,,Барвистий віночок"*(загадки, легенди про походження назв квітів)

Гуманітарний відділ Сереховичівської територіальної громади

Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. ім.Ю.А.Ярощука с. Сереховичі

с. Сереховичі Старовижівського р-ну Волинської обл.

 

 

 

 

Сереховичі-2021

Барвистий віночок : книга для читання (упоряд., ред. і передм. О.В. Кот) – Сереховичі, 2021, -52 ст.

 

 

 

 

 

 

Пропоную загадки, перекази, легенди про історію та походження назв квітів.

Рекомендовано для використання в початковій школі на уроках літературного читання, мистецтва, курсу « Я досліджую світ», при підготовці виховних заходів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схвалено та затверджено на засіданні методичної ради ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Ю.А.Ярощука с. Сереховичі від 26.01.2021 (протокол №3)

 

 

 

 

 

 

 

                                        

Зміст

І.Вступ…………………………………………………………………….5              

ІІ.Загадки:

1. Айстра…………………………………………………………….6
2. Барвінок………………………………………………………..…8
3. Безсмертник…………………………………………….…….….10
4. Волошка……………………………………………………….....12
5. Гвоздика………………..…………………………………….…..14
6. Гладіолус…………..……………………………………….…….16
7. Жоржина……………………………………………………...….18
8. Звіробій…………………………………………………….….…20
9. Ірис……………………………………………………….……....22
10. Кульбаба…………………………………………………….…...24
11. Лілія……………………………………………………..……….26
12. Мак…………………………………………………….…………28
13. Мати-й-мачуха……………………………...………..…….……30
14. Мальва……………………………………………….…..…..…..32
15. Нарцис…………...…………………………………….…………34
16. Незабудка……………..…………………………………..……..36
17. Первоцвіт.………………………………………………….….…38
18. Троянда…………………………………………………….…….40
19. Тюльпан……………………………………………………….…42
20. Ромашка……………………………………………………...…..44
21. Фіалка…………………………………………………………….46
22. Хризантема……………………………………………………....48
23. Чорнобривці……………………………………………………..50

 

ІІІ. Легенди та народні перекази:

1. Астер………………………………………………………...7
2. Бар і Вінка………………………………………….……….9
3. Квітка довголіття…………………………..……..……….11
4. Блакитна красуня………………………...…………….….13
5. Квітка сумління………………….…………………..…….15
6. Квітка-меч………………………………………………….17
7. Жорж…………………..………………………………..….19
8. Цілитель…………………………………………………….21
9. Мужня японка………………….………………..…………23
10. Баба-куля………….………………………………………..25
11. Квітка архангела  Гавриїла………………………………..27
12. Макарова квітка……..……………………………………..29
13. Мати-й-мачуха…………………..……………………..…..31
14. Рожа рожева……..…………………………………………33
15. Самозакоханий Нарцис………………………….…….…..35
16. Квітка дана Богом………………………..……………..…37
17. Золоті ключики…………………….……………..……….39
18. Королева квітів…………………………………………….41
19. Тюрбан.……………………………………………………..43
20. Романів цвіт…………………………...…………..…….…45
21. Квітка сонця……………………….…………………..….47
22. Квітка Філа і Ганки……………………….…………….…49
23. Чорні брови...................................................................51

     IV. Список використаних джерел……………………………………52    

 

 

Любі читачі!

         Наш великий вчитель В.О.Сухомлинський писав: «Книга повинна стати для кожного вихованця другом, наставником і мудрим вчителем.» Тому вкрай важливо, щоб кожен з вас прагнув частіше залишатись наодинці з книгою, черпав з неї щось нове та цікаве, поринав у роздуми, висловлював власні думки з приводу того, що пізнав. Таку можливість дасть вам дана хрестоматія для читання. «Барвистий віночок» - це книга для вас любі школярики. Знайоме та незнайоме стане перед вами  в усій красі та новизні. Візьміть до рук цю книгу – і ви відчуєте, яка незбагненно прекрасна історія нашого народу, його мова. Вона чиста і багата, оповита духмяними пахощами та тихим  шелестом листя. Чи спадало вам  коли на думку ближче познайомитись із світом квітів , дізнатися про них нові та цікаві сторінки історії походження їх назв. Якщо ні, то нині така можливість у вас є. Збагатіться легендами та народними переказами, які широко представлені по темі « Квіти» в  даній хрестоматії. Пориньте в світ квітів, пізнайте їх  природу в усій красі та історії – і стане вам зрозуміло, наскільки складний, цікавий та гармонійний світ природи. А ще пориньте в екскурс минулого народу, розкрийте сторінку за сторінкою його історії. Перекажіть ці легенди та перекази  батькам, сусідам, друзям, молодшим братикам чи сестричкам. Нехай багатіють їхні серця любов’ю. Нехай « Барвистий віночок» допоможе вам в ході підготовки до уроків позакласного читання, в процесі опрацювання теми « Усна народна творчість» на  уроках  літературного читання. Нехай дана книга стане скарбничкою додаткових знань в курсі початкової освіти. То ж поспішайте прочитати запропоновану вам книгу… Виростайте, друзі, розумними та допитливими! Пізнавайте чудові надбання свого народу! Бо всі ви діти України!

