День Визволеня Чорнобаївщини

День визволення Чорнобаївщини

Ведучий 1.  Сьогодні знаменний день для нашої Чорнобаївщини та нашого села – День вигнання нацистських окупантів та шоста  річниця відкриття Алеї Пам’яті воїнам – афганцям.

Ведучий 2. Цей день - день великої шани ,шани вам славні герої, а створення таких алей – це відродження історії та пам’яті про тих хто пройшов пекло війни і хто загинув на чужій землі виконуючи свій військовий обов’язок .

Ведучий 2 Однією з наймаштабніших скорботних подій XX століття, однією з найпекучіших ран людства, яке болить досі чи не кожній родині, була Друга світова війна. 22 червня 1941 року.. день, коли почалася війна. Він відрив лік тим неймовірно довгим 1418 дням і ночам, через які ми йшли до перемоги. Пам’ять про війну безмежна і невичерпна. Вона була , є і буде вічною.

Ведучий 1. Для юних – це вже давнина. Минули мирні, світлі роки,

Як з нашої землі ненависна війна втікала полохливим кроком.

За ці мирні роки народилися нові покоління. Кожне наступне дивиться на минуле очима свого часу. Утім події такої ваги єднають усіх, з роками набуваючи все більшої ваги. Друга світова війна стала однією з найтрагічніших сторінок в історії нашого народу.

Ведучий 2. Сьогодні важко знайти родину, яку б не торкнулося це лихо. Немає такого міста чи села, де б у жорстокій  боротьбі не пролилася народна кров. Смерть, вогонь і попіл, руїни і страшну пустелю залишали після себе окупанти. Катуванням і знущанням над людьми не було меж. Ворог спрямував свою смертоносну зброю проти кожного мешканця нашої країни, намагаючись знищити нас.

 

Ведучий 2. Грізна машина війни прокотилася своїми нищівними колесами  і по Черкаській землі, залишаючи за собою біль, страждання, спалені села, понівечені, а то і зовсім  знищені людські життя. Наш край був окупований з 19  вересня 1941 року.

Ведучий 1 На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам'ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності.

Ведучий 2. Дорогою ціною дісталася перемога. 268 наших односельчан не повернулися до рідної оселі, з них закатовано фашистами шестеро осіб, дванадцятеро загинуло в окопах, а ще 12 у німецькій неволі.

1-й учень. Нашу пам'ять обпалює вічний вогонь,

                   Де граніти і зелені повінь,

                   До священного чистого світла його

                   В день зими ми приходим на сповідь. 

2-й учень. Уклін вам до землі, мій вічно юний діду.

                   Бо впали ви на полі, щоб відвернуть біду.

                   Я вам, дідусю рідний, до смерті вдячний буду,

                   Бо день сьогодні мирний і я до школи йду.

                   Простіть мене, безсмертний,  не знаю, де могила,

                   І квіти я ніколи до вас не принесу…

3-й учень.  Пишу цей лист в блакитне небо.

                    Тебе   давно вже на світі нема,

                    Але душі моїй так треба,

                    Щоб ти почув мої слова.

                    Не бачила тебе ніколи,

                    А зараз так тебе люблю –

                    І тільки сонечко заходить,

                    За тебе Господа молю.

 

Ведучий  1.Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона й до цього часу, гортаючи скорботні сторінки історії нашої країни, свято береже подвиг батьків і дідів у Другій світовій війні та назавжди ввібрала в себе і новий біль – біль афганських втрат, біль синів що загинули у зоні АТО.

                         Ведучий 2.  Сьогодні ми також  шануємо пам'ять тих, хто поліг в         афганських ущелинах, та кланяємося тим, хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею.

 

Ведучий 1  Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати а захищати.

 

Ведучий 2  Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною політикою. Але ця компанія тривала майже 10 років і вимагала великих жертв.

 

Ведучий 1  Летіли на Україну чорні тюльпани, несучи на бортах тисячі наших хлопців, які загинули в боях, які померли від ран і контузій, травм і хвороб. Сивіли від горя батьки й матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час.

 

Ведучий 2 Не відболить це горе, не виплачеться і не від печалиться на нашій землі , допоки живуть батьки, брати і сестри, вдови і діти підступно винищених у горах Афганістану синів України. Не повернулися додому п’ятеро наших земляків. Це рядовий Віталій Дяченко, рядовий Володимир Мироненко, старший сержант Анатолій Прітченко, рядовий Борис Гриценко, єфрейтор Олександр Татаровський.

 

Ведучий 1. Тож вшануємо пам'ять загиблих воїнів які захищали Батьківщину  від нацистських окупантів  тих то загинув виконуючи свій інтернаціональний обов’язок та тих хто ціною свого життя захищав Україну на Сході  хвилиною мовчання

 

Ведучий 1. Ми завжди будемо берегти пам'ять про всіх, хто відстояв Чорнобаївщину у роки страшної війни та та загинув в гарячих пісках Афганістану. І тому сьогодні, у цей урочистий день, за традицією, ми покладаємо квіти до пам’ятників.

Ведучий1. Право покласти квіти до підніжжя пам’ятника Відомому та Невідомому Солдату, до  Меморіалу Вічної Слави  та до пам'ятного знаку воїнам-афганцям надається учням школи:

Учень 1 Йдемо ми у журбі до тих могил де тихо сплять солдати,

Що у боях за Україну полягли

А в ті далекі і тривожні дати

Кували перемогу, в бій вели.

Назавжди будуть в пам’яті народній

Всіх цих полеглих мужні імена,

Хто бився з ворогом у тій безодні,

Кому життя урвала та війна.

 

Учень 2  Зависочіли обеліски в місті і в селі

То шану їм віддали їх нащадки

Хто визволяв народ на цій святій землі.

Їх 45-й не застав в живих,

Але це їх стрічала в квітах Прага.

І підписи їх друзів бойових

Уздрів весь світ в Берліні на рейхстагу.

 

Учень 3  Чудова осінь фарбувала доли

Й веселкою переливалися ліси

Коли у вересні, в ту далеку пору

Нам визволителі свободу Україні принесли.

Омиті кров’ю героїчні дати

Зоріють знов сьогоднішньому дню

Згадаймо всіх, згадаймо всіх солдатів,

 

Ведучий  1.  Сьогодні ми славимо усіх, хто боровся і бореться за честь, за незалежність нашої України, за справедливість, за майбутнє, за саме життя! Адже і зараз в  Україні відбуваються воєнні дії. Кожного дня на Сході гинуть наші солдати, які захищають рідну землю

Ведучий 2 Вічна слава тим, хто загинув смертю хоробрих!

Ведучий 1.Слава тим, хто здобув перемогу!

Ведучий 2. На цьому захід , присвячений 75-ій річниці визволення  Чорнобаївщини  та шостій річниці відкриття Алеї Пам’яті воїнам - афганцям закінчений.