Буду я навчатись мови золотої…

Буду я навчатись мови золотої…

Мета: Показати учням красу української мови, її багатство та велич. Розкри-ти значення рідної мови в житті кожного громадянина України. Пробуджува-ти бажання глибше вивчати українську мову. Виховувати любов до рідної землі, народу і його мови.

    Вчитель. Сьогоднішня година спілкування  присвячена нашій рідній українській мові. Дуже часто називають нашу мову милозвучною, як спів солов'я, бо наша мова, немов барвистий український віночок, в якому впле-тено різнокольорові стрічки.

     Прочитайте, якими словами можна описати красу нашої мови:

                               Ніжна, мила, світанкова,

                              Ясна, чиста, колискова,

                              Мелодійна, дзвінкотюча,

                              Дивна, радісна,співуча,

                             Лагідна і жива, казкова,

                             Красна, чарівна, шовкова,

                             Найдорожча, добра, власна,

                             Мудра, сонячна, прекрасна,

                            Солов'їна, барвінкова

                            Українська мова!

   Вчитель. Вслухайтесь у ці чарівні і неповторні звуки гуцульської трембіти. Вони понесуть вас далеко-далеко в гори, де із-за засніжених гірських вершин покажуть вам всю велич і красу, квітучість і різнобарв'я української землі від зелених Карпат аж до берегів Чорного моря, покажуть землю, що зветься Україна.

     1-й учень. Україна! Ви почули це слово і відразу в уяві заграють бурхливі гірські річки, що вдень  і вночі жебонять, несучи від Черемошу аж до Дніпра цілющі потоки чистої, як краплина роси, студеної води.

     2-й учень. Україна… Ви почули це слово  і вже вчувається над сонячними полонинами чарівна сопілка романтичного вівчарика. А вдарять лунко цим- бали і вся ця музика полине ген далеко за хмари  аж до синьоокого Полісся, закликаючи до жагучого танцю всіх, хто живе на вкраїнській землі.

     Вчитель. Чиє серце залишиться глухим, нечулим до цієї краси самобут-нього видовища, яке побачиш і почуєш тільки тут, в Україні.

(Звучить мелодія з «Троїстих музик»).

       Вчитель. Чом так любимо цю землю українську, її ріки і гори, поля і діб-рови? Відповідь на ці запитання чуємо у пісні на слова В. Лебедєвої, музику Д. Січинського «Чом, чом, чом, земле моя…»

(Пісня звучить у виконанні учнів).

                        -Чом, чом, чом, Земле моя,

                                                 Так люба ти мені, так люба ти мені,

                                                 Чом, чом, чом, земле моя,

                                                 Чарує так мене краса твоя?

                                                -Чим, чим, чим мене манить

                                                   Пташні твоєї спів, запашний цвіт лісів?

                                                  Чим, чим, чим, манить мене

                                                   Водиця струй твоїх, що тут пливе?

                                                  Тим, тим, тим, дитино, знай,

                                                  Бо тут ти вперше світ, узріла в яри літ;

                                                 Тим, тим, тим, дитини, знай,

                                                 Бо води й ті ліси - твій рідний край!

       Вчитель.  І де б не були ми, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хви- люємося аж до сліз, зачувши рідне слово. Бо саме любов до своєї землі, до свого краю, неможлива без любові до рідного слова. Д. Білоус казав про рід-не слово так:

          Ти постаєш в ясній обнові,

          Як пісня, линеш, рідне слово

          Ти – наше диво калинове,

          Кохана, материнська мово!

«Рідна мова дорога людині, як саме життя» - говорить народна мудрість. І це так. Адже без мови не може існувати жоден народ та його культура.

      Мова.  А що таке сова?  Народ говорить, що слово до слова – зложиться мова. Як сказав Тарас Шевченко про слова нашої мови?

 3-й учень.

        Ну що б здавалося слова…

       Слова та голос  - більш нічого.

