Досвід роботи "ЯКЩО НЕ СЬОГОДНІ, ТО КОЛИ, ЯКЩО НЕ МИ, ТО ХТО?"

Якщо не сьогодні, то коли,

                                                             якщо не ми, то хто?

 Цей девіз якнайкраще підходить для того, щоб пробудити свідомість підростаючого покоління. Він  спонукає долучитися до вирішення нагальних проблем сьогодення. А їх у нашій державі вистачає.

Більшість учнів і вчителів нашої Новомажарівської школи вважає, що найактуальнішою темою сьогодення є збереження єдності України, підтримка захисників України.

Хвилюючі новини з рубежів бойових дій на Сході України  щодень змушують завмирати наші серця. Чого гріха таїти: лячно усвідомлювати, що з телеекранів показують не кіно, а реальну смерть, поневіряння. Болем відгукнулася мобілізація до зони АТО батьків школярів і просто односельчан. І коли напередодні свята 1 вересня ми дізналися про те, що в деяких школах України школярі вирішили витратити кошти не на квіти вчителям, а на допомогу нашій Армії – не вагаючись вирішили долучитися до цього дійства.

Ініціативна група сформувалася досить швидко. Кондратенко Надія, Сергеєв Родіон, Корочанський Сергій, Шедловська Альона, Сизько Анастасія,  Гречка Наталія, Дрожов Георгій, Старченко Майя, Река Катя, Трачов Антон, Байрак Даніїл, Рогачова Яна стали основою цієї групи.  Своє головне завдання вбачали у тім, щоб об’єднати навколо себе якомога більше однодумців. Кондратенко Надія  створила сторінку в соцмережі, де звернулися до всіх учнів і батьків школи із закликом не купувати коштовних букетів учителям, а зібрати кошти для мобілізованих односельчан. Окрім Інтернету, школярі прагнули заручитися підтримкою однокласників, батьків, співчуваючих. Свою акцію назвали:   "Підтримай українську армію".

Декому така ініціатива здалася некоректною стосовно вчителів, мовляв не слід змішувати бажання допомогти воїнам АТО із повагою до вчителя, та як з’ясувалося 1 вересня, нас зрозуміли вірно. Учителям дарували власноруч зроблені прапорці України та квіти із власних клумб, а в імпровізовану скарбничку вкидали заощаджені на букетах кошти.

1 вересня ми зібрали майже 800 гривень. Це була перша маленька перемога. І повідомили ми про неї на нашому першому уроці «Україна – єдина країна» до якого готувалися досить ретельно. Після оголошення суми зібраних коштів, ми закликали учнів, вчителів і батьків продовжити розпочату роботу і провести благодійний ярмарок. Так розпочався  наступний етап роботи.

До ярмарку разом з батьками пекли печиво, робили різні поробки, зносили городину.  Під керівництвом учителя трудового навчання Овчаренка Івана Володимировича майстрували совки, табуретки. Особливо старалися учні початкової і середньої ланки під керівництвом Бацман В.В., Шишацької А.В., Песиголовець С.І., Устименко І,С., Овчаренко Т.С., Берлим В.А. Охрій Н.І. У підсумку виторгували ще 1700 гривень. Всі кошти об’єднали і віддали рідним мобілізованих, їх у нас на той час було п’ять родин. Розуміли, як важливо для них допомогти коштами, і як їм важлива наша моральна підтримка.

Та це були лише наші перші кроки на обраному шляху. Щодень ЗМІ приносили повідомлення про мужніх захисників України, тих, хто ціною власного життя боронив наш мир. Так ми дізналися про справжніх Героїв України: Сергія Кульчицького, Павла Чорного, Андрія Білецького, Тетяну Ричкову, Армена Никогосяна, Петра Дудника, Тараса Сенюка, Юрія Бірюкова, Костянтина Могилко. Воїни, лікарі, служителі церкви, волонтери – вони врятували не одне життя, за покликом серця обрали нелегкий шлях боротьби за незалежність і цілісність України. Їхнє життя і подвиг є прикладом для кожного з нас. Хотілося щоб кожен українець знав їхні імена. Тому наступним етапом нашої роботи стала підготовка до проведення щотижневих розповідей про героїв АТО, та створення в шкільному музеї експозиції присвяченої подіям російсько-української війни. Особливо яскраво проявили себе тут Охрій Влада, Крупка Максим, Іванюк Вадим, Новікова Катя, Жарковська Іра, Новікова Катя, Жидко Валерія, Юдаєва Юлія, Кузнєцова Аня, Маслак Лілія.  Разом ми знаходили  в Інтернеті повідомлення про захисників України, вірші присвячені їхнім подвигам, пісні і розповідали все це на шкільних лінійках, читали вірші, Пізніше зібраний матеріал використали для експозиції шкільного музею.

