Діалектні дослідження "Особливості говіркового мовлення села Чабель Сарненського району Рівненської області"

ЯСНОГІРСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ

САРНЕНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

 

Особливості говіркового мовлення села Чабель Сарненського району Рівненської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2017

 

   Краєзнавчо-дослідницьку роботу виконала студентка РДГУ          Лехкобит Л.М.

  Керівник: вчитель української мови та літератури, українознавства Ясногірської ЗОШ І-ІІІ ступенів Лехкобит Людмила Миколаївна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ.

1. Розділ І. Дослідження говірки села Чабель.

1.1. Історія села Чабель.

1.2. Досвід збирання діалектного матеріалу в говірці села Чабель.

2. Розділ ІІ. Аналіз говірок в західно-поліському діалекті на прикладах зібраного матеріалу.

2.1. Назви ягідних культур.

2.2. З переказів старожилів.

Висновки

Література

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність даної теми полягає в тому, що українська діалектна мова має величезну цінність для лінгвістики, історії, культурології, філософії, як джерело пізнань про минуле, побут, культуру, світоглядні уявлення, моральні цінності народу.

Метою дослідження є зафіксувати та систематизувати особливості говіркового  мовлення та народного ремесла села Чабель, Сарненського району, Рівненської області.

      Чабель – село Сарненського району, Рівненської області, засноване в 1764 році. Населення – 1100 осіб. Село є третім на території Селищанської сільської ради і знаходиться на відстані 45 км від районного центру. Площа населеного пункту становить 273,5 га.

В Чабелі проживають працьовиті, доброзичливі люди. Розвинене сільське господарство, ткацьке ремесло, лозоплетіння.

В селі діють Чабельська ЗОШ І-ІІІ ступенів, ФАП, Чабельське лісництво, церква, будинок культури. Села-сусіди: Ясногірка, Селище, Лінчин.

Ми здійснювали дослідження говірки села Чабель. Нашими інформаторами були корінні жителі села. Краще спільну мову ми знайшли з жінками: Царук Ганною Романівною, 1939 року народження (освіта 7класів), Царук Тетяною Григорівною, 1943 року народження (освіта 7класів), Царук Марією Григорівною, 1940 року народження (освіта 7класів). Жінки охоче йшли на розмову і розповіли багато цікавого.

 

 

 

РОЗДІЛ І

ДОСЛІДЖЕННЯ ГОВІРКИ СЕЛА ЧАБЕЛЬ

1.        Історія села Чабель

Чабель – село Сарненського району, Рівненської області, засноване в 1764 році. Населення – 1100 осіб. Село є третім на території Селищанської сільської ради і знаходиться на відстані 45 км від районного центру. Площа населеного пункту становить 273,5 га.

В селі діють Чабельська ЗОШ І-ІІІ ступенів, ФАП, Чабельське лісництво, церква, будинок культури. Села-сусіди: Ясногірка, Селище, Лінчин.

За переказами старожилів  колись на місці села була болотяна місцевість, де щовесни селилися чаплі. Тому його називали  місце чапель. Через певний відрізок часу болотяна місцевість переросла в  мальовниче село. А жителі стали називати його Чабель.

 

 

1.2. Досвід збирання діалектного матеріалу в говірці села Чабель.

   Мовлення діалектоносія відтворює індивідуальність і водночас виражає етнічну свідомість, колективний досвід. Науковці відзначають, що саме мова формує особистість її носія, через закладене в ній бачення світу, менталітет, ставлення до людей і навколишнього світу. У діалектних текстах про життя діалектоносіїв, своє село, історичні події – мовець реалізує ставлення до дійсності, виявляє стан душі, виражає почуття, переживання.

