Батьківські збори: «Покарання у сімейному вихованні».

Тема: «Покарання у сімейному вихованні».

Мета: познайомити батьків з моделями стосунків батьків і дітей,  знайти шляхи порозуміння з власною дитиною, сприяти встановленню довірливих стосунків між дітьми та батьками;  усвідомленню учасниками важливості відповідального ставлення до батьківства; розвивати в учасників  здатність до емпатії, володіння навичками встановлення емоційного контакту з дітьми.

Матеріали: кольорові аркуші паперу А4; правила роботи конференції; кольорові кружечки; паперові сонечка, хмаринки, блискавки; флешка з відео;різнокольорові кульки.

Форма проведення: батьківські збори – конференція.

              Хід проведення

1.Привітання.

-Доброго дня, шановні батьки!

-Сьогодні ми зібралися для того, щоб поспілкуватися в тісному дружньому колі про те, як стати другом власній дитині. Ми прагнемо працювати з вами в теплій та затишній  атмосфері і тому дуже хочемо з вами познайомитися ближче.

2.Вправа « Бінго».

Мета: сприяти формуванню позитивної самооцінки й усвідомленню унікальності особистості кожної людини, продовжити знайомство учасників один з одним.

Хід виконання:

  Кожному учасникові дається аркуш паперу. Необхідно скласти його по вертикалі навпіл, а потім без ножиць чи будь-яких інших ріжучих предметів, тільки руками, «вирізати» фігурку «Бінго» - силует людини. Після цього кожен пише на «Бінго» своє ім’я, улюблене місце відпочинку, улюблений музичний стиль, свою мрію, захоплення чи хоббі, улюблену страву.

                                                           Ім’я

                     Улюблене місце                           Улюблений

                        відпочинку                                музичний стиль

                                                 Мрія

                 Захоплення, хобі                                  Улюблена страва

  На наступному етапі учасники встають зі своїх місць і, підходячи один до одного, мають знайти та записати на відповідних частинах «Бінго» імена тих, з ким у них збіглися одна або кілька позицій.

  Після цього учасники повертаються у коло. Ведучий ставить запитання:

        - Чи є такі учасники, в яких однаковими є всі позиції?

        -  У кого збіглася одна позиція?

        -  У кого збіглися декілька позицій?

        - Чи є учасники, в яких усі позиції різні?

        - Про що ми можемо сказати, аналізуючи цю вправу? (всі ми різні)

            - Що допомагає людям пізнавати одне одного?

           ( Після обговорення учасники розміщують свої «Бінго»  на ватмані).

3.Оголошення теми і  мети батьківських зборів.

  Наш сьогоднішній день присвячений підвищенню психологічної компетентності батьків; попередженню причин, які ведуть до зниження якості сімейного виховання та порушень у розвитку і поведінці дітей; допомозі батькам усвідомити той вплив, який вони здійснюють на дітей із метою розширення їх можливостей самостійно розв`язувати проблеми і конфлікти, що виникають у стосунках з дітьми.

4.Прийняття правил роботи у групі.

  Сьогодні наша зустріч проходитиме у вигляді конференції. Для того, щоб наша праця була ефективною, маємо керуватись певними правилами.

  Правила роботи під час конференції:

• Дотримуватись регламенту.
• Слухати і чути.
• Бути активним та доброзичливим.
• Говорити тільки за темою і від свого імені.
• Поважати думку кожного
• Говорити коротко, по черзі.
• Пам’ятати про правило «піднятої руки».

5.Діагностична вправа «Моделі стосунків батьків із дітьми».

   Зобразимо стосунки батьків із дитиною за допомогою двох кружечків: «Я» (батько, мати) і «Вона» (дитина).  Кружечки можуть бути розміщені далеко один від одного, торкатися, перекриватися, повністю накладатися, входити один в інший. Це  наочно демонструє рівень психологічної сумісності, потреби людей один в одному. Виберіть із наведених моделей ту, яка відповідає вашим реальним стосункам з дитиною.

Мал.1

                        Мал.2                                                               Мал.3

               Мал.4                                  Мал.5                                  Мал.6

Моделі стосунків з дітьми:

1. Ви з дитиною незалежні один від одного і не близькі. Це насторожує, варто замислитися над пошуками шляхів зближення.
2. Ви незалежні, не дуже близькі. Але контактуєте, маєте щось спільне. Це вже краще.
3. Разом ви як особистості дуже близькі, але й незалежні.
4. Ви ближчі, ніж у моделі 3.  Це гарні стосунки.
5. Ви близькі як одне ціле «ми».  Це дуже гарні стосунки.
6. Одна особистість повністю поглинута іншою. Для виявлення свого «Я»  дитині не залишається місця. Це ситуація тиску.

6.Вправа «Погода в  твоєму домі».

Мета: допомогти учасникам оцінити психологічний клімат в сім’ї.

Завдання. Учасникам роздаються паперові сонечка, хмаринки, блискавки, веселки, краплі дощу і пропонують скласти «прогноз погодних умов» у своєму домі. Продемонструйте  і поясніть чому він саме такий.

7.Міні - лекція психолога « Покарання у сімейному вихованні».

   Процес виховання дітей неймовірно складний і вимагає титанічних зусиль і витримки від батьків. Часто дорослі не вміють правильно оцінити дії та вчинки дитини, не зверта­ють увагу на позитивні риси її характеру. А вона у відповідь на це просто відвертається.

  Педагогіка дуже обережно ставиться до покарання дітей і не схвалює дій тих батьків, які принижують людську гідність, шко­дять здоров'ю дитини. Заохочення слід використовувати з дотри­манням вимогливості й об'єктивності, а покарання — через вияв­лення поваги.

  Найчастіше причиною капризів у дітей є вікові кризи, які відбуваються на перший, третій, сьомий рік життя і так звана підліткова криза. Проти них йти не можна, оскільки ці періоди дуже важливі для розвитку дитини.

  Існують певні правила, прийоми, методи виховання, які стануть у нагоді.   

-  Особистий приклад батьків. Надзвичайно дієвий метод виховання. Пам’ятайте, що виховувати треба те тільки дитину, а й себе.  

-  Сила слова. Народна педагогіка надає великого значення силі сло­ва — розповіді, поясненню, бесіді, настанові, пораді. Спілкуйтеся з дитиною як з дорослою людиною. Ваші слова мають передавати чітку оцінку дитячих вчинків. Намагайтеся не втрачати над собою контроль. Замість того щоб кричати, починайте говорити пошепки. Для дитини це буде незвично, вона почне прислухатися до ваших слів. Якщо зірвалися на дитину, сказали їй щось неприємне – поговоріть, попоросіть вибачення і поясніть чому ви розсердилися.

-   Система стабільності. Нестабільність батьків у своїх рішеннях щодо покарання і правилах призводить до того що дитина плутається, можна чи не можна це робити.  Вихід з цієї ситуації простий. Встановіть у своїй родині правила і норми поведінки і попередьте дитину про те, що може бути, якщо вона їх порушить. Якщо дитина признається у скоєному і каже, що усвідомила  свою провину скасовувати покарання не варто. Поговорити, пробачити, пошкодувати - так, але скасовувати - ні. Інакше згодом після кожного проступку дитина буде говорити «Я так більше не буду» і через 5 хвилин повторювати те ж саме. Але в той же час пам'ятайте, що те, що не є забороненим дозволено. І якщо ви залишили чашку на краю столу, а дитина її випадково розбила, винні в цьому ви.

-Правила покарання. Почуття, особливо якщо вони негативні та сильні, не слід утри­мувати в собі: не слід мовчки терпіти образу, приборкувати гнів, збе­рігати спокійний вигляд при сильному хвилюванні. Ви не зможете  обдурити ані себе, ані свою дитину, яка одразу розуміє за вашим виразом обличчя, жестами, інтонаці­єю, що щось не так. Адже саме через ці невербальні  сигнали пере­дається понад 90 % інформації про наш внутрішній стан. І контро­лювати їх дуже важко. Через деякий час це накопичення негатив­них переживань проривається та виливається в різкі слова та дії.

   У той же час варто пам'ятати, що відсутність покарань, - це далеко не свобода дій для вашої дитини. Все одно залишаються правила і норми поведінки і спілкування, яких необхідно дотримуватися.

8.Тестова вправа «Карати чи ні»?

Інструкція. Уважно прочитайте й оцініть запропоновані ситуації. Як ви вважаєте, чи можна карати дитину в таких ситуаціях? Позначте обраний вами варіант відповіді.

Додаток 1

(Після виконання тесту обговорюємо його результати. З’ясовуємо ситуації, коли можна карати дитину, а коли — ні).

9.Ділова гра «Наукова конференція».

-Які санкції до неслухняної дитини варто застосовувати та чи варто взагалі?

     -Де та межа, за якою виховання переходить у помсту чи насолоду владою?

     -Як не можна карати? Про це — дізнаємося під час наукової конференції!

(Учасники об`єднаються в 3 групи, обговорюють проблему, обмінюються власними думками.)

1 група. Покарання. Подумай навіщо?

