Буклет на тему: "Тілесне покарання з боку батьків - це насильство!"

Насильство є фактором примусового контролю, який використовує одна людина над іншою. Найчастіше насильство проявляється в сім'ї. Це реальна дія чи погроза фізичної, сексуальної, психологічної або економічної образи й насильство однієї особи над іншою, з якою кривдник має або мав інтимні або інші значущі стосунки.

Як правило, насильство в сім’ї має такі характеристики:

•   якщо вже мало місце фізичне насильство, то з кожним наступним разом зростає частота його повторення і ступінь жорстокості;

•   насильство й образливе поводження чергуються з обіцянками змінитися та вибаченнями, принесеними кривдником;
•   у разі спроби порвати стосунки спостерігається ескалація небезпеки жертви;
•   насильство в сім'ї відбувається в будь-яких верствах і категоріях, незалежно від класових, расових, культурних, релігійних, соціально-економічних аспектів.

Насильство в сім'ї — серйозна і поширена проблема, яка впливає на життя дітей і підлітків. Наркоманія й алкоголізм, як правило, супроводжують насильство. Алкого­лізм знімає стримувальні механізми: насильник може бути жорстокішим або різкіше виражати свій гнів, якщо перебуває у стані сп'яніння.

Насильство має серйозні негативні соціальні наслідки. Воно породжує агресивність, безладдя; острах турботи; відчуття провини; відчуття придушення волі; відсутність самоповаги; нав'язливі спогади; напади страху; депресії; фобії, смуток; роздуми про самогубство; самозвинувачення; втрату довіри до людей; втрату віри в щось; наркотичну/алкогольну залежність; помсту.

Діти із сімей, у яких проявляється насильство, відчувають постійний психологічний дискомфорт, для них це справжня трагедія.

Насильство в сім'ї має такі вияви:

•   дитину штовхають, завдають болю ляпасами, стусанами й ударами;
•   жбурляють у неї предмети;
•   дитині погрожують зброєю;
•   дитину зачиняють у будинку;
•   залишають саму в небезпечних місцях;
•   відмовляються допомогти, коли дитина хвора;
•   ображають батьків, молодших братів та сестер;
•   псують речі дитини;
•   відмовляються купувати продукти харчування, необхідні речі.

Найпоширеніший вид насильства в сім'ї — це тілесне покарання, яке не є формою дисциплінарного виховання дитини.

Якщо доросла людина вдарила іншу дорослу людину, це розглядається як насильство, агресія. Якщо батько вдарив свою дитину, це здебільшого чомусь вважається «виховним» процесом.

Дитина, яку б'ють вдома, — це дитина, яка зазнає жорстокого кривдження, незалежно від заяв батьків про те, що вони нібито намагалися виправити погану поведінку дитини,або про те, що сама дитина спровокувала тілесне покарання. «Він мене не слухався», «він погано поводився», «він не зробив того, що мав зробити», — ці причини не можуть виправдати жорстокого поводження.

Дисциплінарне виховання дитини заперечує методи, наслідком яких є завдання фізичного і психологічного болю.

У результаті дисциплінарного виховання дитина усвідомлює свої помилки; дитину вчать нести відповідальність за свої вчинки. Дисциплінарні дії не породжують у дитини страх, страждання, злобу чи відчуття, що її не люблять.

Розпізнати дитину, яка підлягає тілесному покаранню в сім’ї, можна на основі:

• слідів побоїв;
• розповідей очевидців;
• свідчень осіб, які чули про жорстоке поводження;
• розповідей дитини – жертви;
• телефонного дзвінка.

Видимі ознаки тілесного покарання:

• синці, гематоми;
• подряпини, шрами;
• зламані кістки (рук, ніг, ребер);
• сліди ударів (ременем);
• сліди опіків (сигаретою, праскою).

Дитина, яка підлягає тілесному покаранню в сім’ї:

• лякається різких звуків;
• часто здригається (від рухів у її бік);
• має переляканий погляд;
• сутулиться в очікуванні небезпеки;
• виявляє захисну реакцію.

Чому потрібно втрутитись, коли дитину б’ють у сім’ї:

• не можна залишати напризволяще скривджену дитину, не допомігши в розв’язанні її проблеми.
• жорстоке поводження з дитиною – це проблема всього суспільства.
• дитина, яка страждає від тілесного покарання в сім’ї, перебуває в постійній небезпеці.
• коли суспільство не вживає заходів, щоб припинити насильство над дитиною, відбувається ще одна несправедливість щодо неї, на рівні з самим актом насильства.
• тілесне покарання завдає великої шкоди гармонійному розвитку дитини.

Підкорившись наказу зовні, дитина залишається при своїй думці, а до батьківських вказівок ставиться тим більш неприязно, чим відвертіше батьки на них наполягають.

Саме так у стосунках дітей і батьків з’являється відчуженість. Рани приниження й знущання не гояться роками, шрами байдужості й ігнорування залишаються на все життя.

Міністерство освіти і науки України

Бронницька СЗШ І-ІІ ступенів

ТІЛЕСНЕ ПОКАРАННЯ

З БОКУ БАТЬКІВ – ЦЕ НАСИЛЬСТВО

2019-2020 н.р.