Ми  мали намір записати тексти з говірок Сарненського району. Перед тим, як розпочати,  ми розпитали у родичів, хто б краще зміг розповісти щось цікаве. Моя тітка порадила звернутися до жительки села Чабель Царук Ганни Романівни, оскільки ця жінка займається ткацтвом. Перед тим, як прийти в гості, ми попередили її. До неї ми прийшли з тіткою, щоб жінка почувала себе впевненіше, бо ми живемо в сусідньому селі, а  вони одна одну добре знають, як односельці.  Кили ми ввійшли, то в хаті все було охайно прибрано, а на підлозі були розгорнуті доріжки, які Ганна Романівна сама ткала. Саму ж господиню ми застали біля дзеркала, вона зав’язувала нову хустку і була вдягнена по-святковому. Тоді я розповіла їй, що мені потрібно зробити відеозапис із її повсякденного життя і для цього вона повинна виглядати, як завжди. Ганна Романівна не одразу погодилась, але після наших вмовлянь вона переодягнулась. Ми розпочали. З першої спроби нам не вдалося здійснити запис, бо Ганна Романівна намагалась дотримуватися норм літературної мови. Тоді я розповіла її, що не потрібно боятись виглядати неосвіченою, адже запис говіркового мовлення є метою нашого візиту. І тоді жінка розповіла про своє життя багато цікавого, а головне нам вдалося це зафіксувати. Ганна Романівна охоче йшла на спілкування, бо відчувала себе потрібною, знаючою ремесло. Жінка намагалася розповідати все детально, бо хотіла привернути увагу до себе і до ремесла, яким займається. Ганна Романівна хоче, щоб про неї та про її працю дізналися люди, бо вважає що таке ремесло не повинно зникати.

Для носія говірки основною формою мовлення є побутове. Носій діалекту хоче бути цікавим, значною мірою боїться виглядати відсталим, намагається говорити зрозумілою мовою. Така людина соромиться бути неграмотною, намагається обдумувати, як оформити розповідь аби її зрозуміли, хоче роз’яснювати коли думає, що її не розуміють.

Діалектоносій не завжди може розкритися чужій людині, тому можна попросити когось з родичів бути присутнім і підтримувати розмову. З людьми, з якими ви хочете поспілкуватися і записати матеріали найкраще буде зустрітися кілька разів, щоб викликати в них довіру, дізнатися про них більше. Під час цих зустрічей можна дізнатися про те, що буде вам цікаво як людині, яка записує, поговорити з людиною наперед, щоб вона до наступної зустрічі пригадала, що вона могла б або хотіла б розказати. Протягом цих зустрічей людина до вас звикне, ви відразу можете нічого не записувати, тому і не викличете ніяких підозр наперед. На інших зустрічах можете записувати і людина не буде нічого помічати.

 

РОЗДІЛ  ІІ

АНАЛІЗ ГОВІРОК В ЗАХІДНО-ПОЛІСЬКОМУ ДІАЛЕКТІ НА ПРИКЛАДАХ ЗІБРАНОГО МАТЕРІАЛУ

2.1. Назви ягідних культур

   Архаїчні поліські говірки відображають категорію людей, у яких діалектна лексика відрізняються від тої, що засвідчують сучасні словники. Актуальним є дослідження  ягідних культур  регіонів України.

     Нашою метою буде  проаналізувати назви ягідних культур в західнополіському діалекті.

   Із запису діалектного мовлення була здійснена експедиція в село Чабель Сарненського району Рівненської області. Досліджувані говірки належать до західнополіського (волинсько-поліського) діалекту північного наріччя української мови. Упродовж останніх десятиріч записується діалектна лексика у багатьох населених пунктах досліджуваного регіону. З кожним кроком пошуків пересвідчуємося, що край, наче невичерпна криниця, пульсує різнобарвними джерелами лексичного багатства. Словниковий склад говірок характеризується тематичним розмаїттям. Його формують назви, пов’язані з сільськогосподарськими культурами та знаряддями, ткацтвом, рільництвом, городництвом, тваринництвом, лексика транспорту, рослинного і тваринного світу, народних промислів, назви звичаїв, обрядів, повір’їв тощо.

   У сучасній науковій літературі діалектна лексика вже не трактується з означеннями «неправильна», «безсистемна», «відмираюча». Тривале існування негативної точки зору щодо питань про справжню сутність цього феномена пояснюється недостатньою глибиною вивченості його у перші десятиріччя ХХ століття. Основна увага приділялася спробам класифікації українських говорів, а також їх діалектного дослідження. Лексичний і синтаксичний рівні народнорозмовної мови залишалися недостатньо вивченими.

   Часто оцінка особливостей діалектної мови ґрунтувалася на протиставленні їі літературній мові, коли першому засобу спілкування оголошувалася повна ліквідація. Чимало було втрачено  цікавих народнорозмовних елементів.

   Свою негативну роль відіграла і довготривала політика боротьби з усім тим українським, що, з легкої руки деяких державних і культурних діячів, прирівнювалося до націоналістичного: народна мова за таких умов розвитку вживалася як «мужицька».

