніпра. Саме тут розпочалося будівництво Чорноморського флоту. Розвинуте суднобудування. Визначні пам’ятки: Херсонська фортеця, Очаківські ворота, Катеринівський собор, Греко-Софіївська церква, пам’ятник першим корабелам Чорноморського флоту. |
Висновки. Отже, астіоніми є надбанням народу, відображенням його історії, мови, ментальності; вони надають важливу інформацію про природні й географічні умови місцевості, на території якої ці поселення засновані; про специфіку культурних і політичних зв’язків між етносами та багато інших краєзнавчих відомостей.
Знання та використання істинної етимології міст Херсонщини вказує на топонімічну компетентність особистості та повагу до генезису рідного краю.
Сподіваємося, що матеріали даного дослідження стануть надійним інструментарієм у вивченні населених пунктів Херсонщини та в започаткуванні власних топонімічних пошуків краю.
Список використаних джерел
1. Горобець А. Особливості топонімоутворення Новотроїцького району Херсонської області / А. Горобець, С. Дорогань. – Херсон: ПАТ «Херсонська міська друкарня», 2013. – 234 с.
2. Горобець А. Топоніми світу. Матеріали до уроків. Астіоніми. Інсулоніми. Потамоніми [Текст] / А. Горобець. – Х.: ВГ «Основа», 2019. – 56 с. – (Серія «Бібліотека журн. «Географія»; Вип. 6 (186).
3. Горобець А. Топоніми світу. Матеріали до уроків. Хороніми. Ороніми.
Гідроніми. Літоніми. Пелагоніми. Лімноніми. Гелонім [Текст] / А. Горобець. – Х.:
ВГ «Основа», 2019. – 56 с. – (Серія «Бібліотека журн. «Географія»; Вип. 5 (185).
4. Горобець А. Топонімічний словник Новотроїцького району Херсонської області. Видання друге: доповнене та перероблене / А. Горобець. – Херсон:
Айлант, 2018. – 84 с.
5. Исиков В. Атлас достопримечательностей Крыма / В. Исиков, П.
Литвинов, Г. Литвинова. – Крым: СТАЛКЕР, 2008. – 464 с.
6. Лабінська Г. Топоніміка : навчальний посібник / Г. Лабінська. – Львів:
ЛНУ імені Івана Франка, 2016. – 274 с.
7. Лиховид О. Топоніми Скадовського району / О. Лиховид. – Скадовськ:
КП «Скадовська міська друкарня», 2017. – 152 с.
8. Лучик В. Етимологічний словник топонімів України / В. Лучик; відп. ред. В. Скляренко. – К.: ВЦ «Академія», 2014. – 544 с.
9. Наш край у картографічних дослідженнях ХVI-ХХ ст.: матеріали VII
обласних краєзнавчих читань (27 січня 2017 року, м. Херсон) / за ред. З. Філончук.
– Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2017. – 77 с.
10. Роль топоніміки у дослідженні рідного краю: матеріали III обласних краєзнавчих читань (31 січня 2013 року, м. Херсон) / за ред. З. Філончук. – Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2013. – 132 с.
11. Статистико-хронологическо-историческое описание Таврической епархии : Общий и частный обзор / Сост. прот. Михаил Родионов. –
Симферополь, 1872. – 269 с.
12. Таврическая епархия Гермогена, епископа Псковского и Порховскаго, бывшего Таврического и Симферопольского. – Псков, 1887. – 520 с.
13. Топоніміка у краєзнавчій та позакласній роботі з географії: матеріали VI обласних краєзнавчих читань (29 січня 2016 року, м. Херсон) / за ред. З. Філончук.
– Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2016. – 62 с.
14. Топонімічна соціалізація учнівської молоді в позакласній роботі з географії / за ред. А. Горобця. – Херсон: Айлант, 2016. – 92 с.
15. Україна. Книга фактів / Укладач Н. Лістратенко. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2006. – 318 с.
16. Україна. Путівник. 500 куточків, які варто відвідати / Укладач Ю. Воронцова – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011. – 415 с.
17. Україно, любий мій краю / Укладач І. Сметана – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011. – 111 с.
18. Яблонська А. Ой Дніпро, Дніпро… / А. Яблонська. – Херсон:
Видавництво «Гілея», 2017. – 111 с.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку