НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА У ЗЗСО В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (2014-2022 рр.):ПАРАДИГМА НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Санкович Марія Василівна

вчитель суспільствознавчих дисциплін

Яблуницького ліцею Пляницької сільської ради

mariya_sankovih@ukr.net

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА У ЗЗСО В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (2014-2022 рр.):ПАРАДИГМА НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

У статті розкрито сутність сучасної парадигми національно-патріотичного виховання у закладах загальної середньої світи в умовах російсько-української війни. Зосереджено увагу на тому, що сьогодення, яке нажаль окреслене російсько-українською війною, вивели на якісно новий рівень уявлення про парадигму національно-патріотичного виховання у системі науково-дослідницької роботи здобувачів освіти в закладах загальної середньої освіти. Висвітлено нові підходи й інноваційні форми та методи національно-патріотичного виховання у системі науково-дослідницької роботи в умовах воєнного стану. Доведено, що запропоновані форми та методи сприятимуть національно-патріотичному вихованню здобувачів освіти в умовах російсько-української війни.

Ключові слова:патріотизм, національно-патріотичне виховання, національна ідентичність, науково-дослідницька робота, російсько-українська війна.

Thearticlerevealstheessenceofthemodernparadigmofnational-patrioticeducationintheinstitutionsofthecommonmiddleworldintheconditionsoftheRussian-Ukrainianwar.Attentionisfocusedonthefactthatthepresent, whichisunfortunatelyoutlinedbytheRussian-Ukrainianwar,hasbroughttoa qualitativelynewleveltheideaoftheparadigmofnational-patrioticeducationinthesystemofscientificresearchworkofstudentsingeneralsecondaryeducationinstitutions.Newapproachesandinnovativeformsandmethodsofnational -patrioticeducationinthesystemofscientificandresearchworkintheconditionsofmartiallaw.Itisproventhattheproposedformsandmethodswillcontributetothenational-patrioticeducationofstudentsintheconditionsoftheRussian-Ukrainianwar.

Keywords:patriotism, national-patrioticeducation, nationalidentity, researchwork, Russian-Ukrainianwar.

Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується.

В. О. Сухомлинський

Революції гідності (2013-2014 рр.), російська окупація Криму (2014 р.) й агресія РФ на Донбасі (2014-2021 рр.), а нині і відкрита повномасштабна війна проти України з лютого 2022 року, що сколихнула українців, демонструють уроки героїзму, національного єднання, спонукають до пошуку нових шляхів утвердження продемонстрованої світу самобутності українського народу, його консолідації навколо спільного майбутнього, захисту незалежності, територіальної цілісності країни.

У зв’язку з повномасштабним військовим вторгнення РФ на територію України було видано Указ Президента України № 64/2022 від 24 лютого та № 133/2022 від 14 березня 2022 року[4], яким було введено воєнний стан – особливий правовий режим, що вводиться в разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності, територіальній цілісності. В умовах воєнного стану освітній процес в усіх закладах освіти України відбувається дистанційно.

Під час неоголошеної та повномасштабної війни рф проти України постала нагальна потреба в перегляді та оновленні системи національно-патріотичного виховання. З цією метою МОН України затвердило заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання в системі освіти України до 2025 року (далі – Концепція). Відповідно до Концепції метою національно-патріотичного виховання визначено «становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування активної громадянської позиції, утвердження національної ідентичності громадян на основі духовно-моральних цінностей Українського народу, національної самобутності» [3].

Реалізація цієї мети відбуватиметься через упровадження відповідних заходів щодо громадянсько-патріотичного, духовно-морального, військово-патріотичного та екологічного виховання. Завданням закладів загальної середньої освіти полягає в тому, щоб так побудувати виховну діяльність, щоб сама її організація, приклади авторитетних наставників, шкільне середовище виховували здобувачів освіти в дусі патріотизму, глибокого розуміння історії українського народу, національної ідентичності та самобутності.

