Путивльська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 ім. Г. Я. Базими
Путивльської районної ради Сумської області
Комунікативні вправи
як засіб формування мовленнєвої компетенції
(з досвіду роботи вчителя української мови
та літератури Путивльської ЗОШ І-ІІІ ст. №2
ім. Г.Я. Базими
Красилової Тетяни Михайлівни)
Путивль – 2018
Зміст
І. |
Вступ……………………………………………………………………… |
4 |
ІІ. |
Комунікативні вправи як засіб формування мовленнєвої компетенції ……………………………………………………. |
|
|
1. Відомості з синтаксису і пунктуації ………………………………. |
|
|
1.1.Словосполучення. Відмінність словосполучення від слова, його форми й речення. ……………………………………………………….. |
9 |
|
1.2. Словосполучення. Головне й залежне слово в словосполученні... |
10 |
|
1.3. Речення, його граматична основа………………………………….. |
12 |
|
1.4. Речення з одним головним членом…………………………………. |
13 |
|
1.5. Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні. Окличні речення…………………………………………. |
14 |
|
1.6. Другорядні члени речення. Додаток. Способи вираження додатків………………………………………………………………….. |
15 |
|
1.7. Другорядні члени речення. Означення. Способи вираження означень…………………………………………………………………… |
16 |
|
1.8. Другорядні члени речення. Обставина. Способи вираження обставин………………………………………………………………….. |
17 |
|
1.9. Речення з однорідними членами. Кома між однорідними членами…………………………………………………………………… |
18 |
|
1.10. Узагальнювальне слово при однорідних членах речення……… |
19 |
|
1.11. Звертання. Розділові знаки при звертанні………………………... |
20 |
|
1.12. Вставні слова. Виділення вставних слів на письмі комами……... |
21 |
|
1.13. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові…………………… |
22 |
|
1.14. Діалог. Тире при діалозі…………………………………………… |
23 |
|
2. Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія……………………… |
|
|
2.1. Звуки мови й звуки мовлення. Голосні й приголосні звуки……… |
25 |
|
2.2. Приголосні тверді й м’які, дзвінкі й глухі………………………..... |
26 |
|
2.3. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношен-ня звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї та щ ........................... |
27 |
|
2.4. Склад. Основні правила переносу………………………………… |
28 |
|
2.5. Наголос……………………………………………………………..... |
29 |
|
2.6. Вимова голосних. Позначення на письмі ненаголошених [е], [и], [о] у коренях слів………………………………………………………… |
30 |
|
2.7. Вимова приголосних. Уподібнення приголосних звуків………… |
31 |
|
2.8. Чергування голосних і приголосних звуків………………………. |
32 |
|
2.9. Основні випадки чергування у – в, і – й…………………………… |
33 |
|
2.10. Правила вживання знака м’якшення……………………………... |
34 |
|
2.11. Правила вживання апострофа…………………………………….. |
35 |
|
2.12. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків……………….. |
36 |
|
3. Лексикологія…………………………………………………………. |
|
|
3.1. Лексичне значення слова. Однозначні й багатозначні слова……… |
38 |
|
3.2. Використання багатозначних слів у прямому й переносному значенні…………………………………………………………………... |
39 |
|
3.3. Групи слів за значенням. Синоніми……………………………....... |
40 |
|
3.4. Групи слів за значенням. Антоніми………………………………... |
41 |
ІІІ. |
Висновок…………………………………………………………………. |
42 |
ІV. |
Література……………………………………………………………….. |
44 |
Вступ
Формування мовленнєвої компетенції на сучасному етапі розвитку суспільства є особливо актуальним, оскільки культура спілкування становить не лише основу загальної культури, а й є засобом формування соціально успішної особистості, яка володіє морально-емоційною культурою, здатна до мовленнєвої взаємодії.
Культура спілкування ґрунтується на знаннях мовного матеріалу, уміннях спілкуватися у всіх видах мовленнєвої діяльності, зосереджуючись на таких поняттях, як культура слухання, культура читання, культура говоріння, культура письма.
Для того, щоб учні мали можливість досягти досконалості в спілкуванні, їм необхідно пройти кілька етапів.
Перший — це мовна грамотність, яку здобувають мовною освітою в школі, тобто необхідно добре знати правила користування мовою, її лексикою, фразеологією, фонетикою, орфоепією, мати стійкі граматичні навички, уміння стилістично правильно користуватися синтаксичними конструкціями та ін.
