18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

Досвід роботи вчителя музичного мистецтва Курп'якової Світлани Олегівни

Про матеріал
Духовність дає змогу особистості перетворювати засвоєння зовнішнього світу на шлях до самого себе. Основна мета запропонованого досвіду роботи – формувати творчу, духовно багату, фізично здорову особистість на матеріалі музичної спадщини українського народу. Саме тому вважаю актуальною проблему, над якою працюю, – «Музично-етнографічна скарбниця українського народу як джерело самоідентифікації сучасного школяра»
Перегляд файлу

 

ОПИС ДОСВІДУ РОБОТИ

ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

ПРЕЛЕСНЕНСЬКОГО ЗЗСО І-ІІ СТУПЕНІВ

ЧЕРКАСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ

СЛОВ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

КУРП’ЯКОВОЇ СВІТЛАНИ ОЛЕГІВНИ

 

 

Жодного марно прожитого дня в школі.

 

 

 

 

«Музично-етнографічна скарбниця українського народу як джерело самоідентифікації сучасного школяра»

Перехід українського суспільства на новий етап розбудови незалежної держави зумовлює необхідність вирішення завдань, пов’язаних із розвитком духовної культури особистості. Саме їй належить визначна роль у формуванні нової людини – вихованої, освіченої та здатної до самоосвіти, саморозвитку, свідомого громадянина, щирого патріота, захисника Вітчизни. Мета масової музичної освіти і виховання – формування музичної культури як невід’ємної частини духовного розвитку школярів – найбільш повно відображає інтереси сучасного суспільства у розвитку духовного потенціалу підростаючого покоління. Духовність дає змогу особистості перетворювати засвоєння зовнішнього світу на шлях до самого себе. Основна мета моєї роботи – формувати творчу, духовно багату, фізично здорову особистість на матеріалі музичної спадщини українського народу. Саме тому вважаю актуальною проблему, над якою працюю, – «Музично-етнографічна скарбниця українського народу як джерело самоідентифікації сучасного школяра» . У фольклорній скарбниці закодовано всі основні етнопсихічні, психологічні та етичні геноформи народу-носія. Вона є надзвичайно глибокою, інформативно насиченою, наповненою узагальненим віковим досвідом української нації. Розмаїття форм та засобів дозволяє вчителеві виконати майже усі педагогічні завдання, котрі висувають перед ним нормативно-правові освітянські документи.  Питаннями збереження і популяризації фольклору, зокрема серед учнів закладів  освіти, займались такі провідні українські митці, як                              М. Леонтович, Ф. Колесса, М. Лисенко, К. Стеценко, Я. Степовий,                               В. Барвінський. Вони впроваджували вивчення народних пісень та мелодій з єдиною метою – аби діти в школі співали українську пісню, переймалися її духом, адекватним мудрості народної педагогіки; створювали хорові та інструментальні обробки для дітей різного шкільного віку. Саме збереження музично-етнографічної скарбниці зупинить негативні тенденції в житті людства і збереже генетичний код нації. Народна творчість увібрала в себе музику, танець, слово, гру. Усі ці складові взаємопов’язані. Кожна з ни х може виступати окремою площиною дослідження як джерело формування духовності особистості. Вчителеві музики, безумовно, необхідно звернути увагу на першочергову значимість музичного мистецтва. Адже саме ритмомелодика має здатність не лише репродукувати узагальнені народом моральні цінності, але формувати особистість і навіть розвивати фізичні та розумові здібності людини.                Музично-етнографічну скарбницю уявляю у вигляді стрічки, по кутах якої – музика, танець, слово, гра. Усі вони об’єднані звуковим параметром. Серед народної музики, елементи якої використовую на уроках, вирізняю вокальну та інструментальну. Народну вокальну музику розглядаю у поділі на пісні та поспівки; інструментальна гра, приспівки до танців, хороводи – усе це притаманне танцю. В основі обрядових та дитячих ігор присутні хореографічні елементи: коло, ворота, притупи, підскоки. Кожна з цих складових передбачає у своєму змісті «слово». Переконана, що народна музична культура повинна визначати сенс музично-естетичного розвитку школярів, тобто стати основою знань, умінь і навичок, оволодіння якими необхідне для їх повноцінного духовного й інтелектуального розвитку. Вважаю ефективним поєднання музичного мистецтва з елементами інших дисциплін художньо-естетичного циклу (хореографія, образотворче мистецтво, література, мистецтво). Відомо, що творах народного мистецтва музична інтонація і слово у піснях або музика й рух у танцях, іграх, театралізованих дійствах зливаються в нерозривне ціле. Це впливає також на методику діяльності вчителя музичного мистецтва. Так, наприклад, вивчення календарно-обрядових пісень повинно охоплювати не тільки освоєння школярами мелодії, ритму, характеру, форми, але й поглиблене проникнення в літературний текст, поетичність народної мови, руху, міміки, барв, звуків і голосів.

