Цитатний диктант за романом у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай»

Цитатний диктант за романом у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай»

(для учнів 11-их класів)

Про кого та про що розповідається в цитатах

I варіант

1. «Якби вціліла в тому пожарищі – неопалима – наче…».
2. «І загула б та … голосами, і всі б щось говорили не те саме».
3. «В таких походах кулю обминула, не подолала вражеська рука…»
4. «Над … з небіжчиком стояла. Ну, тобто він ще був живий тоді».
5. «Чужа душа – то тихе море сліз. Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна».
6. «Отож нагледів дівку, собі рівну, пізнавши, певно, що і він їй люб…»
7. «Вона ж, дурна, чогось була топилась, по тому ще й заслабла і злягла».

8. «Він народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому».

9. «Вона ж співала, наче голосила, на себе кари божої просила. Співала так, як лиш вона уміла! А потім враз - неначе заніміла».

10. « Наш батько - з тих, що умирали перші. А … - з тих, що хочуть жить».

11. «Хто – за Богдана, хто – за короля. А він – за тих, которії не проти».

12. «Глуха до пісні, завжди щось спотворить. Все вишиває прошви подушок. Ще як мовчить, - нічого. Заговорить, гостренькі зуби - чисто ховрашок».

13. «Такий суворий, очі крижані. Грицько був красень, очі – як терночки. А цей мовчить і блідне при мені».

14. «Нерівня душ – це гірше, ніж майна!»                                                                                     

15. «Таке було гарнесеньке хлоп'ятко. Цікаве. А ласкаве, як телятко».

16. «Я – дитя любові. Мені без неї білий світ глевкий».                                                                            17. «Як там вона? І як їй буде жити? Порожня хата і порожній двір».

18. «Як тих людей двох доля спарувала? Там завжди сварки висіли, як чад».

19. «Затям, любов любов’ю, а життя життям».                                                                             

20. «Таких дівок на світі не буває, хіба для цього дівці голова?»                                                                                                      21. «Вона у мене, як була молодша, була предивна, як на людський глузд. Було, сльозами набрякають очі, вона ж сміється кутиками вуст».                                                      

22. «Нелегко, кажуть, жити на дві хати. А ще не легше – жить на дві душі!»                                                   

23. «Її пісні – як перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот».

24. «Оце б схопити дівчину живою – та й мчати, мчати, мчати у степи!» 

II варіант

1. «Рід у вас гучний. Таких родів не густо у Полтаві. Твій батько, … , чоловік значний. У нього жінка ходе в златоглаві».  

2. «Від того кидавсь берега до того. Любив достаток і любив пісні».   

3. «Ввійшов, як грім, обвітрений з дороги. Віддав чолом і мовив хрипкувато…»   

4. «Ця дівчина… Обличчя, як з ікон. І ви її збираєтесь карати?!»     

5. «Любив же він Марусю, не дай боже! Тепер сидить, лиця на нім нема». 

6. «Що ж це виходить? Зрадити в житті державу – злочин, а людину – можна?!»  

7. « Не треба забувати, хто кого зрадив, хто кого терзав».       

8. «…поміж люди проклав собі дорогу та по столу навідліг як вруба!»   

9. «Вони з … бували в битвах разом. Лесько утне ще штуку не одну».   

10. «І голова у нього над плечима була як вежа в шапці сивини. Ще не старий, і славу мав, і силу».        

11. « Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа».  

12. « А сам він дід старезний, полотняний. А в нього сива борода, як дим».        

13. « Пішов у смерть – і повернувся в думі, і вже тепер ніхто його не вб’є». 

14. « Здушили сльози – не виходь на люди. Болить душа – не виявляй на вид».

15. «Таку співачку покарать на горло, - та це ж не що, а пісню задушить!»      

16. «Воно як маєш серце не з льодини, розп’яття – доля кожної людини».

17. «Чи думав … про такого внука, що зрадить славу прадіда свого?!» 

18. «Вже в мене й чуб, як пух на осокорі. Вже в мене й очі до письма слабі».  

19. «… той стольний град, золотоверхе диво, душі моєї малиновий дзвін!»                           20. « От що в нас гарне, так ото садочки. І ми жили, щоб гірш за всіх, то ні. Достаток? Був. Як кажуть, дві сорочки – одна в пранні, а друга  на мені».                                                                        21. «Звела їх доля, наче в нагороду за те, що мали незглибимі душі».                                                                                              22.«Немов живе в мені два чоловіка, і хтось когось в мені не впізнає».                                                 23. «Ти ще ж молода. Але чогось така вже, як обвуглена. Якась така, мов знята із хреста».     24. «Усе одна. Нічого їй не треба. Все їй чуже. Здоров’я теж нема».

Відповіді.  I варіант

1.Купина. 2. Книга. 3. Грицька Бобренка.  4. Григорій Бобренко. 5. Мати Марусі Чурай. 6. Горбань про Грицька й Галю. 7. Галя Вишняківна про Марусю Чурай. 8. Грицько Бобренко. 9. Маруся Чурай. 10. Гриць Бобренко. 11. Вишняк. 12. Галя Вишняківна. 13. Маруся Чурай про Івана Іскру. 14. Маруся Чурай. 15. Гриць Бобренко. 16. Маруся Чурай.   17. Маруся про свою матір. 18. Родина Бобренків. 19. Грицько Марусі. 20. Бобренчиха про Марусю Чурай. 21. Маруся про матір. 22. Грицько Бобренко. 23 . Богдан Хмельницький.  24. Лесько Черкес.

II варіант

1. Маруся про Вишняківну. 2. Яким Шибилист про Григорія Бобренка. 3. Посланець із Січі. 4. Посланець із Січі про Марусю Чурай. 5. Лесько Черкес про Івана Іскру. 6. Посланець із Січі. 7. Отаман Гук. 8. Лесько Черкес. 9. Іван Іскра. 10. Мартин Пушкар. 11. Іван Іскра про Марусю Чурай. 12. Дід Галерник. 13. Маруся Чурай про свого батька. 14. Мати Марусі Чурай. 15. Богдан Хмельницький. 16. Мандрівний дяк. 17. Байда. 18. Дяк. 19. Київ. 20. Мати Марусі. 21. Батьки Марусі Чурай. 22. Грицько Бобренко. 23. Мандрівний дяк про Марусю Чурай. 24. Маруся Чурай.