Авторський культорологічний проект "Бібкка - моя материнська колиска"

Марія Базюк

 

 

 

 

 

 

 

 

«Бібрка – моя

материнська колиска»

(на честь 800-річчя

міста Бібрки)

 

 

 

 

Виховний проект,

побудований

на авторському матеріалі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бібрка 2011

 

Вірш

 

Рідне місто моє,

Золота материнська колиско,

Я до тебе спішу

Звідусіль наяву і у сні.

Рідна Бібрко моя,

Чи далеко я є, а чи близько,

Навіть спогад про тебе –

Цілющий бальзам на душі.

 

Оберегом моїм

Стала вже ця стежина вузенька,

Що лягла з Заріки

До святої Каплички в гаю,

Де соснові пісні

Пригадали, як була маленька

І як в юності з сонцем

Перший раз зустрічала весну.

 

І зелені луги,

Де на скошених травах біліють

Добрі бузьки,

що приносять надію й весну.

І родинне гніздо,

де тебе будь-коли обігріють,

Залікують всі болі

І легко розрадять біду.

 

То ж спішім до добра,

Що чекає нас всіх на порозі,

Пригортає в обійми,

Наснагу дає до життя.

Рідна Бібрко моя,

Чи удома я є, чи в дорозі,

Я завжди усім серцем

Із тобою, моя дорога.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.

Я Бібрку з весною порівняю,

Бо Бібрка моя, зелена як весна,

Я краю зеленішого не знаю,

Бо тут дитинство моє проплива.

Сюди весною бузьки прилітають,

Приносять на крилі і сонце і тепло.

Вони дорогу в Бібрку добре знають,

Бо тут чекає їх і щастя і добро.

 

2.

Я Бібрку мою із щастям порівняю,

Бо тут моя родина, тут моя сім‘я.

Тут я щасливою щодня зростаю,

Тут моя мама ніжна й молода,

Тут мій татусь і бабця і дідусьо

І я зростаю в щасті і добрі.

Тут моя рідна школа, де я вчуся,

Тут любо і тобі й мені.

 

3.

Я Бібрку мою із любов‘ю порівняю,

Бо я люблю усе, що навкруги.

Я річечку Боберка називаю,

Бо тут колись водилися бобри.

Люблю капличку, що в сосновім гаю,

Туди водила вчителька мене.

Я з висоти всім серцем осягаю

Моє містечко рідне й дороге.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пісня.

Рідне містечко

 

У долині містечко

Розляглося мрійливо,

Наче ніжна колиска

З материнським теплом.

А на горах зелених

Сосни тихо шепочуть,

Гіллям легко гойдають,

Наче птаха крилом.

 

По вузенькій стежині

Піднімусь я на гору,

До святої Каплички

Низько-низько вклонюсь.

І у тихій молитві

Чисте серце відкрию,

І за Бібрку рідну

Богу я помолюсь.

 

Хай на луках шовкових

Рясно цвіт розквіта.,

І гніздяться лелеки

На старих димарях.

Моє рідне містечко

Не покину ніколи,

Бо у серці до нього

Протоптався вже шлях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ пісні «Батьківські пороги»

 

Рідна Бібрка

 

Моя рідна Бібрка – велика країна,

Весь всесвіт для мене вона.

Моя рідна Бібрка – найкраща у світі,

У цілому світі одна.

 

Я тут народилась у добру годину,

Тут світ пізнавати учусь.

Люблю я всім серцем Бібрку рідну

І нею пишаюсь, горджусь.

 

Що краще у світі за рідну місцину,

Бібрка, як ненька, одна.

Люблю я всім серцем Бібрку рідну

Для мене найкраща вона.

 

 

Пісня.

Батьківські пороги

 

Де із вітром розмовляють сосни,

Пропливають хмари голубі.

Веселкову і щасливу долю

Зорі напророчили тобі.

 

Приспів.

Дарувала вдачу соколину,

Ніжну душу Бібрка стара.

Рідне слово й пісню солов‘їну

Доля тобі щедро віддала.

 

Світ поніс ту ніжну пісню тиху

Стежкою, що до вершин вела.

І стару замріяну Капличку,

Що колискою тобі була.

 

Ожили в піснях твоїх дороги,

У росі краплистій ясени.

Милі серцю батьківські пороги

І дитинство, що приходить в сни.

 

Приспів.

Програш.

 

Слова.

Стоїть стара сива Капличка.

Пам‘ятає босоногого хлопчину, що бігав по її схилах.

Як милувалися її краєвидами поети Іван Франко і Уляна Кравченко.

Як поволі ішов сюди на сповідь сивочолий чоловік.

 

 

 

Вірш

Чарівна стежина

 

Чарівна стежина

Пролягла барвисто

Від моєї хати

У широкий світ.

 

Із весни по осінь

Тут буяють пишно

Мальви і жоржини,

Ніжний первоцвіт.