Другий — це вміння використовувати мовні знання у всіх видах і сферах мовленнєвої діяльності, тобто в повсякденному спілкуванні користуючись формулами мовленнєвого етикету, засобами ввічливості відповідно до мовленнєвої ситуації.
Третій — це реалізація себе у висловлюваннях відповідно до сформованого власного внутрішнього стану, це вміння творити себе засобами мови і виражати як особистість у мовленнєвій діяльності, отримуючи естетичну насолоду від високого рівня спілкування.
Таким чином, усі етапи формування культури спілкування мають перебувати в цілісній єдності й досягатися учнями за допомогою педагогічної майстерності викладача.
Робота з формування культури спілкування учнів передбачає розвиток умінь і навичок правильного і комунікативно доцільного мовлення. З цією метою програмою з української (рідної) мови передбачено формування в учнів уявлень про мовну норму, уміння висловлювати свої думки в усній і письмовій формах із використанням відомих мовних засобів відповідно до мети, змісту й ситуації спілкування, розвиток в учнів мовного чуття й смаку, критичного ставлення до ненормативної вимови, формування навичок мовленнєвого контролю й самоконтролю.
У роботі з формування в учнів культури спілкування великого значення набуває метод моделювання мовленнєвого висловлювання, який реалізується в різного виду ситуативних завданнях, засновані на залежності змісту й мовленнєвого оформлення висловлювань від мовленнєвої ситуації.
Ситуативні завдання належать до мовленнєвих завдань, виконання яких залежить від характеру умовної мовленнєвої ситуації. Їх основною ознакою є наявність мовленнєвого стимулу, який викликає мовленнєву реакцію учня, визначає відбір тієї чи іншої мовної одиниці. Такі завдання являють собою комунікативні цільові настанови, тобто ті словесні дії вчителя, які організовують спілкування учнів. Наприклад, настанови, що вимагають від учнів уміння висловити згоду, підтвердити сказане, доповнити співрозмовника тощо. Досить часто одне завдання може містити декілька настанов, що визначають послідовність дій учнів.
У ситуативних завданнях моделюються мовні ситуації, тобто створюються умови, які залучають учнів у процес спілкування. Мовні ситуації, в яких вони опиняються, спонукають їх до висловлення, викликають потребу в спілкуванні. Розвиваючи вміння співвідносити зміст і форму своїх висловлювань із мовленнєвою ситуацією, завдання цього типу дисциплінують мислення, формують уміння вибирати найдоцільніший варіант мовного матеріалу відповідно до конкретної ситуації спілкування.
Слід зазначити, що використання ситуативних завдань значно підвищує практичну спрямованість уроків української мови, сприяє формуванню й розвитку інтересу до мови з боку учнів. Причому це досягається за рахунок тих можливостей, закладених у самому змісті предмета. Виконуючи ситуативні завдання, аналізуючи мовну ситуацію, учні можуть самостійно оволодівати новими знаннями та навичками з культури спілкування й набувати комунікативних умінь.
За допомогою ситуативних завдань можливе формування таких мовленнєво-комунікативних умінь, як уміння формувати задум майбутнього висловлення, використовувати зібраний для цього матеріал, планувати висловлювання, уміння користуватися різними стилями й типами мовлення відповідно до задуму, добирати мовні засоби з урахуванням усіх компонентів мовленнєвої ситуації. Опанування цими вміннями допомагає учням правильно будувати власні висловлювання не тільки на уроках рідної мови, а й під час вивчення інших предметів, вільно спілкуватися в різних життєвих ситуаціях.
Ситуативні завдання відрізняються одне від одного не тільки за змістом, а й різноманітністю форм:
Ситуативні завдання можуть носити підготовчий характер до створення висловлювань (аналіз готового тексту, обробка поданого мовного матеріалу), бути частиною завдання для створення висловлювання (переказів, творів, відповідей на уроках української мови та інших предметів, відгуків про висловлювання товариша, замітки в газету, складання ділових паперів). Особливим видом таких завдань є проблемно-ситуативні завдання з розвитку мовлення, які вимагають спеціальної підготовки до їх виконання.
Ситуативні завдання доцільно використовувати в певній послідовності з урахуванням теми уроку, його змісту, етапу, підготовленості групи; допоміжними засобами можуть виступати лексичні опори, таблиці, ілюстрації, якими можуть скористатися учні з недостатньо сформованими мовленнєвими вміннями.
У посібнику вміщено ситуативні завдання, що передбачають формування культури спілкування учнів, і пропонуються до використання на уроках української мови.
