Друга Світова війна у європейській поезії...К.І.Галчинський,А.Маргул-Шпербер,Б.Ш.Окуджава

Друга Світова війна у європейській поезіїК. І. Галчинський, А. Маргул-Шпербер, Б. Окуджава

Константи Ідельфонс Галчинський - польський поет(1905-1953) «Пісня про солдатів Вестерплятте»

1 вересня 1939 року німецькі війська вдерлись до Польщі. До цього часу Німеччина вже приєднала до своєї території Австрію, частину Чехії , однак до цього часу не зустрічала серйозного опору своїм агресивним діям. В перший рік війни перед німцями стояло завдання: взяти воєнно – транзитний склад на півострові в Гданьскій бухті. Стійкість оборони нечисленного контингенту польських солдат стала несподіванкою для німецького командування. З 1 по 7 вересня 1939 року тривала оборона. Дві сотні поляків протистояли 3, 5 тисячам німецьких солдат. Німці направили в Гданьську бухту навчальний лінкор, після перших невдач застосували важку артилерію та авіацію. Лише 2 вересня з 18:05 по 18:45 47 бомбардувальників скинули загалом 26,5 тонн бомб. В історію ця подія ввійшла під назвою оборона півострова Вестерплятте.

У автора цієї поезії було два імені, одне видумане, жартівливе – Ільдефонс, інше, дане при народженні – Константи. Два імені для читача з’єднались воєдино. Спочатку небагатьом було зрозуміло, що в польську літературу прийшов поет, котрому визначено було сказати в ній нове слово. Нове слово було почуте, коли Галчинського не стало. Через кілька років по смерті він став любов’ю Польщі. Він з’явився на світ в Варшаві, в сім’ї залізничника, 23 січня 1905 року. Батька його звали Константи, а матір Ванда. Константи Галчинський народився талантом і став поетом. Його доля трагічна не тільки тому, що він поет, але і тому, що він поляк І половини ХХ століття. Він пройшов через всі кола пекла польської національної катастрофи 1939 року. Писав вірші, де були місяць, скрипка і музика Баха. Всі заплутані вузли його життя розрубала війна. 24 серпня 1939 року Константи Галчинський отримує мобілізаційну повістку. А вже 17 вересня він потрапляє в полон. Два вірші, датовані 16 вересня, - «Пісня про солдатів Вестерплятте » і «Сон солдата» - дружині поета Наталії передає один із друзів. А потім шестирічне табірне життя поета. Інколи до дружини, Наталії Галчинської, доходять вірші її чоловіка… Кінець війни Галчинський зустрічає на кордоні Голандії. В літературних колах вже ходять чутки про його загибель. Знайомі в Італії по пам’яті збирають і видають том його віршів. В 1946 році Константи Галчинський повертається на батьківщину та разом з родиною оселяється в Кракові.

Пісня про солдатів з Вестерплатте (1939) Констати Ідельфонс Галчинський (аналіз вірша)Рік написання – 1939 Жанр: патріотичний вірш. Цей вірш розповідає про бій польських солдатів з німцями під містом Вестерплятте. Автор показує як один за одним вмирали солдати, але вони з оптимізмом дивилися у майбутнє, і навіть на небі вони захисники Варшави. Тема: розповідь про героїчний опір захисників з Вестерплятте. Ідея: возвеличення солдатського подвигу захисників від загарбників. Основна думка: захист своєї землі – святий обов’язок кожного громадянина. “Пісня про солдатів з Вестерплятте” та художні засоби: Епітети: весела путь, на осяйні поляни, даль бездонну, рівний крок, час чудесний, теплі дні, вересі небеснім. Порівняння: «стояли…, як мур». Персоніфікація: путь веде, зір плине, слух сяга зірок, стане сніг кружляти. Метафора: «дні спинили плин», «до неба лавами ішли солдати з Вестерплятте», «ми в хмарах після бур», «не брали нас гармати». Інверсія: пішли солдати, боліли рани, стояли ми, в даль бездонну, не згаять час чудесний, подмуть вітри Антитеза: «вітри зими – теплі дні «боліли рани – весела путь», повторення «Солдати з Вестерплятте»

Альфред Маргул-Шпербер – (23.09.1896 - 03.01.1967)румунський німецькомовний поет єврейського походження, родом з Буковинивірш «Про назву концтабору Бухенвальд»

