Батьківські збори "Співпраця сім’ї і школи у вихованні дітей."

Батьківські  збори

Співпраця  сім’ї  і школи у вихованні  дітей.

Мета: сформувати разом з батьками принципи взаємодії дорослих і дітей; спланувати роботу по створенню виховної системи класу, яка буде сприяти розвитку кожного учня.

Обладнання: виставка книг для батьків «Людина починається з добра»; виставка кращих щоденників, зошитів; вислови видатних педагогів:

«Діти повинні виховуватися не для сьогодні, а для майбутнього, жливо, кращого стану роду людського».          (Е. Кант)

«Наші діти — це наша старість, погане виховання — це наше  майбутнє  горе, що наша провина перед іншими людьми».    (А. С. Макаренко).

«Дитина — дзеркало сім'ї: як у краплі води відбивається сонце — так т:тях відбивається моральна чистота матері й батька. Завдання школи батьків — дати кожній дитині щастя».         (В. О. Сухомлинський).

Порядок денний

1. Виступ вчителя: «Співпраця сім'ї і школи у вихованні».
2. Виступи батьків: Обмін досвідом батьків у вихованні трудових навичок, дотримання режиму дня — навчання і праці.
3. Тест «Чи можете ви?»

І. Виступ вчителя

Шановні батьки, давайте сьогодні поговоримо про ваших дітей, про те, яку роль у їх вихованні відіграють родина та школа, тому що родина та школа — це два соціальні інститути, від злагодженості дій яких залежить ефективність процесу виховання дитини.

Щоб виростити повноцінну людину, культурну, моральну, творчу, необхідно, щоб вчителі та батьки діяли як союзники. Взаємовід­носини родини і школи важливі не тільки в перші роки перебування дитини в школі, але й у старшому віці, адже саме в школі у дитини з'являється шанс для самовираження, виявлення своїх талантів.

Школа ставить перед собою багато завдань: і виховні, і навчальні, і просвітницькі. Школа може допомогти батькам при вирішенні бага­тьох питань виховання, але вона ніколи не зможе конкурувати з роди­ною. Саме родина є сильним засобом у формуванні особистості дитини.

Життя та наука довели, що всі проблеми у дітей, а потім у дорослих пояснюються помилками сімейного виховання, головна з яких — від­сутність любові і невміння хвалити і підтримувати своїх дітей. Найго­ловніше для дитини, щоб її любили такою, яка вона є. Видатний педагог В. О. Сухомлинський казав: «Там, де немає мудрості батьків­ського виховання, любов матері та батька до дітей спотворює їх». Є багато різновидів цієї потворної любові, головні з яких:

1.         Любов-розчулення. Це інстинктивна, нерозумна любов. Дитина, ви­хована у такій атмосфері, не знає що таке «можна», «не можна», "потрібно". їй здається, що все можна. Вона не знає свого боргу перед батьками, не вміє і не хоче трудитися. В неї складається враження, що вона приносить радість батькам і іншим людям вже тим, що просто живе на світі.
2.         Деспотична любов. Через таку любов у дитини викривляється уявлення про добрий початок в людині, вона перестає вірити у лю­дяність. Дитина розлючується. Це трапляється через те, що батьки не вміють користуватися своєю владою. Батьківська влада має не пригнічувати волю дитини, а надихати її внутрішні сили, її бажання бути доброю.
3.         Любов-відкуп. Батьки розуміють свій борг лише в забезпеченні усіх матеріальних потреб дитини.

Якою ж має бути справжня батьківська любов?

Якою виросте дитина, визначає її становище у системі сімейних відносин. Положення буває різне: благополучне, коли батьки виявляють розумну турботу про дитину, коли її виховання будується, з урахуванням вікових особливостей дитини; коли не лише турбуються про неї, а й вона турбується про інших; неблагополучним, коли вона розбещена в родині, а потім, нерідко — і деспот родини або вигнанець, росте як трава, або вона «квартирант», якому нема справи до сімейних проблем.
Причини помилок людини і її невдач полягають не в тих обста­винах, які її оточують, а в ній самій. І головна задача для подолання недоліку — перебудова себе, самовдосконалення. Саме ця ідея береться за основу виховної системи класу. Задача вчителів і батьків — допо­могти дитині визнати себе, повірити в самого себе і свої можливості і здібності.

