Допоміжна презентація до вступного параграфу з предмету "Історія України" 10 клас (Підручник Гісем)

§1. Вступ до предмету “Історія України” у 10-му класі. Харків-2023

ПЛАН : Новітня доба в  історії України;Територія і  населення України напередодні Першої світової війни.

1. Новітня доба в  історії України. Історія України, як ви вже знаєте, поділяється на історичні періоди — етапи її політичного, соціально-економічного і культурного розвитку. Вони, у свою чергу, характеризуються визначними подіями та явищами, історичними процесами, діяльністю видатних людей тощо. «Коротке XX століття» — так називають цей період, оскільки його події розпочинаються 1914 р. «Коротке XX століття» було дуже складним для України та нашого народу. Викликана Першою світовою війною криза призвела до величезних втрат, спричинила революцію та повалення самодержавства в Російській імперії, а також розпад Австро-Угорської імперії. Українська революція, яка розпочалася в 1917 р., сприяла відродженню української державності. Хоча вона й завершилася поразкою, її уроки мали важливе значення для подальшої визвольної боротьби українського народу. Після поразки Української революції Україна була розчленована між сусідами (радянська Росія, Румунія, Польща, Чехословаччина). На більшій частині її території був нав’язаний більшовицький тоталітарний політичний режим.

Запам’ятайте значення термінів!Новітня історія України  — період вітчизняної історії після Нової історії, що охоплює події, які відбувалися в  1914  р.  — на початку XXI  ст.;Політичний режим  — сукупність методів, за допомогою яких здійснюється державна влада в  суспільстві;Тоталітарний режим  — політичний лад, за якого державна влада зосереджується в  руках певної групи (найчастіше політичної партії), що знищує демократичні свободи, цілком підпорядковує всі сфери життя своїм інтересам та утримує контроль над суспільством методами терору, політичного й  духовного пригнічення.

2. Територія і  населення України напередодні Першої світової війни. Напередодні Першої світової війни український народ залишався під владою Російської та Австро-Угорської імперій. Територія етнічних українських земель дорівнювала 690 тис. км2 . Із них близько 80 % становила Наддніпрянська Україна, що входила до складу Російської імперії. На її території було створено дев’ять губерній. Водночас значна частина українства проживала за їх межами. Вони заселяли також великі райони Чорноморської губернії, Кубанської області, області Війська Донського, Курської, Воронезької, Мінської, Холмської та Гродненської губерній.

Під владою Австро-Угорщини перебували західноукраїнські землі (Східна Галичина, Північна Україна, Закарпаття), що становило близько 20 % етнічних українських земель. Адміністративний і конституційний устрій Австрії та Угорщини, об’єднаних особою монарха, суттєво відрізнявся. Кожна країна у складі імперії мала окремий парламент: Австрія — у Відні, Угорщина — у Будапешті. Землі Австрії були поділені на 17 адміністративних одиниць, що мали автономію у внутрішніх справах та окремі місцеві законодавчі органи, а Угорщина, незважаючи на неоднорідність етнічного складу, існувала як єдина централізована держава. Галичина й Буковина мали статус коронних країв Австрії, а Закарпаття входило до складу Королівства Угорщини.

Губернія  — основна територіально-адміністративна одиниця в  Росії у  XVIII  — на початку XX  ст.; поділялася на повіти;Коронний край  — адміністративно-територіальна одиниця Австрійської (від 1867  р.  — Австро-Угорської) імперії у XVIII — на початку XX  ст. Запам’ятайте значення термінів!

Загальна кількість населення Наддніпрянської України на 1913 р. дорівнювала 32,2 млн осіб. Із них українське населення становило 72 %, російське та білоруське — 13,1 %, єврейське — 8 %. Населення західноукраїнських земель у складі Австро-Угорщини, за переписом 1910 р., становило 6,2 млн осіб. Із них українці складали 68 %, поляки — 13,6 %, євреї — 13,5 %. У Наддніпрянщині російська імперська влада продовжувала здійснювати політику русифікації, що охоплювала всі сфери економічного, політичного та культурного життя краю. Надзвичайно високий рівень русифікації населення спостерігався у великих містах і промислових центрах. За переписом 1897 р., у Києві 54,4 % жителів становило російське населення і лише 22,1 % — українське, в Одесі українці у складі населення міста не перевищували 16 %. Така сама тенденція простежувалася щодо частки українського населення у промислових центрах Слобідської (у Харкові українці становили 25% населення) та Південної України.

У Львові, за переписом 1920 р., частка польського населення серед населення дорівнювала 53,8 %, єврейського — 25 %, українського — 20 %. Близько 85 % населення тогочасної України проживало в сільській місцевості. Між містом і селом існували глибокі мовні відмінності. Село зберігало українські мовно-культурні традиції. На західноукраїнських землях місцеве українство зазнавало денаціоналізації від політики онімечування, що поєднувалася з полонізацією в Галичині, румунізацією в Буковині та мадяризацією в Закарпатті. Територія Галичини включала Східну Галичину, заселену переважно українським населенням, і Західну Галичину, де більшість становило польське населення. У Буковині північна частина краю (Чернівецький округ) була переважно українською, а південна (Сучавський округ) — румунською. У складі Австро. Угорщини, що була конституційною монархією, західні українці мали певні можливості для участі в суспільно-політичному житті країни. Денаціоналізація  — втрата національних особливостей культури, звичаїв, побуту, мови тощо. Запам’ятайте

Русифікація – сукупність дій з населенням, коли відбувається висунення на провідні позиції російської мови, культури, історії;Онімечування – теж саме , але на провідні позиції німецька мова, культура, історія;Полонізація - теж саме , але на провідні позиції польська мова, культура, історія;Румунізація - - теж саме , але на провідні позиції румунська мова, культура, історія;Мадяризація - теж саме , але на провідні позиції угорська мова, культура, історія;Запам’ятайте значення термінів!

Висновки: Цього року ви розпочнете вивчення Новітньої історії України й ознайомитеся з подіями, що відбувалися на її землях у 1914—1945 рр. У 1920—1930-ті рр. на більшій частині території України було встановлено тоталітарний політичний режим. Напередодні Першої світової війни українські землі, як і раніше, перебували у складі Російської та Австро-Угорської імперій, де відповідно зазнавали русифікації та денаціоналізаціі. Адміністративно-територіальний поділ, запроваджений ними, не враховував особливостей розселення українського населення.

Запитання: Охарактеризуйте територію та населення України напередодні Першої світової війни; Визначте, у  складі якого регіону та адміністративно-територіального утворення перебував населений пункт, де ви живете. Якими є  хронологічні межі періоду Новітньої історії України?