   У лексичній системі говірок Західного Полісся відбуваються процеси, характерні для різних українських говорів і літературної мови. Є багато і власних, специфічних рис, які супроводжують розвиток і функціонування лексики досліджуваного регіону.

   Українська літературна мова завжди збагачувалась цілющими джерелами народних говорів, розширюючи свої виражальні  можливості. Цей процес у досліджуваних говірках сьогодні не лише не припиняється, а навпаки, виявляється у нових формах, що органічно синтезують особливості функціонування діалектної мови на різних її структурних рівнях. Учені-мовознавці з цього приводу зазначають: «Народнорозмовна мова — це невичерпне, вічнодіюче джерело, з якого постійно надходить поповнення, і на основі якого відбувається процес оновлення нашої мови».

     Сьогодні записати достатню кількість для аналізу текстів про ягідні культури навіть у сільській місцевості складно, оскільки спілкування людини з природою обмежене через науковий прогрес, зміну звичного екологічного середовища. Спостерігаємо відчуження людини від природи. Знання про цілющі властивості ягідних культур заступає абсолютна довіра до офіційної медицини. Крім того, лікування травами у свідомості сучасних мовців пов’язане із знахарством, відьомством, що є неприйнятним, оскільки селяни позиціонують себе як православні або протестанти. Все це призвело до втрати контекстів. Ще є покоління носіїв говірок, які народилися до другої світової війни, не одержали освіти через військові дії, були свідками злиденного повоєнного побуту. Сьогодні з’явився новий промисел – добування бурштину, який руйнує довкілля.

   Чорниці – найпоживніші ягоди, які міцно увійшли у харчовий раціон поліщуків, а також ці ягоди заготовляють на продаж. Здавна саме чорниця виявилась найбільш привабливою, оскільки солодка, не потребує цукру під час приготування страв. У носіїв говірки старшого покоління  частотна назва чорні ягоди(очевидно, ця двокомпонентна назва і є найдавнішою) або ягоди. Деякі інформатори повідомляють, що лише цю ягоду і збирали.

   жили́ в ле́си / ко́ло на́с jа́годи бли́зе^ин′ко були́ / дале́ко не тре́ба було́ ходи́т′// при^ейе^иж:а́ли маши́ни заби^ера́ли / кан′е́шно тру́д буу не дороги́ / по два́ц:ат′ копе^́йок буу к’ілогра́м / але таки́je здоро́виjе бочки́ при^еjеж:а́ли да заби^ера́ли// ми́ i ти́м ра́диjе були́// не тре́ба було́ дале́ко ходи́т′ / не тре́ба було́ ни^ечи́м не вози́ли / ми́ носи́ли на пле^ича́х// у на́с таки́jе коро́бочки достава́ли пле^или́// хто́ пл′о́у / хто́ купjау// о / да i таке́// а jакшо́ таке́ шо не здам́ да i оста́не^иц:а / то ми́ варе́н′:е вари́ли з jі́х / суши́ли jа́годи / а шче i було́ i так / шо і ти́jе поши́jeмо полотн′а́ниjе / те шо нач:́м / да поши́jeмо такиI  у крапки́ з jа́год поча́вим / то / то уже на́ша така́ оде́жа га́рна була́ по́сл′е войни́ / така́ оде́жа на́ша була́ по́ки розбагате́ли да лу́ч:е ста́ли жи́т′//  да i таке́ / то / то варе́н′:е / то так із са́харм ме^иша́ли / то на зи́му заготовл′а́ли / то суши́ли тро́шки / а бол′ше^инство́ здава́ли / бо не було́ / не було́ jак собе́ бага́то суши́т′ / бо тре́ба була́ копеiка//

• А як страви називалися з ягід, що мама колись варила?

а шо ж вари́ли з jа́год? ах / jа уже і не поме^ита́jу до́бре// пе́ршиjе jа́годи jак набе^ире́мо / то так хо́че^имо варе́никоу / попосeди^емо́ ке́ле ма́те^ири / шоб варе́ни^еков скореi навари́ла// нава́рит′ варе́ни^екоу і так із тим / са́хару ма́ло було́ / то ви́доjіт′ коро́ву / да наси́пjемо туди́ jа́год де i так і jемо́ із хл′е́бом і без хл′е́ба / по вс′а́кому було́// і варе́ни^еки вари́ли / і пи^ероги́ пе^икли́ / jак уже де jако́jі муки́ роздо^убу́демо / то ве́л′ми до́бриjе пи^ероги́ із jагод′ми́ таки́jе// де i таке́ / усе́ шо могли́ / те i роби́ли / шо уме^́ли//

• А яких ягід не можна було брати?

