ДОСЛІДЖЕННЯ ТУРИСТИЧНО-

РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

СЕЛА ВЕЛИКІ ОЗЕРА

 ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ

РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2020 ВСТУП……………………………………………………………………………….2

РОЗДІЛ І.  ІСТОРІЯ  ТА ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СЕЛА ВЕЛИКІ ОЗЕРА.

1.1.ІСТОРІЯ СЕЛА ВЕЛИКІ ОЗЕРА……………………………………………………………...6

1.2ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНІ ТА ЕКСКУРСІЙНІ МОЖЛИВОСТІ СЕЛА ВЕЛИКІ

ОЗЕРА……………………………………………………………………………………………...10

1.3.НАРОДНА КУЛЬТУРА – ЯК ФОРМА ПОЄДНАННЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ, ВЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА І ПРИРОДИ……………………………………………………10

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ОБЄКТІВ ПРИРОДНОРЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СЕЛА В. ОЗЕРА

2.1. НАЙВАЖЛИВІШІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ, ЗЕЛЕНИЙ

ТУРИЗМ……………………………………………………………………………………………12 2.2.        ПРИРОДНІ    ВОДОЙМИ: ОЗЕРА            ВЕРХНЄ        ТА       НИЖНЄ,        РІЧКА

ЛЬВА……………………………………………………………………………………………….17

2.3. ВІКОВІЧНІ ДУБИ. УРОЧИЩЕ «ПАНСЬКИЙ МАЄТОК». ДУБ «С. І. ВІТКЕВИЧА»…19

2.4. РЕСУРСНІ     МОЖЛИВОСТІ        ЛІСІВ І           БОЛІТ            ОЗЕРСЬКОГО ЛІСУ…………………………………………………………………………………………..…..19

2.5.           ПЕРСПЕКТИВИ     І     ШЛЯХИ      РОЗВИТКУ        ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО

ПОТЕНЦІАЛУ СЕЛА ВЕЛИКІ ОЗЕРА…………………………………………………………21

ВИСНОВОК………………………………………………………………………..24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...…..26 ДОДАТКИ…………………………………………………………………….……27 

ВСТУП

     Все починалось з села...

     Ще з давніх часів усьому світові було відомо, що те величезне багатство України, котре завжди визначало її території як самодостатній край, полягає у її найбагатших землях, величній природі та глибокій культурі, котра корінням походить ще у Трипілля та могутню Слов'янську спадщину. Адже уся мудрість українських традицій прихована саме у сільському побуті та шанобливому відношенні до рідної землі. І саме тому справжнє єднання з природою та щирість культури , до яких так прагнуть мільйони мешканців сучасних мегаполісів, слід шукати на українському селі, де ще якихось 200 років потому господарював заможній дух матінки Русі...

     Щоб збагнути всю велич та спадщину українського села і реально оцінити його потенціал, не потрібно щось вигадувати, - потрібно просто згадати народну мудрість, яка говорить, що все нове - це добре забуте старе. А українське село на протязі багатьох століть існувало не тільки як потужний соціальний та економічний інструментарій держави, а ще й визначало культурну та загальну демографічну ситуації на своїх територіях.

      Отже, сама культура, історія та географія нашого рідного краю пророкують українському селу процвітання та успіх! А сучасні мешканці українських сіл залишаються чи не єдиними носіями українського народного фольклору, українських ремесел, народних танців, пісень, святкувань та інших атрибутів православної культури нашого народу. Тож без перебільшень можна сказати, що втрачаючи сьогодні українське село, народ України тим самим втрачає і той безцінний шматочок величезної культурної спадщини, котрий по суті повинен бути візитною карточкою сучасної України! І якщо у час комерційної глобалізації українське село в силу певних причин не може гучно заявити про себе на увесь світ, в такому випадку потрібно шукати альтернативні шляхи виведення українського села із занепаду. Адже відомо, що при ефективній аграрній політиці українське село «пів світу» здатне нагодувати і саме залишатися при цьому у достатку.

      Мета проекту полягає в комплексній характеристиці природного   потенціалу села Великі озера, дослідженні теоретичних і практичних аспектів туристично-рекреаційного потенціалу села Великі Озера.

Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань:

-   Дослідження історії села.

-   Дослідження основних об’єктів туристично-рекреаційного призначення. 

-   Обґрунтувати основні аспекти розвитку села Великі Озера на основі краєзнавчих і соціологічних досліджень.

-   Визначення перспективних напрямків розвитку села.

Об'єкт досліджень: туристично-рекреаційний потенціал села Великі Озера.

Актуальність даної роботи полягає в можливості сформувати позитивний туристичний образ даного села, оскільки, щодо нього склалось пересічне уявлення екологічно несприятливої території,  що не має значущих туристських особливостей. Усебічне й повноцінне дослідження буде сприяти становленню інноваційного туристичного продукту, стимулюватиме створення комплексної і, в той же час яскравої та багатогранної туристичної пропозиції.

          У науковій літературі дослідженню туристичного потенціалу окремих регіонів України, у тому числі населених пунктів Полісся, приділено достатньо уваги. Проте, вивчаються в основному найбільш розвинені центри. Дослідження малих населених пунктів, де тільки формуються осередки туристичної діяльності, залишаються поза увагою громадськості. 

Представлена робота присвячена темі «Туристично-рекреаційний потенціал села Великі Озера Дубровицького району Рівненської області».

На початку ХХІ століття туризм є провідною галуззю в багатьох країнах та об’єктом постійного розширення, що робить його одним з секторів економіки, які найшвидше зростають з точки зору валютних надходжень і робочих місць. Туризм став однією з найпрестижніших та найбільш пріоритетних економічних галузей світового господарства для багатьох країн і регіонів світу. Державна політика нашої країни в контексті туристичної діяльності була зорієнтована на стимулювання виходу туристичної пропозиції України на міжнародну арену.

