Емоційне благополуччя. Природа та види емоцій. Поняття емоційної зрілості. Саморегуляція. Методи самоконтролю.

ЕМОЦІЙНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ Природа та види емоцій. Поняття емоційної зрілості. Саморегуляція. Методи самоконтролю.

Природа та види емоцій. Поняття емоційної зрілості. Емоція — це особливий стан, що виявляється в переживанні тих чи інших подій, але в тому разі, якщо ці події є для нас важливими, значущими. Емоції можуть бути викликані не тільки реальними подіями, але й уявними. Слово «емоція» походить від латинського emoveo — «хвилювати, збуджувати».

Функції емоцій: Регулювальна функція полягає в тому, що емоції беруть участь у мотивації поведінки людини, можуть спрямовувати й регулювати її. Комунікативна функція - завдяки емоціям ми краще розуміємо одне одного. Захисна функція полягає в тому, що емоція є швидкою реакцією, яка може захистити людину в небезпечній ситуації.

Емоції — це особистісний стан людини, вони пов’язані з фізіологічними особливостями, певним життєвим досвідом, культурним рівнем та іншими характеристиками кожної людини.

Емоції суб’єктивні. Одна й та сама ситуація може викликати в різних людей різні, іноді протилежні, емоції.

Емоційна зрілість — це вміння керувати своїми емоціями та виявляти їх у тій формі, що прийнятна в суспільстві. Вона має велике значення для збереження здоров’я й досягнення професійного успіху. Набуваючи життєвого досвіду, ми поступово стаємо емоційно врівноваженими, емоційно зрілими. Ознаки емоційно зрілої особистості: Відкритість і готовність до змін. Самоусвідомлення. Емпатія. Відкидання перфекціонізму. Врівноваженість, цікавість і здатність радіти. Вдячність.

2. Саморегуляція. Методи самоконтролю. Емоційно зріла людина може здійснювати саморегуляцію. Саморегуляція — це здатність керувати своєю поведінкою на основі знань про свої психологічні особливості. Рушійною силою саморегуляції є воля. Воля — це здатність приймати усвідомлені рішення й спрямовувати свої думки й дії відповідно до цих рішень. Сильна воля передбачає не тільки вміння чогось захотіти й досягнути, але й уміння змусити себе відмовитися від того, що може зашкодити.

До методів саморегуляції належать: Самопідбадьорення полягає в тому, що ви звертаєтеся до самого себе з метою зміцнення віри в себе. Ви говорите собі: «У мене все вийде, я можу це зробити». Самонаказ — це веління самому собі: «Зберися, сконцентруй сили, перемагай!». Самонавіювання необхідне в разі потреби подолати свій страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість. Самопримус допомагає боротися з внутрішньою неорганізованістю, з лінощами, небажанням учитися й працювати. Самоаналіз полягає в умінні аналізувати свої вчинки, належно їх оцінювати. Він дає змогу виявляти позитивні й негативні моменти власних дій, щоб уникати помилок у майбутньому. Самоконтроль вчасно підкаже: «Стоп, ти робиш не те, ще раз подумай, потім знову дій!». Він дає можливість усвідомити й оцінити власні дії, емоції, думки.

До методів самоконтролю належать: самоспостереження й самоаналіз. ви здійснюєте самоспостереження, самоаналіз і самоперевірку дій за власною ініціативою, прагнете все зрозуміти самостійно, без допомоги ззовні, тому рідко помиляєтеся. ви можете помилятися, але усвідомлюєте це й виправляєте помилки, бо вмієте здійснювати самоспостереження, перевіряти й контролювати себе. створює ілюзію власної правоти, робить людину некритичною до зауважень, самовпевненою. Людина часто помиляється, але не усвідомлює це й не може виправляти свої помилки,.

Домашнє завдання: Параграф 14-15 ст. 76-83.