Айстра

 

Вже вкотре літо запашне

сховалось за дощами.

Вона ж на радість всім цвіте

барвистими квітками.

Червоні, білі, золоті

гойдаються  вітрами.

Летять пелюсточки  ясні

й  зникають між світами.

                                                                             

                                                                          

 

Астер

 

За давніми переказами на початку ХVІІ століття у Франції жив відомий на всю країну ботанік. Дуже він любив квіти: висівав, садив, виводив нові сорти, доглядав за ними

. Одного разу прислали йому  з Китаю насіння невідомих квітів. Висіяв ботанік його в Паризькому ботанічному саду. Швидко проросли  насінинки. Через деякий час рослина розцвіла червоною квіткою. Вона була подібна на велику маргаритку, тому ботанік назвав її «королевою маргариток». Ботанік та його колеги садівники почали працювати над виведенням нових сортів чудової квітки. З’явились красуні різних кольорів, форм та розмірів.

 Минув не один рік , поки народилась квітка дивовижної краси. Ботанік захоплено вигукнув «Астер!» В перекладі з грецької мови –«зірка.» З того часу у Франції квітка дістала назву айстра. Згодом красуня розлетілась по всьому світу.

 

                                       

 

 

 

 

Барвінок

                               Росте і в лісі, і в  садочку

                                по одному має очку,

                                А ті очка сині-сині

                                 і сонечко всередині.

                                Не боїться він зими,

                                не страшні йому сніги.

                                Зеленіє цілий рік,

                                довгий в нього, друзі, вік.

                                Як дівчата йдуть в таночки

     З листячка плетуть віночки.

                                 Прикрашають ним хлібину

                                 вирушаючи в гостину.

Бар та Вінка

 

В моїй родині переповідали чудову легенду про походження назви рослинки барвінок.

Покохав парубок Бар дівчину на ім’я Вінка. Красуня відповіла взаємним почуттям. Невдовзі закохані вирішили одружитися. Інші плани були у злої відьми. Вона хотіла віддати за Бара свою доньку. Ворожбою та закляттями причаровувала хлопця. Однак нічого не могла вдіяти.

От і настав день весілля. Щасливі молодята чекали на благословіння батьків. Аж тут з’явилася зла відьма. Стала перед молодятами, окропила чорним настоєм і проголосила прокляття. За хвилю там, де стояли Бар та Вінка стало пусто. Згодом на тому місці виросла красива квіточка з блакитними очима та твердими зеленими листочками.

Інша легенда розповідає, що колись чужоземець побачив українську дівчину і дуже в неї закохався. Одружились вони і жили щасливо. Захворів чоловік і не зміг здолати недуги.

 Ставши перед Богом, попросив творця про зустріч з коханою. І повернув його Господь на землю квіткою барвінку, який всюди, де ступала нога коханої, а після смерті жінки виріс на її могилі.

 

                     

 

Безсмертник

                                       

    Ми – квіточки золоті

                                         і, хоча й сухенькі

                                         та не в’янем без води,

                                         завжди як свіженькі.

                                         Любим сонце і лужок.

                                         Люди про це знають.

                                         Прихворієш як, дружок,

                                         враз їх відшукають.

                                                         

                                                                        

                   

            

Квітка довголіття

 

Жив колись на Поліссі молодий та вродливий парубок. Мав він

Від Бога дорогоцінний дар – міцне здоров’я. Жодна хвороба не

 могла його здолати. Був той хлопець дуже працьовитий та надто скромний. На вечорниці чи посиденьки ходив дуже рідко, до дівчат не залицявся.