Однак складні економічні часи та нестабільна політична ситуація диктують необхідність змістити пріоритети з виїзного та іноземного туризму до розвитку внутрішнього туристичного продукту. 

В даній роботі використані наступні методи дослідженя: описовий, статистичний, порівняльний, картографічний, застосовувався системний підхід, головні положення сучасної суспільно-географічної науки про комплексне вивчення явищ та процесів. В роботі використано комп'ютерні методи обробки й візуалізації результатів дослідження.

 В процесі написання даної роботи використовувались праці таких дослідників в цій галузі, як: Н. О. Волошинова,В. А. Бачук, Ю. М. Грищенко, статті у фахових виданнях, енциклопедичні довідники рекреаційно-туристичного напрямку, картографічні матеріали, Інтернет-ресурси.

РОЗДІЛ І.  ІСТОРІЯ  ТА ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СЕЛА ВЕЛИКІ ОЗЕРА.

1.1.ІСТОРІЯ СЕЛА ВЕЛИКІ ОЗЕРА

На берегах Верхнього та Нижнього озер, та на березі річки Льви, розкинулось мальовниче село, яке і взяло назву від цих озер - Великі Озера.

В так званій «Книзі села», яка знаходилась на горищі храму, і деякі виписки з якої вдалось зберегти останньому його настоятелю (о. Іоану Касьяну), знаходимо такі історичні відомості: 

«Село Озеряны, волости Высоцкой, от Житомира 280 верст, от Ровно 170 верст, от ближней почтовой станцыи Домбровицы 24 версты, от ближней железной дороги станцыи Висоцка 12 верст, от ближнего прихода села Велюнь 35 верст и с Удрицка 30 верст. Приход 7, Церьковь во имя Покрова Пресвятой Богородицы. Построена в 1786 году на средства прихожан. В 1877 году починенна, деревянная, с такою же колокольнею, крепка. Утварью и богослужебными книгами посредственна. Копии метричных книг, хранятся с 1804 года, а исповедные ведомости с 1822 года. Опись церковного имущества составленна в 1806 году.

Земли, усадьба и огород – 1 десятина 1,200 саженей; пахотных 37 десятин и сенокос 9 десятин 1,730 саженей. Земля эта отмежевана и на плане снята. Причту положены вольные по болотам сенокос и вольное содержание бортей. Документов на эту землю нет, но причт владеет ею спокойно. Земля от церкви на растоянии 2 верст.

Причт 1священник – 300 рублей, и псаломщик – 50 рублей.

Школы нет. Причисленна деревня Шахи 5 верст. Дворов - 104, прихожан –804 души обеих полов, римо-католиков – 3 души обеих полов, евреев – 30 душ обеих полов.»

     В Україні склалися три основні соціально-економічні типи поселень: село, присілок, хутір. 

Село – давній і найпоширеніший тип поселення. Центром села традиційно вважається території поблизу церкви або приміщення громадського управління. Частиною села вважалися всі землі навколо нього, які називають урочищами. Крім того і в кожному селі були і власні назви осередків. 

Село Великі Озера розміщене на північному сході Дубровицького району, на межі з Рокитнівським районом. За  своєю красою воно є перлиною Полісся, окрасою будь-якого куточка нашої Батьківщини. 

Про село Великі Озера перша згадка датується XVI століттям. Власна назва була інша - Озеряни. Якщо взяти походження села і його назви то тут існує кілька версій. За легендою свою назву село отримало від прізвища одного із членів експедиції, що вирушила на землі Полісся – Озерова. За іншою назва пішла від того, що село розташоване на берегах великих озер – Верхнього та Нижнього. 

Село Великі Озера має декілька осередків «кучуків» та урочищ. Всі назви осередків походять від того, в якому місці вони розташовані, або які об’єкти існують або існували поблизу нього. 

На Поліссі багато заболочених та перезволожених земель, села зосереджені на сухих підвищеннях.

Пам’ятка історії Свято - Покровська церква яку збудовано в XV столітті. Вона витримала всі військові дії, які проходили на території села: національ-визвольна війна 1648 – 1654рр, перша та друга світові війни, але згоріла від «буржуйки» якою вона опалювалася.

Окрасою села є озера. Які повільно зникають з лиця землі через бездумно проведену меліорацію земель села в 80-90- ті роки XX століття. Якщо не провести прочищення меліоративної системи – це призведе до їх зникнення , хоча якщо  взяти   до уваги озеро Нижнє, то про нього можна говорити в минулому часі вже зараз.  

Великий слід в історії села залишила Чорнобильська катастрофа, яка призвела до міграції населення села в так звані чисті зони. І зараз вплив її відчуває населення села, яке залишилося в селі: часті хвороби, висока смертність, вади розвитку.

Другим етапом дослідження є походження географічних назв осередків – «кучуків» та урочищ села. 

«Дубова» - осередок розташований на південній стороні села. Якщо розібратись звідки походить назва, то однозначної відповіді немає. Скоріш за все вона пішла від того, що колись , в давні часи тут був дубовий ліс. На це вказує і назва хутора, який розташований за 4 кілометри від цього осередку «Дубна».

«Солонка» - осередок розташований на північній стороні села. Щодо назви, то можна виділити кілька версій. Перша – через надмірну засоленість грунту на якому майже не ростуть сільськогосподарські культури.  Інша  - можливо, тут було місце призначене для скиртування соломи і воно перетворилось із соломки на «солонку».

 «Сплавꞌя» - урочище розташоване зразу ж за територією села, на північ. Через територію цього урочища проводився сплав лісу, тому що, по його території проходило старе русло річки Льва. Звідси і назва — сплавꞌя.

«Градовське» або «гряда» - урочище розташоване на північний схід від села. Походить від слова «гряда» , тобто підвищення місцевості, яке дійсно проходить майже по середині урочища.

