Буклет поради батькам першокласників

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.

Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.

Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.

Даний буклет допоможе батькам знайти відповіді на запитання, які виникають при вихованні гіперактивних та замкнутих дітей, агресивних та тривожних, обдарованих та конфліктних. Допоможе розібратися в питаннях адаптації та готовності дітей до школи.

Життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

•               Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а лише за те, що вона Ваша рідна дитина.
  - Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтесь її справами і проблемами.
  - Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
  - Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом із нею.
  - Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна пишатися Вами.
  - Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
  - Пам’ятайте, що дитина коли–небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя.
  - Ви – перший друг і порадник дитини.

1.Навчіться по-справжньому любити дитину: жаліти її, втішати, підтримувати, допомагати, довіряти, дозволяти…
2. Намагайтеся допомогати дитині долати різні труднощі, а не викорінюйте її недоліки.
3. Допоможіть дитині знайти для себе захисну маску (не плутайте це з лицемірством). Хай вона складається з її достоїнств.
4. Дитина залежить від оцінки оточуючих, і не бійтеся її “перехвалити”. Використовуйте найменшу можливість підкреслити в дитині її позитивні риси, нові досягнення, просування вперед. У кожної дитини своя індивідуальна потреба в заохоченні (визначте цю потребу).
5. У зауваженнях важливе дозування, форма, емоційний підтекст, Ваша віра в те, що дитина помилилась.
6. Не втомлюйтеся викликати в дитині добре і не пробуджуйте зайвими криками дурне (погане).
7. Дитина повинна відчувати, що Ви сердитесь не тому, що вона погана, а тому, що вона, така гарна і розумна, приголомшила Вас своїм негарним вчинком.
8. Показуючи сердитість чи образу, ніколи всерйоз не ображайтесь на дитину. Вона Вам не рівня і ніколи нею не буде. Не перетворюйте дітей у вічних своїх боржників. Ви подарували їм життя, а не дали його у кредит, ще під великі відсотки.
9. Дитина, якій усе дозволено, теж якій усе дозволено теж нещаслива. В необмеженому просторі вседозволеності, де немає орієнтирів, дитині незатишно, а головне, вона втрачає відчуття, що є щось, чого не можна.
10. Передайте дитині такий досвід взаємовідносин як компроміс.
11. Батьки повинні бути єдині в головному: уявленні про добро і зло, гарне і погане та небоятися обирати різні ролі: того, хто карає, і того, хто милує (у певній ситуації). Головне, щоб ролі не закріплювалися, а їх варіативність – це емоційний вихід дитини з проблеми.

  Підносьте душу Вашої дитини!