Німецькомовний поет Румунії був, як це визначено часом, євреєм. В якості псевдоніма він додав до свого простого прізвища ім’я матері (Маргула) і став Маргул – Шпербером. В 20-і роки його вже друкують в Німеччині, Австрії – скрізь, де читають німецькою. Думка всіх була єдиною – з’явився класик. А те, що він живе в Трансильванії – мало хто, де живе? Та прийшли 30-і роки, його друзі поступово потрапляють в місця, про які сьогодні людство згадує з болем і жахом. Чистота його німецької мови не могла зрівнятися ні з чиєю, але… Все ж таки, завдяки друзям, його не зачепили. До кінця війни східноєвропейський єврей Маргул – Шпербер жив приватними уроками … німецької мови. Бухенвальд (з нім. Buchen Wald — буковий ліс) — один із найбільших концтаборів на території фашистської Німеччини, що був розташований неподалік м. Веймара. З 1937 по 1945 р. у таборі перебувало майже чверть мільйона людей. Кількість жертв становить близько 60 тисяч чоловік. Цій темі Шпербер присвятив і вірш «Про назву концтабору Бухенвальд». Згаданий у назві твору концтабір знаходився неподалік від міста Веймара — одного з найважливіших культурних осередків Німеччини. Гітлер любив і шанував Веймар як символ національної культури, тому прагнув перетворити його на взірцеве місто нової Німеччини.

1 Пацифістський — спрямований проти війни та насильства. У своєму вірші Маргул-Шпербер натякає не лише на ганебну близькість Веймара та Бухенвальда, а й на певні перегуки між назвами концтабору і його рідної землі: дослівно «Бухенвальд» перекладається як «буковий ліс»; Буковина — край буків. Через такі перегуки поет висвітлює свою особисту дотичність до Німеччини, її історії, культури, зрештою — до тих трагедій, що відбувалися на німецькій землі за часів нацизму й Другої світової війни.

Жанр: патріотична лірика. Тема: розповідь про назву концтабору Бухенвальд та гіркі спомини про його страждання та трагедію.Ідея: заклик не забувати жахи фашизму. Мета: засудження фашизму, застерегти людство від страждань та лиха війни. Художні засоби. Епітети: невимовний гнів, з ніжних трав, біляві хмари, лютий час, біляве пасмо. Персоніфікація: «Веймар гомонів», «мовкли голоси», «пливли хмари», «вповзе кошмар». Метафора: «лютий час, що сон дитячий стер», «виймає серце із грудей», «біляве пасмо хмар». Риторичне запитання : «А чи оте біляве пасмо хмар Було не димом спалених людей?». Контраст: «Як близько звідси Веймар гомонів! А тут — навіки мовкли голоси». Про назву концтабору Бухенвальд. Альфред Марґул-Шпербер (аналіз вірша)

Народився Булат Окуджава 9 травня 1924 року в Москві в сім’ї, яка емігрувала з Грузії. Першу освіту отримав в школі Тбілісі, але в російськомовному класі. У 1940 році став працювати учнем токаря в Тбілісі. Під час Великої Вітчизняної війни добровільно відправився на фронт, де був поранений.

“До побачення, хлопчики” Автор – Булат Окуджава /1958/ Тема- протест проти війні. Вірш можна розділити на дві частини: перша – це звернення до хлопчиків, друга – звернення до дівчаток. Автор звертається до війни, використовуючи уособлення – улюблений художній прийом поета. Війна для нього щось живе, тому автор починає зі звернення до неї і дає їй людську характеристику: «підла». Художні засоби, як Антоніми: «весілля» – «розлука», «білі сукні» – «чоботи, зелені крила погон», Антитеза: дівчинка, краса непорочна, любов … і війна. Метафора «зелені крила погон»  Епітети :  «подлая, тихими, белые, высокими, зеленые» Вірш наповнений гіркотою і болем. Поет прощається з хлопчиками, ледве стримуючи сльози. Але, прощаючись, він дає їм напуття. І за цими карбованими рядками знову звучить щиро і ніжно найбільше прохання поета , яку, на жаль, виконають не всі хлопці, які пішли на фронт:… Постарайтеся повернутися назад. Всі ніжне, гармонійне приноситься в жертву війні, тому з особливим завмиранням серця читаються останні рядки, в яких автор проводжає дівчаток на війну..