      «Закопань», «Підкопань» - урочища розташовані на південно-західній стороні села. Між цими урочищами були місця, де проводились розробки якихось корисних копалин, можливо торфу, з огляду на абсолютну висоту місцевості або бурштину, через наявність великих масивів хвойних порід, особливо сосни. Ці місця називали «копані», звідси і назва - до копаней - підкопа, після копаней - закопань.

       «Острів» - урочище розташоване зразу ж за селом, на північ. Назва походить від того, що територія цього урочища розташована, ніби острівок серед болотистої місцевості. Сьогодні вона нічим не відрізняється від інших навколишніх земель.

       У І910 році село майже повністю згоріло, після чого багато жителів розселилось по хуторах (Осова, Закопань, Крушиння, Свариж,  Хомци, Нивки, Вистря, Підсік, Островки, Мокре, Купля). Перші поселення з’явились на березі річки Льви, її старого русла.

Підсік.   Провівши дослідження, з'ясували такі факти. Назва хутора походить від робіт, які проводилися в цій місцевості, а саме збирання смоли - «живиці» (робили підсочку на деревах). Основні напрямки в ремеслі були гончарство, рибальство, мисливство, пасіка і скотарство. Інформаторами були люди, які там раніше проживали.

Островки. Цей хутір також є утвореним після пожежі. Назва походить від того, що люди в пошуках місцини для подальшого проживання пробиралися через болота та великі ставки з канавами  та натрапили на великі ділянки суходолу, які були придатні для проживання та нормального ведення господарства . Як зазвичай люди почали будувати будівлі для проживання і господарювання. Територія Островків була трохи більшою від Куплі. Населення займалось звичними для місцевості сферами діяльності: рибальство, мисливство, пасікою. Хутір мав велике населеним (сім'я складалась з 10-12 чоловік, а то і більше). В даний час на території хутора є тільки 3 будинки, в яких ніхто не проживає. 

    Купля. Один із хуторів, який утворився після пожежі 1910 року в с. Великі Озера. Назва Купля походить від того, що люди після пожежі заселилися на болоті, місцевість  якого була дуже купчаста. В той час населення Куплі було значним і сільське господарство все більш процвітало, люди осушували деякі частини болота для того, щоб вони були придатні для вирощування господарських культур, та випасання великої рогатої худоби. Основною робочою силою були воли. Однією з основних робіт було будівництво будинків та господарських садиб, яке спричинило вирубку лісів. Таким чином розширювались господарські ділянки. Основні напрямки в ремеслі були гончарство, рибальство, мисливство,  пасіка та скотарство. Але на даний час від хутора не залишились нічого. Він був повністю знищений незаконним видобутком бурштину. 

Мокре. Цей хутір було утворено внаслідок пожежі в с. Великі Озера. Назва походить від того, що місцевість, де заселились люди була досить вологою, але люди, не знайшовши кращого місця, заселились там. Їхньою метою на той час було осушення земель для подальшого господарювання. Також займались землеробством, скотарством, пасічництвом . Зараз там проживає три  людини.

1.2. Туристсько-рекреаційні та екскурсійні можливості с. Великі Озера.

    Великі Озера (озеряни) - село, центр сільської ради. Лежить на лівому березі річки Льва за 34 кілометри від районного центру, за 31 кілометр від залізничної станції Дубровиця. Сільській раді підпорядковані села Великий Черемель, Шахи разом з прилеглими хуторами.

      В селі є лісництво, Великоозерянський  НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ», де навчається 154 дитини, сільський будинок культури, публічно-шкільна бібліотека, лікарська амбулаторія. До послуг жителів села відділення зв'язку.

В школі створено музейну кімнату Станіслава Віткевича, де зібрано матеріали про нього і про його творчість. В музейній кімнаті знаходяться твори цього видатного польського письменника, художника, драматурга, також в музейній кімнаті знаходяться репродукції його картин.

      В центрі села на місці згорівшої у 2002 році збудовано нову СвятоПокровську церкву.

     З Південної сторони села знаходиться мальовниче озеро Верхнє. На рекреаційні ресурси значною мірою вплинула катастрофа Чорнобильської атомної електростанції у 1986 році, в результаті якої значна частина жителів села Великі Озера, прилеглих хуторів та сіл Шахи і Черемель було відселено у Демидівський район Рівненської області. Але село на даний час відроджується. В зв'язку з осушенням боліт, майже повністю зникло з лиця землі природне озеро Нижнє, яке буквально 50 років назад було сполучене із Верхнім. А також в результаті діяльності людини заболочується озеро Верхнє. Село розміщене у зоні мішаних лісів, яка займає значні території. Рекреаційне використання лісів, ї водоохоронні, захисні і цілющі властивості сприятливі для організму людини, для відпочинку, лікування, туризму.

1.3. Народні промисли, як форма поєднання матеріальної культури, вжиткового мистецтва і виробництва.

     Народні образотворче і декоративне мистецтво своїми коренями сягає глибокої давнини. Воно нерозривно поєднане з магічно-обрядовою і господарською діяльністю людини. Саме тому твори народного мистецтва містять як духовні, так і матеріальні ознаки. Між звичайними побутовими предметами із дерева, глини, каміння та інших матеріалів і предметами - творами народного мистецтва не існує чіткої межі. Кожна річ, виготовлена вручну, має певні художні якості. Вона сприймається емоційно, чуттєво, стає не лише предметом, а твором мистецтва.

Народні промисли, народне мистецтво у селі Великі Озера Існує у двох формах: перша - творчість народних майстрів для себе і близьких; друга - художні промисли окремими майстрами для заробітку або збуту.

     Найпоширенішими видами мистецтва на території села Великі Озера є вишивка, ткацтво, в'язання, малярство та інші.

     Вишивка - один з давніх і найбільш розповсюджених видів народного мистецтва. Вона виникла давно і передавалася від покоління до покоління. Від матері і до доні передавалося вміння вишивати в сім’ї  Катерини Антонівни Котяй. Передавалось мистецтво від матері і тітки. Оздоблюють вишивкою рушники, скатерті, доріжки, постіль, вишивають ікони, портрети, картини.