Аналіз історико-педагогічної літератури доводить, що питання національно-патріотичного виховання були предметом наукових розвідок вітчизняних філософів та громадських діячів: Г. Ващенка, М. Драгоманова, М. Костомарова, І. Огієнка, О. Потебні, Г. Сковороди, Л. Українки, І. Франка, Т. Шевченка, П. Юркевича та ін. Основоположні засади патріотичного виховання були сформульовані видатними українськими вченими-педагогами О. Вишневським, О. Захаренком, М. Євтухом, В. Сухомлинським, І. Ткаченком. Низка сучасних науковців присвятили свої праці проблемам методології, теорії і практики національно-патріотичного виховання особистості (І. Бех, І. Зязюн, В. Кремень, В. Кульчицький, Н. Ничкало, О. Пометун, М. Сметанський, М. Фіцула, Г. Шевченко) та військово-патріотичного виховання (М. Зубалій, В. Івашковський).

Варто зауважити, що досі немає єдиного погляду на співвідношення патріотичного й національного виховання, науковці розрізняють і патріотичні, і національні почуття. На думку П. Ігнатенка, різниця між ними полягає в тому, що «об’єктом національних почуттів є власний етнос, незалежно від його розселення, а в патріотичних почуттях віддзеркалюється прихильність до рідної землі, території, місця народження, Батьківщини» [1, с. 44].

В. Гонський зазначає, що «національно-патріотичне виховання є складником виховного процесу, систематичною і цілеспрямованою діяльністю закладів освіти, органів державної влади і громадських організацій з формування у громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України. Патріотичне виховання охоплює соціальні, цільові, функційні, організаційні аспекти, а також поширює свій вплив на всі покоління, проникає у всі сфери життя, як-от: соціально-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, а також спирається на освіту, культуру, історію, державу, право» [2, c.10]. Поділяємо думку вченого та вважаємо, що національно-патріотичне виховання – це цілеспрямований, організований процес, спрямований на збереження, передавання та засвоєння культурно-історичного досвіду українського народу, формування у здобувачів освіти почуттєво-ціннісного ставлення до сім’ї, родини, рідного краю, Батьківщини, усвідомлення особистої приналежності до української нації, мотивацію здобувачів освіти до патріотичних учинків і дій.

Результатом національно-патріотичного виховання молодших школярів є національно-патріотична вихованість, яку трактуємо як інтегративну властивість, яка характеризується рівнем сформованості патріотичних знань, якостей, почуттів, широким словниковим запасом національно-патріотичного змісту, що є виявом національної свідомості особистості.

Сьогодні, в умовах російсько-української війни, як ніколи, необхідні нові, інноваційно-креативні підходи й нові шляхи як у освітньому, так і позанавчальній діяльності, організації процесу виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості, які б відповідали жахливим реаліям сьогодення.

Наведемо ряд прикладів форм та методичних технологій реалізації парадигми національно-патріотичного виховання у системі науково-дослідницької роботи у закладах загальної середньої освіти в умовах російсько-української війни.

Однією з інтерактивної новітньої форми національно-патріотичного виховання в умовах війни є започаткування в березні 2022 року Указом Президента України загальнонаціональної хвилини мовчання за загиблими. Проведення хвилини мовчання відбувається о 9 годині 00 хвилин по всій Україні всіма засобами масової інформації. Метою хвилини мовчання є «вшанування пам’яті, громадянської відваги і самовідданості, сили духу, стійкості та героїчного подвигу воїнів, полеглих під час виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, мирних громадян, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» [5].

В українському суспільстві національно-патріотичне виховання в умовах повномасштабної російсько-української війни залишається першочерговим як для держави, так і для освіти в цілому. Ідеалом національно-патріотичного виховання виступає різнобічно та гармонійно розвинений національний свідомий, високоосвічений, життєво компетентний, патріотичний  громадянин, здатний до саморозвитку та самовдосконалення.

Національно-патріотичне виховання – це комплексна система й цілеспрямована діяльність органів державної влади, закладів освіти, громадських організацій, сім’ї та інших соціальних інститутів щодо формування в молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності та любові до своєї Батьківщини, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності та незалежності України, сприяння становлення її як демократичної, правової, соціальної держави.