 Багато з нас має свої погляди на війну, але сьогодні кожен має усвідомити, що це не «чужа війна», що на ній гинуть кращі сини і доньки нашої держави, ніхто не сміє посягати на нашу землю.

Разом із всією Україною провели День МИРУ, Акцію «Я Волноваха», малювали єдиний величезний малюнок «Україна - єдина країна», підготували і провели тематичне свято: «Герої не вмирають»,  створили Дерево Пам’яті захисників Батьківщини.                                                                                                                                 Ні на мить ми не забували про тих хто в зоні АТО: малювали малюнки, писали листи, проводили роботу серед батьків, односельчан по збору продуктів, коштів для бійців. Все зносили до храму Спорительниці хлібів. Дуже переймався цим питанням настоятель храму Отець Ігор. Він допоміг налагодити зв'язок з волонтерами з м. Перещепино Дніпропетровської обл. Зібрану допомогу передавали бійцям 93 бригади. Варто звернути увагу на те, що всю нашу роботу на цьому напрямку скеровувала місцевий волонтер Пономаренко Тетяна Олексіївна. За її допомогою ми зустрілися з тими, кому відправляли свої листи і малюнки.

ВОЇНИ 93 О.М.Б.

Ми дуже хвилювалися перед зустріччю з ними, бо мали побачити справжніх захисників, тих, кого називали «кіборгами», у кого за спиною були Іловайськ, Дебальцево, Донецький аеропорт…

І ось цей день настав. Сонячним травневим днем  на подвір’ї школи ми зустрічали героїв нашого часу. Із рук директора школи Завади А.А. Кушнір В.О., Ярцов О.Ю., Машков С.Ю., Погребнюк С.О. прийняли запашний коровай.

Зустріч відбувалася в актовій залі школи. Справжній патріот України - настоятель храму Спорительниці хлібів – Отець Ігор закликав учасників зустрічі долучитися до великої справи єднання України, боротьби за мир, підтримати захисників України у цю нелегку годину.  Ведучі свята Нечволод М, Охрій В, Жарковська І. нагадали присутнім про початок подій неоголошеної війни, та страшні цифри людських втрат станом на квітень місяць 2015 року.

Жорсткий ритм пісні «Війна» у виконанні Корочанського С., Сергеєва Р.,  Валенка Д. перенесли  нас в атмосферу жорстокої реальності – пострілів, жахів, смерті на нашій рідній землі.. Кожна пісня, кожне слово у виконанні учнів перегукувалися із болем і гордістю за наших мужніх захисників. Вони линули із самого серця, не лишали жодного байдужого. Здавалося, що всі ми стали єдиним цілим, нас об’єднала одна біда – війна.  Вже після зустрічі Жидко В. скаже: «В мені щось переломилося, я іншими очима глянула на події в Україні», а Максютенко І. додасть: «З першої миті зустрічі з воїнами я відчула, які вони мені близькі і дорогі, як хочеться щоб всі вони повернулися живими.» 

«Повертайтеся живими» прохали у своїй пісні Река Катя і Старченко Майя. Дівчатка співали переплітаючи слова пісні із непроханими слізьми, що тихо котилися по щоках. «Повертайтеся живими» прохала Юдаєва Юля і кожен відчував, що то були не просто слова, то було закляття не лише для гостей, а і її батька Юдаєва А.А. що зараз знаходиться в зоні АТО. Воїни стримано слухали дітей. Не менш стримано розповідали про себе, свої будні.

Валенко О., Нечволод Д, Максютенко І. від імені всіх учнів школи передали гостям малюнки і листи.

Приємною несподіванкою для наших гостей став виступ вихованців дитячого садочку «Теремок» під керівництвом Дериведмідь Г.І. та Крупки В.Т.

Гості були щиро зворушені нашою гостинністю. Радо фотографувалися з кожним бажаючим, давали приміряти бронежилет і бажали, щоб нікому не довелося одягати його в своєму житті.

 Ми дякували гостям, дружинам, дітям і батькам наших воїнів –односельчан, за те, що вони не ховалися за чужі спини, а полишивши найближчих їм людей стали на захист України. Ми пишаємося Шіхіашвілі Р.Т, Юдаєвим А.А, Юдаєвим Г.А., Перервою В.І, Горбатком Д.В., Наумовим В.О. Микитенком А.М., Винокуровим О.С.  і дуже сподіваємося, що більшість із них стануть гостями на нашому першому уроці 1 вересня 2015 р.

Ледве вмістили багажники автомобілів щедрі дарунки для воїнів АТО –приготовлені випічки, улюблені цукерки. Ми раділи, що ними смакуватимуть воїни, які і зараз контролюють донецький аеропорт, що наші листи і малюнки допоможуть їм у цю нелегку для всіх годину.