      Ткацтво - один з найдавніших і найважливіших елементів національної культури українського народу. Практична потреба людини у тканинах для вбирання, оздоблення в житла і господарських потреб зумовила масове їх виготовлення в домашніх умовах. Сьогодні ткацтво в домашніх умовах відійшло в минуле. Але в селі є жінки, яким у спадок передали уміння ткати та й ткацькі верстати, а з ними й таємницю і майстерність цього обряду. В селі вміння ткати перейняте від бабусі має Міркевич  Олена Антонівна. Вона виконує роботу на горизонтальному ткацькому верстаті, який зберігається і донині. Виготовляє саржеві тканини для рушників і наміток.

В давнину кожна українська оселя не обходилась без печі. І до нашого часу існує така  професія, як пічник. Кожне село славиться своїм майстром - пічником, а ним у нас є Гомулко Святослав Петрович. Не одна господиня вдячна людині, яка майстерно виліпила, змайструвала піч - яка має «золоті руки».

РОЗДІЛ ІІ.      ДОСЛІДЖЕННЯ         ОСНОВНИХ      ОБЄКТІВ       ПРИРОДНОРЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СЕЛА В. ОЗЕРА

2.1. Найважливіші чинники розвитку сільської місцевості, зелений туризм

     Одним з найбільш популярних видів туризму в Україні є сільський зелений туризм. Він передбачає розвиток туристичних маршрутів у сільських територіях, ознайомлення туристів із сільським побутом, народними традиціями, промислами та ін. Найкращі умови для нього є у регіонах з низьким рівнем урбанізації, агропромисловим типом освоєння, з своєрідними мальовничими ландшафтами. До таких регіонів відноситься Полісся - край з багатою історією, неповторною природою, добрими і працьовитими людьми, самобутнім їх побутом.

      В умовах соціально-економічної кризи поліські райони зазнали значного спаду виробництва, вивільнення працівників, збільшення надлишку робочої сили. Гострою проблемою для них стала відсутність капіталовкладень на створення нових робочих місць, реструктуризацію господарства. У таких умовах важливо розвивати галузі, які не вимагають великих фінансових вкладень. До них відноситься туризм, а особливо такий його вид, як сільський зелений туризм. Він переважно відпочинковий та пізнавальний, його базою є капітальний житловий фонд у сільській місцевості і наявні природні рекреаційні ресурси, пам'ятки історії та культури. У процесі відпочинку у сільській місцевості люди мають можливість відчути красу навколишньої природи, відвідати визначні пам'ятки в околицях села, спробувати домашню сільську їжу, брати участь у сільськогосподарських роботах (годуванні тварин, збиранні овочів, ягід чи фруктів та ін.), сходити в ліс за грибами чи ягодами, пополювати на дичину, кататися на конях та човнах, отримати інші послуги. Цікавим є також присутність на святкуванні релігійних та народних свят, фестивалях та ін.

    Дохід, що отримують від надання туристичних послуг є, як правило, додатковим джерелом до основного виду діяльності (сільськогосподарської, лісогосподарської та ін.). Це пов'язано з тим, що в сучасних умовах і потреба у послугах зеленого сільського туризму ще невелика. Це зумовлено, передусім, низьким рівнем урбанізації, тісними зв'язками міських жителів з селом, розвитком даного господарства, невеликим залученням до сфери сільського туризму іноземних туристів через не розвиненість транспортної інфраструктури у сільській місцевості, низьким рівнем благоустрою сільських садиб, недостатньою рекламою цього виду відпочинку. Адже сільський зелений туризм - це не тільки проживання міського жителя у селі, але й розвиток туристичної інфраструктури, яка включає добре транспортне сполучення між населеними пунктами, створення місць для проведення дозвілля, для харчування туристів та ін. Люди, приймаючи туристів на відпочинок, повинні бути добре підготовленими, щоб забезпечити їм комфортні умови проживання та дозвілля.

     Розвиток сільського зеленого туризму призведе до розширення сфери послуг, зокрема торгівлі, громадського харчування, транспорту і зв'язку, виробництва сувенірів у сільській місцевості. А це стане одним із шляхів активізації її соціально-економічного розвитку. Особлива увага мусить бути приділена створенню умов для відпочинку міських жителів у невеликих селах регіону, які відчувають занепад і знаходяться на стадії вимирання. Саме у таких поселеннях ще найменш знищена природа, найчистіші умови для життя і відпочинку. І в них туризм був би важливим джерелом підтримки життя місцевих мешканців, підвищення рівня їх життя.

    З метою розвитку у сільській місцевості необхідне вдосконалення українського законодавства у галузі туризму, надання селянам пільг в оподаткуванні, кредитуванні та страхуванні туристської діяльності. Наявність у регіоні багатих природних та соціально-культурних рекреаційних ресурсів може бути доброю основою для функціонування сільського зеленого туризму при незначних інвестиціях.

    Власником агросадиби, можуть бути: фермер, селянин, який працює індивідуально на присадибній ділянці, селянин, який працює у сільськогосподарському підприємстві, а також інші мешканці села, зайняті у сфері обслуговування та соціальній сфері, тобто працівники сільради, пошти, вчителі, продавці тощо.