       А серце б'ється – ожива,

       Як їх почує!

    Вчитель. Наша мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Із сивої глибини віків вона бере початок. Пройшла наша мова тернистий і важкий шлях. Але б які не були страшні сторінки нашої історії, вона вижила і сьогодні розвивається. На що схожа наша мова в поезії В. Терена, послухайте.

5-й учень.

       Як-то гарно, любі діти,

       У вікно вам виглядати!

       В ньому все – тополі, квіти,

       Сонце й поле біля хати.

       На оте вікно ранкове,

       Що голівки ваші гріє,

       Схожа наша рідна мова –

       Цілий світ вона відкриє!

    Вчитель. А я додам слова із вірша С. Воробкевича:

       Як ту мову мож забути,

       Котрою учила, нас всіх ненька

       Говорити, ненька наша мила.

  І дійсно, хто, як не мати, навчила нас рідної мови. Ще коли ви були зовсім немовлятами, схиляючись над колискою, співала вам ніжну колискову пісню, в якій висловлювала всю любов до вас, розкривала вам світ добра і краси.

  Вчитель. Так, із самого раннього дитинства ви пізнавали з вуст матері укра-їнську мову, а коли вперше переступили поріг школи, то ще ширше вам відкрився її чарівний світ, коли стали вивчати мову, дізнавались про все цікаве,  що є у ній

  6-й учень.

     Ой, яка чудова, українська мова!

     Де береться все це, звідкіля і як?

     Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,

     Бір, перелісок, чорноліс, є і ще й байрак.

7-й учень.

    І така розкішна, і гнучка, як мрія.

    Є в ній хурделиця, віхола, завія,

    Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

    Та не в тому справа, що така багата,

    Помагало слово нам у боротьбі,

    Кликало на битву проти супостата,

    То звучало словом на полях плаката  

     І за все, мово, дякуєм тобі.

                                                           О. Підсуха

8-й учень.

    Її незміряну багату,

    Дзвінку і ніжну, і завзяту,

    Як день сьогоднішній чудовий –

    Люблю, люблю вкраїнську мову.

                                                          О. Братунь

Вчитель.  Діти, а чи знаєте ви, якою була мова, особливо писемна, у сиву данину, коли нашу землю заселяли перші племена людей? Ті люди спочатку спілкувались жестами з вигуками, а потім ще й такими малюнками, де нап- риклад: О О | | |  (два кружечки і три рисочки означали: «У нас 2 дні йшов дощ»,   а стріла з луком означали полювання). Мова знаків збереглась і до наших днів. Ми вміємо читати знаки математиці, музиці, мові; розуміємо до-рожні знаки.

      Основою нашого письма стали кирилиця, яку склали наші предки Кирило і Мефодій.

       Люди змогли за допомогою букв записувати своє мовлення, розвивати її, збагачувати влучними словами.

       Мову простого українського народу передавав нам Г. Сковорода, вдоско-налив її І.П. Котляревський , а основоположником сучасної української літе-ратурної мови став наш великий Кобзар  - Т.Г. Шевченко.

       Він наказував нам, щоб ми любили свою мову, знали і вивчали її

       «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», - писав поет. Наш народ зберіг силу Кобзаревого слова. Ще в 1990 р. 16 липня Верховна Рада України прийняла документ «Про Державний суверенітет України», в якому підкрес-люється, що українська мова вважається державною мовою, яку потрібно вивчати всім,  хто живе в Україні . в Конституції України ст.. 10 сказано: «Держава забезпечує всебічний розвиток функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

      Нашу мову порівнюють з калиною, бо вона така ж красива, як народний улюблений символ українців. Нашу мову порівнюють зі співом солов'я, бо лине вона як ніжна пісня співучого соловейка.

(Учні виконують пісню на сл.. Л. Лужицької).

