Урок з історії України "Вигнання німецьких військ та їхніх союзників з України"

Воєнні дії кінця 1942 – 1944 роках. Вигнання німецьких військ та їхніх союзників з України.

оточення 300-тисячної німецької армії генерал-фельдмаршала Фрідріха фон Паулюса;знищення четвертої частини німецьких військ на радянському фронті. Після розгрому гітлерівців у битві під Сталінградом почалося їх вигнання з України. Генерал-фельдмаршал Фрідріх Паулюс здається в полон. 31 січня 1943 року. Полоненого генерал-фельдмаршала Фрідріха Паулюса конвоюють до штабу 64-ї армії. 31 січня 1943 року.

18 грудня 1942 р. - звільнення першого населеного пункту УРСР - села Півнівка Міловського району Ворошиловградської (Луганської) області. Згодом частини Червоної армії вибили німецьких вояків з районного центру Мілове, пізніше - з Луганська (Ворошиловграда). Війська Воронезького і Південно-Західного фронтів звільнили більшу частину Харківщини разом із Харковом і частину Донбасу з Ворошиловградом. Передові частини радянських військ навіть підійшли до Дніпропетровська і Запоріжжя, таким чином просунувшись на 700 км углиб окупованої території України. Однак через нестачу техніки та відсутність досвіду наступальних дій, просування радянських військ загальмувалося. Фронт стабілізувався на лінії Зміїв – Червоноармійськ - Слов’янськ - Ворошиловград (тепер Луганськ).

19 лютого — 25 березня 1943 р. - контрнаступ німецьких військ із району Краснограда та Красноармійська Харківської області у результаті якого радянським військам довелося знову залишати територію України. 15 березня 1943 р. німецькі війська знову захопили Харків, а 18 березня - Бєлгород. Під контролем радянських військ залишилися лише північ Ворошиловоградської області і східна частина Харківської. У результаті німецьких контрударів утворився Курський виступ, так звана Курська дуга, де від квітня до липня 1943 р. панувало відносне затишшя. Обидві сторони готувалися до рішучих боїв.

У битві за Харків, лютий 1943 р. А. Гітлер тисне руку командиру групи армій «Дон» Еріху фон Манштейну, бажаючи йому успіху у планованому контрнаступі в 1943 р. Лютий 1943 року. Командир 3-ї танкової армії генерал Павло Рибалко в центрі Харкова

5 липня - 23 серпня 1943 р. – Курська битва. Спроба літнього німецького наступу на Курській дузі (операція «Цитадель»), як реванш за Сталінград. Унаслідок важких кровопролитних боїв кращі танкові дивізії нацистів були знищені (танковий бій біля с. Прохорівка 12 липня 1943 р.). Склалися сприятливі умови для наступальних операцій Червоної Армії, у тому числі й в Україні.

Щоб утримати Донбас німці створили лінію оборони по річках Сіверський Донець - Міус. А. Гітлер проголосив, що Міуський рубіж стане новим кордоном Німеччини. Радянське командування поставило завдання Південному та Південно-Західному фронтам: відтягнути частину військ противника на себе в районі «Міус-фронту», щоб зірвати німецький наступ під Курськом. Радянські війська в липні 1943 р. форсували ріку Міус, а в серпні - здійснили штурм оборони німців уздовж Сіверського Донця. Вони скували значні сили гітлерівців і не дали використати їх на Курській дузі.23 серпня 1943 р. німців було вибито з Харкова. 2 вересня буде звільнено Суми. У результаті Донбаської операції було очищено від гітлерівців Донецьк (8 вересня), Дебальцеве, Горлівку, Макіївку. Визволення Лівобережної України. Перший етап (серпень – вересень 1943 р.)Звільнення Харківщини

Німецьке командування, реально оцінюючи свої можливості, вирішило перейти до оборони. 11 серпня 1943 р. було віддано наказ про будівництво на річках Дніпро і Молочна системи укріплень, яка одержала назву «Східний вал» (лінія Пaнтера-Вотан). На Дніпрові кручі гітлерівці стягли групу армій «Центр» у складі 62 дивізій. Чернігово-Прип’ятьська операція (26 серпня - 1 жовтня 1943 р. 21.09. – звільнено Чернігів). Полтавсько-Кременчуцька операція (26 серпня - 30 вересня 1943 р. 23.09. – звільнено Полтаву). Мелітопольська операція (26 вересня - 5 листопада 1943 р. 23.10. – звільнено Мелітополь). Запорізька операція (10 - 14 жовтня 1943 р. Запоріжжя звільнили 14.10.). Дніпропетровська операція (жовтень 1943 р. 25.10. – Дніпропетровськ звільнено). Другий етап (жовтень – грудень 1943 р.)21 вересня 1943 р. – війська Центрального і Воронезького фронтів форсували Дніпро в районі с. Великий Букрин (Обухівський район Київської області), на ділянці Дніпропетровськ - Запоріжжя та в районі Канева - Кременчука. Створення протягом вересня 23 плацдармів на його правому березі.