     У сусідній Польщі цей вид діяльності традиційно називається "господарська гостинність". Держава підтримує охочих розпочати діяльність у сфері сільського туризму та тих, хто вже надає такі послуги відпочиваючим на базі своїх господарств. Ця підтримка полягає в тому, що на них не поширюється закон, який регулює підприємницьку діяльність. Тобто вони мають право вести повноцінне господарювання, але при цьому не бути обтяженими зобов'язаннями, які покладаються законодавством на решту підприємців. Такий вид підсобної діяльності має чітке законодавче визначення:

-            до послуг сільського туризму треба відносити надання відпочиваючим в оренду кімнат, окремих будинків, місць під намети; продаж домашніх страв. Також можуть надаватися інші послуги, зумовлені перебуванням туриста у певному господарстві та пов'язані з традиційною господарською діяльністю;

-            селянина, котрий має право надавати послуги з сільського туризму, вважати господарем-власником сільського господарства, що займається сільськогосподарською діяльністю самостійно, за власний рахунок;

-            надання агротуристичних послуг у сільському господарстві означає використання з цією метою земель, будівель та інших засобів цього господарства без зміни їх характеру та порушення їхньої основної функції - здійснення сільськогосподарського виробництва.

      Але основою сільського зеленого туризму є власне сам селянин та його побут. Передусім, селянин запрошує до своєї оселі:

-            людину з міста — подивитися на сільськогосподарське виробництво (як робиться сир, масло, ковбаса тощо, як вирощуються свині, корови, коні);

-            людину творчої, розумової праці — подивитися на майстерність ремісника (як робиться дерев'яний чи глиняний посуд, плететься ліжник тощо);

-            іноземців — побачити особливості національних традицій та самобутньої етнокультури.

     Зелений туризм в Україні - це найбільш перспективний та новий напрямок українського туризму. Можна відпочити в наймальовничіших куточках нашої країни, насолодитися чистим повітрям та красою нашої землі.

      Зелений туризм - це шлях до пізнання українського стилю життя, вивчення традицій нашого народу та просто гарний відпочинок. Для відпочинку використовуються гостинні сільські садиби, які обладнані для прийому відпочиваючих. Кожна садиба має свою особисту рису, свою особливість, яка може бути цікавою для туристів.

     Виділяючи відпочинок в селі, як окремий вид туризму, можна передбачити, що багато хто віднесеться до цього з нерозумінням, оскільки для одних це звичний спосіб життя зі всіма перевагами і недоліками, а для інших - зовсім незвичайний спосіб відпочинку.

     Відпочинок в селі - це помірно спокійний ритм життя, невідомий для багатьох і зберігаючи безліч сюрпризів; це харчування, засноване на свіжих овочах, фруктах, ягодах, які були посаджені і вирощені своїми руками на екологічно чистій землі.

           Сільський зелений туризм - це специфічна форма відпочинку в селі з використанням природного, матеріального та культурного потенціалу даної місцевості. При цьому проживання, харчування та обслуговування туристів забезпечує сільська родина.

      Українське село має багаті рекреаційні ресурси, що належним чином досі ще не використовувалися. Найціннішим туристичним ресурсом села є мальовнича українська природа, дефіцит спілкування з якою переживає більшість мешканців міст. Зелений туризм у різних регіонах України дозволяє використовувати різні фактори лікувального впливу природи: ландшафтотерапевтичний, кліматотерапевтичний, бальнеологічний тощо.

      Крім цього, українське село має багатий пізнавальний потенціал, пов'язаний з історико - етнографічною спадщиною, сільською культурою та побутом, маловідомими для міського жителя видами професійно-трудової діяльності та народними промислами. Мешканець великого українського міста сприймає сільський побут, культуру села як захоплюючу екзотику, особливо якщо це села гуцульські, молдовські, болгарські, грецькі тощо. Ще більшою екзотикою це видається іноземному туристові.

      Сьогодні зелений туризм є ще дійсно «зеленим» напрямком,та вже, хоч і малими, але дуже впевненими кроками, стає окремим сектором національного бізнесу. Однак, для нашої країни традиція відпочинку на селі є навіть більш старою, аніж багатьом здається. Просто раніше це називалося не туризмом, а гостинністю українського народу, яка не перестає вражати іноземців і сьогодні.

     Для одних зелений туризм - це звичний спосіб життя зі всіма його перевагами та недоліками, а для інших - особливий вид альтернативного відпочинку. Сьогодні явище сільського зеленого туризму називають по-різному: аграрний туризм, екологічний туризм, природний туризм, пригодницький туризм, і навіть черговим іноземним словом . Але справжнього туриста повинно приваблювати не назва виду відпочинку, а присутність у цьому відпочинку справжності та щирості, які притаманні виключно тому чи іншому регіону. А відома українська гостинність та доброзичливість сповна відповідають і нашій культурі, і нашій моралі, і нашому побуту. Або ж як сьогодні прийнято висловлюватися - відповідають нашому менталітетові. Галузь сільського зеленого туризму з кожним роком прогресує по всій земній кулі. І тим паче саме у українців є всі шанси здобути певне лідерство у цьому креативному виду відпочинку.

Здавалося б: відпочинуть на українському селі, в якого сьогодні і без того клопоту вистачає - це заняття геть не цікаве для мешканців сучасних мегаполісів, але всьому є своє логічне пояснення.... Сад, город, чисте озеро, задушевні розмови біля вогнища, ліс - це саме те, чого так сильно не вистачає мешканцям сучасних міст.

   Тільки погостивши на селі можливо насправді зрозуміти, що таке найсмачніша та найздоровіша їжа. І якщо говорити про національну українську кухню, то на селі вона виражена у повному своєму обсязі. Різноманіття овочів і фруктів робить село надзвичайно багатим на екологічно чисту продукцію. Більш того, сільські мешканці як ніхто інший знають, що їжу не обов'язково купувати - її можна отримувати виключно власними силами. Саме тому сільська їжа являється і найбільш натуральною та здоровою їжею. А якщо до овочів та фруктів додати ще й завжди свіже парне молоко зі всіма своїми складниками, широкий різновид страв з м'яса, мед, а також ягоди, гриби... Марити час на походи до магазинів тут точно не прийдеться, а замість цього у селі можна стати власне здобувачем харчів на свій стіл. Адже село надає можливість міському мешканцю не тільки самому спостерігати звідкіля береться майже вся їжа у нього на столі, але також самому взяти участь у процесі її видобутку. Наприклад, самому здоїти молока, зібрати з гнізда щойно знесене яйце, сходити на рибалку, назбирати овочів на літній салат, нарвати фруктів для десерту або ж самостійно відправитися на велосипеді у ліс за грибами чи ягодами. 

