Двокрапка між частинами складного безсполучникового речення.

Уроки № 33-35

Тема: Двокрапка між частинами складного безсполучникового речення.

Мета: пояснити правила вживання двокрапки між частинами безсполучникового складного речення; формувати вміння визначати відповідну пунктограму та обгрунтовувати вибір уживання розділового знака; виховувати повагу до таланту майстрів художнього слова та мудрості фольклору; формувати орфографічну й пунктуаційну грамотність; розвивати увагу, пам’ять, логічне мислення, удосконалювати навички роботи з таблицею та правильного інтонування  складних безсполучникових  речень.

Тип уроку:  урок  вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, таблиця.

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

* Попереджувальний диктант.  Накреслити схему одного з речень.

Тільки кривду купують золотом, тільки в сріблі несуть гроби, горде слово, розкуте молотом, переважує всі скарби. Морози б’ють важкі свої копита останніми походами впівсвіта; останній подих рудуватих криг рожевим ранком звівся і застиг.

З тв. А.Малишка.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Робота з підручником.  Опрацювання теоретичного матеріалу (п. 12, с. 100).

* Робота з таблицею.

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

*Прочитати. У кожному з речень визначити граматичні основи. Обгрунтувати вживання  двокрапки між частинами безсполучникових складних речень.

І. З-під хмарки, мов з-під кудлатої брови, краєчком ока глянуло сонце на землю і здивувалося:  чого це на полі так багато людей? (М.Стельмах.) У мене настрій радісний і добрий: рожевою щокою тихий обрій  залюблено торкається землі. (М.Косякевич.) 

ІІ. Я знаю, вірю: нам прийдешні роки відкриють  шлях у неземні дива. (В.Семченко.) Тонкі голки голосів комариних тоскно нагадують: літу кінець! (В.Вербич.) Люби відтінок і півтон: відтінок лиш єднати може сурму і флейту, мрію й сон. (П.Верлен.)

* Прочитати.  Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними перебудувати на безсполучникові (усно). Пояснити вживання двокрапки.

Я чую, як вітер пронісся. Я бачу, як плачуть верхів’я. (Д.Фальківський.) Я бачив, як вітер березу зломив, коріння порушив, гілля потрощив. (В.Александров.) Чую, як листя берези про тебе говорить. (Є.Гуцало.)  Не знаю, чи це ніч чи день. (Б.Лепкий.) Я знов почув, як хвилі неспокійні натхнення ніжного у серці прокотились. (М.Семенко.) Ти знай, що я з орбіти не зійду. Ти знай, що я морями не змілію! (Є.Гуцало.)

* Попереджувальний диктант.  Накреслити схеми першого й останнього речень.

І вірю я: любов зігріє жорстокий двадцять перший вік. (І.Гончар.) Я в давню істину увірував глибоко: найвища мудрість в простоті високій. (Б.Олійник.) Збагнеш: Вітчизна не бува мала, вона в житті, як всесвіти, велика. ( І.Іов.) Простої істини не забувай: людина й слово – то світи космічні. (М.Самійленко.) З природою найкраще навзаєм: слід за любов платити їй любов’ю. (Є.Гуцало.) Ще немало треба пережить: на землі шляхи не ті тільки рівні. (Л.Матусяк.) На кожного ката чекає розплата: не змив плин історії злочин Пілата. (В.Герман.) Для мене загадка довіку: яким святим, кому в догоду рукою злого чоловіка зітерли пам’ять родоводу? (Н.Білокриницька.) Забувши втому, жала, оглянувшись, зомліла: юрба нероб шпурляла об землю хлібом білим. (С.Комендант.) Жолуді схожі на кулі з війни: тільки нині кулі виходять  із тіла живої землі. (Є.Гуцало.)

*Робота біля дошки.  Прочитати записаний на дошці (спроектований на дошку) уривок. Накреслити схеми речень. Пояснити вживання розділових знаків.

Пусто серед степу,  сумно й серед лісу: вітри-суховії обголили його рясні віти, ранні  заморозки пожовтили  та почервонили лист зелений; пташки щебетливі одлетіли у вирій. Вам стає гарно: по кожній жилочці пробігає  несподівана міць, в кожному суставі вона обзивається молодою радістю; серце ваше б’ється повно та рівно, груди дишуть глибоко та вільно, душу чарує почування любе.

З тв.  Панаса  Мирного

* Переписати,  розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення).  У кожному з речень підкреслити граматичні основи. Усно зробити синтаксичний розбір одного з речень (за схемою, поданою на с. 115 підручника). Почитати речення, правильно їх інтонуючи.

І. Проти неділі сниться мені сон: зійшов над нашою хатою місяць уповні, червоний-червоний. (Марко Вовчок.) Сниться: із-за туману хата наша встає. (Н.Гришаєнко.) Найтепліший спогад із дитинства: мама вишиває рушники. (В.Кордонець.) І чула я: мої дитячі дні тікають швидко, як малі ягнята. (О.Теліга.) З дитинних радощів моїх убогих була мені найближчою одна: розвагою, розрадою в тривогах стояла вишенька біля вікна. (Р.Балясна.) В снах безжурного дитинства смак польоту я відчув: аж до сонця головою діставався я тоді. (Б.Олійник.) І тривожить, і мучить сон цей, що приснився мені давно:  наче струни, промені сонця я черкала своїм крилом. (В.Кордонець.) Запам’яталося навік: у щедру ніч на Новий рік мене будили батько й мати: “Пора вже, сину, посівати...” Світилась радісно душа, я знав: завруняться зернята, дозріє гарний урожай, достатком виповниться хата. (Д.Луценко.)

