Бібліотечна година "Як виникла писемність?"

                             Бібліотечна  година

                     «Як  виникла  писемність?»

Мета: розвивати пізнавальні здібності учнів, ознайомити з історією виникнен-

ня писемності, виховувати любов до знань, до читання.

Обладнання: карта світу, ілюстрації та малюнки.

                                                                                  І на бересті багато

                                                                                  Він накреслив дивних знаків

                                                                                  І фігур якихсь таємних.

                                                                                  І ті знаки виявляли

                                                                                  Всі слова і наші думи.

                                                                                                      Генрі Лонгфелло

    Бібліотекар. Давним-давно, ще в кам΄яному віці люди не знали букв і  не вміли

писати. Доки вони жили родинами і невеликими племенами, в цьому  великої  пот-

реби не було. Але племена ставали  більшими, виникла  потреба  передавати  один одному різні відомості, - де краще полювати, де мешкають ворожі племена. І люди

придумали  робити  невеличкі  малюнки на камені або деревині й передавати їх ін-

шим. А на малюнках  вони  зображували те, що хотіли  сповістити. Наприклад, по-

руч з ведмедем  намальовані стріла та три палички. Це означало: до  ведмедів – до-

рога займатиме три дні. 

     Але поступово користуватися такими малюнками ставало все  важче. Адже  на-

малювати можна було лише дуже прості  коротенькі  повідомлення. А довгі речен-

ня малювати довго й важко, та ще й не всі були спроможні намалювати так, щоб їх

було зрозуміло.У якогось невмілого малювальника ведмідь виходив схожим на со-

ву, а людина – на жабу. От і розберись, що він  хотів сказати! Поступово  люди по-

чали робити малюнки простішими. Для цього складні  зображення  намагалися пе-

ретворити на значок із двох-трьох ліній. Таким чином кожен такий значок означав

якесь одне слово, і їх усі  треба  було запам΄ятовувати. Наприклад,  хвиляста  лінія

означала слово «вода», а квадратик – «камінь». Такі значки називаються ієрогліфа-

ми. Поступово ієрогліфи почали з΄являтися у багатьох країнах.

      1 історик. Ієрогліфи Стародавнього Єгипту. Спочатку вони  були дуже  схожи-

ми  на  малюнки, але  поступово ставали  все простішими. Єгиптяни  писали  лише

приголосні звуки, а голосні пропускали. Майже всі ієрогліфи єгиптянозначали вже

не цілі слова, а окремі звуки. Єгиптяни писали чорним та червоним  чорнилом, об-

макнувши в нього загострену паличку. Замість паперу вони використовували папі-

рус – листя рослини, якої у Єгипті було дуже  багато. Це листя  було  довгим і міц-

ним, написи на ньому виходили чіткими та зрозумілими. Крім ієрогліфів, які озна-

чали  звуки та  слова, були  ще спеціальні  значки, котрі  пояснювали, що  означає

слово – наприклад, один значок означав рослину, другий – людину, третій – будів-

лю тощо. Таким  чином,  писати  було  важко, треба  було  запам΄ятовувати  багато

значків. Тому в Стародавньому Єгипті писати і читати вміли лише люди, яких спе-

ціально вчили – писці, царські чиновники та жерці.

     2 історик. А от у Стародавньому Вавілоні  папірусу не було, не  було й  паперу.

Зате було багато глини, і з неї почали робити спеціальні таблички для письма. До-

ки глина була сирою та м΄якою, на ній можна було легко видавлювати  написи го-

строю паличкою. Але на глині дуже важко проводити криві лінії. Тому вавілонські

ієрогліфи скоро перетворилися на прямі  рисочки, схожі на клинчики. Вавілонська

писемність так і зветься – клинопис. Після того, як на глиняній табличці видавлю-

вався потрібний напис, її обпалювали на сонці або на вогні, глина ставала твердою

і написи зберігалися дуже довго. Вавілонські таблички збереглися й до нашого ча-

су, а минуло вже  декілька тисячоліть! Клинопис  існував не лише у Вавілоні, а й у

Шумері, і в Асірії. І всюди клинописні  значки означали склади, а не слова чи  зву-

ки. Їх так було багато, що запам΄ятати їх було дуже важко. Тому вміли читати і пи-

сати тільки ті, хто довго вчився.

     3 історик.

   І на іншому кінці світу, в Америці, у індіанців племені майя, теж були свої ієро-

гліфи. Але майя чомусь не хотіли їх спрощувати, перетворювати на прості значки.

Тому їхні ієрогліфи, що дійшли до нас у написах  на кам΄яних стінах храмів і пала-

ців, схожі на малюнки. Ці малюнки означали цілі  склади, цілі слова та  спеціальні позначки. Писемність майя дуже складна. Ієрогліфи Стародавнього Єгипту та кли-

нопис Вавілону вчені  змогли  прочитати вже  давно, більше ста  років тому, а от з писемністю майя їм довелося  добряче  попрацювати. Перші  написи  вдалося  роз-

шифрувати зовсім недавно.

    4 історик.

