Детектив як жанр літератури, характерні ознаки

Детективяк жанр літератури, характерні ознаки

Детекти́в (англ. detective — «агент розшуку», з лат. detectio — «розкриття») — різновид творів масової культури (прозаїчні твори, кінофільми, комікси), в яких розкривається певна таємниця, пов'язана зі злочином. Види детективів:- детектив закритого виду- психологічний детектив- історичний детектив- іронічний детектив- фантастичний детектив- політичний детектив- шпигунський детектив- крутий детектив- кримінальний детектив

Серед представників цього жанру: Агата. КрістіАртур Конан Дойл. Едгар. По

Історія детективного жанру простежується з глибокої давнини. Вважається, що його елементи виявляють у Біблії (в історії Каїна та Авеля маємо злочин, убивцю, жертву, причину злочину, докази, спробу приховати злочин, навіть знаряддя вбивства, або коли цар Соломон влаштовує психологічну пастку псевдоматері тощо). Інші називають елементи жанру детективу в казках «Тисячі й однієї ночі», в середньовічній китайській новелістиці типу «хуабень». Простежуючи традиції детективного жанру, накопичування елементів, необхідних для його формування, дослідники також називають імена Шекспіра, Вольтера, Бомарше, Годвіна, Діккенса, Бальзака. Проте «датою народження» жанру детективу вважається 20 квітня 1841 року, коли було вперше надруковане оповідання Едгара По «Вбивство на вулиці Морг».

Основна ознака детектива як жанру — наявність у творі якоїсь загадкової події, обставини якої невідомі і мають бути з'ясовані. Найчастіше описувана подія — це злочин, хоча є детективи, в яких розслідують події, що не є злочинними. Суттєвою особливістю детективу є те, що справжні обставини події не повідомляються читачеві, принаймні, в повному обсязі, до закінчення розслідування. Замість цього, читач проводиться автором через процес розслідування, отримуючи можливість на кожному його етапі будувати власні версії й оцінювати вже відомі факти.

Ще кілька ознак класичного детективу назвав Н. Н. Вольський («світ детективу набагато більше впорядкований, чим реальне життя»): - буденність (умови, в яких відбуваються події детективу, в цілому звичні і добре відомі читачеві). - завдяки цьому читачеві одразу видно, що є звичайним, буденним, а що — дивним, незвичним- типовість поведінки (персонажі значною мірою позбавлені своєрідності, їх психологія і поведінкові моделі достатньо прозорі, передбачувані) – якщо вони мають які-небудь особливі якості, то вони одразу впадають в око читачеві- існування  правил побудови сюжету (які не завжди відповідають реальності) - наприклад, у класичному детективі оповідач і слідчий в принципі не можуть виявитися злочинцями.

Основною особливістю літературного детектива є наявність детектива, який розслідує та вирішує таємницю. Цей герой може бути як професійним детективом, так і звичайним людиною, яка випадково опинилася в центрі подій та вирішила розслідувати злочин самостійно. Постраждалий — той, проти кого здійснено злочин або той, хто постраждав в результатізагадкової події. Свідок — особа, яка володіє деякими відомостями про предмет розслідування.. Злочинець — здійснює злочин, замітає сліди, намагається протидіяти розслідуванню. У класичному детективі фігура злочинця стає відомою лише в кінці розслідування.

Важлива риса класичного детективу — повнота фактів. Розгадка таємниці не може будуватися на відомостях, які не були представлені читачеві в ході розслідування. До моменту, коли розслідування закінчиться, читач повинен мати досить інформації для того, щоб на її основі самостійно знайти рішення. Можуть приховуватися лише окремі незначні подробиці, які не впливають на можливість розкриття таємниці. В кінці розслідування всі загадки повинні бути розкритті, на всі запитання мають бути відповіді. Варто відзначити ще одне обмеження, якого практично завжди дотримується класичний детектив — неможливість випадкових помилок і збігів.

Д/З- виписати та вивчити визначення "детектив" (стор. 191 блакитний підручник, стор. 179 коричневий підручник)- законспектувати 10 характерних рис літературного детективу- читати Едгар Аллан По «Золотий жук», знати зміст твору