     Як вже зазначалося, українське село неможливо уявити без його мешканців, які завжди раді приймати гостей з хлібом та сіллю. Зупиняючись у приватному господарстві, неможливо не оцінити справжній побут українських сільських хат та господарського подвір'я селян. У сільських хатах завжди знаходиться безліч народної атрибутики селян, а на подвір'ях останніх завжди панує охайність. Саме на селі вітчизняний турист має змогу максимально наблизитися до свого коріння, а іноземець - ближче познайомитися з культурою та історією України.

   2.2. ПРИРОДНІ ВОДОЙМИ: ОЗЕРА ВЕРХНЄ ТА НИЖНЄ, РІЧКА ЛЬВА

Площа Верхнього озера становить 50,4 га, глибиною до 9 метрів. В озері б’ють підземні джерела, вода має вміст гліцерину, в ньому водяться різні види риби (щука, окунь, короп, карась, лин, в’юн та інші), велика кількість раків.

За останніми даними площа Нижнього озера – 30.2 га^,. Озера розташовані на Поліській низовині, яка являє собою своєрідну природну область, для якої характерний ряд особливостей:

-   переважання низинного рельєфу;

-   наявність густої гідрографічної сітки; - велика кількість боліт і заболочених земель; - близьке залягання ґрунтових вод.

Поліські ландшафти відрізняються високим різновидом. Вони, хоч і перенесли значну антропогенну трансформацію, все  ж найкраще зберегли свої природні особливості і різноманітність. 

Нижнє та Верхнє озера належать до басейну річки Прип’ять. 

Стан якості води і водних ресурсів озер залежить в першу чергу від антропогенного навантаження.

Основною водною артерією, що живить озера, є річка Льва. В результаті цього у формуванні якості води беруть участь болотні води. До проведення меліоративних робіт , коли річка Льва була головною артерією живлення озер, вода у них очищувалась швидше за рахунок проточної водиі і дно озер не замулювалось. На сучасному етапі обидва озера потребують проведення природоохоронних заходів, а саме:

-            Проведення на берегах комплексних міроприємств;

-            Залучення органів місцевої влади до фінансування повних комплексів водоохоронних міроприємств при роботі на водоймах;

-            Призупинення робіт по господарському використанню водойм, які негативно впливають на їх стан4

-            Забезпечення контролю за використанням і якісним станом води у водоймах;

-            Використання прогресивних технологій і міжнародного досвіду по екологічному оздоровленню водних об’єктів;

-            Посилення робіт по екологічному вихованню населення , пропаганди раціонального використання і охорони водних ресурсів. 

Озера -  важливі для народного господарства, відпочинку і лікування, інтенсивно використовуються людиною. Нині головне завдання – розумно сполучати використання озер із заходами по їх збереженню, щоб людина могла використовувати живу воду озер і милуватись її красою.  

Починаючи з 2017 року на березі Верхнього озера  стало традиційним проведення спартакіади області із зимової риболовлі. 

В озері є можливість вирощувати товарну рибу на промисловій основі - адже за озером Верхнє розміщено озеро Нижнє (площа 30.2 га, водне дзеркало -5,8 га), воду з яких за допомогою шлюзів є можливість спускати у річку Льва.

Озеро "Нижнє крім риби, багате на органічне добриво - сапропель. Є можливість будівництва міні заводу по виробництву органічного добрива.

2.3. ВІКОВІЧНІ ДУБИ. УРОЧИЩЕ «ПАНСЬКИЙ МАЄТОК». ДУБ «С. І. ВІТКЕВИЧА»

Однією   із особливостей села Великі озера є його рослинний.  Тільки ступивши на ці землі відразу нас зустрічають столітні красені-дуби. Справжньою окрасою Верхнього озера є  дуби-велетні, що ростуть у урочищі «Панський маєток». За легендою від старожилів села відомо, що на цьому місці колись коли на цій території панувала польська держава,       тут розміщувався панський маєток, який був окрасою села, біля якого були висаджені дуби. 

Провівши власні дослідження ми визначили, що  в цьому урочищі росте 8 дубів, вік яких сягає від 250  до 300 років. 

Вимірювання обхвату дерев вимірювали на відстані 1.3 метри від землі. 

В інших урочища села ми дослідили ще 11 дубів, вік яких сягає понад 150 років.

Однією із особливих пам’яток села є дуб «Віткевича». Місце загибелі видатного польського драматурга і художника Станіслава Віткевича, який певний час проживав в нашому селі і тут помер. У Великоозерянському НВК створено музейну кімнату Станіслава Віткевича, в якій зберігається велика кількість його робіт, зокрема і картин. Дерево має вік понад 150 років. Кілька разів на рік до Великих Озер приїздять поляки, щоб пройти стежками якими ходив їх видатний земляк. 

«Віковічні дуби» - це ботанічна  пам’ятка природи місцевого значення в Україні. Розташована на землях Великоозерянської сільської ради. Площа  ботанічної пам’ятки природи 3 гектари. Статус надано у 1983 році для збереження дубів віком понад 250 років. 

2.4. РЕСУРСНІ МОЖЛИВОСТІ ЛІСІВ І БОЛІТ ОЗЕРСЬКОГО ЛІСУ

Болота це особливий світ, окремий, який живе своїм           особливим життям і має 

постійних мешканців та тимчасових гостей, свої голоси, свої шуми      і , головне, свою таємницю.