то с′о таќjе / то ми́ jі́х ти́jе нази^ева́лиса отаки́jе / шо jі́х не бра́ли jе́сти / во́вчиjе jа́годи вони́ нази^ева́лис// jіх не бра́ли jе́сти  / але все^ировно́ тро́шки бра́ли / бо не було́ табл′е́ток не^иjа́ких не було́ не^ичо́го / то ми́ ти́jе во́вчиjе jа́годи па́рили і пи^ели́ од жи^евота́// так jі́х не мо́на було́ / ну бра́ли так / jак за л′ече́н′:е//

• А де ростуть ягоди?

Jа́годи / черн′і́ка / jа́годи то по jамки́х месца́х і по то́му / і / оi / де^ивча́та / по за́росл′ах / де ве^или́ки дубни́к / а у сосн′аку́ шче лу́ч:еi росли́ на грудо́чку по сосн′ака́х / то лу́ч:еi росли́// а по дубни^еку́ то́жет′ росли́ / ну де поiдеш / там бу́де / пока́ не роби́ли де^ил′а́нок / і пока́ ле^́с так не ви́ре^изали / jак за́ре ви́ре^изали / то куди́ заiдеш / там наiдеш і там набе^ире́ш//

2.2. З переказів старожилів

Як навчилася своєму ремеслу

- Йа / Ца׀рук׀Ган:а Ро׀маноўна / наро׀диласа в се׀ли ׀Чабели^і ׀Сарненского ра׀йону ׀Ривенскойі ׀области^і // прожи׀ла у багато׀ді^итноǐ сем׀йе без ׀бат’ка// ׀бат’ка за׀брали ў ׀сорок д׀ругому ׀роци / мни бу׀ло два ׀рочки // жи׀ли ми з ׀матерйу / нас бу׀ло ўси^ех ׀деўйат’ // жи׀ли вижи^івали / так а׀би ро׀били по ׀наймах / п׀оки до ш׀коли за ку׀сок х׀ли^іба // пош׀ли ў ш׀колу // з׀разу пош׀ла ў ׀Чабел’ску ш׀колу // ׀кончила чо׀тири к׀ласи а ׀пот’ім переве׀ли на Йасно׀гі^ирку // ў нас бу׀ла почат׀кова ׀тол’ки / а там бу׀ла се^име׀рична ш׀кола / то йа хо׀дила туда шче^и три ׀роки // с׀ви^іту не бу׀ло ни׀йакого /спа׀лили / ро׀били ў кан׀цервах дир׀ки / ׀кидали ту׀ди хво׀йіну с׀молну / розк׀ручували и^і та׀ким ог׀н’ом ми доби׀ралиса // ба׀гато раз бу׀ло та׀ке / шо // а ǐти бу׀ло ׀шист’ к’і׀лометроў // ба׀гато раз бу׀ло та׀ке / шо ׀зайдемо до поло׀вини / ви׀ǐдут’ воў׀ки / во׀рочайемса / на׀зад // ну ׀кончила непо׀гано // застаў׀л’али посту׀пат’ ׀дал’шеǐ / ׀але не бу׀ло воз׀можності^и у׀чица ׀дал’шеǐ // то так у чо׀тирнацат’ ׀роки^іў ׀кончила ш׀колу і^и на ׀зиму по׀йіхала ўже ў Мико׀лайеўску ׀област’ виби׀рат’ куку׀рудзу зпод ׀снеи^егу // там пробу׀ла три ׀м’ес’аци / за два цент׀нери пше׀ници^і // ׀пот’ім / ׀посл’а пош׀ла у кар׀йер / шче по ׀возросту не при׀мали / ׀але іш׀ла од׀на ў д’ік׀рет і во׀на соўпа׀дала од׀на ǐ͜ та ׀сама фа׀ми^іл’і^ийа // во׀на мни^е  не ׀родичка / ׀але соўпа׀дала од׀на ǐ͜ та ׀сама фа׀ми^іл’і^ийа / і^и во׀на ме׀не ўст׀ройіла // у вусем׀наца^ит’ рок йа ўже гру׀зила ўруч׀ну ׀кам’е^ін’ / пйат’ рок ׀кидала ׀камен’ / ׀потим / на ׀посл’а наǐ׀шовс’а чоло׀ви^ік / ׀вийшла ׀замуж / поро׀била шче до д’ік׀рету і розчит׀аласа / ну т׀кацтвом заǐ׀маласа з д’етцтва // бо се с׀тарша сест׀ра ву׀чила / то ше бу׀ло д’еўйа^ет’ рок // деўйа^ет’ рок бу׀ло / а йа ўже т׀кала / ўйа׀зала к׀ружева / т׀кала рад’уж׀ки / ход׀н’іки^і т׀кали / у׀се та׀ке т׀кали // и^і с׀тарша сест׀ра на^ву׀чила / ׀посл’а ׀менша сест׀ра с׀тала ^ву׀чит’ і͜ так до с’о׀го ׀часу // пош׀ла йа ׀замуж^ш / мни^е свек׀руха / ў׀йейі не бу׀ло ׀дочок / подару׀вала мни свек׀руха сво׀йі^е  верс׀тат  с’оǐ / за ׀котрим йа і ׀зара си׀д’у / і тчу // подару׀вала ве^ирс׀тат / йа ׀його // ди^е׀тей у ме׀не не ба׀гато / троǐ ׀сини / од׀на доч׀ка / доч׀ка мо׀йа йім не заǐ׀маласа / бо ўже с׀тало ׀менше ў׀ремйа / пош׀ла ўже у׀чица / то йім не заǐ׀маласа // то йа отда׀ла сест׀риним ׀д’і^ет’ам / у йі׀йійе б’іл’ше ׀дочок / йак у ме׀не / то йа од:а׀ла йім ц’у верс׀тат’ // а ׀зараз ׀пол’зуйемса ׀разом // тчем ход׀н’іки / тчем шче рушни׀ки / т׀кали сі^и шо вти׀раца ко׀лис’ / у׀с’акого ро׀били // а тепер так ус’о тче племйаница // йа йоǐ пома׀гайу / по׀казуйу // во׀ни моло׀дийе / не ўвойш׀ли у те // ми ўже йіх нау׀чили із сест׀ройу// ну ўже мо׀йа сест׀ра по׀коǐна // ос׀талася йа ўже од׀на // із ро׀дини не׀ма ни׀кого / од׀нийе ўс’і плем׀йаници и^і м׀ои ׀ди^ети и^і мо׀йі ўн׀уки // а ў׀нукоў йа ׀майу д׀вадцат’ ш׀тири ў׀нуки ׀зара ׀майу / и ׀деўйа^ет’ п׀раўнукоў // йа ǐ͜ йіх у׀чу / шчоб во׀ни с’е ро׀били / бо хто з׀найе / йа׀ке ׀буде ў׀ремйа / ׀може во׀но шче спо׀надобица / ׀може во׀но шче ׀треба ׀буде / о // а тчем ми с’ійе ход׀н’іки йа׀к йак’і^ийе бе׀седи чи йа׀ке / при׀чини йа׀кі^ийе // чи ׀добри^ійе чи не׀добри^ійе / то ми / засти׀л’айемо ׀йіми с׀лони / на ׀того / ׀робимо так // де^аǐ так і до с’о׀го ׀часу / сим у׀сим заǐ׀майемса // у׀же йа ׀майу с’емде׀с’ат чет׀вертиǐ ро^ук / ׀але йа шче с’о׀го ремес׀ла не остаў׀л’ала ни на о׀дин год // ву׀чу о^у׀нукоў / ву׀чу плем׀йан:икоў // ву׀чу со׀сидоў // ба׀гато / ба׀гато к׀личут / ба׀гато / шоб^п пома׀гала по се׀лу // хо׀д’у пома׀гайу // от та׀кево с’е׀во роб׀йу са׀ма // нази׀вайеца во׀но нит’ // ца йо׀го са׀ма на ׀дошку роб׀йу / о/ з׀вйазуйу / і͜ се ўсе та׀ким заǐ׀майуса і по׀казуйу // ׀л’уди ׀д’акуйут’ за мо^уǐ труд / мо^у׀йу ро׀боту // даǐ та׀ка / так про׀ходит’ мо׀йа жизн’//

Записано від Царук Ганни Романівни, пенсіонерки, 1939року народження, освіта 7 класів.