На Зелені свята заманила його русалка в поле, залоскотала та перетворила на квітку. Увібрала в себе польова царівна силу та міць богатирську і почала людям допомагати смерть долати і лікувати від багатьох недуг.

З того часу почали квітку в народі величати безсмертником – символом міцного здоров’я та довголіття.  

 

 

 

                                      Волошка                                                                             

                                             

                                  Ці чудові, гарні квіти

                                  голубіють на полях,

при дорозі, в полі, в житі

                                  у пшениці,  в ячменях.

Їх не люблять хлібороби,

                                  бур’янами лиш зовуть.

Ну, а дітям  - до вподоби:

з них вінки вони плетуть.

  

                                                                 

 

 

 

Батьківщиною волошки є західна частина Азії. Давньогрецька легенда пов’язує назву квітки із словом «ціанус».

У невеличкому грецькому поселенні жив синьоокий хлопець. Мав він золоті руки. Вміло прикрашав юнак місця відведені для масових дійств плетеними вінками та гірляндами. Кожного разу він вплітав туди квіточку, яку називали «ціанус», що означає «синій». В пам'ять про ті чудові квіти та блакитні юнакові очі  квітують в полях волошки.

До нас на Україну квітка потрапила із житом, яке закупляли в давні часи в Азії. Відтоді стала вона супутницею українських ланів.

 

 

 

 

                                       

Гвоздика

 

                 

                          

                          

Я гордо голову тримаю

і капелюшка не знімаю.

В рожевий, білий, полум’яний

той капелюшечок прибраний.

 

                                                                               

   

   

Квіти сумління

 

Ця полум’яна квітка має тонкий стан, пишну голівку, яка буває різних кольорів. Вона – була улюбленицею французького імператора Наполеона, англійської королеви Єлизавети, окрасою герба давнього італійського роду графів Ронсекко.

Її назва пройшла із далекого минулого. Розповідали старожили, що  якось богиня Діана, повертаючись із невдалого полювання, зустріла сліпого пастушка, який чудово грав на ясеновій сопілці. Розгнівана богиня вирішила покарати хлопця за те, що він своєю грою розігнав усю лісову та польову дичину. Пастушок вибачався, та Діана була невблаганна і не хотіла чути жодного слова. Тремтячи від люті, богиня вирвала  хлопцеві очі.  

Отямившись від скоєного, Діана не знаходила й хвилини спокою. Очі хлопця, мов два гвіздки, кололи її серце, всюди ввижались. Щоб увіковічити неповинно  пролиту кров, богиня перетворила очі на квіти, що палали полум’яним цвітом. Люди назвали їх гвоздиками, як нагадування про муки сумління Діани. 

 

 

 

                                      

 

Гладіолус

 

 

 

На стрункій високій ніжці

                                  притулились квіточки.

                                  Квітка – меч її назвали

                                  давньоримські вояки.

 

 

                            

                        

Квітка – меч

Мужністю та вірністю пронизана легенда про цю квітку.

Було це дуже давно, ще за часів гладіаторства. Одного разу жорстокий римський полководець захопив у полон воїнів-фракійців. Полонених перетворив у гладіаторів і організував бої. Були серед  учасників поєдинку два юнаки – нерозлучні друзі Сев та Гелес. Саме їм лютий полководець наказав битися один з одним на смерть. Переможцю римлянин пообіцяв свободу  і за дружину свою красуню-доньку.

Але битва не відбулася. Юнаки не зрадили своєї дружби. Римляни розлютились, що фракійці не підкорились наказу полководця і не роздумуючи вбили юнаків. На місці встромлених в землю гладіаторами мечів, розцвіли квіти, з формою меча доверху. На честь незламних воїнів-гладіаторів ці квіти було названо «гладіолусами». Вони й донині символізують вірність, незламність духу, вічну пам'ять.

                                                                                                     

 

                         

                                     Бульбини чарівні

                                     саджають навесні.

Невдовзі проростають

                                     і квіти розцвітають.

                                     Квітують аж до осені

                                     собою зачаровані.

                                                                           

 

                                                 

Жорж

 

У всій своїй пишності та красі постає перед нами квітка  жоржина. Про неї існує давній переказ.

