Урок : Піднесено-героїчний образ головного героя повісті “Тарас Бульба”

Українська  література   9 клас

Тема: Піднесено-героїчний образ головного героя повісті “Тарас Бульба”. Мета: проаналізувати образ Тараса Бульби, розкрити кращі риси головного героя,  неоднозначність та типовість характеру героя; розвивати навички аналізу тексту усного мовлення, виразного читання; спонукати школярів до висловлення своєї думки; сприяти вихованню кращих моральних якостей.

Обладнання: текст повісті «Тарас Бульба», репродукція малюнка Тараса Шевченка «Зустріч Тараса Бульби із синами», 6 різнокольорових капелюхів, інструкції щодо роботи з кожним кольором, текст «Притча про старого капелюшника».

Тип уроку: поглибленої роботи над образом художнього твору.

Хід уроку                                                                  То був один із тих характерів, які могли

з’явитися лише тяжкого XV століття на                                                 напівкочовому Сході Європи, коли весь                                                         прадавній південь України , покинутий                                                                своїми князями, був спустошений і                                                               спалений дощенту ненастанними наско-

ками монгольських хижаків.

                                                                     М. Гоголь. «Тарас Бульба»

                                                               Тарас був із корінних полковників дав-

                                                               нього гарту: весь він удався на бойове

                                                               завзяття і відзначався крицевою щиріс-

                                                               тю своєї вдачі.

                                                                     М. Гоголь «Тарас Бульба»

Хід уроку

І. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу

Слово вчителя

 Тарас Бульба – головний герой однойменної провісті М. В. Гоголя. Це –сильна людина, сильний характер, його думку поважають бойові побратими на Січі. Він –патріот своєї рідної землі, герой, який навіть в останні хвилини свого життя крізь язики жахливого полум’я гукав козакам, як краще вчинити у бою. Отже, на сьогоднішньому уроці в центрі нашої уваги – образ Тараса Бульби.

ІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку

ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Робота з епіграфами уроку.

- Які риси характеру підкреслює автор в даних цитатах?

(Сила духу, надмірна суворість, відданість служінню Батьківщині, твердість характеру)

- Чим було зумовлено формування саме таких рис характеру головного героя?

(Історичними умовами, які склались в Україні в 15 столітті)

2. Робота з репродукцією малюнка Тараса Шевченка «Зустріч Тараса Бульби із синами».

- Яким ви бачите Тараса на  картині?

- Яким ви собі уявляли героя?

3. Робота над образом Тараса Бульби

    а) кожна група отримує капелюх певного кольору;

    б) вчитель розповідає «Притчу про старого капелюшника», (Додаток 1)

    в) учні отримують картку-інструкцію роботи за  кольором певного капелюха.

Білий капелюшок. Етапи життєвого шляху Тараса Бульби.

Жовтий капелюшок. Оцінка позитивних рис характеру Тараса.

Чорний капелюшок. Оцінка негативних рис характеру головного героя.

Червоний капелюшок. Емоційна сторона образу Тараса Бульби.

Зелений капелюшок. Тактика у бою. Відносини із  бойовими побратимами.

Синій капелюшок. Підведення підсумків. Чому вчить мене цей образ?

IV. Підбиття підсумків уроку.

1. Підсумкова бесіда.

- Яка риса характеру Тараса Бульби є визначальною? (Прагнення до волі).

- Чи можна виправдати жорстокість Тараса?

- Чи варто говорити про оптимістичний фінал повісті «Тарас Бульба»?

 V. Домашнє завдання

• Підібрати цитатний матеріал до образів Остапа та Андрія.
• Творче завдання. Виконати малюнки до твору.

Додаток1

Притча про старого майстра

Колись давно, а може, й недавно, жив на світі старий мудрий майстер. З усіх земних багатств був у нього лише кольоровий фетр. Але майстер мав золоті руки й прекрасну мудру душу. Він дарував людям щось більше, ніж головні убори ― капелюхи, кепки, панами й чепчики. Забравши своє замовлення, люди виходили з майстерні старого Капелюшника одухотвореними, рішучими і натхненними. Чи ж варто говорити, як славився своїм умінням Майстер, які вдячні були йому люди за капелюхи, які несли Великий секрет Великого Майстра?..

Минали роки. Настав час, коли Майстер покинув цей світ, залишивши своїм шістьом синам свою славу, майстерню, обрізки кольорового фетру й... шість різнокольорових капелюхів ― білий, чорний, жовтий, червоний, зелений і синій. Капелюхи були настільки вишукані, що, певно, мали б належати дуже багатій і успішній людині.

― Мабуть, основна батьківська спадщина ― це ті гроші, які нам заплатить замовник капелюхів, ― вирішили сини майстра. Безумовно, вони коштують дуже дорого і ми станемо багаті! Ми поділимо гроші порівну й помандруємо світом, щоб знайти свою долю, ― планували сини.

Але спливав час, а багатий замовник так і не з'явився.

― Дивно, ― міркували сини, ― останнє замовлення майстра мало бути найдорожчим. Але якщо ніхто за ним не приходить, може, ми залишимо ці капелюхи собі?