Трійця

/тр’íĭц'а це ў чéрўн'і̃ // та̃м тºóже // тр’íĭц'а це св’áт'ат' з'íл′:е // хатú ўсте^ил'ájºут' // це на̃зивájец':а татáрс'ке з'іл′:е // і д'ітéĭ у jºó̃мºу̃ кºупáли/ вºо̃нºó̃ харашºó / jак і нºó̃ги бºол'áт' пáриш jiх // гºóлºовºу мú̃jeⁱш/ дºýже харашºó / шчºоб гºолºовá не̃ бºол'ела / цим ужé свачé̃ни̃м з'íл′:eм // д'ітéĭ ма̃лé̃н'ких кºупájеш / вºо̃нºó̃ так гáрнºо̃ пáхне̃ / ĭ гºóлºовºу мú̃jeⁱш вºонºó гáрнºо пáхне̃ / бºо вºо̃нºó̃ такé / харºóше такé ĭ зáпах // і вºо̃нºó̃ пºол′éзне̃ // пºокºупáлас'а / пºо̃мú̃ла гºóлºовºу ци̃м з'íл':ачкºом / вúсºушила jºогºó / пºов’есила і знºо̃ў мú̃jeⁱс':а / грúje^іш вºóдºу і знºо̃ў ми̃je^іш // харашºó тºод'и / вºóлºос не̃ вилáзит' і харашºó//

Записано від Царук Марії Григорівни, пенсіонерки, 1940року народження, освіта 7класів.

Святого Андрія

/на̃ а̃ндрéjа д'іўчáта схºóд'ац':а і хлºóпц'и прихºóд'ат' // вáри̃м варé̃ни̃ки / печºýт' па̃мпºýшки / вешаjºут' ц'ºу калитºý // оцé такúĭ обúчаĭ бºуў // ajак ве^иснá̃ пºочи̃нá̃jе^іц':а тºо сп’івájºут' гºолºодарá деўчáта // a зáраз / зáраз ц'ºóгºо не̃мá̃ // зáраз на̃чнú шчºос' спевáти / чи там шºо // скáжºут' оцé ўже пºо̃на̃пивáлис'а таĭ сп’івájºут' // мне кºолúс' бºулºó з д'áд'кºо̃м вá̃н'кºоjºу // в’і̃н же ж кºолúс' рá̃н'ше пиў / зáраз в’і̃н ўже̃ не̃ пje // a тºо вон рá̃н'ше рºобúў на̃ трáхтºори / таĭ вúпje // таĭ приĭдé дºодºó̃ми̃ // трáхтºора на̃ кºолгºóспи пºостáвит' / а са̃м приĭдé дºодºó̃ми̃ // не̃ знá̃jе де вон тºóгºо трáхтºора дев // ўже ĭде шºукáти трáхтºора мати/ кºудá ти ĭдеш // кºудá ти ĭва̃н ідéш / трáхтºор на̃ кºолгºóспи // jа тºобе не̃ верºу // і це ĭде а jа ĭдºу  // стр’ічájºу jºогºó так отºó на̃ селе // дедºу вá̃н'ка кºудá тºо ви̃ ĭдéте // і ма̃тýшка ж з:áд'і за ни̃м шкºутил'гájе // а jа ĭдºу і питаю// кºудá тºо ви ĭдéте / тан^’уjа jĩм не̃ верºу / jа т'íки тºо^ибе в’íрºу // jакшчºó ти мне скáжеш де моǐ трáхтºор / jа зрáзºу ве^иртájºус'а з тºобºójºу дºодºó̃ми̃ // кáжºу д'íдºу вá̃н'ка / трáхтºор ваш на̃ тáбºор’і стºо^уjíт' // ў стратºý / все jак не̃ мºó̃же бºýти / закрúтиĭ / кáжºу // ви jºогºó пºостáвили / закрúли / ĭде̃м дºодºó̃ми̃ // ĭде̃м // вертájе̃ⁱмс'а з ни̃м дºодºó̃ми̃ / ĭдºу // кáже / jа бºýдºу завºóдити / ти бºýдеш вивºодити / бºýде̃м сп’івáти / бºýде̃м / а ма̃тºýшка вертájе^іц':а на̃зáд і каже / бºóже / дºóбре шчºо ти мне jºогºó хºоч приве^илá // ĭде // вон завºóдит' /а jа вивºóд͡ жºу // на̃ дрºýгиĭ де̃н' кáжºут' / тан’а на̃пилáс'а так з вá̃н'кºоjºу // спевáла // так кáжºут' спевáла шчºо кºудú // вá̃н'ка завºóдит' / а вºо̃нá̃ / кáжºут' / вивºóдит' // пºотºó̃м приĭшлú ў хáтºу / сели ў хáти// спевájе̃^ім // jа тºобе скажºý / jа так кºó̃нчила шкºóлºу / тºо jа бíл'ш’іст' хºодúлa кºорºовú дºоjíла // jа мá̃лºо такé // а вºо̃нú̃ тºо хºодúли жáти ĭ вjазáти // а jа н'ẽ // jа це хºодúла кºорºовú дºоjíти // a ўдºó̃ма̃ / тºо так / сеjали жúтºо / пше̃^инú̃ц'ºy // y бáби / бáба пºос'íje жúтºо ĭ пше̃^инú̃ц'ºy самá ўже не̃ мºó̃же // гºукájе ме̃нé̃ / тан’о пºо̃мºо̃жú жúтºо жáти // ĭдºу /жнºу̃ // ĭва̃н приĭдé / це jijí си̃н // jа жнºу̃ / а вон складájе / вjáже ĭ складájе // а зáраз ўже jºогºó не̃ с'íjºyт' // н'і̃хтºó нич’ºó не̃ с'íje //