                                  
                  Мово, українська, мово моя мила!
         Ти уся із співу, весняних дібров.
         Ясна – як усмішка, чиста – як сльозинка.
        Ти моє найбільше щастя і любов.
Я до тебе мово, так горнуся щиро
У слова вслухаюсь різні і прості.
Мово моя, мово – найдивніше диво
Ти моя молитва в радості й журбі.
       Я тебе, кохана, в душу увібрала
       Разом з материнським щедрим молоком,
       А  іще з піснями, що їх так співала
      Матінка, схилившись над моїм чолом.
      Ти уся із співу, весняних дібров.
Мово, моя мово – мовонько шовкова,
У вінку біленькім – світла і легка.
Ти для мене завжди бажана й святкова.
І мене без тебе на землі нема.

Вчитель.  Особливу красу української мови ми відчуваємо в усній народній творчості – у її різних жанрах: казках, прислів'ях, загадках, у різних народних традиціях і обрядах, в іграх і пісенній творчості.

       Важко переоцінити, яке велике значення справляє на діток мова казки. Та й взагалі, немає у світі людини, яка б не любила казок, чи не чула, їх. Бо, як писав І. Я. Франко: «Тисячі речей в житті забудете, а тих хвиль, коли вам люба мама чи бабуся оповідала байки – не забудемо до смерті».

(Інсценізації казки «Коза дереза»).

Вчитель.  Дуже влучно й майстерно звучить слова найдавнішому жанрі усної народної творчості - прислів'ях, приказках . У цих  невеличких невеличких фразах народ народ точно передавав життя й побут людей, їхні риси характеру. Ось і скажіть, як ви розумієте:

• Добре слово – краще за цукор і мед.
• Слово – не стріла, а ранить глибше.
• На словах герой, а на ділі жаби боїться.
• Словами туди і сюди, а ділами нікуди.
• Більше роби, та менше говори.
• Все хіхоньки та хатоньки, а робити не капельки.
• Де слова з ділом розходяться, там не порядки водяться.

Пізнавальне значення містять у собі загадки.

1. Біле поле,  чорне насіння, хто не вміє, той не посіє. (Письмо)
2. Мовчить, багато людей навчить. (Книга)
3. Що у світі найшвидше? (Думка)
4. Нежива, а за людиною ходить. (Тінь)
5. У світі одна. Всім потрібна вона. (Батьківщина)

     Веселою і дотепною, з жартами звучить наша мова у народних традиціях . А ще мова рідна, мелодійна в щедрівках, колядках, веснянках і коломийках.      (Звучать коломийки у виконанні учнів).

     Мова нашого народу своєрідна із крайовими діалектами, близька кожному з нас.

Вчитель. Діти, українську мову,чудову, глибинну, немов гостру зброю, і дав нам народ. Наше завдання – пильно берегти й збагачувати її склад, вивчати з ранніх літ. Куди б не закинула нас доля, пам'ятайте рідне українську мову. Кожному українцеві, кожній людині, яка диве в нашій державі, працює чи навчається потрібно вивчати українську мову.

     Пам'ятайте слова поетів.

1-й учень.

       Учися, мій хлопче, відмінником будь,

       Люби і поля і діброви.

       І де б ти не був, де б не жив,

       Не забудь своєї вкраїнської мови!

                                                     В. Сосюра

2-й учень.

       Вивчайте мову українську –

       Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

       Прекрасну, милу і чудову,

       Як материнську пісню колискову.

                                                  А. Каніщенко

    Вчитель.  То ж свої прагнення скажемо поетичними рядками А. Малишка.

3-й учень.

       Буду я навчатись мови золотої

       У трави-веснянки, у гори крутої,

       В потічка веселого, що постане річкою,

       В пагінця зеленого, що зросте смерічкою!

 4-й учень.

        В кореневищі пружному ниви колискової,

        В леготі шовковому пісні колискової;

        Щоб людському щастю дбанок свій надбати,

        Щоб раділа з мене Україна –мати.