«Безпечна поведінка»

Тренінгове заняття

«Безпечна поведінка»

Тренінгове заняття «Безпечна поведінка»

Мета: сприяти розумінню підлітками основних моделей поведінки, усвідомленню відповідальності за наслідки своєї поведінки. Розвивати навички впевненої відповідальної поведінки та вміння протистояти тиску.

ЗМІСТ ТРЕНІНГОВОГО ЗАНЯТТЯ

1. Привітання. Знайомство (5хв)

     Соціальний педагог пропонує учасникам по колу продовжити речення: «Мене звати... У вільний час я люблю займатися...».

2. Правила (2хв)

     Соціальний педагог об'єднує учасників у підгрупи за кількістю прийнятих групою правил. Кожна підгрупа отримує одне з правил і готує його презентацію, відповідаючи на запитання: як почуватимуться учасники групи, якщо хтось не буде дотримуватися цього правила ?

3. Вступ. Очікування (2хв)

      Соціальний педагог зазначає, що сьогодні на занятті йтиметься про різні моделі поведінки людини, про їхні сильні й слабкі сторони, вміння вирішувати складні ситуації, відмовлятися від небажаних пропозицій, про те, як певна поведінка людини впливає на її здоров'я.

     Далі соціальний педагог пропонує учасникам визначити свої очікування від заняття і коротко записати їх на маленьких кольорових аркушах. Після цього учасники по колу зачитують свої записи і прикріплюють їх на плакат «Наші очікування» із зображенням комп'ютера, розташовуючи їх на «клавіатурі».

4. Інформаційне повідомлення «Види поведінки» (5хв)

     У житті ми поводимося по-різному, використовуємо різні моделі поведінки. І дуже важливо розуміти сильні й слабкі сторони кожної поведінки, враховувати, до чого призводить певна поведінка і використовувати різні моделі поведінки залежно від ситуації. Основні види поведінки такі: впевнена, невпевнена і агресивна. Люди з невпевненою поведінкою: не відстоюють особисті інтереси, думки та переконання; дозволяють постійне домінування бажань та думок інших над власними переконаннями та потребами; розповідають про свої потреби невпевнено, із почуттям провини перед іншими; дозволяють іншим приймати рішення за себе; бояться розчарувати інших, часто вибачаються; почуваються безпорадними, безпомічними; будь-якою ціною уникають конфліктів та неприємностей; не вміють попросити; не вміють твердо сказати «Ні!». Люди з невпевненою поведінкою часто мовчать або говорять тихо; мають труднощі з поясненням причин своєї поведінки; їхнє мовлення не дуже чітке; вони часто повертаються спиною до інших; використовують фрази: «Я не знаю...», «Якщо ти можеш... », «Якщо це тебе не обтяжить...», «Роби, як ти хочеш...», «Я б хотів, але...». З агресивною поведінкою люди відстоюють свої думки, переконання, почуття, порушуючи права інших; поводяться зверхньо, принижують інших; люблять себе хвалити; при спілкуванні тиснуть на співрозмовника: «Мені дуже потрібно...», «Тільки ти це зможеш...», «Я хочу, щоб ти...». Вони вміють просити і після відмови не відходять, а продовжують наполягати на своєму; під час спілкування можуть близько підходити до партнера, торкатися його, штовхатися, вказувати пальцем, зверхньо поплескувати по плечу; настирливо розглядають інших — дивляться «в упор». Говорять насмішкувато, зухвало, погрожують: «Якщо ти не прийдеш...», «Дивися мені...»; принижують: «Не будь занудою...», «Що, мама не дозволяє?»; часто оцінюють або наказують: «Ти повинен...», «Добре зробив». З упевненою поведінкою люди поводяться так: виражають свої думки, переконання та почуття прямо та відкрито, поважаючи інших; діють природно, так, як вважають за потрібне; не прагнуть когось підкорювати чи змінювати — приймають людину такою, якою є. Вони готові обговорювати конфліктні ситуації, співпрацювати, іти на компроміси; відповідають за свої вчинки, не перекладаючи відповідальність на інших; вміють прямо про щось попросити; якщо їм відмовляють, вони можуть бути невдоволені, розчаровані, але розуміють, що інші люди можуть мати особисті бажання. Люди з упевненою поведінкою допомагають іншим, але за їхнім бажанням і проханням, не нав'язуючи своєї допомоги або своєї точки зору; уважно вислуховують співрозмовника. Спілкуючись, дивляться в очі; часто використовують вислови: «Я вважаю», «Я хочу», «Я не люблю». Вони завжди висловлюють твердження, спрямовані на співпрацю: «Що ти про це думаєш?», «Як ти до цього ставишся?»; вміють спокійно відмовляти і пояснювати причини відмови; намагаються зрозуміти думку іншого: «Якщо я правильно тебе зрозумів...», «Ти маєш на увазі... »; відмовляючи, беруть відповідальність на себе: «Я не хочу», «Я не буду», «Я не потребую».

5. Вправа «Життєві ситуації та моделі поведінки» (5 хв)

     Мета: розвивати в учасників навички усвідомленого вибору поведінки, продемонструвати різні моделі поведінки.

     Хід вправи

     Соціальний педагог викликає три пари добровольців і дає інструкцію: «Зараз кожна пара отримає опис життєвої ситуації. Вам необхідно обговорити, як у цій ситуації буде проявлятися впевнена, невпевнена і агресивна поведінка головного героя. А потім розіграти для своєї ситуації три сценки, у яких поведінка головного героя буде різною: впевненою, невпевненою, агресивною».

На підготовку завдання — 3хв.

Ситуація № 1

      Ви дивитеся у кінотеатрі фільм, а позаду вас хтось постійно голосно розмовляє.

Ситуація № 2

      Ви з друзями сидите в кафе, за сусіднім столиком починають курити цигарки — вам неприємно дихати димом. У залі висить табличка «У нас не курять!».

Ситуація № З

      Однокласник вже третю годину сидить за вашим комп'ютером і грає в різні ігри. Це заважає вам зайнятися своїми справами.

Поки три пари добровольців готуються, соціальний педагог ставить іншим учасникам запитання:

• чи потрапляли ви у ситуації, які викликали розгубленість ?

• як ви реагували, поводилися ?

• чи завжди вам подобалася ваша поведінка у цій ситуації і чому ?

     Коли пари підготувалися, соціальний педагог пропонує першій парі зіграти три сценки у довільному порядку, а іншим учасникам — 'гадати, який саме тип поведінки було продемонстровано.

     Після цього соціальний педагог ставить учасникам-глядачам запитання:

• якою була поведінка головного героя в 1, 2 і 3 сценках?

Після презентацій усіх трьох пар соціальний педагог проводить загальне обговорення за запитаннями:

• який тип поведінки в житті ви використовуєте частіше ? Чому?

• які мінуси і плюси ви в цьому вбачаєте ?

• як ви гадаєте, до якого типу належить агресивна поведінка — до впевненої чи невпевненої?

6. Групове обговорення «Впевнена поведінка. Протистояння тиску. Стратегії відмови» (6 хв )

На початку соціальний педагог запитує в учасників:

• чи були у вас в житті ситуації, коли вам щось пропонували, ви відмовляли і вам це вдавалося ?Які способи відмови ви знаєте ?

     Усі відповіді учасників соціальний педагог записує на плакаті, і після обговорення надає інформаційне повідомлення:

      Існує кілька способів сказати «НІ»:

1. Рішуче сказати «Ні», нічого не пояснюючи і не аргументуючи.

2. Відмовитися, використовуючи різні аргументи.

3. Віджартуватися.

4. Відійти, приєднатися до інших.

5. Перевести розмову на іншу тему.

6. Ігнорувати.

     Тепер ми розуміємо, що вміння сказати «Ні» — непросте, але інколи дуже необхідне. Іноді важко вирішити, відмовляти нам чи погоджуватися. Сказати «Так» — може означати зробити гірше собі, а сказати «Ні» — зробити гірше іншим. Якщо ми говоримо «Ні», то почуваємося винними і самотніми. Нам буває складно відмовити іншому, особливо, якщо інша людина наполеглива.

7. Вправа «Ввічлива відмова» (10 хв)

      Мета: відпрацювати з учасниками навички «ввічливої відмови».

      Хід вправи

      Спочатку соціальний педагог зазначає, що в житті трапляються ситуації коли потрібно відмовити «чемно», не ображаючи співрозмовника сухим «НІ». Зараз ми потренуємося не вживати слово «ні», натомість ми шукатимемо інші форми відмови, будемо вчитися «ввічливо відмовляти». Наприклад, в японській мові слова «ні» немає взагалі. Якщо японець не хоче виконувати чиєсь прохання, він говоритиме про що завгодно, але не відмовить прямо. Ось такі японці!

      Соціальний педагог об'єднує учасників у пари.

     Далі соціальний педагог надає інструкцію: «Зараз хтось із пари (на ваш вибір) повинен просити про щось, а інший — відмовляти. Той, хто відмовляє, не повинен казати «ні» (тобто не давати прямої відмови) й грубити. Вправа триватиме доти, доки він зможе протриматися. Той, хто просить, також має проявити винахідливість у своїх аргументах, пояснюючи, чому потрібно обов'язково виконати його прохання.

      Потім за сигналом педагога-тренера (через 3 хв), учасники міняються ролями: той, хто просив, буде відмовляти, а той, хто відмовляв — просити.

      Запитання для обговорення:

• що ви відчували, коли просили ?Коли ви відмовляли? Коли відмовляли вам?

• у чому було особливо важко відмовити?

• чи буває в житті важко відмовити ? У яких випадках?

8. Вправа «Зменши напругу» (5хв)

     Мета: розвивати в учасників навички саморегуляції.

     Хід вправи

     Соціальний педагог пропонує учасникам сісти в коло, влаштуватися зручно, заплющити очі й розслабитися.

    Інструкція: уявіть собі, що всередині вас електричний двигун. Інколи він працює нормально, а інколи, особливо в напруженому стані, крутиться все швидше й швидше. Він шумить, вібрує, перегрівається, іскрить. Наш двигун може зламатися, і тоді ми захворіємо. Як бути? А тепер уявіть, що у вас в руках регулятор від цього двигуна — важіль, яким можна додати напругу, а можна і зменшити. Додайте напругу — двигун працюватиме швидше... А тепер зменшіть — і нам стає комфортно й спокійно... Уявіть собі цей процес детально, потренуйтеся...

Додаємо напругу — зменшуємо... Знову додаємо — і знову зменшуємо...

9. Підсумки (5хв)

      На завершення соціальний педагог пропонує кожному поділитися з групою своєю позитивною емоцією. Для цього всі стають у коло і закінчують фразу: «Я бажаю всім бути впевненими у собі, тому що...».