 

Вже по цій стежині

Тупотіли ніжки,

Виросли, зміцніли,

Вже й пішли в життя.

 

На дорогу сину

Вишию сорочку.

Всі барви стежини

Вплету в вишиття.

 

Хай гарячий колір

Душу зігріває,

Ясний, ніжний, чистий –

Серце веселить.

 

Хай тобі синочку,

Все душа співає

І ніколи з горя

Серце не болить.

 

 

 

 

 

Рідні вулиці

 

1.

А скажи, дитино, де ти тут живеш,

На яку ти вулицю додому ідеш?

Бо всі назви вулиць в Бібрці здавна

Про них розказала прабабця моя.

 

2.

Я іду дорогою щодня догори,

По обидва боки розцвіли сади,

Яблуневий цвіт повсюди: і внизу, й вгорі.

Я іду додому, що на Загорі.

 

3.

А на мою вулицю дуже близько йти,

По обидва боки у квітах хатки.

В тих хатинках – сміх й весілля,

Бо живу я на Осіллі.

 

4.

А мені додому дуже довго йти,

По моїй дорозі поля навкруги.

Йду на гору довго-довго,

Бо живу я на Піддовгім.

 

5.

Мама каже: «Будь уважним». Як додому йду

Ще й за рученьку сестричку щоразу веду.

Бо по моїй вулиці мчать автомобілі,

Бо іду дорогою, що йде на Замлинні.

 

6.

А я живу біля річки, що Боберкою зовуть,

Над річкою верби, лози довгим віттям воду п‘ють,

А на річці – гуси вічно,

Бо живу я на Зарічній.

 

7.

А свою я вулицю більше всіх люблю,

Бо на своїй вулиці все життя живу.

Тут живе моя весела компанія.

Зветься моя вулиця гарно так Клембанія.

 

 

 

8.

А на моїй вулиці вільно навкруги,

Всюди де не глянеш – поля й городи.

Недалеко при долині шумлять комиші,

Бо моя домівка є на Обширі.

 

9.

А мені додому весело іти,

По обидва боки шумлять ясени.

Біля моєї хати – зелений гайок,

Зветься моя вулиця просто так Райок.

 

10.

А на моїй вулиці п‘ятиповерхівки,

Досягають аж до неба будинків верхівки.

Я про свою вулицю розкажу всім вам,

Бо зоветься дуже смішно БАМ.

 

11.

А на моїй вулиці – сонця через край,

Моя рідна вулиця, наче справжній рай,

Білим-білим цвітом квітне бузина,

Моя мила вулиться зветься Козина.

 

12.

А на моїй вулиці йшли колись торги:

Продавались тут корови, коні, барани.

Всяким різним добрим крамом забита околиця

Тому моя вулиця зоветься Торговиця.

 

13.

А я у самому центрі живу

І вулицю рідну дуже-дуже люблю,

Бо у магазинах – солодощі з тіста,

Щоб зайти додому, то іду до міста.

 

14.

На якій би вулиці в Бібрці не жили,

Наші рідні вулиці в серці назавжди.

Кожну назву вулиці ми запам‘ятаєм,

Нашу рідну Бібрку всім серцем покохаєм.

 

 

 

 

 

Вірш

«Люблю тебе».

 

Люблю тебе, Бібрко мила,

Бо щастя жити ти дала мені.

Для мене ти одна і рідна і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

 

Я ще мала і прагну підрости,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла,

Моя свята і рідна Бібрко-мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

 

 

 

Пісня.

Цвіти, моя Бібрко.

 

Над містом моїм височіє Капличка.

Піду я погляну на край мія здаля.

Ти щастя зазнала і горя, і лиха

Оця найрідніша для мене земля.

 

Приспів 1:

Ти, Бібрко рідна, для мене єдина,

Людей працьовитих і радості край.

Ми в щасті і в горі навіки родина,

Цвіти, моя Бібрко, цвіти, розквітай.

 

Програш.

Примножимо друзі батьків наших славу,

Хай вільно завжди колосяться поля.

Хай славиться праця людей твоїх славних.

Не зникне в віках твоє добре ім‘я.

 

Приспів 2:

Цвіти, рідний краю моєї родини,

Батьків і дідів незборимий мій край.

Ми завжди з тобою навіки єдині

Цвіти, моя Бібрко, цвіти, розквітай.

 

Програш.

Приспів 1.

Приспів 2.

 

Програш

 

Музично-хореографічна композиція

«Козаченьки»

 

Поріділо козацтво від втоми і ран,

Ви з чобіт позбивайте пилюку.

І встає з небуття  кошовий отаман,

І з кресала запалює люльку.

А за ним піднімаються воїни скрізь,

Бо завчили козацьку науку.

Ой, напаснику лютий,

Ти не лізь, ти не лізь

Під козацьку розмашисту руку.

 

Приспів.