    (Орієнтовна відповідь) Покарання як метод виховного впливу застосовували завжди і часто його вважають дієвим способом обмеження або виправлення небажаної поведінки вихованця. Дитина, пізнаючи світ і себе, багато що робить не так, як прийнято в суспільстві, не так, як хочеться дорослим. Як її зупинити, якщо вона не хоче виконувати волю старшого?   Кожен, кому доводилося мати справу з дітьми, знає, що за допомогою похвали та покарання дорослий досягає дисципліни, відповідальності. Одні вважають, що необхідно якомога частіше карати і рідше хвалити, інші - навпаки. Деякі радять, що треба тільки хвалити. А є і такі, які переконані у тому, що справжнє виховання - це виховання взагалі без похвали і покарання. Одна з небезпек покарання полягає в тому, що воно пригнічує особистість дитини, її індивідуальність. Принижуючи почуття гідності, батьки виховують у дитини схильність до пристосування та до поганих, низьких вчинків. Нерозумні, бездушні покарання породжують страх, а страх, у свою чергу, - хитрість та брехливість.  Емоційна реакція покараної дитини може виявлятися або в усвідомленні справедливості покарання, своєї провини, інколи каятті, розумінні неприпустимості повторення подібних вчинків у майбутньому (бажаний очікуваний ефект застосування покарання), або у сприйнятті покарання як несправедли­вого, у невизнанні власної провини, не повторенні подібних вчинків лише через загрозу покарання.  Більшість батьків використовують покарання як метод виховання своїх дітей. Слід визнати, що неможливо переконати батьків взагалі не використовувати покарання. Шлях до виховання без покарань - процес тривалий і складний, успішність якого безпосередньо пов'язана із соціальним розвитком суспільства.

2. група. Як не потрібно карати і сварити?

  (Орієнтовна відповідь) Запам’ятайте «золоті» правила:

1.Покарання не повинно шкодити здоров'ю — ані фізичному, ані психічному Воно повинно бути корисним.

2.Якщо є сумніви (карати чи не карати) — не карайте (жодних по­карань «про всяк випадок»).

3.За один раз — одне покарання. Навіть, якщо вчинків скоєно ба­гато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу.

4.Пока­рання — не за рахунок любові. У жодному разі не забирайте по­дарунки на знак покарання.

5.Пам'ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з'ясували, що вчинок скоєно надто давно, краще не карайте.

6.Покараний — прощений. Сторінка перегорнулась, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

7.Покарання — але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю і вважає, що ви несправедливі, — по­карання подіє у зворотному напрямку.

8. Не можна карати й сварити:

•   якщо дитина хвора;

•   якщо дитина їсть;

•   після сну або перед сном;

•  одразу ж після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцін­ка, падіння) — необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно втішати дитину);

•   якщо дитина не може подолати свої недоліки (страх, лінь, рухливість, роздра­товарність), але щиро намагається зробити це;

•   у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

•  якщо ви самі перебуваєте в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. У цьому стані гнів завжди неправий.

3 група. Які негативні наслідки покарання?

(Представники груп виступають зі своїми висновками та пропозиціями. Учасникам дається можливість доповнювати один одного.)

10.Відеолекторій: «Як стати авторитетом для власної дитини та     її другом і навчитися поважати один одного». Психолог- Світлана Ройз (Сніданок 1+1. 13 лют. 2019 р.).

П`ять порад, як стати другом своїй дитині.

1. Перш, ніж вчити дитину, як правильно діяти, потрібно подивитися на себе. Щоб подарувати відчуття авторитетності своїм дітям, необхідно бути уважнішим до самого себе: допускати менше помилок, бути чесним, стежити за своєю мовою, а особливо в присутності своєї дитини.

 2. Важливим чинником становлення почуття авторитетності є повага.

Вам слід ще не боятися показувати свою любов і тепло до батьків та близьких, позитивно і з повагою ставитися до інших людей у вашому оточенні. Таким чином, дитина буде свідком правильної культури спілкування і побудови взаємин в сім'ї і соціумі.

3. Змиріться із умовами сучасного світу.

Батьки, які виховувалися і виросли в радянські часи, часто забувають про те, що ХХІ століття - епоха зовсім інших правил. В такому разі батькам слід визнати нашу реальність, свій вік, бути в контакті з дійсністю, з новими силами передати знання та досвід своїм спадкоємцям.

4. Підтримуйте свою дитину у всіх починаннях. Частіше обіймайте і цілуйте своїх кровинок, говоріть їм про свої почуття, витирайте сльози і станьте для них найближчою людиною. Саме тоді дитина зрозуміє, що поруч із нею люблячі батьки, на яких хочеться рівнятися.

5. Будьте ввічливими. 

Частіше говоріть речення: Дай, будь ласка, іграшку; Смачного!; Вибач, будь ласка; Дякую, донечко! Таким чином, ваша дитина відчуватиме, що ви ставитесь до неї із повагою і віддячить вам.

Додаток 2

11.Рефлексія.

  Отже, добігає кінця наша зустріч. Час підводити підсумки.

(психолог просить учасників дати відповіді на запитання)

• Що ви сьогодні зрозуміли?
• Що вам сподобалося?
• Що не сподобалося?
• Висловіть ваші побажання.

12.Вправа «Куля мрій».

Мета:  створити доброзичливу, оптимістичну атмосферу.

Психолог. Ми всі любимо мріяти, незважаючи ні на що, і всі ми хочемо, щоб наші мрії здійснювалися (психолог розкидає різнокольорові кульки). Піймайте кожен свою кульку мрії та намалюйте або напишіть свою мрію на ній, користуючись маркерами. Давайте об’єднаємо всі кульки мрій в один великий оберемок, нехай всі бажання здійсняться.

-Дякую всім за участь!

Додаток 1

Тестова вправа «Карати чи ні?»

Додаток 2