                                                                    Гі де Мопассан

Болота – унікальні куточки живої природи, овіяні легендами, повір’ями. Немовби магніт приваблюють вони ботаніків, краєзнавців, туристів та природолюбів. На болотах зростає велика кількість різноманітних рослин, серед яких особливе місце займає чорниця, журавлина. Які широко використовують в народні й медицині. ( Додаток 

У лісах навколо боліт основну площу займають сосонові ліси, із незначною кількістю берези. В травино-чагарниковому ярусі переважає багно болотне, чорниця, журавлина, брусниця та інші. У моховому покриві переважають сфагнуми. 

У 2007 році на території лісництва створено Великоозерянський заказник – ботанічний заказник місцевого значення в Україні. Площа його 6111,0 га. Заказник створено з метою збереження унікальних болотних масивів та рослинності.  

Ліси, які розкинулися навколо села Великі Озера та самого озера багаті на диких мисливських тварин (лосі, дикі свині, лисиці,зайці та інші), на гриби (особливо білі та зелениці ) та ягоди (чорниця, журавлина, брусниця).

Чорниця звичайна (Vaccinium myrtillus L.) Родина брусничні — Vacciniaceae       Чорниця — важлива харчова, медоносна, дубильна і лікарська рослина.       Чорниця звичайна — це листопадний гіллястий чагарник з довгим, повзучим горизонтальним кореневищем: що сильно гілкується і з численним корінням. Висота чагарника досягає 50 сантиметрів. Стебла у чорниці циліндрові, прямостоячі. Листя сидяче, еліптичне або ж яйцевидно-еліптичне, по краю пальчато-зубчате, із загостреною верхівкою. Квітне рослина в травні — червні невеликими одиночними зеленувато-рожевими квітами на коротких квітконіжках. Після цвітіння чагарник утворює плід: сизо-чорну ягоду. Дозрівання плодів наступає в липні. Плоди — кулясті ягоди розміром 5-8 міліметрів. Вони забарвлені зовні в синьо-чорний колір, сік ягід чорниці — червоний.

Сушені плоди чорниці можна зберігати протягом двох років. Вони містять цукри — глюкозу, фруктозу, сахарозу, вітаміни, органічні кислоти, дубильні речовини, ефірні масла, різні мікроелементи і інші хімічні сполуки.

Журавлина (Oxycoccus Hill) — рід сланких вічнозелених кущиків родини вересових (Ericaceae Juss.), поширених в арктичному та помірному поясах Північної півкулі на сфагнових та торф’яних болотах. В Європі найпоширеніший вид — Ж. болотна або Ж. чотирьохпелюсткова. Ж. болотна — маленький сланкий кущик. Стебло галузисте, тонке, ниткоподібне, 50–60 см завд., де-не-де укоріняється. Листки шкірясті, чергові, дрібні, короткочерешкові, видовженояйцеподібні, з загостреною верхівкою, цілокраї з загнутими донизу краями, зверху темно-зелені, зісподу — сіруваті. Квітки двостатеві, правильні, дрібні, поникаючі, на довгих ниткоподібних квітконіжках, по 1–4 на кінцях торішніх гілочок. Чашечка маленька, 4-зубчаста. Віночок колесоподібний, 4роздільний, з відігнутими ланцетними долями, пурпуровий або зрідка білий. Плід — куляста, іноді яйцеподібна 4-гніздна, соковита ягода, спочатку біла, при достиганні — яскраво-червона, глянцева, 10–13 мм у діаметрі з залишком чашечки на верхівці. Цвіте у травні–червні; плоди достигають у вересні–жовтні. В Україні трапляється на Поліссі, в Карпатах, на Прикарпатті на болотах, у заболочених соснових та мішаних лісах.

2.5. Перспективи і шляхи розвитку туристично-рекреаційного потенціалу села Великі Озера

       Село Великі Озера розміщене на північному сході Дубровицького району, на межі з Рокитнівським районом. За своєю красою воно є перлиною Полісся, окрасою будь-якого куточка нашої  Батьківщини.

На основі проведених краєзнавчих і соціологічних досліджень нами було визначено головні напрямки розвитку нашого села. За даними наших соціологічних досліджень було визначено, що найбільшу рекреаційну цінність мають водно кліматичні і лісові ресурси. В зв'язку з цим головним напрямком розвитку села є активний туризм, зелений туризм, мисливський, культурно-етнічна діяльність.

-            Природні об’єкти відпочинку (озеро Верхнє, Нижнє, річка Льва, дуб «Віткевича», урочище «Панський маєток», ліси та болота з їх унікальною рослинністю та тваринним світом, «Віковічні дуби», та Великоозерянський заказник).

-            Активний туризм (відпочинок на озерах, біля річки, у лісі, участь у спартакіаді з рибальства ).

-            Екотуризм (організовувати відпочинок в екологічно чистій місцевості, надати їм можливість споживати екологічно чисту продукцію, сприяти у заготівлі лікарських трав, лісових ягід і грибів).

-            Мисливський туризм;

-            Культурно-етнічна діяльність (кустарне вироблення й продаж відвідувачам сувенірної продукції ужиткових народних промислів, залучення туристів до організації й участі у національних обрядах, традиційних ремеслах українського селянина та господарсько-польових роботах (сінокіс, бджільництво, випас худоби тощо).

Зелений туризм в Україні - це найбільш перспективний та новий напрямок українського туризму. Можна відпочити в наймальовничіших куточках нашої країни, насолодитися чистим повітрям та красою нашої землі.

На території нашого села можна організувати відпочинок на озері Верхнє, а також пізнавально-туристичні екскурсії, походи до лісу а також для ознайомлення із життям і побутом хутірських жителів. Сприяють розвитку рекреації і наявність історичних пам'яток. Місце загибелі видатного польського драматурга і художника Станіслава Віткевича, який певний час проживав в нашому селі і тут помер. У Великоозерянському НВК створено музейну кімнату Станіслава Віткевича, в якій зберігається велика кількість його робіт, зокрема і картин. Ще однією візитівкою села Великі Озера є музейна кімната «Світлиця», в якій зібрані матеріали народного мистецтва, такі як вишивки, витинанки, старовинний одяг та взуття, глиняний посуд, ткацький верстат та інші матеріали народно-ужиткового мистецтва.

