Джек Лондон «Жага до життя». Роль пейзажних замальовок у відтворенні внутрішнього стану головного героя.

Тема: Джек Лондон «Жага до життя». Роль пейзажних замальовок у відтворенні внутрішнього стану головного героя.

Мета: визначити роль і функції описів природи в оповіданні; провести паралелі між станом природи і внутрішнім станом головного героя твору; з’ясувати значення назви оповідання;

розвивати в учнів креативне мислення, зв'язне мовлення, творчу уяву, навички аналізу художнього тексту;

виховувати гуманізм, зацікавлення творчою спадщиною письменника.

Обладнання: ілюстрації до оповідання «Жага до життя»; репродукції картин-пейзажів Аляски Роквелла Кента; карта Північної Америки, таблиця « Пам’ятник, що символізує жагу до життя».

Хід уроку

І. Розминка.

Прийом «Так – ні».

-Відгадайте поняття в мистецтві.

(Учні намагаються знайти відповідь, ставлячи запитання, на які учитель відповідає тільки словами «так» або «ні»). (Відгадане слово – «пейзаж»)

Пейзаж (фр. країна, місцевість) – зображення природи в різних видах мистецтва (література, живопис, музика, фотографія, декоративно-ужиткове мистецтво).

Пейзаж у літературі  –  опис природи в художньому творі.

-               Яка роль пейзажу в оповіданні? (Пейзаж підкреслює настрій головного героя, допомагає краще зрозуміти внутрішній стан, почуття героя.)

Прийом «Занурення».

Зараз ми ще раз переглянемо події твору і проаналізуємо, як змінювався стан душі героя і стан природи. Зверніть увагу на те, як автор відокремлює кожен день описом стану сонця. Яким чином Джек Лондон через описи природи підкреслює емоційний стан героя?

1) Вечір, початок оповіді: “Побіля обрію дотлівало сонце, ледве проглядаючи крізь запону туману й мли, що налягали на землю…”

“…сонце сідає на північному заході…”

“…тьмяне кружало сонця повільно ховалося на північному заході…” – герой залишається один, Віл покидає його. Жахається самотності.

Дотліваюче, тьмяне сонце – самотність.

Природа: “Невесела картина. З усіх боків, аж до обрію, одноманітна пустеля, пагорби всі пологі й низькі. Ані деревця, ані кущика, ні травинки – нічого, крім безкрайньої страшної пустки; і в очах нараз проблиснув страх”.

Висновок. Самотність героя підкреслюється створенням образу північної пустелі, що викликає у душі героя страх.

2) День перший: “Сонце зійшло на північному сході – принаймні там розвидніло, бо соние ховалося за товщею сизих хмар”.

“Небо теж було сіре. А на небі ні сонця, ні навіть проблиску сонця”.

Сонце ховається, ні проблиску його нема – невідомість, сумніви у своїх силах.

Природа: “Ніде ані деревця, ні кущика – саме тільки море моху, серед якого розкидано сірі скелі, сірі озерця та сірі струмки”.

Висновки. Панування сірого кольору і навколо і у душі героя створюється нагнітанням сірого. Сірий – невизначеність.

3) День другий: “Сонця не було. Земля й небо стали ще сіріші, аж темні”.

“Сонце підсушило кущики моху, і він погрівся, випивши окропу”.

Сонця нема – все сіре, холодно.

Природа: “Віяв холодний вітер, і перший сніг побілив вершки горбів… повітря сповнилось білою гущею. Почав падати мокрий лапатий сніг. Попервах він танув, ледве торкаючись землі, але дедалі снігопад густішав, і зрештою сніг укрив землю суцільним завоєм, погасив вогнище й замочив запас моху”.

Висновки. Загострення відчуття холоду, самотності, безнадії.

4) День третій: “…уранці, міркуючи розважливіше, він розв’язав шкіряну шворку, що нею засупонював лосячу торбинку. З неї полився жовтий потік зернистого золотого піску й самородків. Він розділив золото надвоє: одну половину, зав’язавши її в шмат укривала, заховав біля примітивного виступу, другу згріб назад у торбинку”.

Сонце не згадується – починається боротьба за життя. Віддав золото (спочатку половину, потім ще половину, “…залишив собі тільки шматок укривала” ).

Природа: без опису.

Висновок. Герой не шукає сонце, автор не акцентує на стані природи.

5) День четвертий: “Знову туман”. Надвечір: “Він прийшов до тями, лежачи горілиць на кам’яному виступі. Гріло яскраве сонце”.

Сонце яскраве – герой побачив корабель.

Природа: без опису.

Висновок. З’явилась надія. Сонце – життя.

6) День п’ятий: “Зійшло яскраве сонце… Погода стояла чудова…”

Сонце яскраве – героя врятовано.

