Доповідь "Самоосвіта як процес удосконалення творчої компетентності викладачадачавикладача

САМООСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЕФЕКТИВНА УМОВА

РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРФЕСІЙНОЇ 

КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА

Професійна компетентність викладача – це особистісні можливості викладача, які дозволяють йому самостійно і ефективно реалізувати цілі педагогічного процесу.

 «Перехід» викладача з більш низьких рівнів на більш високі досягається у процесі професійного самовдосконалення: через самоосвіту (самостійне оволодіння найновішими науковими досягненнями).            

Самоосвіта викладача – це провідна форма вдосконалення професійної компетентності, що полягає в засвоєнні, оновленні, поширенні й поглибленні знань, узагальненні досвіду шляхом цілеспрямованої, системної самоосвітньої роботи, спрямованої на саморозвиток та самовдосконалення особистості, задоволення власних інтересів і об’єктивних потреб освітнього закладу.             Самоосвіта викладача не повинна зводитися до відновлення знань, якими він оволодіє, мова йде про ознайомлення з новітніми педагогічними та             психологічними дослідженнями, пошук нових напрямків у методиці та організації навчально виховного процесу, розгляд на високому науковому рівні педагогічних проблем, що викликають утруднення в практичній роботі.

«Професійний розвиток педагогічних і науково-педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання»,  –  зазначено в статті 59 Закону України «Про освіту». 

 Головна умова всебічного гармонійного розвитку особистості  в сучасному світі – освіта, яка надає універсальні знання, педагогіка, яка потребує висококваліфікованих спеціалістів, здатних до систематичної роботи з вивчення та впровадження нових освітніх технологій, постійного зростання  професійної майстерності – до самовдосконалення та самоосвіти впродовж життя.   У чому полягає суть самоосвіти сучасного викладача? У постійній усвідомленій роботі з підвищення рівня професійної компетентності, в безперервному добровільному пошуку та  застосуванні нової інформації, що сприяє оновленню педагогічного  досвіду. За словами К. Ушинського «учитель живе до тих пір, поки він учиться».  

Адже самоосвіта – це  адаптування індивідуальних  якостей до вимог фаху,    орієнтована на  вдосконалення  професійної компетентності потреба  у поглибленні та розширенні знань і вмінь, готовність безперервно навчатися й пізнавати нове,  ефективно застосовувати інноваційні освітні технології. 

Удосконалення професійних компетентностей, пошук найбільш ефективних методичних та педагогічних технологій, обґрунтування та апробація власного досвіду  – ці основні завдання самоосвітньої викладацької діяльності можливі за умови зацікавленості у фаховому зростанні перш за все самого педагога, за умови  усвідомлення, внутрішньої мотивації. Тут не може бути вікових обмежень, обмежень за рівнем освіти чи досвідом, як не може бути й безсистемності, ситуативності, «стихійності» самого процесу самоосвіти.

Саморозвитку на певному етапі своєї педагогічної діяльності потребує кожен викладач, розуміючи необхідність поповнення професійної та загальнокультурної інформації,  оновлення методичної скарбнички, відповідності новітнім освітнім тенденціям.    «Немає людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість, ніж учителі», – писав В.Сухомлинський, підкреслюючи головний чинник мотивації учителя до саморозвитку.

Так, викладач відчуває себе творцем, працюючи зі студентом, навчаючи й надихаючи Людину, Громадянина. Це надзвичайна відповідальність і, певно, покликання – творчий учитель.  «Який він, творчий педагог?». Більшість викладачів, відповідаючи на це запитання, зазначила, що «сучасний викладач мусить бути креативним, застосовувати творчі, експериментальні, пошуководослідницькі методи педагогічної діяльності», «повинен навчити і виховати творчу особистість», «вчити нестандартно, щоб сприяти зацікавленню та успішності    студента»,             «формувати          творчу, конкурентоспроможну особистість». 

Отже, педагогічна творчість  – це інноваційна дидактична діяльність, одвічний пошук педагогічної ефективності, в основному – вдалий, часом, на жаль, – недієвий…  Творчість – один з найважливіших, найсучасніших  чинників у мотивації до  самоосвіти та саморозвитку, в  напрацюванні індивідуального стилю, власного педагогічного портфоліо. Кращий учитель демонструє, великий учитель – надихає.

Педагогічна творчість є важливим фактором  фахового зростання.  Педагогічна творчість – одвічний пошук нових і результативних методів та форм професійної діяльності.  Необхідність самоосвіти в тій чи іншій формі на різних етапах своєї професійної діяльності потребують всі   педагогічні працівники коледжу (більшість викладачів – постійно), незалежно від освітньої категорії чи досвіду  Творча особистість, яка навчає і виховує творчу особистість,   для успішної реалізації свого творчого потенціалу від задуму до втілення, потребує вдосконалення професійної майстерності.   

 Сьогодні, коли суспільство висуває до педагогів найвищі вимоги, важливо, щоб, викладач який має неабиякий вплив на формування світогляду молоді, був саморозвиненим і творчим.  Неперервна самоосвітня діяльність  призведе до очікуваних результатів  лише тоді, коли ініціативність креативних педагогів та їх професійні надбання підтримуються методичною службою освітнього закладу, методичними  об’єднаннями, інноваційний  професійний досвід вивчається і впроваджується, створено сприятливі умови заохочення й стимулювання   творчих пошуків.

 Розвитку творчих компетентностей викладача сприяє активна наставницька діяльність,  координування  пошуково-дослідницької роботи студентів, організація гурткової та позааудиторної предметної роботи.  Стимулюють  викладачів до  підвищення ефективності навчання  презентації педагогічних новинок, творчі майстер-класи, інструктивно-методичні консультації, відвідування  занять (відкритих – у першу чергу) колег,  психологопедагогічні тренінги, систематичне проходження курсів підвищення кваліфікації, участь у конференціях регіонального та міського рівня. 

У набутті педагогічної майстерності викладача необхідними умовами стають здатність до творчості, креативність, спроможність міркувати оригінально, пошук нестандартних шляхів вирішення проблемних ситуацій. Педагогічна творчість  завжди нетривіальна, новаторська, спрямована на розвиток особистості, характеризується відсутністю шаблонів, відповідає запитам сучасності і – головне – здатна забезпечувати високий рівень успішності. 

Реалії сьогодення засвідчують, що статус викладача, на жаль, не має гідної підтримки як у соціумі, так і на державному рівні. Тому важливим стає рівень відданості педагога своїй справі, усвідомлення свого призначення, особистого прагнення до постійного самовдосконалення і професійного зростання. Найціннішим стає те, коли мотиваційна складова до удосконалення власних компетенцій зароджується  зсередини, а не є зовнішнім стимулятором.

                                  Список використаних джерел 

1.https://vseosvita.ua/library/samoosvita-ak-bezperervnij-processamorozvitku-ta-samovdoskonalennaprofesijnoi-kompetentnosti-pedagoga9286.html 

2. http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18