Завданням учителя є мотивація учнів до прагнення використати знання, уміння та навички з музичного мистецтва не лише на уроках, але й у позакласній та позашкільній роботі. Таким чином, особистісна внутрішня духовність, збудована на етнічній основі, формує етичні норми. Саме музичне мистецтво має невичерпні навчальні та виховні можливості, зокрема для формування патріотичних почуттів та моральних норм, тому що музика увібрала в себе звук, ритм, гру, художні образи українського мистецтва. Уроки музичного мистецтва будую з урахуванням дидактичного принципу поступового накопичення навчального змісту: поспівки, приспівки до танців, скоромовки, загадки, дражнилки, пісні, обрядові ігри, хороводи, віншування, заклички, віршики, звичаєвообрядові, родинно-побутові й суспільно-побутові пісні, балади, вокальні та інструментальні твори, хореографічні композиції, театралізовані дійства.  Вважаю, що використання музично-етнографічного матеріалу на уроках музичного мистецтва є основою наскрізного розвитку навчального процесу. Метою моєї роботи на початковому етапі є формування у школярів вокально-хорових навичок , розвиток ладового відчуття та чистоти інтонування, метроритмічного відчуття за допомогою простих музичних інструментів (дзвіночка, трикутника). У процесі навчання діти знайомляться з елементарними зразками народних шумових інструментів, отримують перші навики гри. Поступово впроваджую вправи на матеріалі народних пісень, поспівок, приспівок, скоромовок, оскільки вони активізують роботу артикуляційного апарату. Внаслідок цього утворюється певна система, яка допомагає у формуванні вокальних навичок, звукоутворенні й розробці дихального апарату. Співаючи нескладні мелодії, дитина починає чисто інтонувати. Дуже ефективними є вправи «Ланцюжок», коли діти почергово, за рукою вчителя, виконують скоромовку чи поспівку, створюючи враження, ніби виконує одна дитина; «Розірваний ланцюжок», коли учні співають, а за рукою вчителя замовкають, але продовжують співати про себе, і знову, за помахом руки, починають співати вголос. У той же час у школярів накопичується народознавча інформація про календарно-обрядову діяльність (поспівки «Іди, іди, дощику», «Вийди, вийди, сонечко», «Ой дзвони дзвонять» тощо). Виконуючи розспівування, використовую вправи на розвиток динаміки. З початков их класів привчаю учнів до диригентських жестів. Саме з перших кроків, граючись із дітьми, я акцентую увагу на тому, що руки керівника у хоровому співі – головні. В учнів відбувається формування та накопичення базових і спеціальних музичних термінів . Вони запам ’ятовують , де знаходяться руки «на піано» і «на форте», як збільшити звук і зменшити його. Свої уроки намагаюсь збагатити новим пісенним матеріалом. Наприклад, вивчаючи пісню «Ой хто, хто Миколая любить», використовую цей твір як матеріал для повторення та розспівування, тому що пісня знайома учням з дитячого садка. З метою накопичення тематичних творів пропоную школярам для вивчення нову, невідому для них пісню про святого Миколая, яка пізніше стане в пригоді у позакласній роботі.