Але найскладніша писемність- у Китаї. Спочатку стародавні китайці теж користу-

валися  ієрогліфами, схожими  на малюнки. Кожен ієрогліф означав окреме слово. А потім сама китайська мова стала більш складною: спочатку слова утворювались

з одного складу, а потім вони почали складатися разом, щоб  утворити нове слово.

Таким чином у словах могло бути і два, і три, і чотири склади. А ієрогліфи означа-

ли не ціле слово, а його частину, тобто окремий склад.

     Писали китайці тушшю на тонкому папері. Його в Китаї  навчилися робити ду-

же давно, набагато раніше, ніж в інших країнах. Кожен ієрогліф ретельно  виводи-

ли  дуже тоненьким  пензликом, намагалися  писати  якомога точніше і  красивіше.

Зараз  у китайській мові більше семи тисяч ієрогліфів. Ще й досі  не всі  мешканці Китаю їх знають. А раніше  писемність  і поготів  була  доступною лише  тим,  хто

вчився майже все життя. Китайські ієрогліфи перейшли й до сусідніх країн – Кореї

та Японії, але там їх спростили і залишили трохи більше сорока знаків.

   Бібліотекар.

Як бачите, користуватися ієрогліфами було нелегко. А чим далі, тим більше става-

ло людей, котрим  необхідно було  вміти  писати й читати – купцям, воїнам, реміс-

никам. І поступово писемність спрощувалась. У різних країнах почали використо-

вувати один значок  для  позначення одного  звуку. Так з΄явилися  літери і алфавіт.

    5 історик.

Найперший алфавіт створили фінікійці – мешканці невеликої  країни на  березі Се-

редземного  моря, купці та  мореплавці. У фінікійському алфавіті налічується  два-

дцять дві літери. Вони прості, їх легко писати. Писали фінікійці справа наліво, а не

зліва направо, як ми. Букви  означали лише  приголосні звуки, а голосні  пропуска-

ли. Фінікійський алфавіт виявився таким простим і зручним, що  поступово розпо-

всюдився по всьому  узбережжю Середземного моря. Спочатку  ним  користували-

ся всі народи, а  потім на його основі з΄явилися ще два  нові алфавіти: арамійський

( ним користувалося плем΄я арамеїв) і грецький.

    6 історик.

Арамійським алфавітом почали користуватися у країнах Сходу. Від нього утвори-

лися єврейський, сирійський, іранський та арабський алфавіти. У всіх цих алфаві-

тах буквами  позначають лише  приголосні звуки, а голосні  позначають  спеціаль-

ними значками і пишуть справа наліво.

   7 історик.

Грецький алфавіт спочатку був дуже  схожий на  фінікійський. Але незабаром гре-

ки зробили справжню революцію: вони вигадали  спеціальні  літери для голосних звуків. Таким чином слово на письмі передавалося повністю, а не лише приголос-

ними звуками. А ось як писати греки довго не могли вирішити. Спочатку вони пи-

сали як фінікійці – справа наліво. Потім стали один рядок писати справа наліво, а інший – зліва  направо і так  по черзі. І нарешті, перейшли  до письма  вже  тільки зліва направо. Від грецького письма утворилися  алфавіти Заходу – у першу чергу латинський.

   8 історик.

У латинському алфавіті букв менше ніж  у грецькому. Вони  простіші й  легші для написання. У стародавньому Римі  вже були  різновиди  письма – прописне, строч-

не, курсив.Чим  більшою ставала Римська  імперія, тим ширше  розповсюджувався

світом  латинський  алфавіт. У  середні  віки  ним  вже  користувалася  вся  Західна Європа: і Англія, і Франція, і Італія. Лише у германських  племен  зберігалися свої особливі букви. Вони називалися рунами і трохи були схожими на клинопис – такі

ж прямі. Але незабаром і їх замінила латинська писемність – адже її знали всі осві-

чені люди, і вона була простішою.

   Бібліотекар.

Ну. а як же виникли наші  букви? Понад  тисячу  років  тому болгарський  свяще-

ник, вчений просвітитель Кирил разом зі своїми учнями – Мефодієм та іншими –

створив спеціальну азбуку для слов΄янських народів – болгарів, росіян, сербів. Для цього він використав писемність Візантійської імперії, яка утворилася від грецько-

го алфавіту. Спочатку Кирил і його учні створили дві азбуки – глаголицю та кири-

лицю. Глаголиця була складнішою  за кирилицю. Її букви були схожі на ієрогліфи,

і писати ними було нелегко. Тому  незабаром від  глаголиці  відмовились і  почали писати лише кирилицею.

   Ще довгий час букви кирилиці були несхожі з нашими, і їх було  більше. Напри-

клад, були  букви «фіта», «іжиця», «юс великий», «юс малий». А  крім  того букви могли означати і цифри, для цього над ними  ставився спеціальний  значок. Посту-

пово букви ставали простішими і все  більше схожими  на ті, котрими ми  користу-

ємось зараз. А ті букви, які  позначали  звуки, що  пропали, як, наприклад, «юс ма-

лий», поступово зникли з алфавіту. Ось так і виникла писемність, якою ми зараз користуємося. І коли ви читатимете свої улюблені книжки, згадуйте про те, скіль-

ки пригод і змін пережили букви перед тим, як вони стали такими, як зараз.