Доповідь "Розвиток творчого мислення учнів засобами інформаційних технологій."

Сучасний навчальний процес характеризується широким застосуванням різних засобів навчання зокрема ІТ. Їх використання вимагає відповідного рівня розвитку пізнавальних процесів учнів.

Навчальні процеси спрямовані не тільки на здобуття знань та формування вмінь і навичок, здійснення навчальних дій, а й на розвиток особистості учня. Насамперед передбачається розвиток пізнавальних процесів, які забезпечують успішне навчання.

В.В. Давидов у результаті багаторічних експериментальних досліджень (спільно з Д. Б. Ельконіним) виявив умови організації розвиваючого навчання в процесі засвоєння такими, що вчаться знань і умінь. Вчений розробив логіко-психологічну концепцію про два основні типи мислення людини - розсудливо-емпіричне і розумно-теоретичне. Розробив теорію учбової діяльності, що спирається на поняття змістовного узагальнення. На основі цієї теорії створені конкретні програми і навчально-методичні посібники з математики, російської мови, хімії, географії і інших предметів. Їх практичне використання сприяє ефективному освоєнню школярами учбової діяльності, розвитку у них розумно-теоретичного мислення, формуванню особи[2;3].

Мислення необхідне для засвоєння знань. Надбані людьми і зафіксовані в книгах знання не можуть бути засвоєні дітьми (учнями) без їх мислення. Мислячи ми доходимо розуміння того, що було для нас спочатку незрозумілим[3].

Мислення завжди виникає тоді, коли з’являються проблеми, що мають бути вирішеними. Тобто, мислення – це пошук рішення відносно якогось питання. Існує два засоби пошуку такого рішення – конвергентне та дивергентне.

Конвергентне мислення – це мислення, за яким всі розумові зусилля концентруються на пошуку єдиного правильного рішення, для чого використовуються переважно наявні знання та логічні судження.

Дивергентне мислення– це мислення людей, яким властивий пошук максимальної кількості варіантів вирішення проблеми.

Програмне забезпечення інформаційних технологій освіти ефективно виявляють, формують, розвивають, тренують швидкість, гнучкість, оригінальність і точність мислення.

Сьогодні у сфері безперервної освіти важливішим завданням стає вироблення проектно-технологічного мислення спеціаліста як засобу розвитку його особистості – з допомогою знань, умінь, навичок, почуттів, а не заради їх самих. Проектність, технологічність, креативність – визначальні ознаки розумової і практичної діяльності людини…

 Вивчення математики має сприяти формуванню загальнонавчальних умінь, культури мовлення, чіткості і точності думки, критичності мислення, здатності відчувати красу ідеї, методу розв'язання задачі або проблеми, таких людських якостей, як наполегливість, сила волі, здатність до переборення труднощів, чесність, працелюбство та ін. Незамінні можливості математики у вихованні алгоритмічної культури як здатності діяти за заданим алгоритмом, а також самостійно конструювати нові алгоритми на основі аналізу й узагальнення послідовності виконуваних операцій і дій, що ведуть до шуканого результату.

Відповідно до вимог, які висунуті у програмі для загальноосвітні закладів має значення, щоб діти  повірили у власні сили і здібності, зрозуміли, що без напруженої систематичної праці прийти до успіху неможливо. Пошук кращих способів розв'язання нестандартних задач, нестандартних розв'язань традиційних задач, аналіз змісту теорем, бесіди про видатних учених, організація способу здобуття знань — усе це є важливими складовими на шляху розвитку творчих здібностей учнів.[4;5]

Для багатьох учнів визначальним чинником вивчення математики, як це зазначає Г. Ф. Федорець , є її загальновизнана роль у житті та інших науках. Але є учні, які на уроці перестають слухати або, навпаки, тільки роблять вигляд, що слухають, але не чують, якщо новий матеріал їх не зацікавив з самого початку. Запобігаючи байдужості на уроці, появу нового матеріалу потрібно підпорядковувати природній допитливості школяра: новий факт не виникає з «нічого»; разом з дітьми з'ясувати можливості його застосування, а форму організації навчання обирати оптимальною. Отже, завдання, яке постало перед учителем,- збудити здібності своїх учнів, виховати в них сміливість думки і впевненість у тому, що вони розв'яжуть кожну задачу, в тому числі й творчого характеру,- без особистого захоплення справою, без наявності педагогічного такту і таланту, без умілого вибору форм навчання, методів, прийомів та засобів втілити в життя неможливо[6].

