Есе "Втручання держави в економіку"

Втручання держави в економіку

У світі існує чимало економічних систем ,у деяких із яких держава дуже сильно впливає на економіку ,у деяких ,навпаки,майже не впливає.Вона здійснює це із різних причин та мотивів, і ці мотиви можуть бути як позитивними,так і негативними. Держава і економіка дуже тісно пов′язані,і зв′язок між розвитком економіки у певній країні,та розвитком самої держави,є взаємним.

Але у світовій історії є приклади того,що хоч держава у першу чергу і прагне налагодити економічні процеси,але іноді ці спроби закінчуються крахом. Проблема актуальності цього питання порушувалася упродовж всієї історії цивілізованого людства. Як тільки почала зароджуватися і розвиватися цивілізація,головні державні органи завжди впливали на економіку. Зі змінами у економіці та розвитку суспільства ,змінювався лише підхід до впливу. Наразі питання актуальності того,як і чи взагалі ,має держава впливати на економіку ,так ,як і раніше,залишається відкритим,тому що з розвитком економіки змінювалися проблеми у ній ,і ці зміни незупинні та постійні,тобто вирішити це питання швидко не можна,і воно буде поставати знову і знову.

У цьому науковому есе я висловлю власну думку щодо втручання держави у економіку ,основні переваги і недоліки втручання уряду в економічний стан. Дослідження цієї теми є необхідним,адже це допоможе зрозуміти чинники, методи та результати впливу держави на економіку.

Як зазначалося у вступі,держава і економіка дуже тісно пов′язані і їм майже неможливо бути одна без одної та не чинити вплив одна на одну. Від того,який рівень економіки в країні ,напряму залежить рівень добробуту та політика уряду. А від того,яку політику уряд буде вести,напряму залежить розвиток економіки. Та чи можливо взагалі державі не втручатися у економіку?І якщо так,то чи варто тоді втручатися,чи краще зробити економіку самостійною?Для відповіді на це ключове питання варто спочатку розібратися,коли і як держава може втрутитися у економіку.

Як бачимо,методи впливу на економіку є правового,економічного і політичного характеру. Це залежить від діяльності самого уряду на усіх вищеназваних рівнях.

У сучасному світі майже всі держави втручаються у економіку ,адже від того,як функціонує економіка ,залежить ВВП країни і її потенціал. Варто також зазначити,що держава є одним із економічних суб′єктів,що беруть участь у економічному колообігу, та має безпосередній вплив на інших учасників колообігу. Мотиви до втручання я умовно поділю на 2 категорії:позитивне (спрямовані на налагодження стану в економіці та країні) і негативне (наприклад,спрямовано на задоволення потреб не країни,а певних соціальних прошарків, що негативно впливає на економіку в цілому) втручання. Спочатку варто розглянути позитивний вплив держави на економіку в цілому.

По-перше, варто сказати про забезпечення інших суб′єктів економіки правами і можливостями здійснення економічної діяльності. Уряд держави щорічно випускає низку законів,що створюють можливості розвивати цілу економіку та окремі бізнес-осередки у країні. Найбільш відомими і суттєвими законами українського законодавства ,які стосуються економіки,є «Закон про антимонопольний комітет України» і закон «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 №2210-ІІІ. Ці закони є чи не найкращим прикладом того,як уряд впливає на економічні суб′єкти у правовому сенсі. Як бачимо по назвам законів,антимонопольний закон був спрямований на те,щоб один економічний суб′єкт не ставав монополістом на ринку і не міг контролювати ціни на певний продукт,а щоб забезпечувалася конкуренція на ринку,бо при ній виробники не зможуть повністю контролювати один продукт і диктувати ціну на товари. Водночас закон про захист конкуренції спрямований на те,щоб сама ця конкуренція на ринку була чесною і рівною.

По-друге,держава виступає свого роду підприємцем. Уряд країни спрямовує свої дії не лише на підтримку правовими актами усіх економічних суб′єктів,а і на стимулювання економіки та її розширення. Як підприємець,держава може брати у ринка ресурсів ресурси,а віддавати у якості винагороди гроші. Держава надає підприємствам і домогосподарствам суспільні блага та трансферти,беручи взамін податки. Також держава з ринку товарів і послуг бере товари і послуги,даючи взамін гроші. Як і будь-який економічний суб′єкт і підприємець,вона взаємодіє і з фінансовим сектором:бере податки та може взяти позики у банків,за що віддає проценти,а також може надавати банкам суспільні блага та трансферти. Держава виступає не просто підприємцем,а міжнародним підприємцем,адже вона виконує свої дії не лише у межах країни,а має взаємозв′язок із іноземними суб′єктами. До них можна віднести інші держави,що стимулюють розвиток першої держави,надаючи їй позики;іноземні компанії,яких держава заохочує для здійснення економічної діяльності;іноземні інвестори,що вкладають свої гроші у розвиток економіки вцілому чи окремої сфери економіки цілої країни. Держава може закуповувати у іноземних компаній ресурси,товари і послуги,що у майбутньому спричиняє вплив і на економіку у державі.