Карта Східного фронту в 1943 році, де червоною зигзагоподібною лінією показано лінію Пaнтера-Вотан (Східний вал)

Солдати  Вермахту  готують  позиції для оборони Дніпровського валу. Осінь 1943 р. Штурм німецької лінії «Вотан», частини «Східного валу» на р. Молочній. Жовтень, 1943 р. Біля греблі Дніпрогесу. Запоріжжя, 1943 р. Форсування Дніпра у вересні 1943 р.

Битва за Дніпро і звільнення Києва. Наприкінці вересня 1943 р. Червона Армія контролювала територію у 700 кілометрів уздовж лівого берега Дніпра. Прагнучи піднести бойовий дух військ, які з виходом на територію України поповнювалися здебільшого за рахунок місцевих жителів, радянське керівництво 20 жовтня 1943 р. перейменувало фронти.{21 E4 AEA4-8 DFA-4 A89-87 EB-49 C32662 AFE0}спрямував свої удари проти ворога в районі Києвасконцентрував свої сили нижче по Дніпру біля Черкасзосереджував свої удари в районі Дніпропетров-ськанаступав у напрямку Кримського півострова

Швидка мобілізація населення - на Лівобережжі до лав Червоної Армії в 1943 р. було мобілізовано близько 1 млн. осіб віком від 16 до 60 років. До звільненого населення відчувалася недовіра, яка переростала у мстивість і прагнення примусити жителів республіки «спокутувати кров’ю» своє перебування в окупації, тому мобілізованим не видавали амуніцію і зброю.

Букринський плацдарм Лютіжський плацдарм

Cпочатку радянське керівництво вирішило наступати на Київ з плацдарму в районі с. Великий Букрин на південь від столиці. До 29 вересня радянські солдати не мали понтонних мостів на Дніпрі, що не дозволяло здійснювати в необхідних розмірах переправу на Букринський плацдарм військ, боєприпасів, техніки та палива. Через нестачу палива арміям фронту не була надана ефективна допомога авіацією. А німецьке командування до кінця вересня перекинуло із Західної Європи на Київський напрям 3 танкових і 3 піхотних дивізії та багатотисячні поповнення з наміром ліквідувати плацдарм. Вони розпочали наступ північно-західніше Ржищева на Щучинському плацдармі. Тяжкі криваві бої точилися до 4 жовтня. 13 жовтня бої продовжилися з новою силою та в ще більш складних умовах і точилися без успіху до 15 - 16 жовтня і потім були тимчасово припинені.«Канівський Десант Смерті». В ніч з 24 на 25 вересня 1943 р. для підтримки подальшого наступу військ мали висадитися повітряно-десантні війська. Планувалося, що 10 тис. парашутистів візьмуть під контроль значні частини території в німецькому тилу між Ржищевом і Каневом і утримуватимуть їх 2-3 дні до підходу основних сил. Однак через прорахунки у підготовці (погана розвідка і навігація, нестача транспорту і засобів зв'язку, завелика секретність) десантуватися змогли тільки 4,6 тис. воїнів, тільки 5% із них - у визначеній зоні. Інших розкидало на кількадесят кілометрів. 3,5 тис. з них загинуло або потрапило в полон, більша частина - у перші години після висадки.

Радянські десантники, 1943 рік. Переправа радянських військ, 1943 рік

Після невдач було вирішено перенести основний удар на північ від Києва в район плацдарму поблизу с. Лютіж. Це означало, що понад 200 тис. бійців разом з технікою треба переправити з Букринського плацдарму назад через Дніпро, таємно передислокувати лівим берегом на північ за Київ, аби там знову перекинути їх на правий берег у район Лютіжа. Усе це робилося під покровом ночі в умовах осінньої негоди. Битва безпосередньо за Київ розпочалася 1 листопада 1943 р. наступом радянських військ на Букринському плацдармі. З 3 по 5 листопада радянські війська демонстрували на Букрині зосередження оперативних резервів, відволікаючи значні сили ворога від північного напрямку, де вирішувалася доля Києва. 3 листопада 1943 р. ударне угруповання військ 1-го Українського фронту на Лютізькому плацдармі нанесло потужний удар з півночі від Києва. Сталін віддав наказ узяти Київ до річниці Жовтневої революції. Цей наказ було виконано. 6 листопада 1943 р. Київ було визволено. 7 листопада радянські солдати оволоділи важливим залізничним вузлом і потужним опорним пунктом ворога – містом Фастів. 

