додатки до уроку благочинність та волонтерство

І. ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК

1. Взаємодопомога людей

Взаємодопомогою прийнято називати співпрацю двох і більше людей, спрямовану на надання допомоги один одному в тій чи іншій діяльності.З давніх часів люди об’єднувалися в родові громади і вели спільну діяльність, допомагаючи одне одному виживати в суворих умовах. Пізніше така співпраця набуває форми товарно-грошових відносин. У сучасному ж суспільстві сфера співпраці людей досить обширна: організації, партнерства, партії і т. п.

Головною якістю взаємодопомоги є довіра. Ця якість внутрішньої при роди людини, що викликає прагнення кожної особистості до проживання в колективному світі. Довіра – головний принцип людського спілкування. П. А. Кропоткін обґрунтував взаємодопомогу як якість, що забезпечила еволюцію людського суспільства. Він вважав, що взаємодопомога – це природний закон, властивий усьому живому на Землі. Можна навести як приклад стадні ви ди тварин, яким взаємодопомога допомагає ефек тивно еволю ціо нувати і підтримувати вижи ва ність виду. А людям взаємодопомога допомагає розвиватись у всіх сферах життя – від наукових до моральних і духовних. Людське суспільство тримається не на любові і повазі, а на принципах солідарності та взаємозалежності.

Протилежна ж якість людини – це егоїзм. Він не приносить своєму носієві бажаного щастя. Егоїстична людина, завдаючи своїми діями шкоду іншим людям, у кінцевому підсумку сама ж і страждає від свого егоїзму, знижуючи свою духовну і енергетичну силу. З усього цього випливає, що взаємодопомога – це світовий закон виживання.

Взаємодопомога, будучи вродженою якістю людей, призводить до того, що людині, яка вихована на принципах взаємодопомоги, легше будувати професійні, сімейні та загальнолюдські відносини. Взаємодопомога передбачає дію: або просити про допомогу, або надавати її. Яку надавати допомогу і в якому обсязі – моральний вибір кожної людини в конкретному випадку.

Однак взаємодопомога може будуватися і на економічних засадах. Сучасні концерни і корпорації виникли на основі партнерської взаємодопомоги різних компаній. Звідси випливає, що якщо вести суспільно корисну діяльність, допомагаючи іншим, ми будемо значно швидше розвиватися, отримуючи зворотну допомогу від тих, кому допомогли.

2. Пенсії, стипендії та інші форми державної допомоги

Обсяг і рівень забезпеченості соціально-еко номічними гарантіями є мірилом цивілізованості країни. Головною метою соціальної політики в Україні на сучасному етапі є призупинення спаду життє вого рівня населення і зменшення тягаря кризи для найменш захищених верств населення.

Пенсійне забезпечення має такі основні форми: трудова пенсія за віком; соціальна пенсія. Щомісячна пенсія за віком, яка призначається державою в рамках солідарної системи пенсійного забезпечення, є сумою двох складових; соціальної і трудової пенсій.

Соціальна пенсія призначається для забезпе чення певного (міні мального на сьогодні) рівня життя, її величина є однаковою для кожного пенсіонера.

Розмір трудової пенсії має визначатися попереднім трудовим внеском пенсіонера в розвиток економіки країни протягом його суспільного трудового життя і бути пропорційним величині цього внеску. В основу чинної у країні системи пенсійного забезпечення покладено принцип солідарності поколінь, коли частина доходу нинішніх працівників витрачається на виплату пенсій нинішнім пенсіонерам, причому припускається, що й у майбутньому, коли сьогоднішні громадяни працездатного віку стануть пенсіонерами, їх утримуватимуть наступні покоління працюючих.

Сьогодні в Україні відбувається перехід від однорівневої солідарної моделі пенсійного забез печення до мішаної трирівневої системи пен сійного забезпечення:

Перший рівень – державна страхова пенсій на система, заснована на принципах солідарної взаємодопомоги і самовідповідальності працівни ків за власний стан пенсійного забезпечення. Во на ґрунтується на збереженні певних страхових пенсійних внесків.

Другий рівень – обов’язкова накопичуваль на система з фіксованим розміром відрахування від заробітної плати. Для управління цією лан кою будуть створені пенсійні фонди у формі ак ціонерних товариств, заснованих великими інвес тиційними і страховими компаніями, профспілк овими об’єднаннями.

