Нота народного комісара закордонних справ РСФРР Г.Чичеріна Хід війни 31 грудня 1918 р. Суть “Ніякого війська Російської Соціалістичної Радянської Республіки на Україні немає. Військова акція на українській території в цей момент проводиться поміж військом Директорії та військом Українського Радянського Уряду, який є цілком незалежним”. Григорій Чичерін
Документ «Харків. Під час перебування більшовиків у Харкові панував такий терор, що чимало людей втрачало глузд від усіх пережитих кошмарів. Розстрілювали безпощадно, не виключаючи жінок і дітей. На двох вулицях і в підвалах деяких будинків були вириті коридори, до кінця яких ставили розстрілюваних і, коли вони падали, їх присипали землею. На другий день на тому ж місці розстрілювали наступних, потім знову присипали землею і так доверху. Потім починався наступний ряд цього ж коридору. В одному з таких коридорів лежало до 2000 розстріляних. Деякі жінки розстріляні тільки тому, що не приймали залицянь комісарів. У підвалах знаходили розіп'ятих на підлозі людей і пригвинчених до підлоги гвинтами. У багатьох жінок була знята шкіра на руках і ногах у вигляді рукавичок та панчіх і вся шкіра спереду. Харківська Надзвичайка, яка нараховувала до 1500 агентів, працювала на повну потужність. Щодня арештовувалися сотні осіб. У підвальному поверсі будинку, в якому розташувалася Надзвичайка (по Сумській вул.), були три великі кімнати. Ці кімнати завжди бували переповненими до такої міри, що арештованим доводилося стояти. […] На Сумській і Чайковській вулицях помешкання повні трупного запаху. Жертви більшовицьких звірств розстрілювалися поруч самих Надзвичайок і тут же закопувалися, причому тіла вбитих ледь засипалися землею. […] У підвалі будинку по Сумській вулиці №47 знайдена дошка, на якій приречені на смерть записували останні слова. Є деякі підписи: Кулінін, Андрєєв, Знаменський, Бробловський. […] У дворі будинку влаштовані дві грандіозні братерські могили, в яких розстріляних ховали одного над іншим. Скільки тіл передано землі в цих братерських могилах, поки що встановити не вдалося»
Російсько-українські переговори Хід війни Січень 1919 р. Основна проблема: - Раднарком Росії не визнавав Директорію представницьким органом українського народу Українська делегація на мирних переговорах із Росією. 1918 р. Завдання української місії: погодження на проголошення радянської влади; укладення економічного договору між УНР і РСФРР; пропозиція радянській Росії припинити наступ своїх військ в Україні і визнати незалежність УНР.
100 тис. чол. Збройні сили Директорії Хід війни Грудень 1918 р. Кокарда війська УНР, січень 1919 р. розпорошеність основних сил; слабкий бойовий дух; відсутність бажання воювати; схильність до переходу на бік ворога. Особливість Олександр Сливинський - начальник Генеральної булави (штабу) Армії УНР Симон Петлюра під час параду військ Директорії на Софіївському майдані. Грудень 1918 р.
Хід війни Основні підрозділи армії УНР Запорізький корпус Корпус січових стрільців Євген Коновалець – командуючий Корпусом січових стрільців Емблема січових стрільців, січень 1918 р. Стрілець 4-го полку Київських Січових Стрільців, початок 1919р. Петро Болбочан – командуючий Запорізьким Корпусом Козак Запорізького кінно-гірного артилерійського дивізіону, 1919р.
Хід війни Керівники більшовицьких сил Микола Щорс Василь Боженко Пам'ятник у Києві Погруддя Щорса на Алеї Героїв в Чернігові очолював Богунський полк; у 1918 р. вступив до партії більшовиків; - у лютому 1918 р. очолював більшовицький збройний загін на Чернігівщині; - у 1919 р. був комендантом Києва; - застрелений за згодою радянського командування під час перебування на передовій. очолював Таращанський полк; у 1917 р. створив більшовицьку організацію в Києві; - командував загонами Червоної гвардії під час повстань у жовтні 1917 і січні 1918 р.; - під час гетьманства у «нейтральній зоні» сформував партизанські загони для боротьби з окупантами; - помер від запалення легенів. Бійці щорсівських загонів «українських вояків» у пілотках
Хід війни Наслідки переговорів Створено новий (проантантівський уряд) Сергій Остапенко - Голова Ради Народних Міністрів УНР (від 13 лютого до 9 квітня 1919 року) Партійна структура уряду: соціалісти-самостійники і радикали; соціалісти-федералісти, українські народні республіканці; галицькі націонал-демократи; радикалісти; СДРП «Поалей-Ціон».
