Цивілізації річкових долин

Цивілізації річкових долин

Мета:розповісти учням де виникали найдавніші цивілізації;ознайомити з поняттям Іригаційне землеробство;розповісти як давні народи створювали в річкових долинах країни;виховувати в учнів нтерес до історії давнього часу.

Очікувані результати: Після уроку учні зможуть:пояснювати поняття іригаційне землеробство;визначати вплив природних умов на життя і характер діяльності мешканців давніх цивілізацій;розповідати як давні народи створювали в річкових долинах країни;

План: ДЕ ВИНИКЛИ НАЙДАВНІШІ ЦИВІЛІЗАЦІЇЯК ДАВНІ НАРОДИ СТВОРИЛИ НА РІЧКОВИХ ДОЛИНАХ ПРОЦВІТАЮЧІ КРАЇНИ

«Єгипет — дарунок Нілу», — писав давньогрецький історик Геродот. Поетичну метафору про значення вод Нілу в зародженні давньоєгипетської цивілізації можна застосувати й до інших перших цивілізацій, що виникли в долинах річок Тигр і Євфрат у Месопотамії, Інд в Індії, Хуанхе в Китаї. Попри те, що найперші цивілізації розташовувалися далеко одна від одної, у їхньому розвитку спостерігалося чимало схожих рис. Це можна простежити за історичними картами.

ДАВНІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ РІЧКОВИХ ДОЛИН

ДЕ ВИНИКЛИ НАЙДАВНІШІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ Великі річки не одразу були привітними до людини. Для того щоб побудувати процвітаючі держави, давнім хліборобам довелося спочатку зрозуміти і навчитися використовувати природу своїх країн собі на користь. Ніл (з єгипетської «Хапі», або «річка») немовби затиснутий зі сходу та заходу горами й піщаними пустелями. У Єгипті переважав спекотний і сухий клімат, дощі випадали дуже рідко. Від спеки ґрунт покривався тріщинами, ставав твердим, наче камінь. Протягом 50 днів у країні лютував гарячий вітер хамсин, що нісся з неймовірною силою і здіймав хмари пилу та піску. Лише коли наставала пора розливу річок, Ніл виходив з берегів, зрошував навколишню долину — й єгипетська земля оживала.

Річки Тигр і Євфрат в Месопотамії (Межиріччі) щороку розливалися, несучи життєдайну вологу і родючий мул у долину. Водночас розливи річок завдавали людям проблем. Євфрат у нижній течії, неподалік від впадіння в море, розділявся на численні притоки-рукави. Береги річки були низькі, тому вона частенько змінювала русло на шляху до моря. Старі ж русла перетворювалися на непридатні для життя людини болота. До того ж дошкуляли хмари мошкари, яка полюбляла цю місцину. Глинисті пагорби, спека, болота, мошкара, відсутність корисних для господарювання матеріалів (дерево, камінь) довгий час змушували людей триматися якнайдалі від нижньої течії Євфрату.

Давні хлібороби Китаю селилися на берегах річки Хуанхе. Проте ця річка також норовиста. Під час розливів рівень води в ній піднімався на 5-20 м, загрожуючи повенями хліборобам, які прагнули використати родючий мул для землеробства. Близькість річки була настільки небезпечною, що у давньокитайських письменах слово «нещастя» записували ієрогліфом, який зображував водну стихію. А річку Хуанхе прозвали «Горем Китаю».

Клімат Індії спекотний і вологий. Найвищий на Землі Гімалайський гірський хребет захищає Південну Індію від потоків холодного повітря з півночі. На північному заході цього регіону розкинулась долина найбільшої річки Інд та її притоки. Родючі рівнини чергуються з напівпустелями. На північному сході Індії розташований басейн річки Ганг. Тут, в умовах підвищеної вологості, росли буйні тропічні джунглі — непрохідні зарості дерев і чагарників. Під час сезону дощів у долині Гангу часто бували повені, а дельта річки перетворювалася на болотисту місцевість.

ЯК ДАВНІ НАРОДИ СТВОРИЛИ НА РІЧКОВИХ ДОЛИНАХПРОЦВІТАЮЧІ КРАЇНИ Налагодження господарювання у річкових долинах Єгипту, Месопотамії, Індії та Китаю потребувало великих зусиль. Під час розливів деякі ділянки землі заливало водою — і рослини гнили. Натомість на деякі ділянки вода майже не доходила — і там рослини засихали. Тому люди здогадалися, що потоки води потрібно регулювати. Вони почали будувати загороджувальні дамби — насипи у вигляді валів із глини й очерету. Землі, до яких не доходила вода, зрошували за допомогою каналів. Щоб звільнити землю під посіви, єгиптянам доводилося осушувати болота, вирубувати чагарники. Такий спосіб ведення землеробства вчені називають іригаційним.Іригаційне землеробство — землеробство, засноване на регулюванні зволоженості ґрунтів шляхом зрошення або осушення полі за допомогою різних засобів.

Води для зрошування полів в умовах спекотного клімату потрібно було багато. Наприклад, єгиптянам, щоби зросити гектар землі, доводилося витрачати три тисячі відер води на день. Воду з криниці або каналу єгипетські землероби діставали за допомогою шадуфа — колодязя з механізмом для підняття води. Завдяки наполегливій праці вдавалося домогтися великих і стабільних врожаїв. Життя людей ставало заможнішим, збільшувалася народжуваність. Поселення землеробів приваблювали мешканців інших місцин. Сусідами землеробів ставали ремісники. Поступово землеробські поселення почали перетворюватися на великі міста, які й стали осередками перших цивілізацій стародавнього Сходу.