Із-за моря привіз один купець своєму царю дивний гостинець – бульби невідомої рослини. Купець вважав їх їстівними, тому підніс дарунок на золотій тарілці. Цар взяв одну бульбину, відкусив маленький шматок, скривився і не роздумуючи викинув геть.

Молодий садівник  Жорж спостерігав за господарем. Нероздумуючи  підібрав юнак бульби і посадив їх у царському саду. Восени розцвіла квітка дивовижної краси. Володар видав наказ вважати її царською і заборонив навіть торкатися красуні.

У Жоржа була наречена, яка дуже любила квіти . Зірвав Жорж  заморську красуню і подарував дівчині. Та посадила ту бульбинку у своєму саду.

Одного разу цар проїжджав повз маєток дівчини і побачив «царську квітку» у всій красі. Він страшенно розлютився і наказав вигнати молодого садівника. Хлопець залишив царський маєток, а квіточка лишилась. В честь юнака, який її виростив, люди дали їй ім’я «жоржина»

 

                                     

                                           Звіробій

 

 

 

                               Дивну назву квітка має,

                               наче б то когось вбиває.

                               Звіру бій вона не дасть,

                               Лиш  здоров’я всім додасть.

 

 

 

Цілитель

 

Звіробій є однією із лікарських рослин. На вигляд  дуже  проста і непримітна квіточка. Проте вона лікує багато хвороб, тому часто стає в пригоді недужим.

Один із давніх переказів пояснює її походження та історію назви.

Сонячного літнього дня цар лісу Лев вирішив зібрати всіх мешканців на зібрання.  Звірі прибули без запізнення. Були всі: від малого до великого, від доброго до злого, від  хороброго до боязливого. Лев  перед усіма виступив з промовою. Він оголосив бій на звання наймогутнішого. Кожен із присутніх мав бажання заволодіти цим званням.

Настав час поєдинку. Вовки змагались із вовками, зайці із зайцями, лиси з лисами, кабани з кабанами…Багато вояків полягло в процесі поєдинку. Бажаним званням так ніхто й не заволодів.

Пройшов час. На галяві, де точився бій, виросли непримітні жовтенькі квіточки. В пам'ять про поєдинок квіти стали називати звіробоєм.

 

 

 

Ірис

                                                                                                   

 

 

                               Не цукерки це, ой ні!

                               Квіти звуться так оці!

Мабуть всі вже здогадались?

                               Вони……….. назвались.

                             

                                              

 

                       

   

Мужня японка

 

Ірис – це ім’я мужньої дівчини. Жила вона в Японії і була донькою бідного сліпця.

Якось військо японського імператора потрапило у ворожу пастку. Ніхто не міг додуматись, як вирватись з небезпеки. І тільки Ірис придумала, як врятуватись воїнам від лютої смерті. Мужня дівчина таємними стежками вивела всіх з ворожого оточення.

Імператор вирішив нагородити рятівницю. Він видав наказ закласти біля будинку дівчини розкішний парк із найкращих сакур і квітів. Невдовзі клумби вкрились веселковими квітами. Місцеві жителі назвали їх ірисами – в честь героїні.

Пізніше японський полководець додав цю квітку до емблеми  свого міста. Такою була подяка за врятовані життя японських воїнів.

 

 

 

 

                                       Кульбаба

 

                                 Сонячні весняні квіти

на лужку сидять, мов діти.

                                 Парасольки  як візьмуть,

                                 враз за вітром пропадуть.

                                                                                   

                                                                              

 

Вплітаю у віночок  лікарську, медоносну, вітамінозну, харчову та косметичну рослину. Так – це кульбаба. Вона допомагає при ревматизмі, безсонні. Ще очищує кров, нирки, жовчний міхур, печінку. Листя багате на вітаміни, тому придатне для приготування борщів, салатів. Мед із квітів густий та запашний. Жінки готують із квіток відвар, яким виводять пігментні плями та бородавки.

Пропоную казочку про політ  кульбабки.

Було це ранньою весною. Цвіла квіточка жовтим цвітом, вмивалася  дощиком, раділа сонечку. Та ось прилетів молоденький Вітерець, ніжно погладив голівку і сказав :

 - Мені не хочеться з тобою розлучатись, але завтра я повинен летіти далі. Приєднуйся до мене!

-Ні , я не можу полетіти, бо відразу ж загину! –відказала квіточка.