Також до аргументів, що держава є підприємцем, можна віднести і мотиви держави. Ми вже знаємо,що головною ціллю будь-якого підприємства є дохід і розвиток. Держава не є виключенням,адже вона теж спрямовує усі свої дії на те,щоб отримати більше доходів,які згодом можна буде використати на розвиток держави та окремих її секторів. Суттєвою відмінністю держави від звичайного підприємця можна назвати те,що вона піклується не тільки про свій дохід,а і про економічну ситуацію в країні вцілому, і ,звичайно ж ,держава є дуже глобальним підприємцем.Від доходу держави та ВВП напряму залежить і вплив на економіку,адже якщо уряд майже не матиме доходу ,то йому буде дуже важко підтримувати економіку країни і її розвиток.

По-третє,і ,як на мене,найголовніше,держава  є регулятором економіки.Уряд країни повинен регулювати відносини на ринку ,забезпечуючи рівність для всіх суб′єктів, кількість робочих місць для населення. Держава регулює ціни і запобігає інфляційним і кризовим процесам. Якби ніхто цього не робив,то у економіці був би стан хаосу. Саме державні органи регулюють випуск грошей(первинну і вторинну емісії),надають певні субсидії ,соціальні блага громадянам країни,забезпечуючи  захист малозабезпечених соціальних груп.Наприклад,держава заохочує студентів до навчання,надаючи їм винагороду – стипендію. Можна сказати про субсидії сім′ям,що є малозабезпеченими. Тут держава може взяти на себе оплату комунальних послуг та надавати пільги. Також уряд турбується і про людей пенсійного віку,надаючи їм пенсії.

Якщо певна компанія займається надмірним випуском продукції і має важелі впливу на ринок,то держава регулює це шляхом збільшення податків на певну продукцію та надаючи квоти(обмеження) на випуск певної продукції. І навпаки,якщо економіці не вистачає певних ресурсів і певна сфера економіки знаходиться на початковому етапі,держава мотивує і допомагає розвиватися «молодим» виробництвам,що знаходяться у попиті ,але не випускають по певним причинам потрібну кількість продукції.В такому разі держава надає субсидії таким компаніям,що урівноважує попит і пропозицію на ринку.

Це були приклади позитивного впливу на економіку. Тепер розглянемо і негативні.

По-перше,держава може неправильно оцінити попит і пропозицію на ринку товарів і послуг,що спричинить до того,що вона хибно надасть субсидії не тим виробникам,які цього потребують,або може ввести великі податки тим сферам економіки,які варто розвивати. Це призведе до того,що чимало економічних суб′єктів припинять діяльність,коли інші будуть, навпаки, наживатися на субсидіях у виробництві. Це збільшує дисбаланс і диспропорцію між попитом і пропозицією на ринку.

По-друге,держава може (знову ж,хибно)інвестувати гроші не в ту галузь економіки ,яка потребує інвестицій. Це призведе до того,що підприємство,у яке інвестовано гроші,не покриє ці інвестиції та може бути неприбутковим. А ці гроші ,що були хибно інвестовані,можна було інвестувати у дійсно прибуткові галузі,примноживши прибуток і покращивши економічний стан.

Але найгірший вплив створюється,як на мене,коли правитель держави не прагне розвивати економіку ,а має особисті інтереси щодо фінансів і ресурсів. Цей пункт є з′єднанням першого і другого пункту негативного впливу на економіку,але з однією відмінністю – цей негативний вплив є спланованим,а не випадковим. Це тісно пов′язано із корупцією. Наприклад,у країнах із абсолютною монархією ,частіше за все правитель не дуже турбується про економіку та розвиток країни. Тож гроші,що є у обігу країни він використовує не по призначенню,а на свої цілі. У такому разі гальмуєтсья розвиток економіки країни, знижується рівень життя. Такі процеси є не тільки у монархічних країнах,а і у більш демократичних країнах. В таких ситуаціях дії уряду є нелегальними та урядові особи мають нести відповідальність за корупційні дії.

Підсумовуючи усе вищесказане,можна сказати,що держава – не звичайний економічний суб′єкт, який піклується не лише про свій розвиток і добробут,а і про взаємодії між іншими суб′єктами та про їх забезпечення. І так як від розвитку економіки напряму залежить розвиток держави,то уряди країн у світі все частіше втручаються у економіку. Але будь-яке втручання несе за собою наслідки(позитивні і негативні). Можна і зовсім не втручатися у справи економіки,але ,як наведено у основній частині,це буде мати негативні наслідки. Тож,на мою думку, втручатися у економіку державі просто необхідно для забезпечення як  розвитку самої держави,так і розвитку інших економічних суб′єктів.

Отже,на мою думку державі варто втручатися у економіку,а повністю не втручатися у неї я вважаю майже неможливим. Але потрібно знайти «золоту середину» впливу на економіку,щоб втручання не було ані замалим ,ані завеликим.