Отаманщина — засилля різноманітних збройних формувань, як правило, із селян, в умовах відсутності (вакууму) реальної державної влади, один із проявів селянської війни за землю, війна проти політики режимів ОТАМАНЩИНА Кінець 1918 — перша половина 1919 р. Новобранці повстанського полку. Маріуполь, 1919 рік Махновці
Діяльність декількох сот отаманів; номінальне підпорядковування якомусь політичному керівництву; здійснення власної політики, яка зазвичай різниться з політичною лінією керівництва; часта зміна своєї політичної орієнтації. Особливості ОТАМАНЩИНА Повстанці-анархісти Загін махновців під командуванням Ф. Щуся. Осінь 1918 р.
Матвій Григор'єв Найвпливовіші отамани Отаман Григор'єв у 1919 р. Територія поширення: Херсонщина, Миколаївщина, Черкащина, частина Катеринославщини. В лютому 1919 р. його Задніпровська дивізія перейшла на бік більшовиків Орден Червоного Прапора, який Григор’єв отримав за вигнання з Одеси військ Антанти
Найвпливовіші отамани Юхим Божко «Нова Запорозька Січ». Так виглядав загін отамана Юхима Божка, коли він числився дивізією УНР. На знімку Петлюра особисто інспектує його Отаман Божко Територія поширення: - Катеринославщина. Отаман Божко зробив спробу відродити всі звичаї Запорозької Січі в тому вигляді, який вона мала в XVI ст. 2 піхотна дивізія Запорізька Січ. Весна 1919 р.
Найвпливовіші отамани Нестор Махно Територія поширення: Північна Таврія; Катеринославщина. Нестор Махно в 1919 р. Махно виступав: - проти будь-якої влади (ідея «вільних рад» та «безвладної держави»), - за забезпечення життя трудівників на основі безпартійності та безвладдя. ЗАГІН БАТЬКА ЗДІЙСНЮВАВ БЛИСКАВИЧНІ НАЛЬОТИ І ВІДРАЗУ ЗНИКАВ, ЩОБ РАПТОВО З'ЯВИТИСЯ В ІНШОМУ МІСЦІ Тачанка - ресорний віз з кулеметом, направленим назад. У тачанку впрягали два, три або чотири коні . Екіпаж зазвичай складався з двох-трьох чоловік (візник і кулеметний розрахунок)
Учасники погромів: отаманські загони (номінальне підпорядкування Директорії); білогвардійські війська генерала Денікіна; Червона армія (Таращанський і Богунський полки, 1919). Єврейські погроми 1236 погромів у 524 населених пунктах Жертви єврейського погрому, здійсненого білогвардійцями у Фастові, 1919 р.
Єврейські погроми «…Час уже зрозуміти, що мирне єврейське населення — їхні діти, їхні жінки, так само, як і ми, — було поневолено і позбавлено національної волі. Йому нікуди йти від нас; воно живе з нами з давніх давен, поділяючи з нами нашу долю і недолю... Усіх же, хто підбурюватиме вас на погроми, рішуче наказую викинути геть з нашого війська і віддати під суд яко зрадників вітчизни. Суд же нехай судить їх по їхнім вчинкам, не жаліючи для злочинців найсуворіших кар закону». Симон Петлюра Отаман Семесенко в проскурівський лікарні. Був страчений за наказом Петлюри за різню в Проскурові
Спроба державного перевороту Продовження війни 29 квітня 1919 р. Володимир Оскілко – організатор перевороту Вимоги заколотників: скликання Установчих зборів; укладення миру із Польщею. Дії заколотників: арешт міністрів уряду Б.Мартоса; спроба заарештувати Петлюру. Наслідки: придушення заколоту січовими стрільцями; послаблення і фактичне знищення північної групи військ армії УНР.
Реформи в армії УНР Продовження війни Травень 1919 р. Суть: Формування Збройних Сил на засадах регулярного війська (створено п'ять самостійних груп): Січових Стрільців (командир — полковник Євген Коновалець) — 4,7 тисяч; Запорізька (полковник Володимир Сальський) — 3 тисячі; Волинська (генерал Всеволод Петрів) — 4 тисячі; дивізія полковника Удовиченка (полковник Олександр Удовиченко) — 1,2 тисячі; група отамана Юрія Тютюнника — 3,5 тисячі. Уніформа синьожупанної дивізії армії УНР Однострій Головного Отамана Петлюри