Ой з нашого роду

Не качайте воду,

Ой з нашого духу

Не ліпіть макуху,

Ой з нашої слави

Не робіть забави,

Не робіть забави

Світові на сміх.

Бо козацька вдача,

Як вогонь гаряча,

Бо козацька сила

Не одних косила,

Шабелька завзята

Вдарить, як розплата,

Кривдників поганих покараєм всіх!

 

Гей ти, наш кошовий,

В тебе кручений вус

Та шапка смушева війтова.

Наслухаємо батьку пораду живу

Твого вірного й чесного слова.

І сказав отаман і промовив козак,

Аж від слів полетіли іскри,

Україна одна і не можна ніяк

Віддавати її для загину.

 

Приспів.

 

 

 

 

Вірш

тин

Моє містечко Бібркою зовуть,

Воно красиве, вічно молоде.

Коли в душі моїй буває сумно

Приїду я відвідати тебе.

 

Коли пройду стежками до каплички,

То на душі так радісно стає.

З гори я бачу місто невеличке,

У всьому світі ти таке одне.

 

У Бібрці є багато місць чудових:

Гора висока, річка, зелен-луг

І школа рідна, наче матір,

І вчитель дорогий, і вірний друг.

 

І кожен з нас є гордий того,

Що носить ім‘я  «Бібрський школяр».

Із стін твоїх виходять поколіня

На славний, світлий і барвистий шлях.

 

Але куди б нас не вели дороги,

Ми повертаємось додому знов і знов.

Бо нас на батьківськім порозі все чекають

І Віра, і Надія, і Любов.

 

 

 

 

Пісня

Гімн Бібрської школи

 

Школи стяг підіймемо високо,

Хай він гордо й легко майорить.

І шкільний дзвінок багато років

В пам‘яті, як відгомін, бринить.

Хай дитинства світ веселим буде,

І знання здобуде кожен з нас.

Школу рідну прославляти буде

Бібрськеє школярство повсякчас.

 

Хай проміння сонячне, ласкаве

Заливає наш просторий клас,

Де учитель мудрий, величавий

Зустрічає добротою нас.

Він завжди порадник наш найкращий,

У країні знань – дороговказ.

Хай святиться вчительське імення

І священне буде для всіх нас.

 

Програш.

 

Хай вкраїнська мова милозвучно,

Солов‘їно, вільно гомонить.

Вишиванки око хай милують,

“Ще не вмерла…» вічно хай звучить.

Хай герої із віків повстануть,

Надихнуть на добрії діла,

Бібрські учні рідний край прославлять,

Щоб раділа матінка земля.

 

 

 

 

 

 

Молитва

 

Матінка-земля в нас одна-єдина,

І одна-єдина – ненька-Україна –

І поля безкраї, і сади квітучі,

Ріки повноводні і могучі.

 

Захисти нас, Боже, від лихої долі,

Уроди доволі житечка на полі,

Щоб сміялись дзвінко діти в кожній хаті,

Щоб були щасливі і багаті.

 

Я здійму до неба крильця-рученята,

Помолюсь за маму, помолюсь за тата,

За сестру, за брата, за усю родину

І за рідну Бібрку єдину.

 

Многая літа

 

 

 

 

 

 

 

 

Вірш.

 

Рідне місто моє, що з бобром на гербі,

Лиш до тебе ведуть всі дороги.

Яблуневі сади і криничка в дворі,

І привітні батьківські пороги.

 

Йдеш стежками у поле, таке золоте,

Де волошки і маки вплелися.

На стежині зустрінеш Капличку святу.

На коліна устань й помолися.

 

Помолися за маму, за тата свого,

За сім‘ю і за цілу родину.

Помолися за Бібрку – місто своє,

Помолися за рідну Вкраїну.

 

І куди би стежини життя не вели,

Повертайся на рідні пороги.

Бо навіки від серця твого, назавжди

Лиш до Бібрки ведуть всі дороги.

 

Пісня

Сад молодий

 

Там де ясне сонце гріє

Там де соловейко мріє

Виростає і мужніє сад молодий

Вітер пагінці гойдає,

теплий дощик поливає

Твоїх діток, Україно, сад золотий.

 

Приспів

 

Яблуні і виноград

Зеленіє юний сад

Заплітають землю барвінки ясні

Напуває рідний край

Веселковий водограй

І несуть лелеки у небо пісні.

 

Моя Бібрко, рідна нене,

Найдорожча ти для мене

Тут мій дім, моя родина, місто моє.

Моя Бібрко, моя доле

Зеленіє ліс, родюче поле

В світанковому серпанку сонце встає.

 

Приспів

 

Час мине так непомітно

Зацвіте садочок світло

Зачарує всіх здоровий, радісний день.

І полине слава гідна

І земля розквітне рідна

Заспіває вся планета наших пісень.

 

Приспів 2р.

 

Програш