Зелений туризм - це шлях до пізнання нашого стилю життя, вивчення наших традицій та просто гарний відпочинок. Для відпочинку використовуються гостинні сільські садиби, які обладнані для прийому відпочиваючих. Кожна садиба має свою особисту рису, свою особливість, яка може бути цікавою для туристів. Але незмінним залишається той факт, що останнім часом відпочинок в селі набуває популярності з кожним днем і знаходить все більше шанувальників і цінителів такого різновиду відпочинку. Пояснення цьому дуже просте: однотипний відпочинок, до якого ми так звикли, з часом перестає приносити бажане задоволення, а стандартною поїздкою до моря, нехай навіть до Середземного, або в гори вже нікого не здивувати. Починає набридати по хвилинах розписаний розпорядок дня в санаторії або готелі, і народжується бажання чогось незвичайного, і неординарного. Саме тому такий незвичайний і в той же час простий вид туризму, як відпочинок в селі, досяг такої популярності, розвиваючись за принципом «все геніальне просто» або «все геніальне поруч, головне помітити це».

ВИСНОВОК

Село Великі Озера розміщене на північному сході Дубровицького району, на межі з Рокитнівським районом. За своєю красою воно є перлиною Полісся, окрасою будь-якого куточка нашої Батьківщини. Перші згадки про село датовані ще шістнадцятим століттям.

На основі проведених краєзнавчих і соціологічних досліджень нами було визначено головні напрямки розвитку нашого села. За даними наших соціологічних досліджень було визначено, що найбільшу рекреаційну цінність мають водно кліматичні і лісові ресурси. В зв'язку з цим головним напрямком розвитку села є активний туризм, зелений туризм, мисливський, культурно-етнічна діяльність.

-            Природні об’єкти відпочинку (озеро Верхнє, Нижнє, річка Льва, дуб «Віткевича», урочище «Панський маєток», ліси та болота з їх унікальною рослинністю та тваринним світом).

-            Активний туризм (відпочинок на озерах, біля річки, у лісі, участь у спартакіаді з рибальства ).

-            Екотуризм (організовувати   відпочинок в        екологічно чистій

місцевості, надати їм можливість споживати екологічно чисту продукцію, сприяти у заготівлі лікарських трав, лісових ягід і грибів).

-            Мисливський туризм;

-            Культурно-етнічна діяльність (кустарне вироблення й продаж відвідувачам сувенірної продукції ужиткових народних промислів, залучення туристів до організації й участі у національних обрядах, традиційних ремеслах українського селянина та господарсько-польових роботах (сінокіс, бджільництво, випас худоби тощо). 

     Зелений туризм в Україні - це найбільш перспективний та новий напрямок українського туризму. Можна відпочити в наймальовничіших куточках нашої країни, насолодитися чистим повітрям та красою нашої землі.

        На території нашого села можна організувати відпочинок на озері Верхнє, а також пізнавально-туристичні екскурсії, походи до лісу для ознайомлення із життям і побутом хутірських жителів. Сприяють розвитку рекреації і наявність історичних пам'яток. Місце загибелі видатного польського драматурга і художника Станіслава Віткевича, який певний час проживав в нашому селі і тут помер. У Великоозерянському НВК створено музейну кімнату Станіслава Віткевича, в якій зберігається велика кількість його робіт, зокрема і картин. Ще однією візитівкою села Великі Озера є музейна кімната «Світлиця», в якій зібрані матеріали народного мистецтва, такі як вишивки, витинанки, старовинний одяг та взуття, глиняний посуд, ткацький верстат та інші матеріали народно-ужиткового мистецтва.

Зелений туризм - це шлях до пізнання нашого стилю життя, вивчення наших традицій та просто гарний відпочинок. Для відпочинку використовуються гостинні сільські садиби, які обладнані для прийому відпочиваючих. Кожна садиба має свою особисту рису, свою особливість, яка може бути цікавою для туристів.

Але незмінним залишається той факт, що останнім часом відпочинок в селі набуває популярності з кожним днем і знаходить все більше шанувальників і цінителів такого різновиду відпочинку. Пояснення цьому дуже просте: однотипний відпочинок, до якого ми так звикли, з часом перестає приносити бажане задоволення. 

Сільський зелений туризм - це прекрасна можливість повернутися до природи, до землі, до свого коріння,  стати самим собою і цю можливість дарує нам наша країна. Знайти квітку волошки, і зустріти світанок чи відпочити з вудкою біля озера, осідлати непокірного скакуна, відчути тишу сільської місцевості, ознайомитись із традиціями, народними промислами, відчути смак української кухні та гостинність сільського населення.

Отже запрошуємо всіх бажаючих рибалок, мисливців та любителів тихої охоти у туристичний маршрут до села Великі Озера,  а інвесторів для облаштування зони відпочинку.

ЛІТЕРАТУРА

1.     Полісся України. Матеріали історико - географічних досліджень. Глушко

С.М., Павлюк М. П. 2002 р

2.     Заповідний край лісів, боліт, озер. Волошинова Н. О., Бчук В. А., грищенко Ю. М. Рівне 2007

3.     Ліси Рівненщини. Івасюта С., Велесик П,  Горошко С. рівне 2010 р

4.     Озер вода жива . Андрієнко Т. Л. Київ ґенеза 2009р

5.     Природні ресурси України. Коротун  І. М., Рівне 2000р

6.     Основи краєзнавчо-туристичної діяльності . Чеховська Л. Я, Сіренко Р. Р., Львів 2007

7.     Рекреаційно-туристичні ресурси України: методологія та методика. Бейдик  О. О. Київ 2001р

8.     Краєзнавство і туризм. Тімець О. К. Знання 1999р