Авторська вистава до Свята останнього дзвоника

 Вистава «Люди, що змінюють світ»

(за мотивами фільму Джошуа Майкла Штерна «Імперія спокуси»)

Кирилецька Т.В.,

учитель української мови та літератури,

учитель вищої категорії,

керівник театрального гуртка,  керівник гуртка методист.

Дійові особи: Стів Джобс, Стів Возняк (Воз), мама Стіва Джобса, начальниця Стіва Джобса.

Мама прибирає кімнату під пісню «The Beeatles» «Girl». Лунає телефонний дзвінок.

Мама.  Алло! Так, це місіс Джобс, так, мама Стіва. Що він знов учверив? Пішов з роботи? Гримнув дверима? Я вас розумію. Я вже йому сто разів казала… Добре, заходьте, якщо ви його переконаєте, я…. Стіве…. Стіве! Телефонувала твоя начальниця!

Стів. Мамо, не починай!

Мама. Ти знов з кимось поскандалив?!

Стів. Мамо, вони йолопи! Чорно-білий екран! Кажу: НІ-ні-ні! Споживачу потрібен кольоровий.

Мама. Ну, керівництву, мабуть, видніше….

Стів. От! От він мені так само відповів…. Був би я босом, все було б набагато краще.

Входить начальниця, аплодує

Начальниця. Браво, Стіве! Мітиш на моє місце? Стіве, ти непоганий, талановитий хлопець, але… ти – мерзенний тип.  Ти не вмієш ладнати з людьми.

Стів. Та я ж, я, я…. Але ж я хочу як краще!

Начальниця. Я розумію.

Стів. Тоді не заважайте! Дайте мені власний проект! І я утру ніс усім своєю новою платою!

Начальниця. Ти серйозно? Ну добре. Часу в тебе два дні. Зробиш – отримаєш п’ять тисяч.

Стів. Доларів? Ок!

Входить Воз

Стів. Воз, чувак, ти так вчасно! Пам’ятаєш, ту плату, над якою ти працював?

Воз. Я її саме доробив, прийшов похвалитися!

Показує комп’ютерну плату

Стів. Воз, вона мені потрібна!

Воз. То бери.

Стів. Слухай, ти…ти мене врятував!

Воз.  Та припини, дружба на те й дружба!

Стів. Нам за це заплатять!

Воз. Та я б і безкоштовно це зробив! А…скільки заплатять? Ну так, заради цікавості.

Стів. П’ять…

Воз. П’ятсот баксів?!

Стів. А…. сімсот… п’ятдесят.

Воз. Це… величезні гроші….

Стів. Слухай, а чому ми повинні це комусь продавати, а? Нам треба до комп’ютерного клубу. Негайно. Ти розумієш, що це – революція!

Воз. Правда? Я й не знав.

Стів. Я, я знаю, Воз! Уявляєш нашу майбутню імперію. Нашу! Стів Джобс і…

Воз. Стів Возняк. Ну, я не зовсім Стів. Справжнє ім’я – Степан. Степан Возняк.

Стів. Воз, ти поляк?

Воз. Ні. Я українець. Мій тато з України. У Штатах і не знають де вона.            Завдяки мені, взнають. Тато каже, що Україна тут (показує на серце). Зароблю грошей і поїду туди.

Стів. Заробиш, обіцяю, заробиш! Тепер потрібна назва! Назва!

Воз. Операційна система. Ентер прайс комп’ютер.

Стів. Ні, треба щось яскраве, щоб чіпляло людей….

Воз. Ага, щоб побачив – і зразу захотів.

Бере з вази яблуко, їсть

Стів. Яблуко.  Яблуко, Воз! ЕППЛ.

Воз. Яблуко?

Стів. Так, символ спокуси.

Воз. Ну, просто…. і витончено.

Стів. От саме таке яблуко. І слоган….

Воз. Як не з’їм, то понадкусюю… Так в Україні кажуть…

Стів. Воз, думай інакше!

Воз. «Думай інакше».

Стів. Що?

Воз. Слоган: ДУМАЙ ІНАКШЕ!

Стів. Воз, ти геній! Справжній український геній!

Воз. І що ми будемо робити далі?

Стів. ЛИШАТИ СЛІД В ІСТОРІЇ!

             На сцену виходять учасники

Мама. Слава безумцям, одинакам, бунтарям, білим воронам, тим, хто завжди не до речі й невпопад, тим, хто бачить світ по-іншому.

Стів. Вони сміються з правил, їх можна цитувати, сперечатися з ними, возносити або проклинати, але ігнорувати їх не можливо.

Начальниця. Адже вони несуть зміни, вони штовхають людство вперед.

Воз. І нехай хтось говорить «безумці». Ми говоримо «генії». Бо лише безумець вірить, що йому під силу змінити світ – і змінює його.