Доповідь на тему: " Люби і знай свій рідний край"

ДОПОВІДЬ

вихованки гуртка «Юні квітникарі»

Покотилівської станції юннатів

на тему: «ЛЮБИ І ЗНАЙ СВІЙ РІДНИЙ КРАЙ»

Доброго дня! Шановні члени журі, колеги.

Я, Охрименко Альона, вихованка гуртка

«Юні квітникарі» Покотилівської станції юннатів.

Тема моє  роботи: «ЛЮБИ І ЗНАЙ СВІЙ РІДНИЙ КРАЙ»

Одним із напрямків нашої діяльності в гуртку є краєзнавчий. Ми вивчаємо географію та історію свого рідного краю, досліджуємо екологічні проблеми заповідних місць рідного селища. Кожна людина має свої заповідні місця, де може відпочивати душею. Знати традиції та історію рідного селища не тільки цікава, але й потрібно. Тому ми вважаємо, що вивчення заповідних куточків природи є важливим питанням сьогодення. У нашому селищі Покотилівка це особливі місця, які потрібно досліджувати та оберігати.

Мета роботи полягає у вивченні історії заповідних куточків рідного краю.

Об’єкт дослідження: заповідні місця рідного краю.

Предмет дослідження: історія об’єктів природно-заповідного фонду

сел. Покотилівка.

Під час роботи над обраною темою перед нами були поставлені такі завдання:

• опрацювати наукову літературу з теми роботи;
• здійснити аналіз  джерел;
• з’ясувати походження назви рідного селища;
•  з’ясувати історії об’єктів природно-заповідного фонду;
• записати розповіді старожилів селища та працівників краєзнавчого музею про заповідні місця селища;
• зібрати фотоматеріали;
• узагальнити інформацію о заповідних об’єктах рідного краю.

Новизна роботи полягає в узагальнені даних про об’єкти природно-заповідного фонду сел. Покотилівка.

Практичне значення полягає в тому, що краєзнавчий  матеріал можна використовувати на заняттях гуртка, на уроках історії, виховних заходах.

Проводячи дане дослідження ми використовували як теоретичні, так і практичні методи дослідження. Зокрема, із практичних методів дослідження застосовано методи «усної історії», що базуються на інтерв’ю, експрес-опитування жителів селища та директора краєзнавчого музею. Із теоретичних методів дослідження було використано: робота з літературними джерелами та архівними інформаціями, інтернет ресурсами, порівняння, систематизація опрацьованого матеріалу.

Звернувшись до селищної ради селища Покотилівка ми дізналися, що до 80-90 років були побудовані платформа Карачівка і станція Покотилівка. Заселятися  поступово починає селище Покотилівка з 1900 року, залізничими службовцями та робітниками депо.

Існує дві версії походження назви нашого мальовничого селища Покотилівка. Перша – від українського прізвища “Покотило”, друга – від нерівної місцевості, на якій знаходиться селище. 

Донецьке городище — багатошарова пам'ятка археології, що розташована на високому мисі правого берега річки Уди на території міста Харкова. У відкладах культурного шару зафіксовані різноманітні археологічні матеріали в широкому хронологічному діапазоні від епохи бронзи і до давньоруського часу.

Найбільшу популярність пам'ятка здобула як літописне давньоруське місто Донець VIII–XIII ст. н. е., яке згадується в Іпатіївському літописі під 1185 роком і куди, згідно з Іпатіївським літописом, втік з половецького полону князь Новгород - Сіверського князівства Ігор Святославич влітку 1185 або 1186 року.

У наш час Донецьке городище являє собою пам'ятку археології та історії національного значення, яка складається з дитинця і посаду. Будь-яке незаконне здійснення розкопок, розвідок чи інших земельних робіт на території Донецького городища карається відповідно до статті 298 ККУ.

У 1954 році частина посаду була віддана під забудову, зараз там розташовується дачний кооператив «Коксівник» і частина житлової забудови сел. Перемога міста Харкова. Пам'ятка також є важливим туристичним об'єктом, який регулярно відвідують місцеві мешканці, гості міста та області. 

Історія сучасного селища Покотилівка пов’язана з знатним родом Щербініних. Саме в нашому селищі нащадок першого харківського губернатора Михайло Щербінін на початок 19 століття побудував свій маєток, в будівлях якого зараз знаходиться Бабаївське лісництво. Поруч з маєтком, Щербінін розпорядився побудувати селище. Саме в той час були насаджені перші дуби, які складають основу сучасної ботанічної пам’ятки природи «Просіки». Віковічними дубами – велетнями, вже понад 330 років.

У 1960 році жителями селища Бабаї та Покотилівка було висаджено 10 тис. червоного дуба, берези, горобини, кленів, а з 1984 р. ця ділянка отримала статус державної ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Просіки» площею 4,2 га. Природно-історична цінність цього заповідного об’єкту полягає  в тому, що дана ділянка лісу уявляє собою науковий, історичний, санітарно-гігієнічний та пізнавальний інтерес.