Записано від Царук Тетяни Григорівни, пенсіонерки, 1943року народження, освіта 7 класів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

1. Українська літературна мова завжди збагачувалась цілющими джерелами народних говорів, розширюючи свої виражальні  можливості. Цей процес у досліджуваних говірках сьогодні не лише не припиняється, а навпаки, виявляється у нових формах, що органічно синтезують особливості функціонування діалектної мови на різних її структурних рівнях.

2. Українська діалектна мова має величезну цінність для лінгвістики, історії, культурології, філософії, як джерело пізнань про минуле, побут, культуру, світоглядні уявлення, моральні цінності народу, тому потрібно досліджувати говіркове мовлення різних регіонів України.

3. Для носія говірки основною формою мовлення є побутове. Діалектоносій не завжди може розкритися чужій людині, тому можна попросити когось з родичів бути присутнім і підтримувати розмову. З людьми, з якими ви хочете поспілкуватися і записати матеріали найкраще буде зустрітися кілька разів, щоб викликати в них довіру, дізнатися про них більше. Під час цих зустрічей можна дізнатися про те, що буде вам цікаво як людині, яка записує, поговорити з людиною наперед, щоб вона до наступної зустрічі пригадала, що вона могла б або хотіла б розказати. Протягом цих зустрічей людина до вас звикне, ви відразу можете нічого не записувати, тому і не викличете ніяких підозр наперед. На інших зустрічах можете записувати і людина не буде нічого помічати.

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1.Гриценко П. Ю. Ареальне варіювання лексики / П. Ю. Гриценко. – К.: Наукова думка, 1990.  – 269 с.

2.Грінченко Б. Д. Словарь украинского языка. – Т. 1– 4. / Б. Д. Грінченко. – К., 1958– 1959.

3.Етимологічний словник української мови: в 7 т. / [за ред. О. С. Мельничука]. – Т. 1–6. К.: Наукова думка, 1982–2012.

4.Етнокультура Рівненського Полісся / [упор. В. П. Ковальчук]. – Рівне: ПП ДМ, 2001. – 376 с.

5.Ілларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу / Митрополит Ілларіон. – К.: Обереги, 1991. – 424 с.

6.Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: у 3 кн., 6 т. Кн. 2. Т. 3: Весняний цикл; Т. 4: Літній цикл. / С. Килимник. К.: Обереги, 1994. – 524 с.

7.Крашевський Ю. І. Спогади з Полісся, Волині і Литви / перекл. з польської та прим. В. В. Шабаровського / Юзеф Ігнацій Крашевський. – Луцьк: ПДВ «Твердиня», 2012. – 244 с.

8.Несен Ірина. Релікти поліського бортництва [Електронний ресурс]  /. Ірина Несен. – Режим доступу: http://www.lit-jarmarok.in.ua /index.php? option=com_content&task=view&id=153&ltemid=30

9.Українець Алла. Бджільництво на Рівненському Поліссі. До характеристики сучасного стану / Алла Українець // Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся. Випуск ІІ. – Рівне : Перспектива, 2002. – С. 46–51.