Природа: без опису.

Висновки. Джек Лондон дозволяє своєму персонажу побачити яскраве сонце, лише випробувавши його на міць у боротьбі за життя.

ІІ. Контрольно-підготовчий етап.

Прийом «Повтор з розширенням».

В оповіданні дуже правдиво описана природа Аляски – це і надзвичайно красивий півострів, і водночас сувора місцевість.

Природа Аляски захоплювала не тільки письменників, а й художників. Перед вами американський художник Роквелл Кент, якого Аляска надихнула на створення художніх картин. Він ма­лював гористі пейзажі, річки й озера.

Порівняйте краєвиди, які ви уявили під час читання оповідання Джека Лондона, із картинами Роквелла Кента.

Яка картина найбільше відповідає пейзажу, створеному Джеком Лондоном?

Прийом «Лови помилку!»

Біл оглянувся на крик товариша. (Не оглянувся).

Індіанці називали місцевість, порослу усохлими ялинами і соснами, «Країна пустки». («Країна патичків»).

Болотяні ягоди були солодкі і втамовували голод. (Були гіркі з твердим насінням).

Герой склав гілки в купу і розпалив вогонь. (Він склав мох і мох затлівся).

Сірників було 68 і чоловік перелічив їх двічі. (Сірників

Усю ніч він чув виття хворого вовка. (Бухикання вовка). було 67 і перелічив їх тричі).

Він почав несамовито терти очі й урешті побачив, що перед ним не кінь, а здоровий олень. (Бурий ведмідь).

             Герой забрав торбинку Біла, бо не хотів повертатися з пустими руками. (Ні, він нізащо не візьме золота і не смоктатиме Білових кісток).

У героя ще вистачало сили задушити вовка. (Рукам бракувало сили задушити вовка).

Військове судно «Бедфорд» підібрало чоловіка. (Це було китобійне судно).

Людина була схожа на велетенського мураху. (На велетенського хробака).

На кораблі героя не залишав страх, що корабель потоне. (Що не вистачить харчів).

ІІІ. «Виклик».

Прийом «Знаю-не знаю»:

«v» - відомі факти;

«+» - хотілося б дізнатися детальніше;

«?» - потребує додаткових роз’яснень.

Біл і невідомий герой – товариші.

Вони повертаються з Аляски, добувши золото.

Але випробування, які стали на їхньому шляху, поставили під сумнів ціну

їхньої дружби і ціну золота.

Людина здатна багато на що заради збереження життя.

У найтяжчих умовах вона не безпомічна, все залежить від її сили чи безсилля, щедрості або скупості.

Щоб вижити в цьому світі, треба боротися за життя.

В оригіналі оповідання Джека Лондона називається «Любов до життя».

Автором перекладу оповідання , вміщеного у ваших підручниках є Петро Соколовський.

Один з варіантів перекладу більш влучно розкриває головну думку твору.

ІV. «Співтворчість».

1.Робота зі словником синонімів.

Жага – бажання, жадання, темперамент, снага, жар, жагучість, запальність, пристрасність.

Любов – захоплення, захопленість, вподоба, відданість, пристрасть, слабкість до…, інтерес.

- Як ви вважаєте, чому український переклад називається «Жага до життя»?

Учитель. Перекладач недаремно використав саме слово «жага». Оскільки воно передає головну мету героя – у нього було гаряче бажання вижити, яке й допомогло здолати голод, холод, хворобу, навіть смерть.

2.Прийом  «Створення пам’ятника, що символізує жагу до життя»

Спробуймо створити пам’ятник «Жага до життя», використовуючи малюнки-символи, які ви підготували вдома.

Море, хвилі – труднощі, випробування.

Руки – вибір людини.

Золото – багатство.

Каміння – бідність.

Вогник – світло, тепло, надія.

Серце – любов.

Крила – воля, прагнення.

Кульки – мрія.

Веселка – висока мета.

Епіграф: «Є воля до життя – є людина!» (О. Довженко)

V. Рефлексія.

Учитель. Часом  надумані проблеми ми робимо настільки серйозними, що навіть готові через них піти з життя. Але подивіться на головного героя оповідання Джека Лондона, на його жагу до життя, на жагу до життя людей, які важко хворіють. Давайте не будемо піддаватися тиску обставин, знаходити вихід із будь-якого, навіть найскрутнішого становища, тому що життя цього варте.  Давайте будемо жити самі і допомагатимемо вижити іншим – це є головним сенсом нашого існування.

Прийом «Незакінчене речення».

Своїм друзям я буду радити прочитати це оповідання, тому що…

Я ще більше полюбив життя за…

VІ. Домашнє завдання.

Написати продовження оповідання. Як склалася доля золотошукача?