Головною домінантою національно-патріотичного виховання молоді є формування в особистості ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самого себе, активної за формою та моральною, за змістом, життєвою позицією. Форми та методи виховання базуються на українських народних традиціях, найкращих здобутках національної га світової педагогіки та психології. Сьогодні особливо зростає увага до виховання засобами музеїв, театральної педагогіки, дитячого та юнацького спорту. Створюються реальні умови прояви творчих здібностей молодих людей. Сучасна молодь добре обізнана щодо процесів у різних сферах науки, техніки, соціального життя динамічно опановує сучасні комунікаційні технології.

Патріотичне виховання спрямоване на формування й розвиток особистості, яка  володіє якостями  громадянина й патріота й здатної успішно  виконувати громадянські обов’язки в мирний і воєнний час.

Метою патріотичного виховання є формування в молодого покоління високих соціально значущих  якостей, готовності  реалізувати їх в інтересах суспільства й держави. Під час хвилини мовчання звучать слова такого змісту: «Вшановуємо світлу пам’ять, громадянську відвагу, самовідданість, силу духу, стійкість, героїчний подвиг воїнів, полеглих під час виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, жертв військових злочинів та геноциду, мирних жителів сіл, маленьких і великих міст, наших співвітчизників, які загинули унаслідок збройної агресії російської федерації проти України загальнонаціональною хвилиною мовчання. Ви назавжди у наших серцях. Ви частина хороброї нації, частина перемоги України».

Під час російсько-української війни, її активної фази, війни надважливим є інформаційна безпека здобувачів освіти, адже рф залучає українських дітей безсвідомо скоювати злочини онлайн, тому актуальним є покроковий інструктаж щодо правил поведінки в інформаційному просторі: якщо хтось із користувачів у мережі просить приватну інформацію (особистий номер телефону чи номер батьків, їхнє місце працевлаштування, де наразі знаходиться родина, яка ситуація в твоєму місті, чи є в місті військові і де вони розміщуються) – таку інформацію в жодному разі не можна передавати; не можна фіксувати місця вибухів та розповсюджувати цю інформацію в інтернеті; усі новини потрібно перевіряти в офіційних засобах масової інформації; не потрібно підписуватися до невідомих груп, краще розказати про це батькам та заблокувати таку групу. Проведення виховних годин у форматі зустрічей (онлайн-зустрічей) із воїнами та їхніми рідними, із волонтерами, із постраждалими під час війни рф проти України, із внутрішньо переміщеними особами тощо.

 Важливо відновити давні українські військово-патріотичні ігри та розваги, що сприяють національно-патріотичному вихованню, виробленню у здобувачів освіти українського світогляду, українського спектра цінностей, здатності приймати виклики і розв’язувати їх.

Організація екскурсій з метою відвідування визначних історичних місць, ознайомлення з пам’ятками історії та культури рідного міста або ж онлайн-екскурсій в інші регіони країни. Спільний перегляд патріотичних мультфільмів, які розкажуть наймолодшим глядачам про Україну, її історію, найбільші здобутки та досягнення українців, спрямовані на творчий, патріотичний, суспільний та особистісний розвиток дитини. («Це – наше, і це – твоє», «Микита Кожум’яка», «Літа мої», «Моя країна Україна», «Книга-мандрівка. Україна», «Знай наших») тощо; фільмів-казок про козаків, козацький рід, український фольклор і українську народну міфологію й вірування («Пекельна хоругва, або Різдво козацьке», «Чорний козак», «Сторожова застава») тощо.

Проведення тематичних інформаційно-просвітницьких та освітньо-виховних заходів, а саме: круглих столів, диспутів, брейн-рингів, вікторин, переглядів презентацій та відеоматеріалів з подальшим обговоренням, присвячених героїчним подвигам українських воїнів, боротьбі за територіальну цілісність і незалежність України (наприклад, до Дня пам’яті Героїв Круг, до Дня героїв Небесної Сотні; до Дня захисника України тощо).