Для мешканців даного району цей ліс має велике значення. Рослини є природним фільтром забрудненого повітря, оскільки з одного боку лісу проходить залізниця, а з іншого боку - Сімферопольське шосе. Тваринний та рослинний світ цієї ділянки лісу – важливий об’єкт навчальної, наукової та природоохоронної діяльності місцевих школярів та юннатів Покотилівської станції юних натуралістів.

Є в нашому лісі ще криниця чиста, де Григорій Савич Сковорода любив писати філософські роздуми, бо дивовижна незаймана краса природи завжди допомагала йому у творчості. Статус гідрологічної пам’ятки природи місцевого значення джерело отримало у 1984 році. «Джерело ім. Г.С. Сковороди» – оголошено пам'яткою природи з метою збереження унікального гідрологічного об'єкта з площею 6,3 га., а також є пам'яткою історії та культури. Джерело знаходиться в оточенні дубових насаджень віком 65 років. Саме в плідні часи творчості філософа, біля цієї криниці, були написані чудові байки, які склали збірку «Байки Харківські».

Опрацьовуючи літературні дані ми звернулися до Бабаївського історико-краєзнавчого музею. Його завідувачка Шепель Алевтини Анатолівни розповіла нам, що до революції майже ніхто і не згадував про Григорія Савовича. Може так і забули б це ім’я, якби не указ від 30 липня 1918 року Ради Народних Комісарів затвердили список «пам’ятків видатних діячів соціалізму, революції». першим у цьому списку серед філософів значився Григорій Сковорода. Після виходу указу в с. Бабаї на домі, де зупинявся Г.С. Сковорода, було встановлено меморіальну дошку та окультурено місце біля улюбленого джерела філософа.

В 1995 році в оточенні заповідної природи на території кемпінгу встановлено пам’ятник на честь українського філософа-просвітителя Г.С. Сковороди (скульптор С. Ястреба). Біля джерела збудували комплекс для відпочинку. На галявині біля джерела кожного року відбуваються фестиваль «Сад Божественних пісень». Провідна творча мета фестивалю — демонстрація поваги до рідної країни, її історії та видатних українців, таких як Г.С. Сковорода; зв’язок духовної спадщини Сковороди та духовності в сучасній культурі та мистецтві різних країн, що благодійно впливають на розвиток суспільства.

У 70-ті роки XVIII століття Григорій Сковорода гостював у свого учня по Харківському колегіуму, бабаївського священника Якова Правицького, який разом із місцевим поміщиком П.А. Щербініним завжди підтримували філософа в його нелегкому житті. Саме в цих мальовничих місцях Г.С. Сковорода написав, як він казав, півдесятка байок.

Саме це джерельце допомагає зберегти нам людську гідність і право називатись Людиною. Звичайно, за такий довгий час змінили свій вигляд стежки, якими ходив Сковорода. Але природа сама зберігає те, про що нам треба пам'ятати. Мандруючи екологічною стежкою, ми завжди зупиняємося біля джерела, щоб згадати ті часи.

Природоохорона робота

На жаль, не всі люди усвідомлюють величезне значення того природного дару, яким наділене наше селище, - унікальними ділянками природно-заповідного фонду країни. Шкода, що взаємовідносини людини з живим світом цього лісу не обмежуються лише природоохоронним, культурним та науковим видом діяльності. Спостерігаються випадки недбалого ставлення до природи: розкидають сміття, викидаються пакети зі сміттям, яке потім собаки розносять по всьому лісу, розпалюють вогнища, знищують первоцвіти.

Разом з іншими юннатами Покотилівської станції юних натуралістів ми шефствуємо над цими об’єктами, регулярно прибираємо територію, проводимо природоохоронні акції “Першоцвіт”, «До чистих джерел», «Мурашка».

Ми плануємо продовжити дослідження екологічного стану цих пам’яток природи. Залучити інші гуртки до природоохоронної роботи, організувати для батьків цикл бесід і екскурсій, а також проводити екологічні акції по очищенню і прибиранню сміття на території пам’яток.

ВИСНОВКИ

За підсумками проведеної роботи можна зробити висновок: що вивчення заповідних куточків природи рідного селище є важливим питанням сьогодення. У нашому селищі Покотилівка це особливі місця, які потрібно досліджувати і оберігати. Ми бажаємо зберегти ці дари природи нащадкам. Мандруючи екологічною стежкою, ми завжди відвідуємо заповідні місця рідного селища. Одним із головних завдань для нас сьогодні є збереження, охорона і підтримання чистоти наших унікальних місцях. Ми плануємо продовжити дослідження заповідних місць рідного селища. Залучити інші гуртки до роботи, організувати для батьків цикл бесід і екскурсій, а також систематично проводити екологічні акції по очищенню і прибиранню сміття на території пам’яток.

Під час проведеної роботи ми відкрили для себе дуже багато цікавого, нового. І ми переконанні, що знати, берегти та любити свій край повинні усі.