Читання мовчки на краєзнавчій основі "Як наш край заселявся". 7 клас

Читання мовчки тексту на краєзнавчій основі. 7 клас

Як наш край заселявся

        Традиційно вважається,  що заселення охтирського краю відбувалося ще  в тисяча шістсот сорокових – тисяча шістсот п’ятдесятих роках. Однак ці дати стосуються масового приходу на вільні та родючі землі вихідців із Правобережної України.

        Насправді ж як тодішнє українське козацтво, так і російські втікачі від тяжкого  боярського гніту, певно, ще набагато раніше облюбували цей надзвичайно  родючий і красивий край, щоб використовувати його для своїх потреб, займаючи вільні землі й міцно  оселяючись на цих хуторах.

         Селилися ці перші мешканці переважно на хуторах. Про те, що хутірські поселення були характерними для тодішньої Охтирщини, свідчать і такі назви, що збереглися або в сучасній топоніміці, або в людській пам’яті: хутір Ємці, хутір Жили, хутір Манчичі, Бардаковий хутір і багато інших.

         Присутність татар навряд чи  надто заважала  хутірським мешканцям. Наскакували кочівники з розбоєм періодично, та й шляхи просування монголо-татар були завжди  відомими. Тож, сховавши свій невеликий хутірець у густому лісі, подалі від татарських сакм (доріг), можна було більш-менш спокійно жити й господарювати у своїх помешканнях, розводити худобу та засівати не займані ніким, родючі лісові галявини.

         Хутірський устрій і виникнення нових таких поселень не припинилося і в той час, коли вже існували невеликі острожки, що були підпорядковані могутній московській державі. Тепер уже піддані московського царя сміливо й міцно заселяли вільні землі. Московський уряд був у цьому також дуже зацікавлений, адже таким чином швидко  розширялися і їхні   кордони. Зокрема саме про такий підхід свідчить ось ця чолобитна братів Ртищевих до московського царя про надання їм у користування території на широких та багатих на різнотрав’я берегах  річки Грунь (1654 рік).

         Так у цьому клопотанні було зазначено:

         « Бьют челом братья Федько большой и Федько меньшой Ртыщевы. По твоєму государеву указу велено нам на Олешне буды заводить, и поташ, смалцуга  делать, а на ту поташь и смалцуг положен немалой оброк; а к тем нашим будам  никаких сенных покосов нет, и волов, и лошадей наших  кормить нечем, и от того нам ставятся многие и большие убытки. А есть на Каменовской дороге, по Груни речке, от Олешни в семи верстах, от Каменовской стороны луга и шырокие сенные покосы лежат впусте и никому в отдачу не отданы, а приезжают из-за рубежа из черкасских городов чужие  мужики и косят те луга на себя».

        Тож просили брати Ртищеви московського царя, щоб він надав їм у вічне користування  родючі землі по річці  Груні від верхів’я і аж до рубежа по Комиші й про те надіслав грамоту олешнянському воєводі Андрію Поливанову.

         Цар велів надати таку грамоту братам Ртищевим. І на широких та родючих охтирських просторах з’явився ще один хутірець  (Наталка Ковальчук, 420 слів).

Тест

    1.  Вважається,  що заселення охтирського краю відбувалося ще в:

   а)1640-1650 роках;

   б) 1740-1750 роках;

   в) 1750-1760 роках;

   г) 1760-1770 роках.

     2. На вільних та родючих землях оселялися  вихідці із:

   а) Лівобережної України;

   б) Правобережної України;

   в) східнобережної України;

   г)  західнобережної України.

     3.Селилися  перші мешканці переважно:

              а)  на хуторах;

              б)  у містах;

              в)  у лісах;

              г)  на річках .

     4.Про те, що хутірські поселення були характерними для тодішньої Охтирщини, свідчать  такі назви:

  а) Грунь, Олешня, Чупахівка ;

  б) Високе, Чупахівка ;

  в)  Ворскла, Климентове;

  г) Ємці, Жили, Манчичі, Бардаковий хутір .

     5.Татарські сакми – це:

            а)  поля;

            б)  річки;

            в)  дороги;

            г)  стежки.

    6.Острожки, були підпорядковані могутній:

            а) московській державі ;

            б) османській державі;

            в) козацькій державі;

            г) монгольській державі.

    7.Від набігів татар хутірські мешканці ховали свій невеличкий хутірець:

            а) на березі річки ;

            б) у густому лісі ;

            в) у полі;

            г)  узагалі не ховали.

    8. Чолобитну брати Ртищеви подали до:

            а) московського царя;

            б) монгольського хана;

            в) козацького ватажка;

            г) московського князя.

    9.  За наказом государя, зводити помешкання дозволялося :

            а) «на шыроких сенных покосах»;

            б) «по Груни речке»;

            в) «на Каменовской дороге»;

            г) «на Олешне» .

   10. Брати Ртищеви просили надати  їм у вічне користування  родючі землі:

            а) по річці  Груні від верхів’я і аж до рубежа по Комиші;

            б) по річці Ворсклі від верхів’я і аж до рубежа по Комиші;

            в) по річці  Груні від верхів’я і аж до рубежа по Олешню;

            г) по річці  Груні від верхів’я і аж до рубежа по Чупахівку.

   11. Даний текст – це :

             а) опис;

             б) розповідь;

             в) роздум;

             г) опис з елементами роздуму.

   12. Текст належить до:

             а) публіцистичного стилю;

      б) художнього стилю;

      в) епістолярного стилю;

      г) офіційно-ділового стилю.

       Література

1. Галкін О.І. Дикі місця: уривок із роману //    Слобожанщина: альманах літераторів Сумщини. - Суми: ВВП «Мрія» ЛТД, 1993.-С.98-104.
2. Наталка Ковальчук. На краю дикого поля. Охтирщина в легендах, міфах, переказах. // Кишенькова газета №1, 2014. Газету віддруковано: ПП Трипольська.
3. Сумщина від давнини до сьогодення. Науковий довідник. – К.: Наукова думка, 1990.