Відомості з синтаксису й пунктуації
Тема. Словосполучення.
Відмінність словосполучення від слова, його
форми й речення.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Словосполучення.
Головне й залежне слово в словосполученні.
Завдання до ілюстрації:
Завдання до ілюстрації:
Тема. Речення, його граматична основа.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Речення з одним головним членом.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні,
спонукальні. Окличні речення.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Другорядні члени речення. Додаток.
Способи вираження
додатків.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Другорядні члени речення. Означення.
Способи вираження означень.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Другорядні члени речення. Обставина.
Способи вираження обставин.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Речення з однорідними членами.
Кома між однорідними членами.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Узагальнювальне слово при однорідних
членах речення.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Звертання. Розділові знаки при звертанні.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Вставні слова. Виділення вставних слів на письмі комами.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Діалог. Тире при діалозі.
Завдання:
Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія.
Тема. Звуки мови й звуки мовлення.
Голосні й приголосні звуки.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Приголосні тверді й м’які, дзвінкі й глухі.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв.
Звукове значення букв я, ю, є, ї та щ.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Склад. Основні правила переносу.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Наголос.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Вимова голосних. Позначення на письмі
ненаголошених [е], [и], [о] у коренях слів.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Вимова приголосних.
Уподібнення приголосних звуків.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Чергування голосних і приголосних звуків.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Основні випадки чергування у – в, і – й.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Правила вживання знака м’якшення.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Правила вживання апострофа.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків.
Завдання до ілюстрації:
Лексикологія
Тема. Лексичне значення слова.
Однозначні й багатозначні слова.
Завдання до ілюстрації:
Тема. Використання багатозначних слів у
прямому й переносному значенні.
Завдання до ілюстрації:
Довідка: шепоче вітер, тепле сонечко, срібна роса, грайливе проміння, стрункі берізки, синьоокі квіти.
Тема. Групи слів за значенням. Антоніми.
Завдання до ілюстрації:
Скласти порівняльний опис літнього та зимового лісу, використовуючи антоніми.
Тема. Групи слів за значенням. Синоніми.
Завдання до ілюстрації:
Довідка: сміливий, хоробрий, відважний, безстрашний, доблесний, героїчний.
Висновок
Таким чином, одним із способів підвищення рівня культури спілкування учнів є використання на уроках української мови ситуативних завдань, вони сприяють формуванню вмінь культурної комунікації учнів, забезпечують засвоєння максимального обсягу мовленнєвих моделей, які згодом зможуть легко відтворюватися в етикетних ситуаціях.
Ситуативні завдання відіграють важливу роль у процесі формування комунікативних умінь, навичок культурного спілкування, оскільки є проміжним етапом між теоретичними знаннями школярів і практичним використанням у щоденних життєвих ситуаціях.
Проблема розвитку творчих здібностей є надзвичайно актуальною та має широкі перспективи. У кожній людині природою закладений певний творчий потенціал. Виявити здібності, розвинути їх якомога повніше — таке завдання повинен ставити перед собою кожний педагог. Надзвичайно важливо навчити бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній світ, правильно й образно висловлювати думки. Робота ця копітка, об’ємна, тож розпочинати її слід якомога раніше й проводити системно. Успішно розвиває творчі здібності учнів той словесник, який сам є творчою індивідуальністю.
Так, через систему описаних вправ і завдань у дітей формується поняття про взаємозв’язок у висловлюваннях нейтральних і стилістично забарвлених мовних засобів.
Ситуативні завдання зможуть допомогти учням не просто вивчити українську мову, а навчитися нею користуватись як засобом спілкування. Створення вчителем мовленнєвої ситуації, це значить створення динамічної системи взаємовідносин учнів. Саме завдяки такій роботі на уроках відбувається чітке засвоєння учнями знань.
Тільки пізнавши слово, тільки тоді, коли слово ввійшло в душу й стало багатством дитини, вона здатна дорожити ним. Місія вчителя в тому, щоб усі ці багатства ожили – заграли сяйвом дивних барв, щоб кожен наш вихованець умів знаходити й знаходив своє слово. Життя слова – ось та найтонша й найміцніша ниточка, яку треба нам просувати від кожного серця до великого й вічного – рідної мови.
Життя слова – це царство думки. Найщасливішими хвилинами своєї праці я вважаю ті наснажені думкою й творчістю хвилини, коли слово й мисль зливаються в дитячій душі в бурхливий потік.
Література
1