Цю розмову почула богиня Флора і почаклувала над кульбабкою. На світанку жовті пелюстки перетворились на білі парашутики. Вітерець миттю їх підхопив і закружляв з ними в повітрі.

Лілія                      

 

Тендітна квіточка моя,

                                     всередині тичинки.

                                     Дівоче є таке ім’я,

відгадуй без зупинки!

 

                                                                           

                                               

                                                 

Квітка

        архангела Гавриїла          

 

Лілія – квітка, яка є символом чистоти та чесності, непорочної краси. Давні греки вважали, що вона виросла з молока матері богів – Анони.  А ось думка вчених інша. Вони схиляються до думки, що назва цієї квітки походить від давньогрецького слова «лі», що в перекладі означає білизна.

За європейськими переказами, квітка росла в раю якраз тоді, коли змій спонукав Єву з’їсти яблуко. Цю квітку диявол хотів осквернити, але вона залишилася такою чесною, як і була, й  він не посмів її зачепити.

Існує й інша легенда, що в день Святого Благовіщення архангел Гавриїл явився до Пречистої Діви Марії, тримаючи в руках білу лілію.

Особливе місце займає біла лілія в історії Франції. Ці квіти зображувалися на прапорі французьких королів, гербі, печатці, орденських знаках, військових знаменах, монетах.

 

 

      

Мак

 

Як без вишні не – садок,

так без мене – не вінок.

Червонію в полі я,

мов вогонь, моє вбрання.

Пелюстки свої червоні

я розкрив немов долоні.

Буду в золотому житі

я все літо пломеніти.

 

                                                                             

 

У народі живе чудова легенда про походження назви квітки мак.

Часто колись турки та татари нападали на нашу українську землю. Увійшли якось загарбники в одне із сіл і розпочали розправу над невинними мешканцями. Винищили там усіх людей. Лише один парубок на ім’я Макар , що  жив на хуторі, встиг  заховатися в житньому полі . Але  бусурмани  й там знайшли його. Парубка люті головорізи зарізали на місці.

 Потекла у полі парубоцька кров , розцвіла червоними квітами, з великими пелюстками. В  честь парубка назвали люди ці квіти маком.

За народними переказами сухі квіти маку дівчата  вплітали до кіс , щоб не випадало з голови волосся. Якщо в дитини безсоння, то посвячені макові головки клали  їй під подушку. А ще ця квітка є символом дівочої вроди. Парубки чіпляли маки у петличку. Червоний колір квітки символізував щирі та чисті почуття.

  

 

Повсюди чорна ще земля,

не зеленіють ще поля,

та первоцвіти не дрімають,

ось жовтизною ніжно сяють.

Гладеньким листячком доверху,

а білим пухом до землі,

як руки матінки в теплі.

                                                                         

                              

               

                       Мати -й- мачуха

 

Жили на світі хлопчик та дівчинка. Життя їх було веселим і безтурботним , бо зігрівала його любов і ласка доброї і ніжної матері. Та несподівано дружню родину спіткало велике горе – раптово померла матуся. Поховали неньку і зосталися діти сиротами. Журилися діти, плакали. Та не довго сумував батько і привів мачуху. Не змогла чужа жінка  замінити неньку. Не було в  її душі того тепла і ніжності, що в рідної матусі. Щодня ходили діти на могилу, благали матір встати, бо важко жилося сиротам.

Одного разу, побиваючись за матусею, побачили діти на могилі квітку. Була рання весна, а вона квітувала ніжним жовтим цвітом. Пізніше рослинка розпустила дивні листочки. Нижня частина їх була м’якою, ласкавою. Ласкаво зігрівала руки при дотику, мов матінка. Верхня ж частинка була зовсім іншою: твердою та холодною, як мачуха.

Таким чином дивна рослинка отримала назву « мати-й-мачуха». 

 

 

 

 

Мальви

 

 

На струнких високих ніжках

повсідались квіточки.

Здавна їх на Україні

полюбили жіночки.

 

 

Рожа рожева

 

У кожного народу є свої улюблені квіти. З давніх-давен народною улюбленицею українців була рожа рожева, інша назва мальва.

Родина мальвових налічує більше 1600 видів. В Україні вона представлена 18 видами. Батьківщиною квітки вважають Середню Азію.