Третій рівень – добровільне пенсійне страх ування, засноване на створенні індивідуальних пенсійних рахунків у недержавних і комерційних страхових фондах.

Перелічені страхові системи доповнюються над анням соціальних пенсій за рахунок Державно го бюджету малозахищеним верствам населення.

Державна допомога сім’ям з дітьми визначає ться Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і має такі види:

• допомога у зв’язку з вагітністю і пологами;
• одноразова допомога при народженні дитини (надається за місцем роботи батьків або органами соціального забезпечення за місцем проживання);
• допомога у зв’язку з доглядом за дитиною;
• грошові виплати матерям (батькам), зайня тим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років;
• допомога у зв’язку з доглядом за дитиною-інвалідом;
• допомога в разі тимчасової непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною (не більше ніж 14 днів);
• допомога на дітей віком до 16 років (учнів до 18 років);
• допомога на дітей одиноким матерям;
• допомога на дітей військовослужбовців строкової служби;
• допомога на дітей, які перебувають під опі кою, піклуванням;
• тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиля  ються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе;
• державна допомога сім’ям з дітьми, які по страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У зв’язку зі зростанням витрат на виробницт во окремих товарів і послуг з метою підтриман ня їх виробництва та споживання на належному рівні держава згідно з політикою цін може здійс нювати цінове регулювання у формі дотацій за такими напрямами:

• дотації на окремі види товарів і послуг, коли собівартість продукції вища за фіксований рівень цін (газ, тверде паливо, медикаменти, бу дівельні матеріали для індивідуального житлово го будівництва та молодіжних комплексів);
• дотації житлово-комунальному господарству (на воду, паливо постачання тощо);
• дотації міському транспорту (метрополітену, автомобільному);
• дотації авіаційному транспорту;
• дотації залізничному транспорту та інше.

Розмір дотації розраховується на одиницю продукції, або як різниця між ціною і собівартіс тю продукції та послуг. Джерелами фінансування цінових дотацій вис тупають державний бюджет, місцеві бюджети.
3. Допомога родині з боку благодійних і громадських організацій. Волонтерство

У сучасному світі ідея соціального служіння, надання безоплатної допомоги тим, хто її потребує, активне залучення громадян до суспільно корисної діяльності, зокрема надання допомоги постраждалим у результаті стихійних лих, екологічних, промислових, гуманітарних катастроф, соціальних, національних, релігійних конфліктів і протистоянь, сприймаються в розвинутих країнах як цілком буденне явище.

Відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність і благодійні організації», благодійна діяльність – це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійникові від імені або за дорученням бенефіціара.

Цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах. Сферами благодійної діяльності є:

• освіта;
• охорона здоров’я;
• екологія, охорона довкілля і захист тварин;
• запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їхніх наслідків, допомога постраждалим унаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах;
• опіка і піклування, законне представництво і правова допомога;
• соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності;
• культура і мистецтво, охорона культурної спадщини;
• наука і наукові дослідження;
• спорт і фізична культура;
• права людини і громадянина та основоположні свободи;
• розвиток територіальних громад;
• розвиток міжнародної співпраці України;
• стимулювання економічного росту і розвитку економіки України та її окремих регіонів і підвищення конкурентоспроможності України;
•  сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих і міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціальноекономічного становища в Україні.

Відповідно до Закону «Про благодійну діяльність і благодійні організації» суб’єктами благодійної діяльності є:

благодійна організація – юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених Законом, як основну мету її діяльності;

благодійник – дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи кілька видів благодійної діяльності;

бенефіціар – набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує до помогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених Законом. Бенефіціарами благодійних організацій можуть бути також будь-які юридичні особи, що одержу ють до помогу для досягнення цілей, визначених цим Законом.

Меценатська діяльність – благодійна діяльність у сферах освіти, культури і мистецтва, охорони культурної спадщини, науки і наукових досліджень, яка здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про благодійну діяльність і благодійні організації» та іншими законами України.

