Виїзні батьківські збори "Співпраця школи і батьків – необхідна умова для розвитку дитини.

Виїзні підсумкові батьківські збори у 3 класі

Тема: Співпраця школи і батьків – необхідна умова для розвитку дитини.

Цілі:

• Сформувати разом з батьками принципи взаємодії дорослих і дітей;
• з’ясувати очікування батьків щодо їхньої участі в освітньому процесі;
• обговорити з батьками результати освітнього хакатону у класі;
• спланувати роботу по створенню виховної системи класу, яка буде сприяти розвитку кожного учня;
• провести гарно час класною родиною, поспілкуватися, відпочити та зайвий раз переконатися, що разом ми  - сила.

Хід зустрічі

Спільнота 3 класу: батьки, діти, класний керівник та вихователь виїхали разом до міського дендропарку для проведення підсумкових батьківських зборів, а також відпочити гуртом: напекти картоплі у вогнищі, насмажити смачних шашличків та пограти в ігри на природі

На початку зустрічі, доки діти, разом з вихователем, грають у футбол та розглядають красоти весняного лісу, батьки разом з класоводом розташувалися на галявині на килимках для спілкування з приводу партнерства школи та батьків, навчання та виховання їхніх малюків

Класовод. Дорогі батьки, ми сьогодні з вами зібралися, щоб поговорити про ваших дітей, про співпрацю школи та родини, адже від злагодженості наших з вами дій залежить ефективність процесу навчання та виховання дитини. Для того, щоб ваші малюки виросли повноцінними успішними людьми необхідно, щоб вчитель і батьки діяли як союзники. Адже саме в школі у дитини з’являється шанс для самовираження та виявлення своїх талантів. Школа ставить перед собою багато завдань, але вона ніколи не зможе конкурувати з родиною. Саме тому, я наголошую, що батьки – теж учасники освітнього процесу і можуть стати моїми спільниками та партнерами у роботі з їхніми дітьми.

      Отже, сьогодні, на такій нетрадиційній зустрічі, ми обговоримо з вами   результати освітнього хакатону у нашому класі та сплануємо роботу по створенню виховної системи класу, яка буде сприяти розвитку кожного учня.  

       Шановні батьки, ви всі знаєте, що у квітні ми провели з вами  цикл уроків  для ваших дітей «Батьки – вчителі для учнів», де ми з вами обмінялися ролями – учитель лише був спостерігачем та помічником під час уроків, які проводили батьки.  Які я можу зробити висновки?  Я можу впевнено сказати, що дітям дуже подобається бачити власних батьків у ролі вчителів і, навіть більше, для них – це ще один приклад моделі поведінки дорослих людей.  Батьки теж, я гадаю, набули певного досвіду під час цього експерименту. Адже, найважче навчити дорослих розуміти, що вони теж несуть відповідальність за свою дитину, яку відвели до школи.  Більшості батьків здається, що провину за незасвоєний матеріал чи погану оцінку дитини несе учитель.  Якщо у школі щось у малюка іде не так, то їм здається, що дитина не подобається вчительці чи вчителька приділяє недостатньо уваги дитині.  А коли батьки спробували самі побути вчителем у своїх дітей то отримали змогу більш адекватно сприймати ситуацію  на класі. Наприклад, я помітила, що Ользі Станіславівні під час  проведення уроку трудового навчання, було дуже складно організувати злагоджену роботу на уроці. Причин було декілька:

• неуважність деяких дітей;
• різний темперамент учнів (одні учні вже встигли виконати завдання, а інші  ще й не приступили до виконання роботи);

Але, в цілому, урок пройшов гарно, разом ми справилися з виготовленням м’якої іграшки із фетру. 

      Обговорення батьками вражень від освітнього хакатону.

      Було сказано багато цікавого з цього приводу, але ключовим був висновок про те, що під час обміну ролями ми можемо оцінити не тільки одну дитину, а цілу генерацію не схожих на нас людей. Сучасні діти ставлять багато практичних запитань, уміють вступати в дискусію, слухати учителя і тут же завалювати нас, інколи не потрібною, інформацією.  А ще, у батьків з’явилася можливість поділитися своїми професійними знаннями з дітьми. І, звісно, учасників хакатону приємно вразило те, що діти активно працювали, із задоволенням показували свої знання та дякували батькам за цікавий урок. За формулою Нової української школи передбачається, що родина має бути залучена до навчання дитини та співпрацювати з учителем – саме це, всією класною родиною, ми і намагаємося втілити у нашому класі. Я, як класний керівник, вдячна, що батьки спробували приміряти на себе роль учителя, адже це ще й чудова нагода покращити взаєморозуміння  між учасниками освітнього процесу (вчитель, учні, батьки). Учасники хакатону побачили роботу вчителя, його віддачу, переживання, труднощі… Мені здається, що надалі батьки будуть більше перейматися проблемами школи та класу їхньої дитини.

    Обговоривши всі плюси і мінуси навчання та виховання наших дітей, батьки вирішили, що стануть по черзі волонтерити   у школі, бо і учителю і вихователям потрібна не тільки їхня підтримка, а й допомога.  Я надзвичайно вдячна  мудрим батькам мого 3 класу за те, що відтепер години, дні, події, заходи, що ми будемо проводити разом  стануть незабутніми миттєвостями як у житті учнів, так і в житті батьків та педагогів. Хочу вірити  в те, що всі учасники освітнього процесу будуть намагатися зрозуміти одне одного, не ставатимуть у позу звинувачувача, а навпаки даруватимуть радість, довіру та взаємоповагу оточуючим. Адже це справді суперово, коли біля педагогів є люди, які з півслова розуміють нас, приймають щиру участь у всьому, що ми робимо, з якими можна порадитися, обговорити щось і які можуть сказати правду не лукавлячи…  Бо ми точно знаємо, що ми єдині в нашому бажанні допомогти дитині.