Про мальву існує безліч легенд та переказів. Пропоную одну із легенд. Колись в  Україні жила дівчина Мальва. Була вона розумною і вродливою. Одного разу під час нападу татар загинули батько й мати дівчини. Сама Мальва була взята у ворожий полон. Не  хотіла дівчина коритися татарам. Вибравшись із будівлі мала намір втікати на Україну. Та не судилося. Вартові помітили біглянку. Схопили і порубали шаблями тіло на дрібні шматки. Розкидали  іх по полю. Там, де вони впали, виросли високі й гарні квіти. Стали їх люди мальвами називати.

Так стала мальва символом України, яка боролася за своє визволення і незалежність. Згодом так і сталось. Україна – незалежна та демократична держава Європи.

 

 

 

                                           Нарцис

  

                                                   

 

приємний запах має..

Біла з подвійним бордюром голівка –

із перших красунь ця весняная квітка.

 

                                                                                 

 

Самозакоханий Нарцис

 

Нарцис – квітка «самозакоханих» людей. Вона граційна, біла або жовта. У красуні подвійний золотисто-жовтий бордюр, надзвичайно витончена голівка, яка хитається на легенькому, мов очеретина , стеблі. Має досить приємний та витончений аромат.

В перекладі з грецької мови слово « нарцис»  означає «приголомшувати».

Ось що розповідає давньогрецький міф про цю квітку. Колись у річкового бога народився син небаченої для юнака краси. Батько розумів, що надзвичайна врода може нашкодити  хлопцю, тому заборонив Нарцису бачити своє обличчя. В палаці не було жодного дзеркала. Так минуло багато років. Хлопець перетворився в красеня – мужчину.

Одного разу юнак виїхав на прогулянку до лісового озера. Стояла спека. Нарцис нахилився до води, щоб освіжити обличчя і побачив своє відображення. Від подиву юнак завмер. Потім він знову  і знову підходив до води , щоб милуватись собою. Нарцис так зачарувався побаченим, що сам у себе закохався. Багато красунь шукали любові у серці хлопця, але він нікому не відповідав взаємністю, бо кохав тільки себе. Боги розгнівались на юнака і перетворили його на квітку. В честь самолюба назвали її нарцисом.

 

                                    Незабудка

 

 

 

Ту дівчину синьооку

завжди стрінеш край потоку.

В неї ніжки вмиті в росах,

в неї небо сяє в косах.

Лугом я іду, іду,

квітку цю отут знайду.

                                                                                  

Ця квіточка є окрасою весняної пори.

Від своєї тітки  пам’ятаю цікаву легенду. Вона розповіла цікаву історію назви ніжно-блакитної, мов бірюза, квітки, з  яскравою  жовтою серединкою.

Настав у Господа час , щоб створити окрасу світу – квіти. Кожній красуні він дав ім’я та наказав його запам’ятати. Коли завершив свою справу, то побачив, що одна із квіточок   плакала.

-          Що з тобою, красуне? – запитав Творець.

Квітка втерла сльози і тихо промовила:

-          Господи, я забула своє ім’я. Як мені тепер жити в цьому світі?

Всевишній лагідно поглянув на квітку і промовив:

-          Не забудь мене! Віднині твоє ім’я незабудка.

Так і живе в світі ніжна красуня, даруючи всім насолоду.

За переказами вона має ще одну назву « мишаче вушко». Вона отримала її через покрите тоненькими волосками листя, яке  розгортаючись із бруньки, дійсно нагадує мишаче вухо.

Первоцвіт                                                          Я- перша квіточка весни.

Я – ніжний жовтий цвіт.

Я пережив  зимові сни

і знов  явивсь на світ.

Я вірю : люблять всі мене,

як весну золоту,

бо знають, що зима мине,

коли я розцвіту.

                                         

                          

Золоті ключики

 

Первоцвіт – перша весняна квітка. Вона має аж три назви: «баранчики», «первоцвіт», «золоті ключики».

Наукова назва «первоцвіт». Вона походить від латинського слова, що в перекладі на українську  означає «перший».

Назву «золоті ключики» пояснює легенда. За нею, квіти первоцвіту виросли на місці ключів, які випали із рук апостола Петра і полетіли на землю. А трапилось це так. Одного дня апостолу сповістили погану новину. Коли він почув, що нечисті творіння  підробили ключі від раю і хочуть заселитись у райському  саду, то так розгубився від несподіванки, що ключі випали із його рук і полетіли на землю.