Головною в діяльності вчителя є проблема зробити навчання цікавим: для учня це означає посильним і успішно-результативним, для вчителя — радісним.

Л.М. Фридман та І.Ю. Кулагіна наголошує, що  творчо працюючи, вчитель завжди прагне:

•       пропонувати посильний рівень вимог відповідно до рівня навченості та научуваності;
•       вчити учнів концентруватися та максимально викладатися в обмежений час;
•       дати можливість навіть слабкому учневі отримати високу оцінку;
•       створювати умови для свідомого і самостійного вибору учнями рівня засвоєння навчального матеріалу;
•       дати можливість сильним учням проявити свої творчі здібності[7].

Адже інтерес до діяльності має спеціальну здатність підвищувати працездатність, включаючи увагу. Підтримання бажання вчитися вимагає зміни способів і форм сприйняття нового, створення різних ситуацій для застосування вивченого. Виховання ж інтересу передбачає реалізацію багатьох методичних прийомів, пошук і застосування різних технологій навчання, а головне - невтомну вчительську працю, самовдосконалення і самоосвіту.

В.А. Сластенін вважає, що систему своїх уроків вчитель повинен побудувати так, щоб учні працювали з повною віддачею сил, з інтересом. Школярам подобаються завдання творчого характеру, які розвивають у них пізнавальний інтерес, абстрактне мислення: складання казок, кросвордів, ігор; виконання творчих робіт; участь у математичних змаганнях. Готуючись до уроків, учитель повинен дотримуватися таких правил:

•       Урок має бути продуманим до дрібниць, щоб його етапи логічно випливали один з одного, а учні розуміли, чому, що і за чим вони роблять на занятті.
•       Корисно діяти за принципом «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Усе, що вчитель говорить, бажано втілювати в зримі образи. Наочність має бути динамічною, щоб показати невидиме: хід міркувань, зв'язок між поняттями.
•       Учнів потрібно ретельно готувати до усвідомлення теми уроку, а не записувати її наперед.
•       На уроці повинно бути цікаво. Адже без емоцій, без переживань розумне напружується. Зацікавленість виникає там, де вчителю вдається захопити дітей своєю емоційністю[8].

А.А. Столяр наголошує, що велику увагу необхідно приділяти розвитку уяви, нестандартного, творчого мислення і фантазії учнів[9]. Залежно від теми, мети та класу, в якому проходить урок, проводять уроки-лекції, уроки-практикуми, уроки систематизації та узагальнення знань у формі подорожей, конкурсів, математичних змагань. Адже, передусім, важливими є умови для створення творчої атмосфери, самокерування, взаємодопомоги і взаємоконтролю. Саме нестандартні уроки сприяють розвитку творчого мислення дітей, виховують навички дослідницької діяльності, дають високий ефект практичної спрямованості матеріалу, що, зрештою, приводить до глибокого розуміння предмета, зацікавленості ним[10].

У проведенні нестандартних уроків використовуються помічники з різних методів і форм навчання, серед яких науковці виділяють метод проектів, який дає можливість  навчити дітей самостійно добувати нові знання й застосовувати їх на практиці.

Проект – сукупність певних дій, документів, тестів для створення реального об'єкта, предмета, створення різного роду теоретичного продукту.

В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, уміння самостійно конструювати свої знання, розвиток критичного мислення.

Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного відрізка часу. Метод проектів завжди допускає розв'язання деякої проблеми, що передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого – інтеграція знань, умінь із різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Результати виконаних проектів повинні бути «відчутними», тобто якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв’язування, якщо практична, - конкретний результат, готовий до впровадження[1].

Метод проектів - це приклад інформаційно-педагогічних технологій навчання технологій, а засобу їхні проведення можуть бути різними. Це можуть бути комп'ютери, телекомунікації, інтерактивне телебачення, факс, радіозв'язок тощо. Тому головне - чітко визначитися із самим методом.

На уроках, спрямованих на розвиток творчого мислення сучасні педагоги орієнтують навчальну діяльність на стимулювання творчої активності, яка здійснюється на основі використанняінформаційних і комунікаційних технологій.