     Сформувавши з батьками принципи взаємодії дорослих і дітей, ми перейшли до найцікавішої частини наших нетрадиційних батьківських зборів – відпочинку на природі усією класною спільнотою. І розпочали з гри, бо ж, поки дорослі працювали над вирішенням важливих питань, дітлахи трішки засумували. Ми гуртом з батьками організували для них гру «Гонитва за кульками». Для кожного учасника гри надули по одній кульці і прив’язали ниткою до ніжки. За сигналом маленькі гравці, сховавши руки за спину, повинні були спробувати знищити кульки супротивників. Переможцем мав стати той хто зберіг в цілості до кінця гри свою кульку. Підготування до гри завершені, батьки й вихователь вболівають, а учителька взяла на себе роль рефері.

      Яскравий весняний сонячний день, спів пташок, плюскіт ставочка та ще й рідні люди поряд налаштували малечу на небачену активність та бажання перемогти. Галасували та бігали довго, а перемогла дівчинка – Улянка. Ще декілька хвилин діти дружно покричали про те, що, майже кожен, ще б трішки і переміг, але перемога, як не крути, міцно закріпилася за Уляною.

        Відпочинок на природі – чудова нагода відволіктися дорослим від трудових буднів. Аби відпочинок вийшов ідеальним батьки дітей доклали максимум зусиль. Було продумано кожну дрібничку, починаючи з паперових серветок і закінчуючи переносним мангалом. Я раділа, що все це дозвілля було організовано в першу чергу для дітей, для тих незабутніх моментів, які потім залишаються у пам’яті на все життя. Нам було комфортно разом, було про що поговорити, над чим посміятися. Той місточок партнерства, який ми будуємо, працює, надихає на нові ідеї та плани. Награвшись з дітьми, всі разом ми зібралися, щоб розпалити багаття та насмажити смачних шашликів.

     Розпалював вогнище, під поради тата, Валентин, а всі інші, і дорослі і малі, уважно за цим процесом спостерігали, аж доки мами не спохватилися, що час надівати м'ясо на шампура.

     Вся чесна компанія взялася до справи: хто стіл сервірував, а хто чаклував над м’ясцем, а малеча гомоніла між собою про те, що в них від одного передчуття течуть слинки…  Та це й не дивно – набігалися, награлися, емоції через край – пора й перекусити

  Діло зроблене! Доки шашлики смажаться, ми всією компанією вирішили прогулятися і дослідити місцевість. Дітлахи вже давно угледіли кладочку на ставку і  просилися до неї.  Ми обходили  кожен куточок, кожну кладочку, погойдалися на гойдалці та відвідали місцеву капличку, розглянули кожен кущик та всі молоденькі листочки на вербичках понад ставом, нафотографувалися  і… заморилися. Діти запросилися на місце нашого привалу, згадали, що там їх, мабуть, вже чекають смаколики. А нас, дорослих, довго просити й не треба. Отак, всі разом, ми й пішли на запах смаженого м’яса, який стелився галявиною і лоскотав наші носики. Ми насолоджувалися цим легким, грайливим, веселим та смачним днем. Ми знову були щасливі просто бути разом!

     Ми поспіли до столу вчасно. Помили дружно руки й посідали  обідати. За столом гомоніли та жартували. І, якось так зненацька, батьки внесли пропозицію повторити такий вид батьківських зустрічей знову. Діти, зрозуміло, підтримали цю ідею. Вийшло все чудово, класно. І батьки, і діти відчули результативність такого спілкування.  Мені, як класному керівникові, хотілося бути у тренді. Моя ідея полягала в тому, щоб якийсь новий формат спілкування з батьками став цікавим для них, таким собі, навіть в якійсь мірі, модним. Мені хотілося, щоб у всіх з’явився драйв від того, що ми робимо. Тоді й наше спілкування з батьками зміниться. І ось, на моменті планування наступної зустрічі на природі, я зрозуміла, що задумане вийшло - мої батьки задрайвували! Вирішили зібратися восени, в період бабиного літа. І для малечі пізнавально – помилуємося  осінньою природою, будемо шарудіти опалим жовтим листям та оббирати павутинки на одязі. А тим часом, за приємними розмовами, ми пообідали, а наші дітлахи знову захотіли розважатися. Дорослі прибрали на столі, поскладали всі речі у торби та й влаштували малечі змагання з футболу, а саме команда батьків та педагогів проти команди дітей. Хто грав у футбол, а хто просто запускав фрісбі чи крутив обруча на талії – все це було весело і корисно для здоров’я. Чудова погода дозволяла розважатися нам хоч цілий день та час вже був повертатися до школи.

Дорослі допомагають робити дитині важливі кроки в житті. І саме батьки мають стати першими порадниками і помічниками вчителя, учасниками всього, що відбувається з дитиною не тільки вдома, а й у школі. Педагоги без участі батьків ніколи не зможуть зробити своїх вихованців успішними, наділити їх тими якостями на які чекають їхні рідні. І чим сильнішим та теплішим буде зв'язок школи та батьків, тим розвиненішою і вихованішою буде дитина.