«Баранчиками» квітку називають через  кучеряві листочки, які схожі на  шубку баранців.

 

 

 

                                       

                                      

 

Троянда

    

                                                                                                                           

    

Квіточка вона пахуча:

і червона, і колюча.

Ось роса на ній сміється-

чиста й кришталева.

Ця красуня серед квітів –

справжня королева.

                                                                         

 

 

В народі троянду називають королевою квітів. Такий титул вона отримала завдяки дивовижній красі та надзвичайному аромату.

А от історія назви квітки зовсім не королівська. Вона швидше всього овіяна трагедією світового масштабу.

В давні часи Мала Азія пишалася чудовим містом під назвою Троя. Заключивши мирний договір з греками, вірили троянці в тихе та спокійне життя під блакитним небом. Та не довго тривав спокій. Не стримали греки слова і направили на мирних  жителів Трої озброєне військо. Нікого та нічого не  щаділи варвари на своєму шляху. Нищили все та всіх : рубали, кололи, били. Вкрилася малоазійська земля кровавими потоками. Знищили греки Трою і пишалися перемогою.

Минув час… Знищене  місто вкрилося багряними квітами. Хотіли греки зірвати красу , та не вдавалось. Колючки на стеблах боляче кололи руки. Не  далися квіти ворогам до рук і отримали назву свою –  троянди.

 

                                  

 

Тюльпан

 

 

Я – заморський франт.

В Україні – емігрант.

Із Голландії я родом,

всі шанують мою вроду.

                                      

 

Тюрбан

Батьківщиною тюльпанів вважають Туреччину, тому що її назва походить від турецького слова «тюрбан» (чалма).

У 1558 році тюльпани із Туреччини завезли до  Європи. Невдовзі  вони потрапили до ботанічного саду голландського міста. Країну охопила справжня епідемія«тюльпаноманія».Заморська квітка стала дорожчою за зерно, ліс, золото. У кого не було грошей, ніс коштовності, одяг, сімейні реліквії. Люди віддавали під заставу будинки, землі, череду, аби лише придбати бажані цибулини. За  їх можна було придбати хороший маєток Відомий випадок, коли за одну цибулину сорту «Віце – король» заплатили срібний кубок, 10 тонн рису, 5 тонн пшениці, 4 бики, 8 свиней, 12 овець…

Невдовзі тюльпанами почали захоплюватися  й царські особи Німеччини. Наприклад, Фрідріх-Вільгельм зібрав колекцію з 216 сортів, замальовки яких склали рідкісний альбом, що зберігається й донині в публічній бібліотеці Берліна.Тюльпан став улюбленою квіткою австралійського імператора Франца ІІ, французького короля Людовіка XVІІІ.Зрозуміло, що торгівля тюльпанами стала прибутковою справою, тому чимало комерсантів пропонувало цей товар по всьому світу. Так ці квіти швидко ширилися..Та найбільшою сенсацією стало виникнення чорного тюльпана, за який садівник- винахідник  одержав винагороду  - сто тисяч золотих монет. Принц Норманський вписав  ім’я садівника в історію держави і подарував йому величезний статок (грошову винагороду).

                                     

Ромашка

 

 

 

Любить , не любить

із нею гадають.

Пелюстки зривають,

Додолу кидають.

 

 

Романів цвіт

 

Ромашка  - красива та корисна квітка . В народі її називають по різному: «роман», «рум’янок», «Романова трава», «Романів цвіт».

Деякі перекази пов’язують  назву квітки із її далекою батьківщиною – Римом. До нас вона потрапила разом із зерном, яке перевозили у трюмах пароплавів, а потім залізницею. У мішках від гачків вантажників з’явились дірки, крізь які насіння висипалось з  вагона. Пустотливий  вітерець розвіював насінинки по залізничному полотні. Незабаром залізничні насипи вкрились ромашками.

Інше  повір’я пов’язує назву квітки з ім’ям древнього цілителя – Романа. Він збирав на полях, на  луках цілющі трави. Одного дня приніс Роман з поля квітку з жовтою голівкою та білими пелюстками навколо неї. Довго цілитель вивчав її властивості цілющі. З часом виявилось, що  лікує вона і дітей, і дорослих від багатьох  хвороб. І почали люди отримувати зцілення від недуг за допомогою чудо-квітки.

