Бесіда на тему: "Стрітення Господнє"

Тема:  «Стрітення Господнє»

Мета:  Ознайомити учнів із  походженням свята Стрітення; розвивати інтерес до традицій та звичаїв святкування свята; виховувати в учнів почуття поваги до звичаїв українського народу.

Хід бесіди:

1. Організаційна частина.

2. Актуалізація опорних знань учнів:

повідомлення теми та її актуальність, дати відповіді на питання:

а) Коли святкують свято Стрітення?

б) На який день після Різдва святкується свято Стрітення?

в) Що означає слово «Стрітення»?

г) Які пісні співають на це свято?

д) Які ви знаєте прикмети пов’язані із святом Стрітення?

    3.  Мотивація бесіди.

    4. Обговорення бесіди.

    5. Підведення підсумків.

«Стрітення Господнє»

Слов’янське слово «стрітення» означає «зустріч.» За розповідями св. Луки, сталася вона в Єрусалимському храмі. Це свято святкують 15 лютого, в сороковий день від Різдва Христового у пам'ять про зустріч праведника Симеона і немовляти Ісуса, і символізує зустріч Старого і Нового Завітів.

Забажав якось Єгипетський правитель Птоломей долучити до своєї знаменної Александрійської бібліотеки переклад Закону Мойсеєвого і книг пророків грецькою мовою. До Єрусалима було відправлено посольство з багатими дарами і проханням прислати досвідчених старців-перекладачів. Єрусалимський первосвященик дари прийняв вибрав 72 достойники, яких спорядив в Александрію. Вони везли найкращий список священних книг, написаний золотими літерами на тонкому пергаменті.

Під час роботи один із перекладачів, старець Симеон, раптом засумнівався у словах пророка Ісаї, що діва у лоні зачне і народить сина. Як це, мовляв, діва народить? Симеон узяв уже ножа, «щоб вичистити слово «діва» і вписати «жона,» але раптом, за переказами, був зупинений ангелом, який передрік, що старець не помре, доки не побачить народженого від діви.

Старець був одним із найдостойніших мужів Старого Завіту, але водночас і звичайнісіньким старим: мабуть, і йому докучали хвороби, але він мав терпляче нести свої немочі та болі і вчитися довірі до Господа. До Різдва залишалося ще майже триста років.

За Мойсеєвим Законом над кожним немовлям чоловічої статі слід було здійснювати обряд посвячення Богу. Оскільки жінці, яка народила хлопчика, заборонялося входити в храм упродовж 40 днів (це були дні очищення), то обряд посвячення здійснювався на сороковий день після народження дитини. І хоч Марія, ставши Матір’ю Господа, освятилась Його народженням і не мала потреби в очищенні, з глибокої поваги Вона скорилася Закону. На сороковий день після народження Господа без урочистих сурм і знамень небесних бідні люди з Галілеї принесли до Єрусалимського храму немовлятко, звичайнісіньку нібито дитину, щоб присвятити Богу.

Йосиф і Марія, стоячи поміж інших сімей, чекали своєї черги для здійснення обряду. І тут до них наблизився старець Симеон, який жив при храмі. Симеон узяв на руки їхнє дитя. Це була знаменна мить: втомлений життям, але щасливий Симеон зрозумів, яке дитя він прийняв на руки. В особі старця Старий Завіт зустрівся з Новим Завітом, який повинен був втілити в собі новонароджений месія.

«Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів…» - вигукнув Симеон. За переказами, Симеон прожив загалом триста шістдесят років.

Деякими мовами слово «стрітення» перекладається як «радість.» Справді, Симеон Богоприємець із глибокою радістю побачив у дитині здійснення древніх надій. Але в цій радості бринить і нота смутку, Марії він прорікає: «…І тобі самій душу пройме меч…» І того ж дня старець Симеон з миром упокоївся.

Безжурна, повна ясна радість Марії тривала лише ці сорок днів. Відтоді вона завжди пам’ятала грізне застереження, чекала випробувань і була готова прийняти їх. Уже з перших днів життя Сина Їй довелося потерпати за Нього. Тривожна вість про вбивство, що готується, поквапна втеча до Єгипту, втомлена подорож до чужої країни і нелегке життя далеко від батьківщини – такий пролог євангельської історії. Та ніколи не вихопилось у Марії ані слова нарікання, скарги.

Після кончини правителя Ірода, який шукав смерті Ісуса, Святе Сімейство знову в Лазареті – однак чи можна стверджувати, що віднині серце Матері завжди було спокійним? Єдиний епізод з отрочих років Ісуса, збережений Євангелієм, свідчить про інші, які тяжкі години пережила Діва Марія, коли загубила Свого 12-річного Сина у багатолюдному Єрусалимі, куди Святе Сімейство здійснило паломництво на свято Пасхи. – «Дитя моє! Що ти зробив з нами? Отець Твій і Я з великою тугою шукали Тебе!» - каже Вона Отроку, знайшовши його в храмі, де він розмовляв з учителями, які «дивувалися з розуму і відповідей Його!»

Упродовж майже трьох років проповіді Ісуса, Вона стежить за Ним здаля, страждає за Нього і мовчки несе Свою скорботну материнську долю. Довідавшись, що Ісус вирушив у самісінький стан противників – до Єрусалима, де старійшини та архієреї готують Йому розправу, Матір Божа поспішає туди разом із галілейськими паломниками… Поспішає, аби у Страсну п’ятницю меч пронизав Їй душу. Стоячи біля Лобного місця, Вона бачила Сина на ганебному стовпі, бачила Його руки, прибиті цвяхами до хреста, чула його останні слова.

Не випадково день Стрітення у церковній традиції вважається не тільки святом на честь Христа, а й Богородичним: він нагадує нам про земний подвиг і муки Богоматері.

Це свято було введене єрусалимською церквою в ІV столітті, а з VІ століття стало повсюдним. Поштовхом стали, як нині кажуть, надзвичайні обставини.

У Константинополі і околицях протягом трьох місяців лютувала страшна моровиця. В цю погибельну годину одному благочестивому чоловікові було дано одкровення, що потрібно встановити святкування Стрітення Господнє нарівні з іншими великими святами і в Стрітення вийти супроти біди. Вже через кілька днів християни пройшли хресними ходами по спустошених вулицях – і моровиця відступила.

На Стрітення люди поспішають до церкви. Під час служби освячуються свічки. Стрітенська свічка, або громниця, як її називали в народі, вважалася сильним оберегом: її запалювали в хаті під час грози. Цілющою вважається й стрітенська вода, освячена цього дня в храмі. Її зберігають весь рік. Нею благословляють у далеку дорогу, кроплять худобу.

За повір’ям, Стрітення – найкраща пора для зустрічей, гостин, змовин. Традиційно цього дня вперше співають веснянки й востаннє звучать колядки та щедрівки. На Стрітення, кажуть, зима з весною стрічаються. Люди щиро вірили в те, що яка погода в цей день, такою буде й весна, - якщо тепла, то і березень мав би бути раннім, а коли мороз – зима ще довго протримається.