У боях за Київ загинуло 260 тис. радянських воїнів. За героїзм, проявлений у битві за Дніпро, 2438 воїнів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу (понад 20 % від усіх нагороджених цим званням за всю війну), близько 10 тис. одержали бойові ордени — це більше, ніж під час будь-якої іншої операції Другої світової війни.

Сапери наводять переправу, 1943 рік. Радянські танки та вуличні бої у Києві, листопад 1943 р.

Київська операція відкрила Червоній армії перспективи для подальших наступальних дій на Правобережній Україні.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}31 жовтня - 11 грудня 1943 р. Керчінсько-Ельтигенська Початок звільнення Кримського півострова

«Другий Сталінград». В кільці оточення було знищено 41 200 і взято в полон понад 15 тисяч солдатів і офіцерів Вермахту, знищено 430 літаків, 155 танків та сотні одиниць іншої техніки. Фактично знищено війська німецької армії «Південь» під командування Еріха фон Манштейна. Відкрито шлях до визволення Правобережної України. За цю операцію генерал армії І. Конєв був нагороджений званням Маршала Радянського Союзу. Тисячі солдатів і офіцерів були нагороджені орденами і медалям, зокрема близько 100 осіб удостоєно звання Героя Радянського Союзу.

20 березня визволено Вінницю, 25 березня — Проскурів (Хмельницький), 26 березня — Кам’янець-Подільський, 29 березня — Чернівці. Війська 2-го Українського фронту форсували спершу Південний Буг, а потім Дністер і вийшли на кордон із Румунією (26 березня 1944 р.) 1-й Український фронт 8 квітня 1944 р. вийшов на кордон із Чехословаччиною.

Наступальні операції на півдні України призвели до визволення Херсона (13 березня), Миколаєва (28 березня), Одеси (10 квітня). 12 травня 1944 р. Крим було повністю визволено від гітлерівців. Нацисти втратили 100 тис. солдатів і офіцерів.

Львівсько-Сандомирська операція здійснювалася силами 1-го Українського фронту. На ділянках прориву оборони противника радянські війська зосередили до 255 одиниць артилерії на кілометр фронту. Гітлерівці не змогли утримати своїх рубежів, 27 липня 1944 р. радянські війська увійшли до Львова. На півдні України війська 2-го, 3-го Українських фронтів здійснили Яссько-Кишинівську операцію і прорвали оборону противника та захопили резерви німецьких і румунських дивізій. Командування Вермахту не змогло відвести свої війська за річку Прут, і вони були знищені. Завершила розгром гітлерівців на території України Східно-Карпатська операція, де були задіяні війська 1-го, 2-го, 4-го Українських фронтів. Бої точилися в гірських районах, що ускладнювало просування Червоної армії. 8 жовтня 1944 р. було визволено останній населений пункт УРСР у межах кордонів 1941 р. (ст. Лавочне, Стрийського району, Львівської (Дрогобицької) області). 14 жовтня 1944 р. в Києві відбулося урочисте засідання з нагоди визволення України. 28 жовтня 1944 р. було визволено Ужгород — останній населений пункт у межах сучасних кордонів України.

За 1225 днів війни Україна втратила п’яту частину населення. На фронті загинуло 1,3 млн. українців, знищено окупантами 1 млн. 366 тис. військовополонених і 3,9 млн. мирних жителів, примусово вивезено до Німеччини 2,4 млн. осіб.10 млн. осіб залишилося без даху над головою. На території України було знищено 16 150 підприємств, 27 910 колгоспів, 872 радгоспи, 1300 МТС. Було зруйновано і спалено 714 міст і селищ, понад 28 тис. сіл, 647 тис. житлових будинків. Тільки прямі збитки, заподіяні загарбниками, становили 285 млрд. крб. у цінах 1941 р. На її землях з 22 червня 1941 р. і до визволення 28 жовтня 1944 р. радянськими військами було проведено 29 стратегічних і фронтових оборонних і наступальних операцій (всього було 76). На українському театрі воєнних дій в 1941-1944 рр. було зосереджено від 57,1 до 76,6% загальної кількості дивізій ворога, з яких на території України було розгромлено 60,6%.