В пам’ять про древнього лікаря Романа, який виявив  цілительницю, квітку  стали називати в народі – ромашкою.  

                                           

Фіалка

                                                                               

 

       Фіолетовий, рожевий, білий, жовтий

                             і інші кольори ця квітка має.

Ароматом віє, як її знайшов ти.

Ліс весною пахне весь розмаєм.

Кожен знає квітку цю духмяну,

Ах, як гарно! Ще на неї глянем!

                                                             

 

 

            Квітка  Філа і Ганки

 

З покоління в покоління народ перезує легенду про походження рослини, її назви.

В одному прибалтійському селі жили закохані один в одного юнак на ім’я Філ  та дівчина-красуня Ганка. Вирішили вони побратися, та стали на заваді батьки. Поставили закоханих перед фактом, що благословення  на спільне подружнє життя їм не буде. Філ з Ганкою прийняли рішення ніколи не розлучатися. Подалися вони із рідного села шукати прихистку  у чужих  краях. Цілий день ішли вони полями та лісами, минали села. І ось на ніч  дісталися  до якогось багатого маєтку і вирішили попроситись на ніч. Господарі прийняли молоду пару , а на другий день запропонували роботу. Жили Філ із Ганкою тут до самої  старості, аж поки не померли в один день.

Пройшли роки… На спільній подружній могилі розцвіла двоколірна квітка з тендітними пелюстками. В пам’ять про пару дали їй назву «фіалка: «еф» -Філ і «Алка» - Ганка.

 

 

                               

Хризантема

                       

                                

                                 Я гордо голову тримаю,

перед морозом не схиляю.

Я – жовта, біла, полум’яна

                                  і, наче зірочка, яскрава.

                                 Я квітну, друже, восени,

                                 Яке  ім’я моє, скажи?!

                              

 

Квітка сонця

 

Назва рослини походить із грецької мови. В перекладі на українську означає «золота квітка».

Форма квітки досить різноманітна. Пелюстки бувають  хвилясті і в’ються, мов кучері. Бувають гладенькі і прямі, мов сонячні промінчики. Кольорова гама багата: білі, рожеві, червоні, фіолетові… Квіточка може бути зовсім крихітною,  середнього розміру, або великою, мов соняшник.

Дізналась, що хризантема – улюблениця японців. Зображення цієї квітки священне. Вважають, що свою назву вона отримала від діви Хари, яка обожнювала красуню і не признавала інших  квітів.

В Японії існує закон, згідно якого носити одяг з малюнком хризантеми, можуть лише члени імператорської сім’ї. Кожного, хто наважиться його порушити, чекає смертна кара.

Хризантема красується на японському національному прапорі, на монетах, а також на найвищому ордені, який має назву  «Орден  хризантеми».

Причину такого шанобливого ставлення японців до цієї квітки пояснює її назва: «кіку» - сонце. Отже , хризантема – символ того, що дає життя.

                            

 

Чорнобривці

 

 

Ми – гарненькі квіточки,

маєм чорні брівоньки.

Мабуть, ви вже здогадались,

як в народі ми назвались?

                                                   

                                                                         

 

 

З давніх – давен на Україні шанують чорнобривці – квіти затишку  та відданості.

Давня легенда пояснює їх появу в Україні. Корені беруть початок з тих часів, коли земля  наша не знала біди та злиднів, коли наш співучий народ мирно сіяв хліб і радо зустрічав кожного , хто приходив з добром. Родюча земля  та її працьовиті люди почала приваблювати чужинців з півночі. Несли вони із собою горе та сльози, забираючи в полон  найдорожче – синів, які мали стати на чужині слухняними рабами.

Матері ,які мали синів, почали шукати порятунку у чаклунів. Прийшла до відьми й Любава – матуся чорнобривого Кароока. Бабуся промовила своє заклинання і всі хлопчики враз перетворилися на кущисті квіти,  які огорнули ноги Любави. Засіяли вони, як сонечка, ще й підморгували  чорними бровами.

-          Залишайтесь біля своїх матерів! – промовила старенька.

Так і зостались  в Україні хата, мати й чорнобривці як одне ціле і до тепер. Милують ці пишноголові квіти материнські очі аж до морозів.

 

Список використаних джерел

1. Кул М. А. Легенди і міфи Стародавньої Греції. – Тернопіль: АТ «Тарнекс», 1993.
2. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа .К.: Радянська школа, 1977.