ІІ. Задзвонили в Батурині у великий дзвін: прощається із Богданом весь гетьманський двір. Кругом поле широкеє рястом зацвіло: не ряст – військо гетьманськеє у поход пішло. (Л.Боровиковський.) І не треба долі дорікати: всіх не може обігріть вона. (В.Симоненко.) І враз неа чужині постане, мов спалах, в пам’яті моїй: вітчизна – соняшник весняний – цвіте на грані польовій. (Є.Гуцало.) Обізвалися пташки: десь цьомкала кропив’янка, закувала зозуля, в кущі біля самого вікна защебетав соловейко. (Панас Мирний.) Давно на землі все із часом змінилося: давно плуг порізав пейзажі старі. (М.Ткачук.) Прошу пробачення, байко антична:  мурашка скупа не така симпатична. От коник співучий – до серця мені: він не продає, а дарує пісні. (Д.Родарі.) Пробігає лис голодний, через пеньки скаче, аж слухає: десь ворона на гілляці  кряче. (С.Руданський.) Нарешті вже щасливий ти: здолав бар’єри суєти і думою високою сягнув Говерли спокою. (В.Герман.) Збагни глибинно і затям:  з краплин утворюється море, переростають в прикре горе  помилки власного життя. (Д.Луценко.)

* Завершити народні прислів’я, записати їх, обгрунтувати вживання  двокрапки.

1. Рідна мова – не полова: ... . 2. Бабиних груш не руш:... . 3. Замкнув вовка межи вівці: ... . 4. Живемо, як сорока на тину: ... . 5. Добре бідному: ... . 6. Бідний і на тім світі на панів робитиме: ... . 7. Добре найнявся: ... . 8. Любов – не пожежа: ... . 9. Зовиця – як синиця: ... . 10. Брати – що коти: ... .  11. Говори до гори, гора горою : ... . 12. У старого голова, як решето: ... . 13. Наговорила: ... . 14. Така господиня: ... . 15. Ото ткач: ... .

Народна творчість.

Для довідок. 1. ... її за вітром не розвієш. ... 2. ...свої тряси і бабі неси! 3. ... нехай тюрму знає. 4. ... хто не йде – сполохне. 5. ... од багатства голова не болить. 6. ... пани в котлі кипітимуть, а бідняк дрова носитиме. 7. ... дають рано води, а ввечері пити. 8. ...займеться – не погасиш. 9.  ... вона все хвостом вертить. 10. ... вони погризуться і помиряться. 11. ... вона стоїть собі в спокою. 12. ... багато було, та висіялось. 13. ... на осиці кислиці, а на вербі груші. 14. ... на три городи – одна диня.  15. ... нитка рветься, а він в плач.

* Робота з підручником. Самостійне виконання вправи  195

* Диктант із коментуванням.

І. На світі  складно все і просто:  заходить сонце, щоб зійти. (З.Кучерява.) Тямлю, як нині: малим ще хлопчиною в мамині пісні заслухувавсь я. (І.Франко.) Ступа сутулий вечір без очей: зіркі зірки  ще не повиступали. (Є. Гуцало.) Краси чарівної мені не хвали: із личка ще зроду води не пили! (Р.Бернс.) Я вірю: той щасливий у житті, хто путь служіння людям вибирає. (К.Лесьєв-Лесь.) Що таке творчість? Я сформулював  би це так: творчість – це найчастіше здатність  захоплюватись і вміння своє захоплення передати іншим. (О.Гончар.) Нема чого печалитися всує: чимало бід минуло і мине. Біда організовує й гуртує, а це в житті народу – головне. (І Гнатюк.) Скиньте з Шевченка шапку та отого дурного кожуха. Відкрийте в нім академіка, ще одчайдуха-зуха, ще каторжника роботи. Ще нагадайте усім: йому  було перед смертю всього лише сорок сім. (І.Драч.)

ІІ. Яке тривожне слово – Україна: у ньому пісня волі невмируща, Шевченків заповіт вовіки сущий, затхання матері і мужній голос сина. Яке велике слово  - Україна: сім сотень літ його хотіли вбити, воно ж як жито: жити, жити, жити! І розгинається зігнута спина, й підводиться на повен зріст Людина. (Ю.Мушкетик.). Процвітає цвітом давняя руїна:  переходить свята правда від батька до сина. (П.Куліш.) І я стояв і милувався: ніхто ж народ не поборов! (П.Тичина.) Не зітхай, а працюй і одне пам’ятай: тільки праця одна захистить рідний край! (Т.Романченко.)  Схаменуться, стрепенуться стуманілі люде: рідне слово, рідний розум, рідна й правда буде! (П.Куліш.) Нехай не виє самотина, як чорний пес за ворітьми! Скажи крізь муку: я людина! Зрадій крізь горе: я з людьми! (М.Рильський.)

* Самостійна робота. Накреслити схеми поданих речень. Обгрунтувати вживання розділових знаків.

Ти на бджіл поглянь: є робучії, але й трутні є  неминучії. Так і на світі: одні риються, другі потом їх тілько миються. (С.Руданський.) Говори, говори, моя мила: твоя мова – співучий струмок. (П.Тичина.) Не дурно ж кажуть: дівка, як верба: де посади, то прийметься. (І.Нечуй-Левицький.)

V. Підбиття підсумків уроку.

VІ. Домашнє завдання.  П. 12, вправа 198.