Невід’ємною частиною моїх уроків є пластичні рухи. Саме елементи танцю варто використовувати під час виконання пісень. Це створює довершений образ твору, дозволяє дітям зайвий раз порухатися, погратись, а вчителеві – залучити школярів до колективної творчості. На етапі ускладнення базових форм передбачаю вивчення пісень, обрядових ігор, хороводів, віншувань, закличок, невеличких віршів. Учні знайомляться з металофоном, ксилофоном, сопілкою.  Використовуючи інструментальний супровід на уроках музичного мистецтва, залучаю до творчості кожну дитину. Учні, в котрих не до кінця сформовані навики чистого інтонування, можуть виразити себе у грі. Відомо, що не кожній дитині вдається чітко, ритмічно заграти на трикутнику, вибити ритмічну побудову на бубні. Тому, коли в учнів щось не зовсім вдається, саме у грі на народних інструментах вони можуть відчути себе музикантами, створивши власний супровід, а не той, котрого прагне учитель. Якщо в пісні мелодику школярі повинні інтонувати чисто, і ми, педагоги, намагаємось розвинути в них музичний слух і досягати чистоти інтонування, то тут, у грі на інструментах, я підказую, наштовхую на той варіант, який би мені хотілось почути, а учні намагаються відтворити його і доповнити цей шумовий супровід. Що ж стосується сопілки і звуковисотних інструментів, то тут чітко прописується мелодична побудова у вигляді декількох звуків, яку діти відтворюють під супровід учителя. Музична творчість активізує фантазію учнів, спонукає до самостійних пошуків форм утілення свого задуму, сприяє глибшому сприйманню музики. На етапі узагальнення систематизується навчальна інформація, яку діти уже вміло аналізують та класифікують. Пропонований дидактичний матеріал, з огляду на його складні етнографічні форми, дозволяє мені формувати у школярів навички спостереження, порівняння, орієнтування в стильових напрямах та жанрах музичного мистецтва, реалізації набутих знань у творчій діяльності. У старших класах відбувається усвідомлення учнями єдності етнографічного матеріалу із сучасною українською музичною культурою. Тому намагаюся залучити школярів до участі в ансамблі народної пісні, конкурсах, організації обрядових дійств, до створення проектів , презентацій тощо. Через складність навчальної програми ми не можемо використовувати українську народну пісню, безпосередньо вивчаючи її як окремий вокальний твір. На уроці вже немає такої гри, як у початкових класах, але ведеться те саме накопичення, усвідомлення та формування одержаної етнографічної інформації. Дотримуючись принципу систематичного використання вправ на артикуляцію (поспівки – розспівки), я впроваджую більш складний матеріал. Наприклад, скоромовки можуть бути довшими і мати на меті не лише вироблення та фіксацію артикуляційних навиків, але й розвиток дихання, артистизму. Вправою «Розірваний ланцюжок» продовжую навчати учнів бути зосередженими на уроці, відчувати жести вчителя і закріплювати їх професійне значення, розвивати відчуття колективізму. Матеріал розспівок не обов’язково містить тематичні календарні пісні. Це можуть бути колискові, жартівливі, соціально-побутові музичні твори. Як і на попередніх етапах, провідну роль у цьому відіграє вчитель. Інтеграційний етап передбачає готовність учнів до творчості, тому що вони отримали ґрунтовні знання тематичного музичного матеріалу; можуть поєднувати особистісне світосприймання та світовідчуття з ментальним досвідом рідного краю. Учні беруть активну участь у театралізованих дійствах, які включають спів, інструментальну гру, хореографічні композиції.

 Змодельована структура накопичення змісту етнографічного матеріалу на уроках музичного мистецтва дає мені можливість сприяти формуванню музичних смаків у школярів, музичного слуху, метроритмічного і ладового відчуття, розробки артикуляційного апарату вокально-хорових і комунікативних умінь та навичок. За таких умов навчання діти не тільки знайомляться з народними інструментами, але й оволодівають грою на них. Переконана, що такий підхід сприяє досягненню головної мети – формуванню в дітей музичної культури як важливої й невід’ємної частини їхньої духовної культури. Саме використання елементів фольклорного матеріалу на уроках музичного мистецтва наближає школярів до сформованих протягом століть уявлень про українську ментальність, генетичний код нації. Усі уроки об’єднує думка про те, що творчість нашого народу – нев’януча окраса його духовної культури. Поєднання отриманих на уроках музичного мистецтва спеціальних знань, умінь та навичок із етнографічним матеріалом найбільш яскраво висвітлюється у позакласній роботі. Конкурси, концерти, фестивалі, дослідницька діяльність дають змогу представити креативність школярів . Результатами роботи є особиста участь та успішні виступи дітей на конкурсах і фестивалях різних рівнів складності. Це фольклорні конкурси та фестивалі, різдвяні дійства, громадські акції, приурочені до святкових днів, результативні конкурсні виступи. Вважаю, що моделювання навчально-виховного процесу з опорою на матеріал музично-етнографічної скарбниці нашої нації сприяє життєвому самовизначенню сучасного школяра як свідомого громадянина, патріота, готового брати активну участь у розбудові держави. Занурення дитини у народне музичне мистецтво надає можливість передати їй ціннісний ментальний код і вибудувати сучасне світобачення та світосприйняття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2021 рік

 

docx
Додано
3 березня
Переглядів
88
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку