Авіа́ція — галузь техніки пов'язана з розробкою і використанням літальних апаратів важчих за повітря.[1]
Під поняттям авіація також часто розуміють сукупність літальних апаратів важчих за повітря таких як літаки, гелікоптери, автожири, часто включаючи ще літальні апарати легші за повітря, і організації що їх використовують чи обслуговують (повітряний транспорт тощо), розрізняючи цивільну авіацію і військову авіацію.[2]
Основою розвитку технічних засобів авіації є такі наукові дисципліни як аеродинаміка, теорія двигунів та інше.
Інші назви — заст. лету́нство[3], літу́нство[4]
Етимологія
Слово Авіація (фр. Aviation) вперше було вжите французьким письменником і колишнім офіцером Габріелем Ла Ланделе в 1863.[5] В свою чергу він вигадав термін на основі дієслова Avier (невдалим неологізмом для позначення «літати»), на основі латинського слова Avis (Птах).[6]
Історія
Докладніше: Історія авіації
Авіація почала розвиватися на початку XX століття. Перший успішний політ на літаку з двигуном внутрішнього згоряння здійснили 17 грудня 1903 р. американські механіки брати Вільбер і Орвілл Райт.[7]
Слідом за цим будують літаки бразилець Альберто Сантос-Дюмон, француз Ф. Фербер, росіянин Я. М. Гаккель, українці Д. П. Григорович та Ігор Сікорський.
З середини 1920-х в літакобудуванні почали використовувати дюралюміній; до середини 1930-х стався перехід від біплану до моноплану.
Наприкінці 1930-х з'явився реактивний двигун. З початку 1950-х реактивні літаки почали використовувати і в цивільній авіації, в військово-повітряних силах з'явилися надзвукові літаки.
До початку 1990-х серійні літаки досягли швидкості 3000-3500 км/год, максимальної висоти польоту понад 30 км і дальності до 15 тис. км
21 червня 2004 року SpaceShipOne став першим приватним літаком, який здійснив космічний політ, відкривши можливість авіаційного ринку, здатного покинути земну атмосферу. Тим часом прототипи літаків, що працюють на альтернативних видах палива, таких як етанол, електроенергія і сонячна енергія, стають все більш поширеними.