Зрозуміло, що визначена робота відповідальна і складна, досягти позитивних результатів можна лише при взаємодії сім'ї і школи, спів­праці батьків і самих дітей, тому необхідно сформувати принципи взаємодії дорослих і дітей.

Отже, я пропоную сформувати наступні принципи взаємодії.

1.Взаємна повага і довіра.

2.Розумна система доган і позитивне стимулювання — шлях до успі­ху.

3.Заперечення правила: погана оцінка — поганий учень. Віра у творчі сили дитини.

 4.Діти повинні робити те, що хочуть, а хотіти вони повинні того, чого хоче педагог. (Ж.-Ж. Руссо)

 Зв'язок родини та школи — питання відкрите і дуже болюче. У моєму класі 14 учнів. Ні, насправді у ньому 14 родин, 14 всесвітів. І кожен рухається за власними законами, створює власне середовище, в якому живе маленька планета — дитина.

Ми звикли інформувати батьків, в найкращому випадку намагаємося вчити їх виховувати власних дітей, зберігаючи за собою роль фахівця з цього питання.

Усе частіше ми скаржимося на втрату традицій родинного виховання, відсутність психологічної культури у сучасних батьків.

Погодьтесь, сприйняття родини як всесвіту налаштовує на пошук та встановлення неформального двостороннього зв'язку.

Людство не вигадало нічого живішого та більш конструктивного, ніж діалог. Саме діалог допомагає бути фахівцем з людинознавства, знаходити спільну мову з кожною родиною, згуртовувати батьків, ра­зом з ними створювати гуманне середовище для виховання дітей та... Вчитися, виховуватися, зростати самому.

На кожне запитання відповідайте «так», «ні» або «не знаю».

Запитання

1. У будь-який момент залишити всі свої справи і зайнятися дити­ною?
2. Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?
3. Зізнатися дитині в помилці, яку ви допустили стосовно неї?
4. Вибачитися перед дитиною у випадку своєї неправоти?
5. Стримати себе, якщо вчинок дитини розлютив вас?
6. Поставити себе на місце дитини?
7. Повірити хоча б на хвилинку, що ви добра фея?
8. Розповісти дитині про випадок зі свого дитинства, що показує вас у невигідному світлі?
9. Завжди утримуватися від слів, здатних боляче вразити дитину?

10.                    Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за гарне поводження?
11.                    Надати один день, коли б вона робила все, що їй захочеться і поводила б себе так, як захоче, а ви ні в що не будете втручатися?
12.                    Не відреагувати, коли ваша дитина вдарила, брутально штовхнула або просто незаслужено скривдила іншу дитину?
13.                    Устояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це — примха, швидкоплинне бажання?

Обробка результатів

Підрахуйте бали. Відповідь «так» оцінюється в 3 бали, відповідь «ні» — в 1 бал, відповідь «не знаю» — у 2 бали.

Якщо ви набрали від ЗО до 39 балів, це означає, що дитина — най­більша цінність у вашому житті. Ви прагнете не тільки зрозуміти, але й пізнати її, поважаєте її, дотримуєтесь найбільш прогресивних прин­ципів виховання і постійної лінії поводження. Інакше кажучи, ви дієте правильно і можете сподіватися на гарні результати.

Сума від 16 до ЗО балів: турбота про дитину для вас питання пер­шорядне. Ви маєте здібності вихователя, але не завжди застосовуєте їх послідовно і цілеспрямовано. Часом ви занадто суворі, в інших ви­падках — надмірно м'які, крім того, ви схильні до компромісів, що послабляють виховний ефект. Вам потрібно серйозно задуматися над своїм підходом до виховання дитини.

Менше 16 балів свідчить про те, що перед вами постали серйозні проблеми щодо виховання дитини. Вам бракує або знань, або бажання і прагнення виховувати дитину як особистість, а можливо, і того, й ін­шого. Бажано порадитися і з фахівцями — педагогами і психологами, ознайомитися з літературою з питань сімейного виховання. Не забувайте, що формування особистості дитини — складний і відповідальний про­цес. Ось чому успішне виконання батьківського обов'язку приносить людині моральне задоволення.