Гості поїхали, а ми готувалися до чергового благодійного ярмарку. Знову пекли випічку, готували поробки. Вирішили на виручені кошти придбати сітку і власними руками перетворити її на маскувальну. Кажуть, що наполегливі завжди перемагають. Старанням  наших батьків та завзятістю учнів ми вторгували 1196 грн. 10 коп. З розумінням поставилися до нас односельчани. Вони не лише купували наш товар, а й вносили пожертву на благодійність. Особливо вразило те, що жодна родина тих, чиї діти чи батьки зараз перебувають в зоні АТО не залишилася осторонь. Краще них ніхто не знає, що вистояти і перемогти ми можемо лише об’єднавшись. Допомагаючи іншим, в першу чергу, ми допомагаємо собі. Вразила мене Телятник Юля. Дівчинка кілька разів кидала до банки з грішми виручені кошти, а після закінчення ярмарку підійшла і попрохала дозволу додати до зібраних коштів ще кілька гривень. Так вчинили Старченко Майя, Река Катя, Рогачова Яна. Щасливі батьки, які мають таких щиросердних дітей.

Кошти зібрали, сітку придбали. І вже в таборі відпочинку з денним перебуванням при школі  знову закипіла робота. Під безпосереднім керівництвом Овчаренка І.В. розпочалася робота над виготовленням маскувальної сітки. Вибирали вільні години і поспішали до шкільного спортзалу. Робота виявилася не з легких. Щодень Завада Н.В., Цебенко В.В. , перетворювали зібрані речі на смужки, учні разом з учителями плели сітку. Жодного дня не була осторонь Бєлікова Оля. Дівчинка плела щодень, навчала інших. Поруч з нею відзначилися Завада Вероніка разом з мамою Завадою А.А.,  Куйко Ангеліна разом з мамою Куйко Т.П., Берлим В.А. – разом з учнями 7 кл: Мазуром С., Кольчевою Любою, Кольчевою Вірою, Валенко Валерією, Перекупкою Вікторією, Волошко К.О, Шишацька А.В. разом з усіма своїми вихованцями.

Старченко Майя, Река Катя, Рогачова Яна, Трачов Антон, Дрожов Георгій, Гречка Наташа, Перерва Наташа, Сизько Анастасія, Соболенко Інна, Маслак Софія, Валенко Владік, Прихідько Артем, Коваль Владік, Іванцова Катя, Рогачова Авеліна, Редько Вікторія, Охрій Даніїл, Телятник Костя, Охрій Кіра, Дудич Михайло, Телятник Радион, Дудич Дарія, Трунова Катерина, Бородін Артем, Давиденко Максим - це неповний перелік тих, хто працював не покладаючи рук.

Долучалися до цього дійства і вчителі: Годованець В.П..  Семічева Г.Л., Бережна О.І., Устименко І.С., Лавроненко С.М..

Дуже хочеться назвати і небайдужих односельчан: Наумову Н.Д, Пономаренко Т.О., Дериведмідь Г.І., Юдаєву С.А., Загорулько Т.М, які приєдналися до нас.

Ми доплітали сітку, коли до спортзалу школи  завітав воїн-десантник 25 Дніпропетровської бригади, що перебував в зоні АТО з перших днів військових  дій  – Коріхов Р.І.. Він похвалив пророблену роботу сказавши, що сітка не лише захистить воїнів від ворога, а й убереже від спекотного сонця. А ще він нагадав про те, настільки для воїнів  важлива така підтримка. Ці слова були для нас вкрай важливі, адже плетіння сітки виявилося досить складною справою.

Ми сплели!  Ми змогли! Старанням Овчаренка І.В. сітка набула зелено-коричневого забарвлення і всі працюючі  відчули гордість за пророблену роботу.  Кожна «змійка», кожна «бахрома» - то наш захист мужнім воїнам України, то наш внесок у перемогу.

14 червня ми передали маскувальну сітку  в зону АТО.

Ось так ми вчимося  брати на себе відповідальність, поступово усвідомлюємо, що:

Якщо не сьогодні, то коли, якщо не ми, то хто?

Дуже хочеться вірити, що врешті кожен усвідомить, що країна в небезпеці і залишатися осторонь просто не по-людськи.

Ніхто крім НАС - не захистить країну!
Ніхто крім НАС - не спинить цю чуму!
Єднаймося за рідну Україну,
У цю годину для усіх страшну.

Слава Україні! Героям Слава!

Керівник ініціативної групи,

 учитель історії Новомажарівської ЗОШ І-ІІІ ст.

 Овчаренко Т.С.