Авторський вірш
Шевченку - 205
Здобули ми мудрість й правду сущу,
Покропили всі шляхи добром,
За його пророцтво всевидюще
Ми б’ємо поклони над Дніпром.
Горем перетерта його доля,
Бо зазнав принижень і ярма,
Бо ставав на прю за правду й волю
І прожив життя він недарма.
Був кріпак, це значить,- підневільний,
Але Богом даний мав талант.
І своє пророцтво неподільне
Видавав у віршах, як гарант.
А правителі за це – в солдати,
Аби муштра вбила в нім борця.
Кожен вірш був вірою багатий,
Й корогву цю ніс він до кінця.
Ну, а ми за його дух в неволі
Не молились, нас, сліпих, простіть.
Чи були байдужі, чи ще кволі,
А поет – розп’ятий на хресті.
Вів народ, як всі земні пророки,
Мучився, каравсь без каяття..
Залишив нам мужності уроки,
На вівтар поклав своє життя.
Ви, великий мудрий наш поете,
Ми відчули гідність: ми – народ.
Украіни силу ви дали для злету:
Вже не кинем камінь в свій город.
На арені світу не останні
Ми були, і будемо: ми – є.
В списку перших всіх відомих стане
Наш Кобзар, пророк, ім’я твоє.
Споришем прим’ятим придорожнім
Він служив у панства стільки літ.
А тепер Тарас у серці кожнім:
В сім’і вольній не пішов в одліт.
Дерябіна Наталія Геннадіівна.