Номер слайду 5
Пташині історії Царевич Грак Казка для молодшої сестри В одному невеличкому царстві, серед української мальовничої природи, жили собі чорні птахи. Вони давно обрали це місце для проживання, адже тут було тихо, спокійно та досить затишно. Граки облаштовували гніздечка на деревах та кущах, виховували пташенят, літали на полювання. Неподалік за пагорбами розташувався мармуровий палац. У цьому палаці жила царська родина. Ріс у них малий царевич. Цариця-мати душі не чула в синові, пестила, балувала його, тому на витівки хлопчика не зважала. А малий царевич полюбляв пустувати. Частенько тікав з палацу в пошуках пригод. Улюбленим заняттям хлопчика було стрибати з пагорба на пагорб, де жили граки, і розганяти їх. Зі страшним криком перелякані зграї граків здіймалися у небо, затуляючи собою сонце. Царевич голосно сміявся і почував себе всемогутнім. Біля річки у найвищому пагорбі знаходилася печера. В ній жив чаклун-відлюдник. Він звик до тиші, і тому втрачав спокій від галасу царевича та крику граків. Одного дня, коли знову здійнявся пташиний крик, чаклун втратив терпець. Не чуючи себе від злості, він піднявся на пагорб. -Хлопче, – звернувся чаклун до царевича, – не треба лякати птахів.-Я царевич. Що хочу, те й роблю, – зухвало відповів хлопчик.-Тоді я покараю тебе, – мовив чаклун. – Ти станеш граком. І будеш ним, поки …Раптом в небо піднялася зграя граків і шум пташиних крил заглушив слова чаклуна. Царевич хотів щось сказати, та не зміг. Мову відняло, було чути тільки незрозумілі звуки. В одну мить хлопчик перетворився на грака. Вдень він літав птахом, а вночі ставав людиною. Грак-царевич цілісінькі дні проводив на пагорбах серед птахів, спостерігаючи за ними. Згодом він зрозумів, що покараний цілком справедливо. Минали роки. Грак-хлопчик перетворився на грака-юнака. Одного дня царевич-грак побачив серед пагорбів дівчину. Вона здалася йому незвичайною. Дівчина любила птахів, спостерігала з пагорба, як граки кружляли у височині. Вона сміялася і кружляла в танці разом з ними. Дівчина приходила до птахів кожен день, промовляла до них чарівним голосом, підгодовувала їх хлібом. Царевич-грак закохався. Чарівний голос дівчини не полишав молодого грака навіть уві сні. Він з нетерпінням чекав ранку, щоб полетіти до пагорбів з метою побачити свою кохану. Якось принц-грак вирішив підлетіти ближче до дівчини, щоб насолодитися її голосом. Він обрав гілку куща терну,