Парадигма національно-патріотичного виховання у системі науково-дослідницької роботи у закладах загальної середньої освіти надзвичайно важлива в умовах війни. Під дослідницькою діяльністю ми розуміємо діяльність здобувачів освіти, що пов’язана з пошуком відповіді на творче, дослідницьке завдання з наперед невідомим рішенням і передбачає наявність основних етапів, характерних для дослідження в науковій сфері: постановку проблеми (або виділення основного питання), вивчення теоретико-історичного матеріалу, пов’язаного з обраною темою, висування гіпотези дослідження, підбір методик дослідження і практичне оволодіння ними, підбір власного матеріалу з теми, його аналіз та узагальнення, власні висновки.

Такий ланцюжок є невід’ємною приналежністю дослідницької діяльності, нормою її проведення, хоча не завжди в процесі роботи над історичною проблемою наявність усіх ланок ланцюжка необхідна.

Роль учителя в умовах дослідницького навчання історії полягає не в передаванні готових знань, умінь та навичок здобувачам освіти, а в організації відповідного освітнього середовища, навчаючись у якому, учень спирається на особистий потенціал та у процесі навчальної діяльності і життєвої практики використовує знання, здобуті ним самим.

В умовах дослідницької діяльності вчитель має бути не стільки джерелом та інтерпретатором нової навчальної інформації про ту чи іншу історичну епоху, скільки має мотивувати та організовувати самостійну пошук.Таким чином, дослідницька діяльність — це процес спільної роботи учня й педагога з метою виявлення сутності досліджуваних історичних фактів, явищ і процесів.

Що слід урахувати під час запровадження дослідницького навчання в навчальний процес? По-перше, принципово переорієнтувати педагогів з інформаційно-імперативної дидактики на особистісно – зорієнтовану, креативну. Тобто, в дослідницькому підході вчитель насамперед надає здобувачам освіти певні рекомендації та спонукає їх до творчості, цінуючи будь-яку їхню активність чи за ступенем (ледь помітна, мала, значна тощо), чи за видом (соціальну, емоційну, інтелектуальну, творчу, фізичну тощо).

Дидактичними завданнями дослідницької діяльності в закладах загальної середньої освіти  є:

1) забезпечення якісної освітньої підготовки здобувачів освіти;

2) цілеспрямоване формування в особистості учня способів і процедур творчого пізнавального пошуку — нових форм, методів, засобів пізнання дійсності та життєдіяльності;

3) розвиток інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу учнів та формування на цій основі активної, компетентної, творчої особистості.

Аналіз досліджень із проблематики організації дослідницької діяльності дає змогу стверджувати, що для учнів основної школи найбільш ефективною формою є колективно-індивідуальна пошуково-дослідницька діяльність, яка забезпечує у спільній діяльності поступове оволодіння методикою проведення дослідження (ознайомлення з етапами, способами добору та оброблення інформації, складанням програми дослідження, аналізом та оцінюванням результатів тощо) та індивідуальне самовизначення кожного учня на кожному з етапів дослідження щодо вибору форми та способу власної участі у спільній творчій справі. Для старшокласників більш характерним та вагомим є індивідуальне дослідження проблеми в обраній галузі

Отже, комплекс заходів, технологій створює сприятливі умови у закладах загальної середньої освіти для розвитку національно-патріотичного виховання як пріоритетної сфери соціального життя країни, підвищення його статусу та розвитку потенціалу, досягнення якісно нових результатів у духовно-моральному, патріотичному, трудовому, мистецько-естетичному, екологічному вихованні підростаючого покоління.

ЛІТЕРАТУРА

1.               Виховання громадянина: психолого-педагогічний і народознавчий аспекти : навч.-метод. посіб. / П. Р. Ігнатенко, В. А. Поплужний, Н. І. Косарева, Л. В. Крицька. – К. : Ін-т змісту і методів навчання, 1997. – 252 с.
2.               Гонський В. Патріотизм як основа сучасноговиховання та ідеологіїдержави. Рідна школа. 2001. № 2. С. 9–13.
3.               КонцепціяДержавної цільової соціальної програми національно-патріотичного   виховання   на   період   до   2025   року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1233-2020-р#Text.
4.               Про введення воєнного стану в Україні: Указ Президента України № 64/2022. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text
5.               Про загальнонаціональну хвилину мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України: Указ Президента України № 143/2022. URL: https://www.president.gov.ua/ documents/1432022-41729.