1. Використання інформаційної технології навчання допомагає забезпечити взаємодію між викладачем і тим, хто навчається, навіть за умов дистанційної освіти. Щодо соціального підкріплення проявів креативності, інформаційні технології освіти надають широкі можливості. Опис творчого процесу, його результати можуть бути подані і обговорені на електронній конференції, надруковані в електронному виданні, розміщені на Web-сайті навчального закладу. Наприклад, на заміну рукописним тематичним журналам не тільки у вищих навчальних закладах, але і в багатьох школах, ліцеях, гімназіях з’являються електронні журнали, для яких не існує проблем з тиражуванням та розповсюдженням. Кожний бажаючий може ознайомитися з їх матеріалами через мережу Internet, а при відсутності у навчального закладу власного Web-сайту – через локальну мережу.

2. Новий зміст освітнього середовища створює і додаткові можливості для стимулювання інтересу тих, хто навчається. Одним із таких стимулів є можливість задовольнити власну цікавість завдяки глобальній мережі Internet, надається доступ до електронних бібліотек (науково-технічних, науково-методичних, довідкових, наукових), інтерактивним базам даних культурних, наукових і інформаційних центрів, енциклопедіям, словникам. Також існують «переліки розсилки».

3. Персональні Web-сторінки педагогів надають додаткові можливості для входу у «творчу майстерню». На таких сторінках, як правило, розміщуються не тільки навчальні матеріали, але і наукові публікації, проспекти досліджень, кращі роботи. Вихід в світовий інформаційний простір дозволяє побачити різноманітні прояви креативності.

4. Web-сторінки різноманітних конкурсів з окремих предметів і дисциплін, які дозволяють ознайомитись із завданнями попередніх років і організувати роботу дистанційно. Фактично всі завдання, які розміщуються у вільному доступі на цих сторінках, спрямовані на розвиток творчого мислення, зорієнтовані на прикладний аспект знань. Яскравим прикладом може слугувати популяризація математики через міжнародний конкурс з математики «Кенгуру»[12].

Таким чином можна стверджувати, що в сучасному інформаційному середовищі існують певні умови творчого  процесу, які проявляються тоді, коли педагог ставить перед тими, хто навчається, творчі завдання. Отже, ефективний вчитель – це великий майстер мотивації. Зусилля такого майстра додаються до зусиль мотивованого учня, що обов’язково дає високі результати.

Література:

1. Горошко Ю.В. Вплив нової інформаційної технології на практичну значимість результатів навчання математики в старших класах середньої школи.- Дисертація кандидата педагогічних наук./Український державний педагогічний університет ім.. М.П.Драгоманова. – К.: 1993.-104с.
2. Давидов В.В Навчання математики / В.В. Давидов, С.Ф. Горбов та ін.. - М.: МИРОС, 1994. - 192 с.
3. Давыдов В. В. Теорияразвивающегообучения. – М., 1996. – С. 142.
4. Програма для загальноосвітніхнавчальнихзакладів. Математика 5-11 класи. – К.: Навчальна книга. - 2010.-с. 103-106.
5. Роберт И.В. Современные информационные технологии вобразовании: дидактические проблемы; перспективы использования / ИрэнаВеньяминовна Роберт. – М.: Школа-Пресса.-1994. – 205 с.
6. Федорец Г.Ф. Межпредметные святи в процессе обучения: учебное пособие.-  Л. - 1983.- 88с.
7. Фридман Л.М.Психологическийсправочник вчителя/          Л.М.Фридман, И.Ю.Кулагина. - М.: Просвещение, 1991. – 288 с.
8. Сластёнин В.А. Педагогика: Учеб. пособие. - М. -1997.
9. Столяр А.А. Педагогика математики: Учебноепособие для физико-математическихфакультетовпедагогическихинститутов. – Мн.: Высшая школа. - 1986.-414с.
10. Слєпкань З.І. Методика навчання математики. – К.: Зодіак – ЕКО. - 2000.-512с.
11. Лукичова (Сезоненко ) Н.С. Дипломна робота «ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ» , 2012 р. ХДУ. ФФМІ.
12. Компьютерные (информационные) технологии в обучении[електронный ресурс] // режим доступа: http://studentu.poleznoe.com.ua/