Меценатською діяльністю визнається підготовка чи підтримка благодійних заходів, пов’язаних із створенням, відтворенням чи використанням у встановленому законодавством порядку творів та інших об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема благодійних гастрольних заходів, за умови забезпечення вільного доступу до таких заходів. Світове співтовариство визнає волонтерський рух способом збереження та зміцнення загальнолюдських цінностей, реалізації прав і обов’язків громадян, особистісного зростання шляхом усвідомлення людського потенціалу. У Всесвітній декларації волонтерства зазначається, що волонтерська діяльність становить фундамент громадянського суспільства, привносячи в життя людей потребу в мирі, свободі, безпеці та справедливості.
Сьогодні волонтерів більш ніж зі 100 країн світу об’єднано у глобальний світовий рух, який стає дедалі впливовішим. Так, у США кількість волонтерів становить близько 60% серед жінок, які присвячують волонтерській діяльності в середньому 3,4 год. на тиждень, і близько 50% серед чоловіків (3,6 год. на тиждень). Громадяни Канади працюють волонтерами в середньому 191 год. на рік, що є еквівалентом 578 тис. робочим місцям із повною зайнятістю. У Франції в акціях волонтерських організацій беруть участь 19% дорослого населення (з них 60% регулярно), віддаючи волонтерській діяльності понад 20 годин на місяць.

Кожен третій громадянин ФРН (22 млн осіб) є волонтером і присвячує праці у волонтерських асоціаціях, проектах і групах взаємодопомоги більше ніж 15 год. на місяць. У Південній Кореї вартість послуг волонтерства перевищує 2 млрд доларів на рік. Досвід роботи волонтером мають 26% громадян Японії, 48% з них упевнені в тому, що волонтерська праця дуже корисна для особистого зростання і суспільства в цілому; 72% волонтерів Ірландії вважають, що вони виконують те, що ніколи не може бути зроблено оплачуваними робітниками.

Загалом щороку волонтерською діяльністю охоплено понад 100 млн осіб дорослого населення планети. Практика багатьох країн підтверджує, що діяльність волонтерів приносить суспільний прибуток і забезпечує вклад у ВВП від 4 до 8 відсотків.

Серед європейських країн один із найвищих показників участі населення у волонтерській діяльності спостерігається у Великій Британії – до 30% та Ірландії – 33%, а однією з найбільш популярних сфер виступає соціальна робота, хоча за останні роки зросла популярність волонтерства на спортивних заходах і в акціях зі збереження довкілля.

Особливістю волонтерського руху Франції, де до 20% дорослого населення беруть участь у добровольчих ініціативах на постійній основі, є залучення волонтерів до роботи в місцевих органах влади, державних уста новах, навіть в органах поліції та громадської безпеки, посольствах і консульствах. Найбільш популярними напрямами є проекти у сферах охорони здоров’я та реабілітації, боротьба з ізоляцією і дискримінацією, адаптація іммігрантів, освітні та культурологічні проекти.

Важливого значення, особливо у кризові періоди суспільного буття, набуває волонтерська діяльність, спрямована на зняття соціальної наруги шляхом підтримки найбільш знедолених категорій населення; забезпечення гідного існування громадян, які в силу об’єктивних обставин не здатні піклуватися про себе самостійно; «заповнення» недоліків державної соці альної політики, насамперед за рахунок оперативного реагування і надання ефективної адресної соціальної допомоги, що відповідає потребам і зап итам конкретної людини; поширення гуманістичних та альтруїстичних ідей і настроїв у суспільстві тощо. Революція Гідності та спричинені нею подальші події в Україні призвели до суттєвих змін у політичному і соціокульт урному середовищах українського суспільства. Результати соціологічних досліджень також свідчать про те, що український волонтерський рух 2014 року за масштабом поширення став безпрецедентним виявом громадської самоорганізації.

Висновки

Взаємодопомога – співпраця двох і більше людей, спрямована на надання допомоги людей одне одному. У сучасному світі сфера співпраці людей досить обширна: організації, партнерства, партії і т. п.

Пенсійне забезпечення має такі основні форми: трудова пенсія за віком; соціальна пенсія. Розмір трудової пенсії має визначатися попереднім трудовим внеском пенсіонера в розвиток економіки країни протягом його суспільного трудового життя і бути пропорційним величині цього внеску.

Благодійна діяльність – це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійникові. Сферами благодійної діяльності є: освіта; охорона здоров’я; екологія, охорона довкілля і захист тварин; запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їхніх наслідків тощо.