І сини вирішили поділити між собою батьківську спадщину.

― Я беру собі капелюх білого кольору, ― заявив перший син. ― Він такий витончений і чудовий, що я зможу красуватися на балах і прийомах. Я вже не буду почувати себе усього-на-всього сином простого капелюшника.

― А я візьму чорний капелюх, ― сказав другий син. ― Чорний пасуватиме до будь-якого костюма. У цьому капелюсі я буду строгий, елегантний і непомітний у будь-якій ситуації. Упевнений, він принесе мені щастя!

― А я, мабуть, виберу жовтий, ― сказав третій син. ― У наших краях так мало сонячних днів, я так сумую за ними. Жовтий капелюх, хоч і вимагає особливого костюма, подарує мені радість і посмішку! А той, хто посміхається, завжди щасливий.

― Нехай моїм капелюхом стане червоний, ― вигукнув четвертий син. ― Я завжди мріяв виділятися з натовпу, мені завжди подобалося, коли на мене звертають увагу. У червоному капелюсі мене помітять усі! Мене любитимуть жінки!

― Зелений капелюх такий оригінальний! ― зауважив п'ятий син. ― Мені здається, зелений капелюх зробить мене еталоном нової моди. Мені подобаються несподівані рішення, я беру зелений капелюх!

― Ви розібрали всі капелюхи, ― мовив шостий син. ― Мені залишається тільки взяти синій. Дивно, але ви звільнили мене від проблеми вибору. Я поклався на випадок й одержав те, що вибрав би й сам! Проблема вибору... ― задумався шостий син, ― треба, мабуть, над цим поміркувати.

Спадщину старого майстра було розділено між його синами. Вони дбайливо зібрали обрізки кольорового фетру, замкнули майстерню і на світанку вирушили кожний у своєму напрямку.

Минуло чимало часу, перш ніж сини старого майстра знову зібралися разом під дахом батьківської майстерні. Сидячи біля вогню, кожний із них розповів свою історію, і всі були вражені тим, як спадщина Майстра вплинула на його долю.

Син, який узяв собі Білий капелюх, став поважною людиною, посів високий пост радника в одній могутній країні, став чітким, послідовним і незворушним. Розповідаючи історію свого життя, він перелічував факти й події, опускаючи свої переживання. Брати дивувалися таким змінам, але слухали з великою повагою.

Володар Чорного капелюха став дотепним і в'їдливим. Розповідаючи про людей, з якими його звела доля, він влучно описував їхні слабкі сторони й недоліки, створюючи гротескові портрети. Здавалося, він живе в країні дріб'язкових  людей, хоча було відомо, що мешканці міста, у якому оселився другий син майстра, були гідними громадянами. Отже, і цей син Капелюшника зробив непогану кар'єру, тому що вмів заздалегідь попереджувати місцевого бургомістра про помилкові рішення.

Жовтий капелюх зробив третього сина оптимістом. Виявилося, що він живе в найкращому місті, жителі якого ― чудові люди. Він радіє сонцю, вирощує квіти й займається благодійництвом.

Поки брати розповідали свої історії, один із них час від часу нетерпляче підхоплювався, то радісно аплодуючи, то в розпачі заламуючи руки, то роздратовано кидаючи свій Червоний капелюх. Брати спостерігали за ним із цікавістю, адже не кожен так емоційно реагує на життєві пригоди. Виявилося, що четвертий син Капелюшника став актором, сценічне ім'я якого всім п'ятьом було добре відоме! Хазяїн Червоного капелюха був актором без амплуа! Завдяки його емоційності й чутливості він геніально грав і драматичні, і комічні, й трагічні ролі. Як і хотів, він став дуже знаменитим. Але ― от лихо! ― у звичайному житті йому так і не вдалося навчитися стримувати свої почуття...

Коли черга розповідати дійшла до п'ятого сина Старого Майстра, той розклав на столі фотографії. Брати побачили його в товаристві знаменитих людей. Ось йому потискує руку президент найсильнішої держави, ось дає інтерв'ю знаменитому журналістові, а тут бере участь у відкритті своєї виставки…Хазяїн Зеленого капелюха був знаменитий, але скромний. Він прекрасно малював, складав вірші й писав музику. До всього, за що б не брався, він підходив по-своєму, нетрадиційно. Він мав чимало винаходів у різних галузях. Найбільші фірми запрошували його консультантом, його ідеї принесли успіх багатьом людям.

Останній із синів Капелюшника зняв свій Синій капелюх, і всі брати побачили, скільки мудрості й любові випромінюють його очі. Він став Учителем, багато хто звертався до нього за порадою, а король довірив йому виховувати спадкоємця...

Сини старого Майстра зрозуміли, яку дивовижну спадщину залишив їм батько. І захотілося кожному з них зняти свій капелюх, адже він вже багато чого навчив, і приміряти капелюхи іншого кольору. Так брати розвинули в собі нові якості, що дозволило їм стати щасливими.

З тих пір минуло багато, а може, і небагато часу, але різнокольорові капелюхи живуть серед людей і дозволяють себе одягати тим, хто прагне навчитися чогось нового...